Ухвала суду № 20655121, 03.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року м. КиївК-18546/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008

у справі № 2-27/2197-2008А

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром»

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Красноперекопське відкрите акціонерне товариство «Бром»(далі по тексту позивач, Красноперекопське ВАТ «Бром») звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Красноперекопська ОДПІ) № 0000042304/0 від 11.02.2008.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008, яке залишене без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2007 року, складено акт № 102/23-4/05444552/18 від 05.02.2008, в якому встановлено, що в порушення пп. «а»пп. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у жовтні 2007 року на 80317 грн.; в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у жовтні 2007 року на 273527 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 11.02.2008 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042304/0 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2007 року в сумі 353844 грн. і за листопад 2007 року в сумі 252615 грн.

Також судами встановлено, що згідно декларації Красноперекопського ВАТ «Бром»з податку на додану вартість за жовтень 2007 року в рядку 24 залишок відємного значення становить 3850124 грн.

Відповідно до реєстру по оплаті позивачем постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (вересень 2007 року), наданого позивачем разом з декларацією за жовтень 2007 року, позивачем було сплачено постачальникам у вересні 2007 року 2058957 грн.

Факт сплати судами встановлено з підтвердженням первісними документами, відображеними у вказаному реєстрі, а також не заперечується податковим органом.

Оплату в сумі 6085,64 грн. позивачем здійснено шляхом укладення угод про взаємозалік.

Згідно інформації отриманої відповідачем по зустрічним перевіркам контрагента позивача ПП «Техальтернатива», 27.09.2007 щодо нього порушена справа про банкрутство, визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру терміном один рік.

Рішенням суду від 01.11.2007 ліквідовано ПП «Техальтернатива», а 26.11.2007 анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Техальтернатива».

В останній декларації з податку на додану вартість вказаного підприємства, яка була здана за вересень 2007 року, задекларовані податкові зобовязання у розмірі 600000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що згідно пп. «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є фактична сплата сум податку без деталізації механізмів такої сплати; єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична оплата податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); інших обмежень бюджетного відшкодування законодавство не містить; задекларовані податкові зобовязання ПП «Техальтернатива»у декларації за вересень 2007 року перевищують суму по взаємовідносинам з позивачем 281998 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 зазначеного Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку (в т.ч. шляхом укладення угод про взаємозалік) постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи. При цьому ліквідація контрагента позивача після здійснення спірних господарських операцій не впливає на право платника податку покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім вимог законодавства.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко (підпис)Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко