Ухвала суду № 20639160, 31.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 р. Справа № 51172/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2009р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Примула» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.06.2009р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Примула» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Личаківському районі м.Львова № 0000302320/0/3887 від 11.02.2009р. (а.с.3-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2009р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова № 0000302320/0/3887 від 11.02.2009р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судового збору (а.с.190-196).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили відповідачі ДПІ у Личаківському районі м.Львова та Державна податкова адміністрація /ДПА/ у Львівській обл.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ у Личаківському районі м.Львова, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с.197-199).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що відповідно до висновків проведеної перевірки позивач не визначив приросту балансової вартості придбаного дизельного палива, чим порушені вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; не відобразив різницю між вартістю проданої валюти та балансовою вартістю валюти, у звязку з чим останнім не дотримані вимоги пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 вказаного Закону; також списання пального проводилося підприємством на підставі неналежно оформлених первинних документів (подорожніх листів).

В своїй апеляційній скарзі ДПА у Львівській обл. просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.204-207).

Наведені апеляційні вимоги мотивує тим, що відповідно до Законів України «Про державну податкову службу» та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р., повторна скарга позивача в порядку апеляційного узгодження податкових зобовязань повинна була подаватися контролюючого органу вищого рівня, яким в розглядуваному випадку є ДПІ у м.Львові.

За перерахованих обставин невірним є висновок суду першої інстанції про те, що повторна скарга, скерована до ДПА у Львівській обл., на рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова, повинна бути розглянута по суті, при цьому п.16 вказаного Порядку не відповідає вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідачів на підтримання поданих ними скарг, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 09.01.2009р.-27.01.2009р. відповідачем ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведена виїзна планова перевірка ПП «Примула» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 48/23-2/20842988 від 03.02.2009р. (а.с.10-41).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 30183 грн., в тому числі: за І квартал 2008 року на 2039 грн., за ІІ квартал 2008 року на суму 8381 грн., за ІІІ квартал 2008 року на 19763 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302320/0/3887 від 11.02.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 37466 грн., в тому числі 30183 грн. за основним платежем та 7283 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.43).

В межах процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань позивач звернувся із первинною скаргою на винесене податкове повідомлення-рішення до відповідача; після відмови (рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова № 9849/25-0 від 21.04.2009р.) у задоволенні поданої заяви ПП «Примула» скерувало повторну скаргу № 07/04 від 30.04.2009р. до ДПА у Львівській обл.

Згідно відповіді ДПА у Львівській обл. № 10076/10/25-005/425 від 14.05.2009р. повторна скарга позивача залишена без розгляду через порушення порядку подання скарг платниками податків, що встановлені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р. (а.с.42).

Підставою для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств контролюючим органом, які також були покладені в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, слугували наступні обставини.

Проведеною перевіркою зясовано, що із врахуванням придбаного та використаного в господарській діяльності ПП «Примула» пального, платником податків не визначено приросту балансової вартості згідно вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що занижено валовий дохід на суму 48447 грн.

Також підприємством не відображено в декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2008 року (ІІІ квартал 2008 року) різницю (прибуток) між вартістю проданої валюти та балансовою вартістю валюти в сумі 63576 грн., чим порушено приписи пп.7.3.3, 7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім цього, формування валових витрат щодо списання пального проведено позивачем на підставі неналежно оформлених первинних документів (подорожніх листів), у звязку з чим платником податків неправомірно віднесено до валових витрат в І кварталі 2008 року вартість пального в розмірі 5979 грн. та в ІІ кварталі 2008 року в розмірі 2730 грн.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведений в акті перевірки розрахунок приросту (убутку) балансової вартості пального є необєктивним та не підтверджується первинними документами платника податків; відповідно до представлених позивачем документів останній валюту не реалізовував, а здійснював придбання за неї товарів та послуг, при цьому вказаними документами стверджується відсутність прибутку від операційної курсової різниці; також подорожні листи та інші надані платником податку документи підтверджують використання останнім у своїй господарській діяльності придбаного пального.

Окрім цього, ДПА у Львівській обл. безпідставно відмовлено в розгляді повторної скарги платника податків під час процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань, оскільки така була повноважним органом на прийняття такого рішення, через що скарга вважається повністю задоволеною, а рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства лише частково, з огляду на наступне.

В частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення судом першої інстанції вірно враховано, що наданий податковим органом розрахунок приросту (убутку) балансової вартості пального не ґрунтується на первинних документах позивача, оскільки залишки пального в розмірі 5418,48 л в ІІ кварталі 2008 року та 7726,79 л в ІІІ кварталі 2008 року видаються сумнівними через відсутність в ПП «Примули» місць для зберігання (складів) вказаної кількості пального; також в підприємства наявні 9 вантажних автомобілів із обємом баків 400 л кожен, що також свідчить про помилковість розрахунків податкового органу (а.с.139-148).

При цьому викладені висновки відповідача ґрунтуються на підставі показників бухгалтерського обліку, які не співставлені з фактичними показниками на підставі первинних документів податкового обліку, через що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід вважати необґрунтованими.

Стосовно порушення підприємством вимог пп.7.3.3, 7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів враховує, що підприємством не проводився продаж отриманої валюти, остання використовувалася для погашення зобовязань по кредитах, придбання основних засобів, оплати пального згідно контрактів, видачі відрядних коштів для здійснення міжнародних рейсів (а.с.66-69, 70-138).

Позивачем представлено розрахунок операційної курсової різниці та первинні бухгалтерські документи банківські виписки по рахунку платника, з яких слідує, що прибутку від операційної курсової різниці платник податків не отримував (а.с.166-186).

Окрім цього, не підтверджуються висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в матеріалах справи наявні вантажні митні декларації, інвойси та подорожні листи, що вказують на використання пального в господарській діяльності позивача; у подорожніх листах наявні дані спідометра, залишки пального у баках автомобілів, нормативні витрати пального, кількість поїздок, вантажообіг тощо (а.с.61-65, 154-161).

Також в Акті перевірки не наведено переліку первинних документів платника податків, які не прийняті до уваги ревізорами, що унеможливлює для платника податків спростування чи доведення помилковості визначених висновків податкового органу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ДПА у Львівській обл. безпідставно відмовлено в розгляді повторної скарги платника податків під час процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань, оскільки така була повноважним органом на прийняття такого рішення.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок та строки оскарження рішень органів державної податкової служби визначалися п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р.

Згаданими документами передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до п.16 Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р., скарга на рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом, крім міст Києва та Севастополя подається до державної податкової інспекції у місті.

Згідно з ст.12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

З урахуванням наведеного слідує, що контролюючим органом вищого рівня по відношенню до ДПІ у Личаківському районі м.Львова є ДПІ у м.Львові, куди позивач повинен був звертатися із повторною скаргою на рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова по результатам розгляду первинної скарги.

За таких обставин ДПА у Львівській обл. правомірно було прийнято рішення про залишення повторної скарги ПП «Примула» без розгляду, оскільки така подана з порушенням порядку і строків, визначених п.4 та пп.5.1 п.5 Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996р.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, однак мотиви порушення ДПА у Львівській обл. порядку розгляду повторної скарги ПП «Примула» в межах процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань у підстави задоволення розглядуваного позову покладатися не можуть.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права, через що оскаржувану постанову слід змінити в мотивувальній частині шляхом викладення дійсних мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В решті постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова та Державної податкової адміністрації у Львівській обл. задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2009р. змінити в частині мотивів задоволення заявленого позову, залишивши в решті постанову суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос