Рішення № 20612249, 26.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа № 20-28/17-4064-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ”

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів”

про: стягнення 411974,24 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 6 від 20.12.2010 року;

від відповідача: не зявились.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів”, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг за послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі послуги водовідведення за скид зливових стоків у сумі 411974,24 грн. із покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (Водоканал) посилається на порушення Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів” (Абонент) умов договору №4029/3 від 22.04.2004р., відповідно до якого Водоканал зобовязався здійснювати послуги по подачі питної води на обєкти Абонента, а також по прийому зливових вод, що скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації, а абонент зобовязався своєчасно та у повному обсязі сплачувати надані послуги.

Однак, відповідач, в порушення п. 1.2 договору №4029/3 від 22.04.2004р., розрахувався за надані послуги частково, лише у сумі 17 758,02 грн., в результаті чого за період з 01.01.2010 р. по 01.08.2011 р. у нього склалася заборгованість в сумі 411 974,24 грн.

Крім того, як зазначає позивач, 29.08.2011 р. філією «ІФОКСВОДОКАНАЛ»на адресу відповідача було надіслано підписаний зі сторони позивача акт звірки взаємних розрахунків №15 від 26.08.2011 р. станом на 01.08.2011 р., однак відповіді так й не було отримано.

Тому приймаючи до уваги викладене позивач й звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.10.2011р. було порушено провадження у справі №28/17-4064-2011 (суддя Гуляк Г.І.) із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, приймаючи до уваги перебування судді Гуляк Г.І. у відпустці з 24.10.2011 року, було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 28/17-4064-2011 та призначено її судді Щавинській Ю.М.

Враховуючи викладене, ухвалою від 01.11.2011р. справу було прийнято до свого провадження із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 30.11.2011р.

У судовому засіданні 30.11.2011р. представник відповідача, не заперечуючи проти наявності заявленої позивачем заборгованості, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості мирного врегулювання спору. Представник відповідача також зазначив, що сума боргу була частково сплачена відповідачем шляхом підписання угоди про залік однорідних вимог, проте належних чином оформлених доказів до суду не надав.

Внаслідок задоволення судом заявленого клопотання, у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.12.2011р.

У судове засідання 12.12.2011р. представник відповідача не з'явився, надавши до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні (справа №12/17-3865-2011).

Приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 01.11.2011 року, а також у звязку з необхідністю витребування нових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 26.12.2011р.

23.12.2011р. до суду надійшов супровідний лист від позивача, до якого були надані угоди про погашення взаємної заборгованості від 31.10.2011р. на суму 4320,00 грн. та 30.11.2011р. на суму 14397,12 грн. та бухгалтерська довідка (а.с.95-97).

У судовому засіданні 26.12.2011р. представник позивача просив суд стягнути залишок заборгованості у сумі 393257,12 грн. (з урахуванням укладених угод від 31.10.2011р. на суму 4320,00 грн. та від 30.11.2011р. на суму 14397,12 грн.), проте письмово заявлені вимоги не уточнив.

Представник відповідача - ДП Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів” у судове засідання 26.12.2011р. знову не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності відповідача, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено судом у двохмісячний строк.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце проведення судових засідань, брав участь у судовому засіданні 30.11.2011р., а також був завчасно, з урахуванням нормативних строків поштового обігу, повідомлений про судове засідання 26.12.2011р. шляхом надсилання ухвали на юридичну адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру (а.с79-80), про що свідчить поштовий реєстр за 13.12.2011р., враховуючи закінчення процесуального строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” та Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів” було укладено договір №4029/3 на послуги по водопостачанню та водовідведенню, згідно з яким Водоканал (ТОВ „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ”) зобовязався здійснювати послуги по подачі питної води на обєкти Абонента (ДП Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів”), а також по приймати зливові води, що скидаються Абонентом у систему комунальної каналізації.

Відповідно до п.1.2. договору Абонент повинен своєчасно сплачувати за надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні сеті, прилади та обладнання на них у належному порядку згідно з правилами, перерахованими у п.2.1. договору та діючим законодавством.

У відповідності з п.3.2. договору, оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% від суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяця, кінцевий розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, як свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок (а.с.84-90), станом з 01.01.2010р. по 01.08.2011р., заборгованість відповідача склала 411974,24 грн.

Надання позивачем послуг на заявлену суму у повній мірі підтверджується звітами про водоспоживання відповідача (а.с.22-32), а також довідками про кількість опадів (а.с.35-43).

В порушення вимог ухвали суду відповідач контррозрахунку суду не надав, більш того, у судовому засіданні 30.11.2011р. проти факту наявності заборгованості жодним чином не заперечував.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи є угоди про погашення взаємної заборгованості від 31.10.2011р. та від 30.11.2011р. (а.с.96), з яких вбачається, що відповідачем, шляхом зарахування, була проведена часткова сплата заборгованості у розмірі 18717,12 грн.

Враховуючи, що вказана сума була сплачена ним після предявлення позову, вказане зумовлює припинення провадження у справі в частині позовних вимог на сплачену суму у розмірі 18717,12 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 393527,12 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” в цій частині цілком обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів” (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, буд.7, код 08336521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ” (65039, м. Одеса, вул. Басейна,5 код 26472133), 393257 /триста девяносто три тисячі двісті пятдесят сім/ грн. 12 коп. основної заборгованості, витрати по сплаті держмита в сумі 4 119/чотири тисячі сто девятнадцять/ грн. 74 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн.

3. В частині вимог про стягнення 18717,12 грн., провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 03.01.2012р.