Ухвала суду № 20615369, 20.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р.справа № 2а-2783/10/1170 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мельника В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участі секретаря:Шкуропадській В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської митниці Державної митної служби України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2010р. у справі № 2а-2783/10/1170 за позовом: до за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача: про:Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» Кіровоградської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області Приватне підприємство «АФ»Олександріяконссервіс» визнання нечинним та скасування рішення та повернення з державного бюджету надмірно сплачених коштів,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірми «Агросвіт» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської митниці Державної митної служби України (далі по тексту відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області (далі по тесту відповідач -2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача приватне підприємство «АФ»Олександріяконссервіс»в якому просить: - визнати нечинним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/00280/2; - повернути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ науково-виробничої фірми „Агросвіт" надмірно сплачені кошти суми визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мито від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп..(а.с.4-10) Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2783/10/1170 (а.с.1). Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено ч.5 ст.266 Митного кодексу України, що полягало у здійсненні визначення митної вартості фунгіциду „Імпакт С SС", який імпортується в Україну, за резервним методом, при цьому, необгрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів, встановлених законом. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.12.2010р. у справі №2а-2783/10/1170 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської митниці Державної митної служби України №901030000/2010/000280/2 від 15.07.2010р. про визначення митної вартості товару. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.(суддя Кармазина Т.М.) (а.с. 132-134).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем були додатково надані документи згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.06 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та надання відомостей для її підтвердження»Крім того, відповідачем по справі - Кіровоградською митницею Державної митної служби України, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності визначення оскаржуваним рішенням митної вартості товару на підставі резервного методу, а також прийняття рішення про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2. Позовні вимоги в частині повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок TOB науково - виробничої фірми „Агросвіт" надмірно сплачених коштів суми визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мита від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було здійснено дій, передбачених МК України щодо повернення надмірно сплачених коштів під час митного оформлення товару.

Відповідач-1 Кіровоградська митниця Державної митної служби України, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи порушенні норми процесуального та матеріального права, є незаконною та підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог. Просить суд ухвалити нове рішення, яким залишити позовні вимоги до Кіровоградської митниці без задоволення.(а.с.137-140)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом не враховано п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, яка передбачає, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, зазначені посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості. Суд не вірно дійшов висновку, що дана норма не зобов'язує надати повний перелік документів.

10.10.11р. на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх..№196308\11 від позивача по справі надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній просить суд в її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції від 02.12.2010р. залишити без змін.

20.10.11р. від відповідача-1 - Кіровоградської митниці, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання №196171\11 з проханням розглянути дану адміністративну справу без участі їх представника.

Відповідача-2 та третя особа по справі, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи у судове засідання не з»явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, з заявами про розгляд справи за їх участю не звертались. За таких обставин, з урахуванням думок представників позивача, кожного окремо, колегія суддів ухвалила розглянути дану адміністративну справу за відсутності представників відповідача-1; відповідача-2 та представника третьої особи.

Представники позивача, кожен окремо, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, просили суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги за їх необґрунтованістю, а рішення суду першої інстанції як виважене та законне залишити без змін.

У судовому засіданні заслухавши представників позивача, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт»зареєстровано Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 31.01.1996р.\а.с.22\ та взято на облік як платника податку на додану вартість в Олександрійській Державній податковій інспекції 07.07.1997р. \а.с.23\

Відповідач Кіровоградська митниця, у відповідності до ст..14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Судом встановлено, що 16 квітня 2010 року між Компанією „Кемінова А/С" (Данія) далі - „Продавець") та TOB науково - виробнича фірма „Агросвіт" (далі - „Покупець") укладено договір купівлі - продажу №СН-2010/0417 (далі за текстом - Договір №СН-2010/0417)(а.с.25-27).

Згідно умов даного договору Продавець зобов'язується продати і передати, а Покупець - купити і прийняти засоби захисту рослин, а саме, фунгіцид „Імпакт Т, к.с." в кількості 6400 л. за ціною 22.00 дол. США та фунгіцид „Імпакт К, к.с." в кількості 8000 л. за ціною 17,90 дол. США. Загальна сума договору становить 284000 дол. США.

В межах даного зовнішньоекономічного договору позивачем на митну територію було ввезено товар та для здійснення митного оформлення зазначеного товару подано вантажно -митну декларацію №901030000/2010/000892 від 13.07.2010р., в якій визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі, встановленому договором №СН-2010/0417 (а.с.30).

15 липня 2010 року відповідачем, Кіровоградською митницею Державної митної служби України, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901030000/0/00046 та прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2, яким визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі 20,1800 дол. США (а.с.42, 60).

При цьому, згідно даного рішення, митним органом для визначення митної вартості товару використовувались документи, надані до митного оформлення, ст.ст.260, 264, 266-273 Митного кодексу України, цінова інформація з ПІК „Інформаційно - пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).

Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Кіровоградською митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару. Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника. Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Як вбачається з матеріалів справи, Кіровоградська митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що відповідно до п.З ст.З наказу Державнорї митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»(далі - наказ №606) Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

-спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

-спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;,

-інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

-інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

-інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

-цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Кіровоградською митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Кіровоградська митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем по справі - Кіровоградською митницею Державної митної служби України, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності визначення оскаржуваним рішенням митної вартості товару на підставі резервного методу, а також прийняття рішення про визначення митної вартості товару від 15.07.2010р. за №901030000/2010/000280/2.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок TOB науково - виробничої фірми „Агросвіт" надмірно сплачених коштів суми визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мита від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп. не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 р.3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618 (далі за текстом - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У відповідності до п.2 Р.Ш Порядку №618, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Згідно п.З р.3 Порядку №618, відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Пунктом 4 розділу 3 Порядку №618 встановлено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Доказів звернення TOB науково - виробничої фірми „Агросвіт" до Кіровоградської митниці Державної митної служби України, у встановленому порядку, із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету позивачем суду не надано.

Виходячи з вищезазначеного у митного органу нема підстав для прийняття рішення щодо повернення позивачу з Державного бюджету України митних платежів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів TOB науково - виробничої фірми „Агросвіт" в частині позовних вимог щодо повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача надмірно сплачених коштів суми визначення податку на додану вартість у розмірі 15466 грн. 26 коп. та мита від заявленого податку на додану вартість в сумі 4719 грн. 75 коп.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 02.12.2010р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010р. у справі №2а-2783\10\1170 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 09 грудня 2011р.

Головуючий:В.В. Мельник

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна