Рішення № 20626762, 04.11.2011, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2518/2-335/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2011 року

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-суддіСташківа В.Б.,

при секретаріПрохоренко А.В.,

за участюпредставника позивача Падалки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_5

простягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 р. ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулось з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та з урахуванням збільшених вимог, просили стягнути з останнього 42488 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 5 вересня 2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником, якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № CNH0AU00150123, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 59 400 грн. з оплатою 15,84 % річних, дата остаточного повернення кредиту 05.09.2013 року, та договір застави, згідно якого ОСОБА_5 надав у заставу банку належний йому автомобіль марки Сhevrolet Aveo SF69Y, рік випуску: 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 1 червня 2009 р., в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави вказаний автомобіль. 21 травня 2010 року предмет застави вказаний автомобіль був реалізований за 50500 грн., з яких: 148 грн. 50 коп. поточної комісії; 832 грн. 77 коп. поточних відсотків; 1633 грн. 50 коп. простроченої комісії; 2951 грн. 49 коп. штрафу; 4796 грн. 16 коп. пені; 11999 грн. 82 коп. поточного кредиту; 12082 грн. 93 коп. простроченого кредиту; 16054 грн. 83 коп. прострочених відсотків. В порушення вимог ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України та умов договору, ОСОБА_5 не виконує своїх зобов'язань за договором, в зв'язку з чим, станом на 31.08.2011 р. заборгованість останнього перед банком складає 42488 грн. 48 коп., з яких 27370 грн. 51 коп. заборгованості за кредитом, 9206 грн. 81 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2227 грн. 50 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 3683 грн. 66 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов?язань за договорм, що підтверджується відповідним рахунком.

В судовому засіданні представник позивача Падалка О.В. збільшені позовні вимоги підтримала, вказавши на те, що всі протиріччя стосовно сум, які мались в позовній заяві усунуті шляхом подачі заяви про збільшення позовних вимог. Вказала на правомірність підвищення ними відсоткової ставки, та на те, що реалізація предмета застави, на підставі рішення суду, була проведена відповідним чином, з урахуванням вимог закону та умов договору.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не явився просив розглядати справу у його відсутність, при цьому в письмових запереченнях проти позову категорично з ним не погодився, і просив відмовити в позові за безпідставністю, та у звязку з пропуском загального та спеціального строку позовної давності. При цьому вказав на:

- плутанину в розмірі загальної заборгованості в описовій частині позовної заяви (32776 грн. 35 коп.), резолютивній частині позовної заяви (35875 грн. 38 коп.) та в розрахунку заборгованості (32627 грн. 85 коп.), в розмірі пені в розрахунку заборгованості в різних графах (1099 грн. 20 коп. та 536 грн. 56 коп.);

- те, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 1 червня 2009 р. встановлено розмір заборгованості за кредитним договором № CNH0AU00150123 від 05.09.2006 р. - 51746 грн. 82 коп., а з розрахунку вбачається, що станом на 27 лютого 2009 р. його заборгованість становила 53688 грн. 99 коп., а станом на 14.03.2009 р. 54334 грн. 07 коп.,

- те, що позивач за рахунок коштів, виручених від продажу предмета застави, в силу ст.. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», міг задовольнити лише ту вимогу за тими її складовими, які були перевірені судом та існували на момент ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, а саме заборгованість з її складовими, яка існувала на 2 березня 2009 р. - 51746 грн. 82 коп., а задовольнив зовсім інші вимоги, які існували станом на 21 травня 2010 року, та суттєво від їх різняться,

- позивач не надсилав йому повідомлення про збільшення процентів за користування кредитом, відповідно до п.п. 1.1 Договору, з 1,32 % на місяць (15,84 % на рік) до 25,44 % на рік, та за порушення зобовязань з 40,08% на рік до 59,26 % на рік, і тому не має права нараховувати їх за збільшеними ставками,

- незаконне спрямування 2951 грн. 49 коп., після продажу автомобіля, на погашення штрафів, які не передбачені Договором застави,

- порушення принципу добросовісності та розумності реалізації предмету застави стосовно періоду з моменту ухвалення рішення суду (01.06.2009 р.) по момент зарахування Банком коштів від продажу автомобіля (21.05.2010 р.), який становить 11 місяців 21 день,

- те, що меморіальний ордер від 21.05.2010 р. підтверджує лише внутрішньобанківські операції з перерахування коштів з рахунка позивача на рахунок відкритий йому відповідно до п. 1.1 Договору,

- порушення порядку ініціювання питання про дострокове повернення кредиту до строку повернення кредиту до 5 вересня 2013 року, без письмового повідомлення його про строк виконання зобовязань, строк яких ще не настав, оскільки наявне в матеріалах повідомлення не маже створити певних юридичних наслідків, так як не підтверджує надіслання йому цього повідомлення, на його адресу, повноваження особи, яка її підписала від імені банку не підтверджені також.

