Ухвала суду № 20618968, 08.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3310/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря:Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" до Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень. Свої вимоги мотивує безпідставністю зміни цільового призначення та зарахування сплачених позивачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009р., січень, лютий 2010 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у розмірі 1704731,14 грн. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0002864120/0 від 11.08.2010 року №0002864120/1 від 18.10.2010 року, №0002864120/2 від 23.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення №0002864120/0 від 11.08.2010 року №0002864120/1 від 18.10.2010 року, №0002864120/2 від 23.12.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задовольнні позову повністю.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було сплачено податкове зобов»язання з податку на додану вартість в строки передбачені законодавством, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Укртранснафта» з питання несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 26.07.2010р. №370/41-20/31570412.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Порло порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, а саме: встановлено несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобовязань по податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 3999386,00 грн., за січень 2010 року у сумі 3 805962,00 грн., за лютий 2010 року у сумі 2702020,00 грн.

На підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесене податкове повідомлення рішення №0002864120/0 від 11.08.2010р. про застосування штрафної санкції у розмірі 1704731,14 грн. (за затримку на від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з рентної плати за нафту в розмірі 1704731,14 грн. (20%).

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення залишене без змін, скарги без задоволення та винесені нові податкові повідомлення рішення №№0002864120/1 від 18.10.2010 року, №0002864120/2 від 23.12.2010 року, якими визначені аналогічні суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, а також доведені нові строки їх сплати.

В підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідач посилається на вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ та зазначає на наявність у позивача податкового боргу, що підлягав погашенню попередньо у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкові декларації з податку на додану вартість: за грудень 2009 року (вх. №33737 від 20.01.2010р.), відповідно до якої 01.02.2010 року було нараховано до сплати податкове зобовязання у розмірі 3999386,00 грн., граничний термін сплати 01.02.2010 року; за січень 2010 року (вх. №9000334492 від 19.02.2010 р.), відповідно до якої 02.03.2010 року було нараховано до сплати податкове зобовязання у розмірі 3805692,00 грн., граничний термін сплати 02.03.2010 року; за лютий 2010 року (вх. №9000695480 від 19.03.2010 р.), відповідно до якої 30.03.2010 року було нараховано до сплати податкове зобовязання у розмірі 2702020,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2010 року

На виконання своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість позивачем здійснено платежі та відповідно до установи банку подані платіжні доручення: за грудень 2009 року сплачено 29.01.2010 року у розмірі 3999389,00 грн. (платіжне доручення №767 від 29.01.2010 року, призначення платежу: «податок на додану вартість за грудень 2009 року»); за січень 2010 року: сплачено 26.02.2010 року у розмірі 3805693,00 грн. (платіжне доручення №1000 від 26.02.2010 року, призначення платежу: «податок на додану вартість за січень 2010 року»); за лютий 2010 року сплачено 30.03.2010 року у розмірі 2702020,00 грн. (платіжне доручення №38 від 30.03.2010 року, призначення платежу: «податок на додану вартість за лютий 2010 року»).

За даними акту перевірки, органом державної податкової служби кошти, що надійшли на сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно платіжних доручень №767 від 29.01.2010 року, №1000 від 26.02.2010 року, №38 від 30.03.2010 року, із урахуванням приписів підпункту 7.7 пункту 7 закону №2181-ІІІ, зараховано в рахунок погашення податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року

Відповідно до ст.13 Закону України від 04.12.1990 р № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (чинного на момент спірних правовідносин): органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень; посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій...;

Таким чином, органи державної податкової служби зобов'язані діяти чітко в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством України і ніяким чином не можуть виходити за такі межі.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб на території України, що здійснюються за участю банків в Україні, регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N377/8976.

Відповідно до пп. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно з п. 3.8 гл. 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж: та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до абз. 4 п.3.3 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - абз. 4 п. 3.3 гл. 3 - операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також: повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Відповідно до абз. 6 п. 1 „Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу”, що затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 р. № 540: кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовується на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що здійснення такого розподілу є неправомірним з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 13 грудня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.П. Бужак

Н.М. Троян