Рішення № 20612420, 23.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2011 р.Справа № 24/17-4432-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛІТ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина"

про стягнення 30797,11 грн.;

Суддя Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 04.05.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛІТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" про стягнення 30 797,11 грн.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, у пункті 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за закінченням терміну зберігання”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий Дім ”Сонячна долина” (покупець) укладений договір поставки №ФТ/08-5486 та договір поставки №ФТ/10-07088, відповідно до умов яких, Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити цей товар на умовах даних договорів.

Згідно з умовами п. 4.3. договорів оплата Товару Покупцем по договору здійснюється не пізніше 30 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідач підтверджує наявну в нього перед Позивачем заборгованість підписавши відповідний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010 р., що свідчить про згоду відповідача з наявним боргом у сумі 23092,27грн., але все одно не сплачує заборгованість.

Відповідно до умов п. 6.3. договорів у разі порушення строків оплати вартості продукції, Покупець зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що діє у період прострочення строків оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаних договорів позивач поставив відповідачу товар на суму 242571,88 грн., відповідач частково дійснив оплату товару у сумі 219479,61грн., що підтверджується видатковими накладними які перелічені у акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

07.12.2011р. у судовому засіданні судом оглянуто оригінали договорів №ФТ/08-5486, №ФТ/10-07088 від 20.04.2008р., оригінали видаткових накладних, оригінал довіреності виписаної на ОСОБА_2 від 11.01.2008р., оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2011р.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну заборгованість у розмірі 30797,11грн., яка складається з суми основного боргу 23092,27грн., 3 % річних 1805,13грн., збитків понесених від інфляції 5899,71грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України також встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договори поставки, згідно з якими, Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити цей товар на умовах даних договорів.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов цього договорів позивач на протязі 21.05.2008р. 18.06.2010р. поставив відповідачу товару на суму 242571,88 грн., що підтверджується видатковими накладними, які в силу вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій. В свою чергу відповідачем поставлений позивачем товар повністю не оплачений, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, а лише частково у сумі 219479,61грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 1805,13 грн., та розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 5899,71 грн. перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛІТ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" про стягнення 30797,11 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" (65023, м. Одесса, вул Середньофонтанська, буд. 16, код ЄДРПОУ 32067506, р/р 26000101019621 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Одесса, МФО 328618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,115-А, код ЄДРПОУ 34965659, р/р 260000420502 в АТ „Брокбізнесбанк” м. Київ, МФО 300249) - загальну заборгованість у розмірі 30797,11грн., яка складається з суми основного боргу 23092,27грн., 3 % річних 1805,13грн., збитків понесених від інфляції 5899,71грн.; 307,97грн. - витрати по сплаті державного мита в сумі, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ю.Оборотова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.12.2011р.