Вислухавши пояснення представника позивача Падалки О.В., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Особа, яка порушила зобов'язання, відповідно до ст. 614 ЦК України несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено наступні факти:

- 05.09.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником, якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № CNH0AU00150123, за яким ЗАТ КБ «ПриватБанк»надало позичальнику кредит у розмірі 59400 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,84 % на рік, з кінцевим терміном повернення до 05.09.2013 року;

- в якості забезпечення зобовязань 05.09.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5 укладено договір застави, згідно якого ОСОБА_5 надав у заставу банку належний йому автомобіль марки Сhevrolet Aveo SF69Y, рік випуску: 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1;

- у звязку з наявною заборгованістю у ОСОБА_5 перед позивачем в сумі 51746 грн. 82 коп., ЗАТ КБ “ПриватБанк” зверталось в березні 2009 р. з позовом до суду про звернення стягнення на предмет застави і рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 1 червня 2009 р., яке набрало чинності 11 червня 2009 р., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNH0AU00150123, укладеним 05.09.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_5, в розмірі 51746 грн. 82 коп. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки Сhevrolet Aveo SF69Y, рік випуску: 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_5 на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ КБ «ПриватБанк»з укладенням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу предмету застави, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк», всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- 21 травня 2010 року предмет застави автомобіль марки Сhevrolet Aveo SF69Y, рік випуску: 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_5 на праві власності, був реалізований за 50500 грн., що підтверджується меморіальним ордером, з яких: 148 грн. 50 коп. поточної комісії; 832 грн. 77 коп. поточних відсотків; 1633 грн. 50 коп. простроченої комісії; 2951 грн. 49 коп. штрафу; 4796 грн. 16 коп. пені; 11999 грн. 82 коп. поточного кредиту; 12082 грн. 93 коп. простроченого кредиту; 16054 грн. 83 коп. прострочених відсотків;

- станом на 31 серпня 2011 р. у ОСОБА_5 перед позивачем мається загальна заборгованість, яка складає 42488 грн. 48 коп., з яких:

- 27370 грн. 51 коп. заборгованості за кредитом;

- 9206 грн. 81 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 2227 грн. 50 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 3683 грн. 66 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов?язань за договорм, що підтверджується відповідним рахунком.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК України).

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).

Підстави припинення зобовязань зазначені в стст.599, 600, 601, 604609 ЦК України та не передбачають можливості припинення зобовязання у звязку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Виходячи з правового аналізу даних норм, можна зробити висновок, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог ПАТ КБ №ПрватБанк»шляхом звернення стягнення на предмет застави, при наявності, після його реалізації, непогашеної заборгованості, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості, процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

Таким чином, заперечення відповідача проти позову в частині неправомірності дій позивача по нарахуванню заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов?язань за договором є безпідставними.

Заперечення відповідача стосовно плутанини в розмірі загальної заборгованості в описовій частині позовної заяви (32776 грн. 35 коп.), резолютивній частині позовної заяви (35875 грн. 38 коп.) та в розрахунку заборгованості (32627 грн. 85 коп.), в розмірі пені в розрахунку заборгованості в різних графах (1099 грн. 20 коп. та 536 грн. 56 коп.) дійсно знайшло своє підтвердження, але було усунуто представником позивача при подачі заяви про збільшення позовних вимог, та додатків до неї.

Заперечення відповідача стосовно незаконного спрямування 2951 грн. 49 коп., після продажу автомобіля, на погашення штрафів, які не передбачені Договором застави є безпідставними, і спростовуються п. 4, п.п. 15.9 п. 15 Договору застави від 5 вересня 2006 р., в яких передбачена можливість ПАТ КБ «ПриватБанк»задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги і стосовно штрафу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач доказів про сплату ним заборгованості по кредиту, та її складові, ніж ті, які надав позивач, не представив.

