Рішення № 20612669, 08.12.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2011 р.Справа №18/3481/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім", вул. Мала, 3, м.Запоріжжя, 69006

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 17 837,32 грн.

Суддя Тимченко Б.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №7/219/2 від 27.10.11р.

від відповідача: відсутні

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення суми основного боргу в розмірі 16022,26грн., 1319,93грн. пені та 3% річних в сумі 495,13грн.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

Відповідач явку представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про час і місце засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал на адресу, вказану у Довідці з ЄДР. Поштове відправлення повернулися до суду без вручення адресату. Враховуючи викладене, а також те, що розшук відповідача не входить до компетенції суду, суд розглядає справу за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім" (надалі Позивач) та ФОП ОСОБА_1

(надалі Відповідач) укладено договір поставки № 208/10 (надалі Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов'язувався передати у власність, а Відповідач (Дистриб'ютор) прийняти та оплатити морозиво в асортименті.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних: № ЛД 000009156 від 01.06.2010р. на суму 22164,10грн.; №ЛД 000017678 від 12.08.2010р. на суму 19995,46грн.; №ЛД 000022045 від 19.10.2010р. на суму 1788,40грн.; №ЛД 000022049 від 19.10.2010р. на суму 7598,00грн.; №ЛД 000022050 від 19.10.2010р. на суму 10640,40грн.

Вказаний товар Відповідач прийняв, про що свідчать відповідні підписи та відтиски печатки Відповідача на видаткових накладних.

Всього Відповідачу поставлено товар на загальну суму 62186 (Шістдесят дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 36 коп.

П. 4.4. вищевказаного Договору передбачено, що оплата товару здійснюється в період з 01 червня по 30 вересня не пізніше 30 календарних днів.

В порушення умов Договору Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 46164 (Сорок шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 10 коп.

Таким чином, загальна сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 16022,26грн.

Вимоги Позивача обґрунтовані, доведені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також, Позивачем відповідно до п. 5.2 Договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожний день прострочення платежу, яка складає 1319,93грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги стосовно стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума процентів за прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання складає 495,15 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд вжити заходів забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України, шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми 17837,32грн.

При вирішенні цього питання суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17837,32грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 66, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ФАБ "ПолтаваБанк", МФО 331360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім" (вул. Мала, 3, м.Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 32878343, п/р № 26000976713622 в філії ПАТ "ПУМБ", м.Запоріжжя, МФО 313623) суми основного боргу в розмірі 16022,26грн., пені в розмірі 1319,93грн., 495,13грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411,50грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Б.П.Тимченко

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.