Ухвала суду № 20653971, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"29" вересня 2011 р. м. КиївК-20588/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

відповідача-1 Сєтова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Матс" та Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2010

у справі № 2а-1939/08

за позовомДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Матс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія К.С.В."

провизнання недійсним господарського зобовязання

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова (далі по тексту позивач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання недійсним господарського зобовязання, що виникло на підставі договору № 26/01 від 26.01.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет-Матс" (далі по тексту відповідач-1, ТОВ "Маркет-Матс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія К.С.В." (далі по тексту відповідач-2, ТОВ "Компанія К.С.В.") на суму 1574000 грн.

Підставами позову зазначено ст. 207 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2010, провадження у справі закрито, з огляду на те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач в своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.01.2006 між ТОВ "Маркет-Матс" та ТОВ "Компанія К.С.В." було укладено договір № 26/01 на виконання робіт по розробленню програмного забезпечення засобів моделювання радіозвязку та розроблення проектно-технічної документації технічних засобів охорони загальною вартістю 1574000 грн.

За результатами проведеної виїзної перевірки ТОВ "Маркет-Матс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період квітень, липень 2006р., ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено акт № 485/23-024/23275120 від 20.02.2007, яким встановлено, що в розрахунок суми бюджетного відшкодування ТОВ "Маркет-Матс" включено суми ПДВ з придбання у ТОВ "Компанія К.С.В.", яке згідно інформації, наданої податковою інспекцією з місця обліку, не знаходиться за юридичною та фактичною адресами.

Факт виконання укладеного між відповідачами договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковою накладною від 28.02.2008, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за лютий-березень2006 року, актом приймання виконаних робіт від 28.02.2006, банківською випискою від 16.03.2006 на суму 1574000 грн., що підтверджує оплату відповідачем-1 виконаних відповідачем-2 робіт у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок останнього.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Належних доказів наявності умислу (наміру) хоча б у одного з відповідачів оскаржуваного господарського зобовязання на момент укладення договору та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на настання відповідних наслідків, а саме - вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "Маркет-Матс" за відповідну злочинну дію позивач, як встановлено судами, не надав.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірний договір № 26/01 від 26.01.2006 не був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Матс" та Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Степашко