Ухвала суду № 20637718, 27.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 р. Справа № 67901/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Вуглезбут» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Вуглезбут» до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

12 січня 2009 року Державне підприємство «Вуглезбут» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 10.12.2008 року № 0011471501/0, яке було прийнято за наслідками камеральної перевірки, оформленої актом від 01.12.2008 року №1100/150/35879812.

В позові Державне підприємство «Вуглезбут» покликається на те, що на виконання умов договору комісії № 2/с від 01.09.2008 року, позивачем з Добротвірською ТЕС ВАТ "Західенерго" був укладений договір постачання вугільної продукції №-03/08 від 01.09.2008 року. Протягом вересня 2008 року на Добротвірську ТЕС ДП "Вуглезбут" було відвантажено 7719 тонн вугілля на загальну суму 3959453,39 гри. Оскільки оплата покупцем за поставлений товар була проведена лише частково, ВАТ "Львівська вугільна компанія" та ДП "Вуглезбут" доповнили п. 18.8 укладеного 01.09.2008 року договору змістом щодо переходу права власності на кількість, поставленого вугілля в розмірі непогашеної заборгованості до комісіонера в разі неможливості проведення ним розрахунків з комітентом на протязі 30 днів. В такому випадку кількість вугілля, яка перейшла на праві приватної власності до ДП "Вуглезбут" не відображається в звіті комісіонера, а оформляється окремим документом. Як один з видів розрахунків за отримане вугілля ДП "Вуглезбут" обрало вексель, який виписало 30.09.2008 року. На думку позивача мав місце факт купівлі-продажу, який підтверджується також емісією векселя серії АА № 1700129 від 30.09.2008.року.

В зв'язку з наведеним, а також враховуючи той факт, що ВАТ "Львівська вугільна, компанія" відобразила зазначені кошти в податковій декларації за вересень 2008 року, позивач вважає, що донарахування податковим органом сум податкового зобов'язання з ПДВ не має під собою правового обґрунтування, а відтак змушений звернутись до суду.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року у задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Вуглезбут» до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що статтею 604 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Виходячи з наведеного, сторонами було досягнуто домовленість про заміну зобов'язань за договором комісії на зобов'язання за договором купівлі-продажу.

Також зважаючи на відомості, відображені в звіті комісіонера від 30.09.2008 р., між сторонами відбулась операція, за якою право власності на вугілля на суму 2745437,93 грн. перейшло до позивача. Зазначений висновок підтверджується і податковою накладною № 214 від 30.09.2008 р. виданою ВАТ «Львівська вугільна компанія», а також доказами про те, що ВАТ «Львівська вугільна компанія» включила до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму поставки товарів в розмірі 457572,99 грн. та відобразила зазначені кошти в податковій декларації за вересень місяць 2008 року.

Виходячи з наведеного, твердження відповідача про відсутність фактичного отримання товару спростовується матеріалами справи та на дані правовідносини не розповсюджуються норми п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом, в мотивувальній частині постанови, підтверджено факт отримання товару та отримання податкової накладної.

Однак, всупереч зазначеним встановленим та підтвердженим фактам, судом першої інстанції застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню у даному випадку та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У відповідності до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР, 03.04.1997р. « Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Виходячи з наведеного, операція з поставки вугілля є об'єктом оподаткування для ВАТ «Львівська вугільна компанія».

Відповідно до пп.7.2.6 Закону «Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.» Як підтверджено матеріалами справи, ВАТ «Львівська вугільна компанія», видано податкову накладну № 214 від 30.09.2008 р., що є безумовною підставою нарахування податкового кредиту Позивачем.

Підпунктом 7.4.1. Закону визначено, що «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

Таким чином, у відповідності до нової редакції п. 8.18. договору № 2/с від 01.09.2008 р., яка міститься в додатку до договору від 26.09.2008 р., до позивача перейшло право власності на товар, який використовується у межах господарської діяльності.

Виходячи з наведеного висновок суду першої інстанції про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту у вересні 2008 року суми 457572,99 грн. є безпідставним та таким, що не ґрунтується на наведених нормах законодавства.

Відповідно до пп.7.4.5 Закону «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).»

Згідно п.7.5. Закону « Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).»

Як підтверджено матеріалами справи, підтверджено судом у мотивувальній частині постанови, 30.09.2008 року позивачем отримано податкову накладну, що засвідчує факт придбання ним вугілля та є першою з подій, яка надає право позивачу на податковий кредит. Виходячи з наведеного, здійснення розрахунку у даному випадку є другою з подій, не впливає на дату виникнення податкового зобов'язання та податкового кредиту та не змінює суму податкового кредиту та податкового зобов'язання.

В порушення зазначених норм, судом першої інстанції зроблено неправомірний висновок, щодо наявності права позивача на податковий кредит лише за умови проведення розрахунку.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Державному підприємству «Вуглезбут» суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ДП „Вуглезбут" отримало у вересні податкову накладну №214 від 30.09.2008 році воно за першою подією включило до податкового кредиту суму в розмірі 457527,99 грн.

Проте, включаючи згадану суму до податкового кредиту ДП „Вуглезбут" не було взято до уваги, того факту, що за придбаний товар,. на підставі чого була виписана згадана податкова накладна, позивач розрахувався векселем, який у звітному періоді не був оплачений. А відповідно до п.4.8 ст.4 Закону № 168 для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових, векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього, податку, крім податкових векселів. Таким чином п.4.8, ст.4 Закону № 168 робить виключення із загального правила, відповідно до якого датою виникнення права на податковий кредит є подія, яка сталася раніше згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Таким чином, ДП «Вуглезбут» в декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року не мало права відображати податковий кредит на суму 457 572,99 грн.,. оскільки на той момент емітований вексель не було оплачено, а згідно із ч. 3 п.4.8 ст.4 Закону № .168, як вже було зазначено, видані або отримані векселі не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 01.12.2008 року №1100/150/35879812 встановлено порушення ДП «Вуглезбут» п.4.1, п.4.7, п.4.8 ст.4 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168), а саме позивачем завищено податковий кредит за вересень 2008 року на загальну суму 457572,99 грн. внаслідок відображення в складі податкового кредиту сум ПДВ при проведенні розрахунків векселем власної емісії з ВАТ «Львівська вугільна компанія» за договором комісії.