Стосовно заперечень проти позову в частині неправомірності підвищення відсотково ставки, то слід зауважити, що якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК (навіть за відсутності доказів про належне повідомлення боржника), оскільки фактичні дії свідчать про прийняття пропозиції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 після зміни процентної ставки сплачував проценти за новою ставкою піднятою з 01.02.2009 р. - 25,50 % на рік, чим відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір і ця дія є прийняттям пропозиції ПАТ КБ «ПриватБанк»про підвищення процентної ставки.

Тривалість терміну реалізації предмета застави, яка тривала понад 11 місяців з 11 червня 2009 р. по 21 травня 2010 року, і як наслідок збільшення за цей період суми заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов?язань за договором не є підставою для звільнення ОСОБА_5 від відповідальності за порушення умов договору, так як вже зазначалось вище ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет застави не припиняло зобовязальних правовідносин сторін договору, що робить їх дії правомірними.

Крім того, суд розглядає, в силу ст.. 11 ЦПК України, за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом даного позову є стягнення наявної заборгованості за кредитним договором та його складовим, а не правомірність/неправомірність дій позивача чи/або органів ДВС стосовно тривалості реалізації предмета застави, та правомірності/неправомірності дій позивача щодо незаконного спрямування коштів від реалізації предмета застави на покриття коштів, які виходять за межі суми заборгованості - 51746 грн. 82 коп., яка встановлена відповідним судовим рішенням.

Заперечення відповідача з приводу порушення позивачем порядку ініціювання питання про дострокове повернення кредиту до строку повернення кредиту до 5 вересня 2013 року, без письмового повідомлення його про строк виконання зобовязань, строк яких ще не настав, суд вважає безпідставним, оскільки позивач обумовив в договорі своє місце проживання АДРЕСА_1, куди позивач направляв відповідачу відповідне повідомлення, та відповідач в подальшому не повідомляв позивача про зміну свого місця проживання, що свідчить про недобросовісність в цьому питанні відповідача.

Інші заперечення відповідача, зокрема з приводу того, що повноваження особи, яка її підписала Падалки О.В. від імені банку не підтверджені матеріалами справи також є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд знаходить, що є всі підстави для покладення на ОСОБА_5 відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання перед ПАТ КБ «ПриватБанк», та стягнення з останнього на користь позивача 27370 грн. 51 коп. заборгованості за кредитом, 9206 грн. 81 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, та 2227 грн. 50 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, що тягне за собою задоволення позову в цій частині.

Щодо заяви про застосування загальної та спеціальної позовної давності, то враховує, що дійсно загальна позовна давність встановлюється тривалість в 3 роки (ст.. 257 ЦК України), спеціальна позовна давність для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалість в 1 рік (п. 1 ч. 2 ст.. 258 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи те, що в разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобовязання, в межах строку позовної давності за основним зобовязанням, зважаючи на дату звернення до суду 26 липня 2011 р., суд знаходить, що вимоги про стягнення пені слід задовольнити частково в межах річного строку позовної давності, а саме на суму 3647 грн. 59 коп. (4246,30 грн. 598,71 грн. = 3647,59 грн.).

В той же час, дії по реалізації предмету застави, в силу ст.. 264 ЦК України свідчать про переривання строку загальної позовної давності, що виключає застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст.. 267 ЦК України.

На підставі ст.. 88 ЦПК України, у звязку з частковим задоволення позову, з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 118 грн. 80 коп.; та судовий збір в сумі 424 грн. 52 коп., пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк»при зверненні до суду з позовною заявою було сплачено 310,27 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, також було оплачено при збільшенні позовної заяви 424 грн. 88 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що виходячи з ціни позову, свідчить про зайву сплату 310,27 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, які на підставі п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 83 ЦПК України (яка діяла на час їх оплати), слід повернути ПАТ КБ «ПриватБанк», зобовязавши ГУДК України у Чернігівській області провести вказані дії.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 530, 536, 553-557, 614, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 42452 грн. 41 коп..

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 118 грн. 80 коп.; та судовий збір в сумі 424 грн. 52 коп..

Зобовязати ГУДК України у Чернігівській області повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк»зайво сплачені ними:

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн., які згідно платіжного доручення № UD085В049І від 5 вересня 2011 р. були перераховані на р/р 31215259700421, код ЄДРПОУ 21409644, банк одержувача ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592);

- судовий збір у сумі 310 грн. 27 коп., які згідно платіжного доручення № UD244В05О3 від 14 жовтня 2010 р. були перераховані на р/р 31419537700422, код ЄДРПОУ 21409644, банк одержувача ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2011 року.

Головуючий В.Б.Сташків