Рішення № 20613095, 03.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2012 р. Справа № 5023/9304/11

вх. № 9304/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, 3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_1, за дорученням 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед", с. Забужжя 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м.Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 136437,88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 136437,88 грн. заборгованості, з яких: 135000,00 грн. основний борг, 1204,87 грн. неустойка, 233,01 грн. 3% річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору новації до договору підряду № 570 від 03.2011 року, укладеного між сторонами 12.09.2011 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

26.12.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов визнає частково в частині основного боргу та вказує на те, що не мав можливості виконати договір внаслідок неналежного виконання зобов'язання контрагентом.

Суд, дослідивши відзив, долучає його до матеріалів справи.

26.12.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу без участі представника в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

03.01.2012 року до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на розрахунок фінансових санкцій.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача позов в частині основної заборгованості визнає, проти нарахування штрафних санкцій заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03 червня 2011 року між ТзОВ “Агро Л В Лімітед” (Замовник) та ТОВ “Укрпінотерм” (Підрядник) був укладений Договір підряду № 570 (надалі-Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Підрядник приймав на себе зобов'язання виконати роботи по збору урожаю ріпаку на земельних ділянках Замовника площею 1000 га, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи з розрахунку 540,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 га оброблених земель у строки визначені Договором.

У відповідності до п. 4.12. Замовник зобов'язувався оплатити Підряднику 25 % загальної вартості послуг в якості передоплати до початку виконання робіт. Підрядник зобов'язувався розпочати роботи на протязі одного дня з моменту узгодження сторонами об'єму робіт про що мав бути складений Додаток до Договору (п. 3.1).

17.06.2011 року Замовником було здійснено передоплату за надання послуг в розмірі 135 000,00 грн. (з ПДВ), що складає 25 % загальної вартості послуг.

Факт оплати підтверджується банківською випискою від 17.06.2011 року. Однак після здійснення даної передоплати Підрядник відмовився розпочати будь-які роботи та узгоджувати їх об'єм.

12.09.2011 року між ТОВ “Укрпінотерм” та ТзОВ “Агро Л В Лімітед” було укладено Договір новації до Договору Підряду № 570 від 3 червня 2011 року, згідно якого взамін зобов'язання по збору урожаю ріпаку по Договору Підряду № 570 від 03 червня 2011 р. ТОВ “Укрпінотерм” зобов'язувався в термін до 05.10.2011 року поставити ТзОВ “Агро Л В Лімітед” аміачну селітру (надалі - товар) в кількості 65 тон по ціні 3050,00 грн., в т ч ПДВ, за 1 тону, на загальну суму 198 250,00 грн., в т ч ПДВ.

Суму передоплати по Договору Підряду № 570 від 3 червня 2011 р. в розмірі 135 000,00 грн. (в т ч ПДВ) сторони погодили вважати передоплатою за товар по договору Новації.

Згідно п. 4 Договору Новації визначено, що у разі прострочення поставки товару більш ніж як на 10 днів, ТОВ “Укрпінотерм” зобов'язаний повернути ТзОВ “Агро Л В Лімітед” суму передоплати в розмірі 135 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ) та сплатити нараховані штрафні санкції.

18.10.2011 року Позивачем направлено Відповідачу вимогу про повернення коштів. Станом на дату подання позовної заяви вимогу Позивача залишено без задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4 Договору Новації визначено, що за прострочення в поставці Товару Відповідач сплачує Позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період прострочення строків постачання, від вартості непоставленого в строк Товару за кожний день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобовязання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 1204,87 грн. за 21 день прострочення за період з 06.10.2011 року по 27.10.2011 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 233,01 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок нарахування трьох відсотків річних та встановлено, що позивачем розрахунок здійснений правильно, а отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 233,01 грн. 3% річних.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 136437,88 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, оф. 12, код ЄДРПОУ 34862614, р/р 26009201350143 в АТ "ОТП БАНК" м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед" (юр. адреса: 80400, Львівська область, Кам"янка-Бузький район, с. Забужжя, вул. Січових Стрільців, 43; пошт. адреса: 79491, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. В. Івасюка, 25, код ЄДРПОУ 34943719, р/р 26008190710900 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - 135000,00 грн. основного боргу, 233,01 грн. трьох відсотків річних, 1204,87 грн. пені, 1383,22 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 04 січня 2012 року