Внаслідок проведеної перевірки, згідно із.п.п.4.2.2 «в» п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року, із змінами та доповнення (надалі - Закон №2181), ДПІ в Сокальському районі донараховано суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в розмірі 457572,99 грн. За результатами перевірки відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008 року за №0011471501/0, відповідно до якого ДП «Вуглезбут» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість, усього 480451,99 грн. (за основним платежем 457572. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22879 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Вуглезбут» укладено договір комісії №2/с від 01.09.2008 року з ВАТ «Львівська вугільна компанія» (Комітент) про реалізацію вугільної продукції. На виконання умов даного договору ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ДП «Вуглезбут» склали акт прийому передачі вугілля №1 від 30 вересня 2008 року про те, що згідно з договором комісії комітент передав комісіонеру вугільний концентрат в кількості 7719 тон загальну суму 3897437,93 три., (в т.ч. ПДВ 649572,99 грн.). У вересні 2008 року ДП «Вуглезбут» проводить оплату ВАТ «Львівська вугільна компанія» на суму 3897437,93 грн. в т.ч. коштами на суму 1152000 грн. та векселем власної емісії на суму 2745437,93 грн. По вказаних операціях ДП «Вуглезбут» віднесено до складу податкового кредиту у вересні. 2008 року по розрахунках з ВАТ «Львівська вугільна компанія» наступні податкові накладні: №170 від 25.09.2008 року на суму 1152000 (в т.ч.. ПДВ 192000 грн.), №214 від 30.09.2008.року суму 2745437,93 грн. (в т.ч. ПДВ 457527,99 грн.).

Окрім цього, колегією суддів встановлено, що під час здійснення господарської операції мало місце здійснення передачі товару на підставі Договору комісії №2/С від 01.09.2008 року, відповідно до якого ДП «Вуглезбут» було укладено з Добротвірською ТЕС ВАТ «Західенерго» договір постачання, вугільної продукції №03/08 від 01.09.2008 року. Протягом вересня 2008 року на Добротвірську ТЕС ВАТ «Західенерго» ДП «Вуглезбут» було відвантажено 7719 тон вугілля . загальну суму 3 959 453,39 гри. За відвантажене вугілля Добротвірська ТЕС ВАТ «Західенерго оплатило лише 1 200 000 грн. В результаті цього ДП «Вуглезбут» та ВАТ «Львівська вугільна компанія» до своїх правовідносин застосували п.8.1.8 Договору комісії №2/с від 01.09.2008 року із змінами, оформленими Додатковою угодою до договору №2/с від 01.09.2008 року. Даною редакцією п. 8.18 Договору № 2/с передбачено передачу вугілля в розмірі непогашеної заборгованості (в сумі 2745437.93 грн.) у власність ДП «Вуглезбут» в разі неможливості проведення розрахунків останнім з комітентом на протязі 30 днів. Тобто фактично відбулася операція з купівлі-продажу вугілля, що була оформлена складенням податкової накладної №214 від 30.09.2008 року та оплачена простим векселем серії АА 1700129 від 30 вересня 2008 року суму 2745437,93 грн. та Актом №1 приймання-передачі векселя від 30.09.2008 року. Вказаний вексель був оплачений векселедавцем лише 14.11.2008 року. Податковий кредит по цій операції відображено у вересні 2008 року на підставі поданої декларації з податку на додану вартість вересень 2008 року, поданої до ДПІ 20.10.2008 року за вх. № 29860.

Колегія суддів вважає, що ДП «Вуглезбут» неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008 року суму в розмірі 457572,99 грн. на підставі податкової накладної № 214 від 30.09.2008 року, виходячи із наступного.

Відповідно до п.4.8 ст. 4 Закону № 168, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок, з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають, бути нараховані на суму номіналу такого векселя. У разі, коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя, В суді першої інстанції представник позивача покликався на те, ДП «Вуглезбут» було правомірно віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008 року суму в розмірі 457527,99 грн. згідно податкової накладної №214 від 30.09.2008 року, оскільки, відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів і банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Оскільки ДП „Вуглезбут" отримало у вересні податкову накладну №214 від 30.09.2008 році воно за першою подією включило до податкового кредиту суму в розмірі 457527,99 грн.

Проте, включаючи згадану суму до податкового кредиту ДП „Вуглезбут" не було взято до уваги, того факту, що за придбаний товар, на підставі чого була виписана згадана податкова накладна, позивач розрахувався векселем, який у звітному періоді не був оплачений. А відповідно до п.4.8 ст.4 Закону № 168 для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових, векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього, податку, крім податкових векселів. Таким чином п.4.8, ст.4 Закону № 168 робить виключення із загального правила, відповідно до якого датою виникнення права на податковий кредит є подія, яка сталася раніше згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Таким чином, ДП «Вуглезбут» в декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року не мало права відображати податковий кредит на суму 457 572,99 грн.,. оскільки на той момент емітований вексель не було оплачено, а згідно із ч. 3 п.4.8 ст.4 Закону № .168, як вже було зазначено, видані або отримані векселі не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вуглезбут» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року у справі № 2а-173/09 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

Д.М. Старунський