Рішення № 20611800, 23.12.2011, Господарський суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2011 р. Справа № 25/111-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Манад”, м. Київ

до Селянського (Фермерського) господарства “Риск”, с. Турівка, Згурівський район, Київська область

про стягнення 2396596,81 грн. та зобов'язання вчинення дій.

за зустрічним позовом Селянського (Фермерського) господарства “Риск”, с. Турівка, Згурівський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Манад”, м. Київ

про визнання недійсними договорів

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) -

ОСОБА_1 (довіреність від 09.09.2011 № б/н);

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) -

ОСОБА_2 (довіреність від 11.10.2011 № б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Манад” (далі позивач за первісним позовом) до Селянського (Фермерського) господарства “Риск” (далі відповідач за первісним позовом) про стягнення 2396596,81грн. за договорами поставки і договорами про надання поворотної фінансової допомоги та про зобов'язання вчинення дій, а саме: виконати в натурі в повному обємі договори поставки насіння ячменю, соняшника та кукурудзи.

Разом з первісним позовом позивачем заявлено вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за первісним позовом у розмірі заявлених позовних вимог.

У звязку з поданням заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, судом враховано, що у разі, якщо заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою, вона може бути розглянута під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” на запитання, якщо позовна заява містить клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову, то чи повинен суддя розглянути таке клопотання під час підготовки до розгляду справи або може зробити це в судовому засіданні з розгляду відповідної справи, вказано, що, якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом із позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України, втім, за змістом статті 66 названого Кодексу не виключається можливість розгляду відповідного клопотання і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань з поставки товару, у звязку з чим позивачем нараховані штрафні санкції, а також неповерненням коштів за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, у звязку з чим позивачем нарахований штраф, крім того, заявлено зобов'язати відповідача за первісним позовом виконати в натурі в повному обсязі договори поставки.

Ухвалою суду від 25.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.09.2011.

До початку розгляду господарським судом справи по суті 08.09.2011 через канцелярію господарського суду Київської області від Селянського (Фермерського) господарства “Риск” - відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 12342 від 08.09.2011) до позивача за первісним позовом-Товариства з обмеженою відповідальністю “Манад” про визнання недійсними:

- договору поставки від 25.04.2009 № 10 та додаткової угоди до нього від01.08.2009 № 1;

- договору поставки від 23.10.2009 № 1 та додаткової угоди до нього від26.11.2009 № 1;

- договору поставки від 30.03.2010 № 14;

- договору поставки від 01.08.2010 № 16 та додаткової угоди до нього від29.11.2010 № 1;

- договору поставки від 01.09.2010 № 7 та додаткових угод до нього від23.09.2010 № 1, від 25.09.2010 № 2, від 25.09.2010 № 3, від 27.09.2010 № 4, від29.09.2010 № 5, від 30.09.2010 № 6, від 04.10.2010 № 7, від 05.10.2010 № 8, від06.10.2010 № 9, від 07.10.2010 № 10, від 08.10.2010 № 11, від 10.10.2010 № 12, та від 11.10.2010 № 13.

Також у зустрічному позові заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що вказані договори та додаткові угоди до них відповідач за первісним позовом не укладав, а від імені його директора на них здійснено підпис іншою особою.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Перевіривши зміст, ґрунтовність і підстави матеріально-правових вимог первісного і зустрічного позовів у даній справі, суд дійшов висновку, що первісний та зустрічний позов взаємно повязані, оскільки задоволення зустрічного позову частково виключає задоволення первісного позову, а його подання має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правових підстав на задоволення первісного позову в частині стягнень за договорами поставки та зобовязання виконати їх в натурі в повному обсязі, через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає субєктивне право позивача за первісним позовом.

Ухвалою суду від 12.09.2011 зустрічний позов Селянського (Фермерського) господарства “Риск” прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 25/111-11.

13.09.2011 присутні у судовому засіданні представники позивача за первісним позовом повністю підтримали позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечили повністю, зазначивши про його необґрунтованість, а також надали витребувані ухвалою суду документи, у тому числі, оригінали договорів поставки та додаткових угод до них та договорів про надання поворотної фінансової допомоги. Оригінали вказаних документів залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12547 від 13.09.2011) надано відзив на первісну позовну заяву від13.09.2011, згідно якого позов заперечується повністю з підстав, викладених у відзиві. Крім того, до вказаного відзиву додано: заяву про застосування спеціальної позовної давності до стягнення штрафних санкцій відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України; клопотання про витребування документів, а саме: від позивача за первісним позовом - оригіналів всіх договорів поставки з додатковими угодами до них та від ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” - оригінал грошового чека серії ЛЕ №0299089 від 18.11.2009, згідно якого директором позивача за первісним позовом в касі Бориспільського відділення КРД “Райффайзен Банк Аваль” в м.Бориспіль Київської області отримано готівкою 49000,00 грн.; клопотання про призначення почеркознавчої судової експертизи у справі, проведення якої доручити Експертній службі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру.

Суд, розглянувши у судовому засіданні вищезазначені клопотання відповідача за первісним позовом, зазначав наступне.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, оскільки оригінали договорів поставки та додаткові угоди до них витребувані судом за власної ініціативи ухвалою від25.08.2011 та надані позивачем за первісним позовом у судовому засіданні, а щодо витребування від ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” оригіналу грошового чеку серії ЛЕ № 0299089 від18.11.2009, суд звернув увагу на те, що, по-перше, відповідач за первісним позовом як клієнт ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” вправі сам звернутись із таким запитом, проте, доказів такого звернення і відмови банку заявником не надано, а, по-друге, обставини, що може підтвердити цей доказ не мають значення для вирішення справи, оскільки, позивачем зазначалось, а відповідачем не заперечувалось, що даний чек може підтвердити лише здійснення розрахункових операцій між директорами сторін як фізичними особами та не містить в собі посилань на спірні договори, отже, витребовування оригіналу документу на має значення при розгляді даної справи.

Вирішення клопотання відповідача за первісним позовом про призначення почеркознавчої судової експертизи суд відклав на наступне судове засідання з метою надання позивачу за первісним позовом можливості висловити свою позицію з цього питання та, зокрема, надати власні пропозиції щодо запитань, які доцільно поставити перед експертом, у разі проведення експертизи у даній справі.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.09.2011 оголошено перерву до 11.10.2011.

11.10.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 72 від 11.10.2011) позивачем за первісним позовом надано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача за первісним позовом та заборону вчиняти дії щодо реалізації будь-якого майна і сільгосппродукції. Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що заявлено, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, при цьому, тягар доказування покладається на неї. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обовязковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову не містить ніяких доказів, викладених в ній обставин, а ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях заявника.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів фактичних даних.

Докази у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. В силу статті36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач за первісним позовом не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх належними доказами, у звязку з чим, судом відмовлено в задоволені вимоги позивача щодо застосування заходів до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2011 № 2/122.

Крім зазначеного, судом, при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову, враховано пояснення відповідача за первісним позовом від27.09.2011 (вх.№13321 від28.09.2011) щодо того, що господарство тривалий час існує та очолене одним і тим самим керівником, не припиняє своєї господарської діяльності, а кредитні правовідносини, якими, зокрема, обґрунтовує позивач за первісним позовом своє клопотання, мають довготривалий характер, зобовязання за ними вчасно виконуються та надано докази цього.

11.10.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№13911 від 11.10.2011) позивачем за первісним позовом надано відзив на зустрічний позов, згідно якого зустрічний позов заперечується повністю, з підстав його необґрунтованості.

Також, через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13912 від 11.10.2011) позивачем за первісним позовом надано клопотання про доручення проведення почеркознавчої експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та надано перелік запитань, які, на його думку, доцільно поставити на вирішення експерта. Ухвалою суду від 11.10.2011 на підставі статей 22 та 41 Господарського процесуального кодексу України, клопотання сторін задоволено, призначено у справі почеркознавчу експертизу, визначено перелік запитань до експерта, з урахуванням пропозицій обох сторін, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

24.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№13912 від 24.11.2011) супровідним листом від 17.11.2011 № 11291/11-32 надійшов висновок почеркознавчої експертизи від 17.11.2011 №11291/11-32.

Ухвалою суду від 28.11.2011 провадження у справі № 25/111-11 поновлено, розгляд справи призначено на 08.12.2011.

08.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№249 від 08.12.2011) відповідач за первісним позовом надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, у звязку з відрядженням його представника.

Того ж дня, через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17075 від 08.12.2011) позивач за первісним позовом подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку відрядженням всіх його представників, а також відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України заявив про продовження строку розгляду спору. У судове засідання 08.12.2011 представники сторін не зявились, розгляд справи відкладено на 15.12.2011.

Ухвалою суду від 08.12.2011 клопотання позивача за первісним позовом задоволено, строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів.

15.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17442 від 15.12.2011) відповідач за первісним позовом надав клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, оскільки, на його думку, судовим експертом порушено вимоги статті 42 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 15.12.2011 відповідачем за первісним позовом надано заяву про часткове визнання позову в частині стягнення 241447,81 грн. основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від01.12.2009 №01/12 та в частині стягнення 11000,00 грн. основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.10.2010 № 8. Заяву залучено до матеріалів справи.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 15.12.2011 проти клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи заперечили повністю, з підстав її необґрунтованості та надали оригінал платіжного доручення про оплату послуг за проведення експертизи від 11.11.2011 № 1943 на суму 6345,00 грн.

У звязку з необхідністю вирішення клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву на 21.12.2011.

19.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17612 від 19.12.2011) від відповідача за первісним позовом надішли додаткові пояснення про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи від 19.12.2011, відповідно до яких у останнього викликає сумнів неупередженість експерта у звязку з проведенням судової експертизи у стислі, на думку заявника, строки та у звязку з тим, що, не зважаючи на те, що судом оплату експертизи покладено на відповідача за первісним позовом, позивачем за первісним позовом за неї сплачено за власної ініціативи, про що надано суду докази. 21.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17806 від 21.12.2011) від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, до яких додано розрахунки ціни позову, докази упущеної вигоди, а також заперечення щодо проведення повторної почеркознавчої експертизи. У судовому засіданні 21.12.2011 відповідачем за первісним позовом надано клопотання про відмову у стягненні з нього штрафних санкцій та пені, з підстав, що це є подвійною цивільно-правовою відповідальністю, а також заявлено про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій враховуючи його вкрай тяжкий фінансовий стан.

Заслухавши пояснення представників сторін, на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 23.12.2011.

23.12.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 139462,28 грн., повністю підтримав решту первісних позовних вимог та просив їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, зустрічний позов заперечив повністю.

За своєю правовою природою заява позивача за первісним позовом про відмову від позову в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 139462,28 грн. є зменшенням розміру позовних вимог, оскільки її обґрунтовано здійсненим заявником перерахунком розмірів заявлених до стягнення вимог, а не відмовою від якоїсь конкретної позовної вимоги.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що заявник розуміє наслідки своїх дій, про що зазначено ним в заяві та заяву підписано уповноваженою на це особою, судом приймається зменшення розміру позовних вимог за первісним позовом.

У звязку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна первісного позову, виходячи з якої і буде вирішуватися спір, а підстави для припинення провадження у справі в частині зменшених позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від13.08.2008 №01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року”.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 23.12.2011 проти первісного позову заперечив, з урахуванням визнаної ним частини позовних вимог, посилаючись на відзив на позов, письмові пояснення та заяви, що були надані суду. Зустрічний позов підтримав повністю.

У задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення повторної почеркознавчої експертизи у судовому засіданні 23.12.2011 судом відмовлено з огляду на те, що наданий суду висновок експерта судом розцінено як належний та допустимий доказ тих обставин, доведення який стало підставою для проведення експертизи у справі, зокрема, надано чітку позицію експерта, що спірні документи підписано директором та скріплено відбитком печатки відповідача за первісним позовом, суд вважає, що аргументи, наведені для проведення повторної експертизи не відповідають дійсності та до уваги судом не беруться, отже, у суду немає жодних підстав для призначення повторної експертизи в даній справі, оскільки винесення на її вирішення аналогічних питань, що були поставлені на вирішення експерта ухвалою суду від 11.10.2011 не вбачається доцільним.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.12.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

встановив:

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 25.04.2009 № 10 (даліДоговір № 10), відповідно до умов якого, продавець відповідач за первісним позовом зобовязується передати у власність покупця позивача за первісним позовом зерно ячменю врожаю 2009 року (далі товар) у кількості 908тонн 824 кілограми +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. Договору № 10).

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 10, ціна товару за Договором складає566,67 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 113,33 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.2. Договору № 10 встановлено, що загальна сума по Договору складає 618000,00 гривень (з ПДВ).

Покупець зобовязується здійснити попередню оплату за товар у строки, узгоджені сторонами усно (пункт 4.1. Договору № 10).

Згідно з пунктом 5.1. Договору № 10, продавець зобовязаний поставити товар у повному обсязі згідно пункту 3.1. за Договором у строк до 30.09.2009.

Пунктом 5.3. Договору № 10 передбачено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

За не поставку товару в строк згідно пункту 5.1. Договору продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару покупцю на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання дати вказаної у пункті 5.1. Договору, та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від дати вказаної у пункті 5.1. Договору (пункт 7.1. Договору № 10).

Відповідно до пункту 7.2. Договору № 10 встановлено, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафні санкції у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Пунктом 7.4. Договору № 10 передбачено, що сплата стороною визначених Договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обовязку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобовязань за Договором (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а також не звільняє її від обовязку виконати Договір в натурі.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому (пункт 10.1 Договору №10).

01.10.2009 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 10 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця зерно ячменю врожаю 2009 року у кількості 857 тонн 355 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 607,73 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 121,55 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

Грошові вимоги позивача за первісним позовом за Договором від25.04.2009 № 10 становлять:

- штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 165194,24 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 15261,55 грн.

Загальна сума, заявлена до стягнення за Договором №10 180455,79 грн.

23.10.2009 між тими ж сторонами у справі укладено договір поставки № 1 (далі Договір № 1), відповідно до умов якого, продавець відповідач за первісним позовом зобовязується передати у власність покупця позивача за первісним позовом зерно кукурудзи врожаю 2009 року (далі товар) у кількості 350 тонн 795 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. Договору № 1).

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 1, ціна товару за Договором складає 916,67 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 183,33 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.2. Договору № 1 встановлено, що загальна сума за Договором складає 385875,00 гривень (з ПДВ).

Покупець зобовязується здійснити попередню оплату за товар у строки, узгоджені сторонами усно (пункт 4.1. Договору № 1).

Згідно з пунктом 5.1. Договору № 1, продавець зобовязаний поставити товар у повному обсязі згідно пункту 3.1. за Договором у строк до 12.12.2010.

Пунктом 5.3. Договору № 1 передбачено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

За не поставку товару в строк згідно пункту 5.1. Договору продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару покупцю на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання дати вказаної у пункті 5.1. Договору, та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від дати вказаної у пункті 5.1. Договору (пункт 7.1. Договору № 1).

Відповідно до пункту 7.2. Договору № 1 встановлено, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Пунктом 7.4. Договору № 1 передбачено, що сплата стороною визначених Договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обовязку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобовязань за Договором (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а також не звільняє її від обовязку виконати Договір в натурі.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому (пункт 10.1 Договору №1).

26.11.2009 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1, в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2009 року у кількості 543 тонн 486 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 591,67 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 118,33 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

Грошові вимоги позивача за первісним позовом за Договором від23.10.2009 № 1 становлять:

- штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 146 355,14 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 15806,36 грн.;

- упущена вигода у розмірі 321569,04 грн.

Загальна сума, заявлена до стягнення за Договором №1 483730,54 грн.

30.03.2010 між тими ж сторонами у справі укладено договір поставки № 14 (далі Договір № 14), відповідно до умов якого, продавець відповідач за первісним позовом зобовязується передати у власність покупця позивача за первісним позовом зерно кукурудзи врожаю 2010 року (далі товар) у кількості 45тонн 795 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. Договору № 14).

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 1, ціна товару за Договором складає 916,67 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 183,33 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.2. Договору № 14 встановлено, що загальна сума за Договором складає 500 000,00 гривень (з ПДВ).

Покупець зобовязується здійснити попередню оплату за товар у строки, узгоджені сторонами усно (пункт 4.1. Договору № 14).

Згідно з пунктом 5.1. Договору № 14, продавець зобовязаний поставити товар у повному обсязі згідно пункту 3.1. за Договором у строк до 05.10.2010.

Пунктом 5.3. Договору № 14 передбачено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

За не поставку товару в строк згідно пункту 5.1. Договору продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару покупцю на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання дати вказаної у пункті 5.1. Договору, та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від дати вказаної у пункті 5.1. Договору (пункт 7.1. Договору № 14).

Відповідно до пункту 7.2. Договору № 14 встановлено, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Пунктом 7.4. Договору № 14 передбачено, що сплата стороною визначених Договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обовязку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобовязань по Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а також не звільняє її від обовязку виконати Договір в натурі.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому (пункт 10.1 Договору №14).

Грошові вимоги позивача за первісним позовом за Договором від30.03.2010 №14 становлять:

- штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 55000,00 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 5940,00 грн.;

- упущена вигода у розмірі 58500,00 грн.;

Загальна сума, заявлена до стягнення за Договором №14 119440,00 грн.

01.08.2010 між тими ж сторонами у справі укладено договір поставки № 16 (далі Договір № 16), відповідно до умов якого, продавець відповідач за первісним позовом зобовязується передати у власність покупця позивача за первісним позовом зерно кукурудзи врожаю 2010 року (далі товар) у кількості 124 тонни 680 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. Договору № 16).

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 16, ціна товару за Договором складає1215,05 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 243,01 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.2. Договору № 16 встановлено, що загальна сума за Договором складає 181790,98 гривень (з ПДВ).

Покупець зобовязується здійснити попередню оплату за товар у строки, узгоджені сторонами усно (пункт 4.1. Договору № 16).

Згідно з пунктом 5.1. Договору № 16, продавець зобовязаний поставити товар у повному обсязі згідно пункту 3.1. за Договором у строк до 07.10.2010.

Пунктом 5.3. Договору № 16 передбачено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

За не поставку товару в строк згідно пункту 5.1. Договору продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару покупцю на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання дати вказаної у пункті 5.1. Договору, та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від дати вказаної у пункті 5.1. Договору (пункт 7.1. Договору № 16).

Відповідно до пункту 7.2. Договору № 16 за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Пунктом 7.4. Договору № 16 передбачено, що сплата стороною визначених Договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обовязку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобовязань по Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а також не звільняє її від обовязку виконати Договір в натурі.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому (пункт 10.1 Договору №16).

29.11.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 16 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1., 3.2. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця зерно кукурудзи врожаю 2010 року у кількості 450 тонн 500 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 902,78 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 180,55 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

“Загальна сума по договору складає 534761,78 гривень (з ПДВ)”.

Грошові вимоги позивача за первісним позовом за Договором від 30.03.2010 №16 становлять:

- штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості не поставленого в строк товару 467359,40 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості взагалі непоставленого товару станом на 20.10.2010 у розмірі 3645,40 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості взагалі не поставленого товару станом на 20.10.2010 у розмірі 9642,59 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості взагалі не поставленого товару станом на 15.08.2011 у розмірі 8201,65 грн.;

- упущена вигода у розмірі 117900,41 грн.;

- різниця сум за невірно вказаними цінами в накладних у порівнянні з договірною ціною згідно пункту 3.1 58780,62 грн.

Загальна сума, заявлена до стягнення за Договором №16 665530,07 грн.

01.09.2010 між тими ж сторонами у справі укладено договір поставки № 7 (далі Договір № 7), відповідно до умов якого, продавець відповідач за первісним позовом зобовязується передати у власність покупця позивача за первісним позовом насіння соняшника врожаю 2010 року (далі товар) у кількості 356 тонн 856 кілограм +/- 10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар (пункт 1.1. Договору № 7).

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 7, ціна товару за Договором складає 3055,98 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 611,20 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.2. Договору № 7 встановлено, що загальна сума по Договору складає 1308655,00 гривень (з ПДВ).

Покупець зобовязується здійснити попередню оплату за товар у строки, узгоджені сторонами усно (пункт 4.1. Договору № 7).

Згідно з пунктом 5.1. Договору № 7 продавець зобовязаний поставити товар у повному обсязі згідно пункту 3.1. за Договором у строк до 25.10.2010.

Пунктом 5.3. Договору № 7 передбачено, що датою поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами.

За не поставку товару в строк згідно пункту 5.1. Договору продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості недопоставленого товару покупцю на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання дати вказаної у пункті 5.1. Договору, та сплачує грошові кошти за непоставлений товар на поточний рахунок покупця у десятиденний термін від дати вказаної у пункті 5.1. Договору (пункт 7.1. Договору № 7).

Відповідно до пункту 7.2. Договору № 7 встановлено, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Пунктом 7.4. Договору № 7 передбачено, що сплата стороною визначених Договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обовязку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобовязань по Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а також не звільняє її від обовязку виконати Договір в натурі.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому (пункт 10.1 Договору №7).

23.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 354 тонни 525 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3078,10 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 615,62 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

25.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 360 тонн 008 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3024,30 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає604,86 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

25.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору поставки №7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 360 тонн 008 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3024,29 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає604,86 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

27.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 353 тонни 461 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3095,92 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає619,18 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

29.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 5 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 345 тонн 584 кілограми +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3198,50 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 639,70 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

30.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 6 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 350 тонн 546 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3123,58 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 624,71 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

04.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 7 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 354 тонни 625 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3211,69 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає642,34 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

05.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 8 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 342 тонни 978 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3272,01 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає654,40 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

06.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 9 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 343 тонни 855 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3249,15 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 649,83 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

07.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 10 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 342 тонни 520 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3288,28 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає657,66 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

08.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 11 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 343 тонни 109 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3264,20 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 652,84 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

10.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 12 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 343 тонни 402 кілограми +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3245,25 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 649,05 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

11.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду № 13 до Договору № 7 в якій домовились про перегляд кількості поставки та ціну товару та виклали пункти 1.1., 3.1. Договору у наступній редакції:

“Продавець зобовязується передати у власність покупця насіння соняшника врожаю 2010 року у кількості 343 тонни 656 кілограм +/-10% за вибором покупця, а покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар”.

“Ціна товару за Договором складає 3204,00 гривень без ПДВ, сума ПДВ складає 640,80 гривень, за умови, що якість товару відповідає вимогам, встановленим в пункті 2.1. Договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до Договору, що є невідємною частиною Договору”.

Грошові вимоги позивача за первісним позовом за Договором від23.10.2009 №7 становлять:

- штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 185092,52 грн.;

- пеня у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 19989,99 грн.

Загальна сума, заявлена до стягнення за Договором №7 205082,51 грн.

Розглянувши вище перелічені договори поставки, які були укладені між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за первісним позовом на підтвердження попередньої оплати за вищевказаними договорами поставки надано платіжні доручення, в яких містяться реквізити спірних договорів, з відміткою банківської установи, листи про зарахування передоплати, в частині надмірно сплачених сум, в розрахунки за вказаними договорами та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, якими сторони погодили, що кошти за зустрічною вимогою первісного позивача зараховуються в якості належного виконання ним грошового зобовязання за даними договорами поставки, вказані листи та угоди скріплені підписами та печатками обох сторін, оригінали залучені до матеріалів справи.

На підставі статей 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України вказані документи взяті судом до уваги в якості письмових доказів належного виконання позивачем за первісним позовом своїх зобовязань з попередньої оплати за вищевказаними договорами поставки у частині вже поставленого відповідачем за первісним позовом товару.

Відповідачем за первісним позовом зобовязання з поставки товару здійснено частково, строки поставки товару сплинули, доказів повного виконання вказаних зобовязань суду не надано.

У звязку з недопоставкою товару, сторонами погоджувалось врахування попередньої оплати за раніше укладеними договорами поставки в розрахунки за іншими договорами поставки, проте, жодний з договорів поставки не виконаний відповідачем за первісним позовом повністю.

Позивач за первісним позовом заявляє до стягнення за Договором № 10 штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару в сумі 165194,24 грн. та пеню у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у сумі 15261,55грн.

Відповідно до пункту 5.1. Договору № 10, продавець зобовязаний поставити товар у повному обсязі згідно пункту 3.1. за Договором у строк до 30.09.2009.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк позовної давності за Договором № 10 в частині вимог про стягнення штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару в сумі 165194,24грн. та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 15261,55грн. сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано 23.08.2011, що підтверджується штампом канцелярії суду за вх. № 3450 від23.08.2011 на позовній заяві, про що відповідачем за первісним позовом у справі зроблено заяву до винесення рішення, про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару в сумі 165194,24 грн. та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 15261,55грн. задоволенню не підлягають в наслідок спливу позовної давності для вказаних вимог, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

За Договором № 1 позивач за первісним позовом заявляє до стягнення штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару у сумі 146355,14грн., пеню у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у сумі 15806,36грн. та упущену вигоду у сумі 321569,04 грн.

Упущену вигоду обґрунтовано тим, що через не поставку відповідачем за первісним позовом в повному обємі товару за Договорами поставки зерна кукурудзи (Договори № 1, № 14 та № 16) товариство не одержало запланований прибуток. Зазначене зерно мало реалізовуватися ТОВ “Тепло-стор”, відповідно до договору, що укладено між останнім та позивачем за первісним позовом, де ціна товару мала скласти 2270,00грн. за тонну. В підтвердження існування ціни на кукурудзу в розмірі 2270,00 грн. за тонну позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи договір купівлі-продажу від 19.05.2011 № КФ 11/1308 АТ, укладений між ним та ТОВ “НЬЮ ВОРЛД ГРЕЙН ЮКРЕЙН” і також копію видаткової накладної від 27.05.2011№ РН-0000001, де в графі “Ціна без ПДВ” зазначено 2270,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які б вона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Предявлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Проте, позивачем за первісним позовом не надано належних доказів по суті позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди, а саме: доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача за первісним позовом, його вини, шкідливого результату такої поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тому, в частині стягнення упущеної вигоди суд відмовляє, оскільки вони є необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Дана позиція суду буде також використана стосовно заявленої до стягнення упущеної вигоди за невиконання інших договорів поставки.

Щодо стягнення штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 146355,14 грн. відповідно до пункту 7.1. та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 15806,36 грн. відповідно до пункту 7.2. Договору, суд вказує наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного і неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 Договору № 1 за не поставку товару в строк згідно пунктом 5.1. Договору, тобто до 12.12.2010, продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості непоставленого товару покупцю на поточний рахунок останнього протягом десяти робочих днів після настання дати вказаної у пункті 5.1. Договору.

Пунктом 7.2 зазначеного Договору встановлено, що за порушення строків поставки товару продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені і розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Таким чином, оскільки Договір поставки від 23.10.2009 № 1 між сторонами був скріплений підписами уповноважених на це осіб (директорами) та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.10.2011 № 5005/2149/2011 і буде використана судом при вирішенні позовних вимог про стягнення штрафу і пені за іншими договорами поставки.

Заперечення відповідача за первісним позовом щодо одночасного стягнення штрафу і пені за порушення одного зобовязання, обґрунтовані тим, що це є подвійною цивільно-правовою відповідальністю одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобовязання, що суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частині 3 статті 509 Цивільного кодексу України, згідно яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного і того ж виду за одне й те саме правопорушення, а зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить.

При цьому, висновок щодо того, що стягнення і штрафу і пені порушує статтю61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає зазначеному принципу. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності - цивільна способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.

Крім того, суд вважає недоречним посилання на статтю 61 Конституції України та загальні засади цивільного законодавства в обґрунтування своїх доводів щодо незаконного одночасного стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобовязання, оскільки згадана стаття Конституції України міститься в розділі ІІ Конституції України «Права, свободи та обовязки людини і громадянина», відтак регулює питання недопустимості подвійної юридичної відповідальності громадянина (фізичної особи) за одне і те ж правопорушення, а не цивільно правової (господарсько-правової) відповідальності субєкта господарювання (юридичної особи).

Аналогічні правові позиції викладено в постановах Вищого господарського суду України від 24.12.2009 № 16/76 та від 05.07.2011 №5002-2/5109-2010 і будуть використані судом при вирішенні позовних вимог про стягнення штрафу і пені за іншими договорами поставки.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що розмір пені відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України судом до уваги не береться з огляду на наступне.

Чинним законодавством не закріплено ані виду штрафної санкції, ані її розмір за порушення строку поставки товарів, продукції за договором поставки.

Таким чином, сторони зі справи правомірно погодити умови договорів поставки між ними про застосування вказаної штрафної санкції та її розмір, що не суперечить вимогам Господарського кодексу України.

Крім того, стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР не містить заборони щодо права сторін за їх згодою встановлювати таку відповідальність, як сплата неустойки за прострочення поставки товару, а статтею 3 вказаного Закону передбачено обмеження розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, тоді як підставою первісного позову є порушення зобовязання з поставки товару.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування штрафу у розмірі 100% від вартості непоставленого товару та пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом по Договору № 1 по видатковим накладним передано позивачу за первісним позовом товар - кукурудзу в кількості 391 тонну 700 кілограм, що підтверджується видатковими накладними від 26.11.2009 № 94 на суму 200000,00 грн. в кількості 281 тонна 700 кілограм та від 20.12.2009 № 97 на суму 78100,00 грн. в кількості 110 тонн. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 1 та Додаткової угоди № 1 до Договору від 26.11.2009 відповідач за первісним позовом зобовязувався передати позивачу за первісним позовом 543 тонни 486 кілограм +/- 10% зерна кукурудзи за вибором покупця. Проте, жодних доказів у понятті статті 32 Господарського процесуального кодексу України, які б доказували, що сторони між собою встановили процентне відношення (а саме: “-” чи “+” 10% до відповідної кількості товару по Договору № 1) суду не надано.

Тому, суд враховує загальну кількість поставки, а саме: 543 тонни 486кілограм, і здійснює арифметично вірний розрахунок не поставленого товару (543 тонни 486 кілограм 391 тонна 700 кілограм = 151 тонна 786 кілограм), а тому, сума штрафу також підлягає перерахуванню: (151 тонна 786 кілограм * 710,00 грн./тонну = 107768,06 грн.) - таким чином, арифметично вірна сума штрафу за розрахунком суду за становить 107768,06 грн.

Оскільки, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором, судом зроблено перерахунок пені: (107768,06 грн. * 0,06 * 180 днів/100 = 11638,95 грн.).

Таким чином, зазначена вимога позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню у розмірі: 107768,06 грн. штрафу у розмірі 100% від вартості недоставленого товару та 11638,95 грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

За Договором № 14 позивач заявляє до стягнення штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 55000,00 грн., пеню у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 5940,00 грн. та упущену вигоду у розмірі 58500,00 грн., оскільки відповідач свої зобовязання за Договором № 14 не виконав повністю.

Стосовно вимоги про стягнення упущеної вигоди у звязку з невиконанням Договору № 14, з огляду на однаковий підхід позивача за первісним позовом до доведення упущеної вигоди щодо всіх договорів поставки кукурудзи, стягнення за невиконання яких є предметом спору у даній справі, суд притримується аналогічної позиції стосовно всіх зазначених договорів, стосовно того, що доведення упущеної вигоди має комплексний характер і не доказано позивачем за первісним позовом належними доказами. Детально висновки суду розяснені вище.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 14 відповідач за первісним позовом зобовязувався передати позивачу за первісним позовом 45 тонн 455 кілограм +/- 10% зерна кукурудзи за вибором покупця. Однак, відповідно як і до попереднього Договору, жодних доказів, які б свідчили, що сторони між собою встановили процентне співвідношення (а саме “-” чи “+” 10%) у понятті статті 32 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.

Судом, у свою чергу, зроблено перерахунок штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару: (45 тонн 455кілограм * 1110,00 грн./тонну = 50455,05 грн.), також відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України перераховано розмір пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару (50455,05 грн. * 0,06 * 180 днів/100 = 5449,15грн.).

Таким чином, зазначена вимога позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню у розмірі 50455,05 грн. штрафу у розмірі 100% від вартості недоставленого товару та 5449,15 грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

За Договором № 16 позивач за первісним позовом заявляє до стягнення штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 467359,40 грн., пеню у розмірі 0,06% від вартості взагалі не поставленого товару станом на 20.10.2010 у розмірі 3645,40 грн., пеню у розмірі 0,06% від вартості взагалі не поставленого товару станом на 20.10.2010 у розмірі 9642,59грн., пеню у розмірі 0,06% від вартості взагалі не поставленого товару станом на 15.08.2011 у розмірі 8201,65грн., упущену вигоду у розмірі 117900,41 грн., різницю сум за невірно вказаними цінами в накладних у порівнянні з договірною ціною згідно пункту 3.1. 58780,62грн.

Вимога про стягнення упущеної вигоди у звязку з невиконанням Договору№16 задоволенню не підлягає з викладених вище підстав.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 16 Додатку № 1 до Договору від29.11.2010 відповідач за первісним позовом зобовязувався передати позивачу за первісним позовом 450 тонн 500 кілограм +/- 10% зерна кукурудзи за вибором покупця. Однак, відповідно як і до попереднього Договору, жодних доказів які б свідчили, що сторони між собою встановили процентне співвідношення (а саме “-” чи “+” 10%) у понятті статті 32 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом відповідно до Договору № 16 по видатковим накладним передано позивачу за первісним позовом зерно кукурудзи в кількості 396 тонн 196 кілограм., що підтверджується видатковими накладними від 31.08.2010 № 47 на суму 93520,00грн. в кількості 64 тонни 140 кілограм, від 21.10.2010 № 82 на суму 88270,98 грн. в кількості 60 тонн 540кілограм та від 30.11.2010 № 88 на суму 352970,80 грн. в кількості 271 тонну 516 кілограм. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Судом, у свою чергу, здійснено перерахунок штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк, оскільки, як вище вбачається, поставки по видаткових накладних від 21.10.2010 № 82 на суму 88270,98 грн. в кількості 60 тонн 540 кілограм та від 30.11.2010 № 88 на суму 352970,80грн. в кількості 271 тонна 516 кілограм товару передано відповідачу з порушенням строку поставки товару за Договором, згідно з пунктом 5.1 - пізніше 07.10.2010: (450 тонн 500 кілограм 64 тонни 140 кілограм = 386 тонн 36 кілограм), а тому, сума штрафу також підлягає перерахуванню: (386 тонни 36 кілограм * 1 083,33 грн./тонну = 418555,37грн.), таким чином, арифметично вірна сума штрафу за розрахунком суду становить 418555,37 грн., також перераховано розмір пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару станом на 20.10.2010: (418555,37 грн. * 0,06 * 13днів /100 = 3264,73грн.), станом на 29.11.2010 (418555,37 грн. 88270,98грн.= 330284,39 грн. * 0,06 * 40 днів /100 = 7926,83 грн.) та враховуючи поставку від 30.11.2010 (330284,39 грн. 352970,80грн. = - 22 686,41 грн.) таким чином, зазначена вимога про стягнення пені у розмірі 0,06% від вартості взагалі не поставленого товару станом на 15.08.2011 у розмірі 8201,65 грн. підлягає відмові.

Враховуючи вищевикладене, вказані вимоги за Договором №16 підлягають частковому задоволенню в розмірі 418555,37 грн. штрафу у розмірі 100% від вартості непоставленого товару, 3264,73 грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки станом на 20.10.2010 та 7926,83 грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки станом на 29.11.2010.

Крім того, позивачем за первісним позовом на підставі пункту 3.1. Договору №16 та Додаткової угоди № 1 до Договору від 29.11.2010 заявлено до стягнення різницю суми за невірно вказаною ціною в накладних у порівнянні з договірною ціною згідно вищезгаданого пункту Договору №16, виходячи з того, що видатковою накладною від 30.11.2010 № 88 на суму 352970,80 грн. передбачено, що ціна товару становить 1300,00 грн., замість встановлених Додатковою угодою № 1 до Договору від 29.11.2010 1083,33 грн.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до пункту 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” на питання: “Чи може господарський суд у вирішенні спору застосувати інші норми матеріального права, ніж ті, на які посилаються сторони та інші учасники судового процесу?” вказав, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Оскільки, різниця переплачених за видатковою накладною грошових коштів у розмірі 58780,62 грн. не може вважатися такою, що перебуває у відповідача за первісним позовом на законних підставах, в даному випадку суд застосовує статтю1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого або інших особі чи наслідком події.

Таким чином, зазначена вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 58780,62 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

За Договором № 7 позивач за первісним позовом заявляє до стягнення штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 185092,52грн. та пеню у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 19989,99грн.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 7 Додатку № 13 до Договору від11.10.2010 відповідач за первісним позовом зобовязувався передати позивачу за первісним позовом 343 тонни 656 кілограм +/- 10% насіння соняшника за вибором покупця. Однак, відповідно як і до всіх попередніх Договорів жодних доказів, які б свідчили, що сторони між собою встановили процентне співвідношення (а саме: “-” чи “+” 10%) у понятті статті 32 Господарського процесуального кодексу України суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом за Договором № 7 за видатковими накладними передано позивачу за первісним позовом товар - насіння соняшнику в кількості 329 тонн 880 кілограм, що підтверджується видатковими накладними від 21.09.2010 № 56 на суму 119110,00грн. в кількості 32 тонни 480 кілограм, від 23.09.2010 № 57 на суму 51195,00 грн. в кількості 13 тонн 860 кілограм, від 25.09.2010 № 58 на суму 90729,00 грн. в кількості 25 тонн, від 25.09.2010 № 59 на суму 20541,00 грн. в кількості 5 тонн 660 кілограм, від 27.09.2010 № 60 на суму 114648,00 грн. в кількості 30 тонн 860 кілограм, від 29.09.2010 № 61 на суму 118370,00 грн. в кількості 30 тонн 840 кілограм, від 30.09.2010 № 62 на суму 121632,00 грн. в кількості 32 тонни 450 кілограм, від 04.10.2010 № 64 на суму 119050,92 грн. в кількості 30 тонн 890 кілограм, від 05.10.2010 № 65 на суму 63961,20 грн. в кількості 16 тонн 290 кілограм, від 05.10.2010 № 72 на суму 52207,32 грн. в кількості 13 тонн 390 кілограм, від 07.10.2010 № 78 на суму 122402,94 грн. в кількості 31 тонна 020 кілограм, від 08.10.2010 № 79 на суму 117981,24 грн. в кількості 30 тонн 120 кілограм, від 10.10.2010 № 80 на суму 120139,20 грн. в кількості 30 тонн 850 кілограм та від 11.10.2010 № 81 на суму 23722,44 грн. в кількості 6 тонн 170 кілограм. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Судом, у свою чергу, здійснено перерахунок штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару: (343 тонни 656кілограм 329 тонн 880 кілограм = 13 тонн 776 кілограм), а тому, сума штрафу також підлягає перерахуванню: (13 тонн 776 кілограм * 3 844,80 грн./тонну = 52965,96 грн.), таким чином, арифметична вірна сума за розрахунком суду становить 52965,96 грн., також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України перераховано розмір пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару: (52 965,96 грн. * 0,06 * 180/100 = 5 720,32 грн.).

Таким чином, зазначена вимога позивача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню у розмірі 52965,96 грн. штрафу у розмірі 100% від вартості недоставленого товару та 5720,32 грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Таким чином, за Договорами поставок за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом:

- Договір від 25.04.2009 № 10: позовні вимоги про стягнення штрафу за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки задоволенню не підлягають в наслідок спливу позовної давності для вказаних вимог, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

- Договір від 23.10.2009 № 1: штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 107768,06 грн. та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 11638,95 грн.

- Договір від 30.03.2010 № 14: штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 50455,05 грн. та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 5449,15 грн.

- Договір від 01.08.2010 № 16: штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 418555,37 грн., 3264,73грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки станом на 20.10.2010, 7 926,83 грн. пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки станом на 29.11.2010 та 58 780,62 грн. безпідставно набутих коштів.

- Договір від 01.09.2010 № 7: штраф за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару 52965,96 грн. та пені у розмірі 0,06% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки у розмірі 5720,32 грн.

01.12.2009 між тими ж сторонами у справі укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/12 (далі Договір № 01/12), відповідно до умов якого, позичкодавець позивач за первісним позовом надає користувачу відповідачу за первісним позовом поворотну фінансову допомогу, а користувач зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору № 01/12).

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 01/12, поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 565300,00 грн. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичкодавцем не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати підписання Договору.

Пунктом 2.2. Договору № 01/12 встановлено, що поворотна фінансова допомога надається користувачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Поворотна фінансова допомога надається протягом 200днів з дати підписання Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок користувача з поточного рахунку позичкодавця (пункт 2.3. Договору №01/12).

Згідно з пунктом 2.4. Договору № 01/12 встановлено, що поворотна фінансова допомога надається до моменту, який виникне раніше чи по настанню кінцевого терміну користування поворотною фінансовою допомогою відповідно до умов пункту 2.3. Договору чи за вимогою її повернення позичкодавця.

Пунктом 3.1. Договору № 01/12 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позичкодавця або по закінченню терміну користування відповідно до умов пунктів 2.3., 2.4. Договору.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів позичкодавцю на поточний рахунок в установі банку (пункт 3.2. Договору № 01/12).

Відповідно до пункту 4.2. Договору № 01/12 в разі порушення користувачем умов пунктів 2.3. та 2.4. Договору, він має повернути всі кошти позичкодавцю у 10-денний термін згідно Договору та сплатити штраф позичкодавцю у розмірі сто відсотків від неповерненої частини згідно пункту 2.1. Договору у 10-денний термін.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобовязань сторін по ньому (пункт 8.1. Договору № 01/12).

У зазначений в Договорі термін, відповідач за первісним позовом не повернув позивачу за первісним позовом надану фінансову допомогу (позику), однак як вбачається з розрахунку по даному Договору та не заперечується сторонами у справі, сторонами проведено зарахування зустрічних вимог за договорами поставки, а саме: 02.12.2010 за Договором поставки від 01.12.2010 № 3 на суму 102068,21 грн., за Договором від 25.04.2010 № 15 на суму 39993,00 грн. та за Договором від 01.08.2010 № 16 на суму 181790,98 грн., всього на загальну суму323852,19 грн.

Однак, відповідач за первісним позовом свої зобовязання щодо повного повернення коштів не здійснив. За таких обставин, за відповідачем за первісним позовом утворилась заборгованість в розмірі 241447,81 грн. різниця між наданою фінансовою допомогою та зарахованими зустрічними вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознакам.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобовязань щодо повного повернення фінансової допомоги, у звязку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 241447,81грн. Доказів сплати зазначеного боргу суду не надано.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні 15.12.2011 надав заяву від 15.12.2011 в якій визнав зазначену заборгованості в розмірі 241447,81грн.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право повністю або частково визнати позов.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідачем.

З огляду на те, що визнання позову відповідачем за первісним позовом викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній його уповноваженим представником, за висновками суду, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає заяву відповідача за первісним позовом про визнання позову в цій частині.

Оскільки відповідачем за первісним позовом порушено строки виконання зобовязання щодо повернення фінансової допомоги, позивач за первісним позовом на підставі пункту 4.2. Договору 01/12 заявляє до стягнення штраф в розмірі 100 % від неповерненої частини, яка за його розрахунком складає 241447,81грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки Договір між сторонами скріплений підписами уповноважених на це осіб та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковим як для позивача за первісним позовом, так і для відповідача за первісним позовом.

З врахування пункту 4.2. Договору № 01/12 судом встановлено, що здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу в розмірі 241447,81грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

25.10.2010 між тими ж сторонами у справі укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 8 (далі Договір № 8), відповідно до умов якого, позичкодавець позивач за первісним позовом надає користувачу відповідачу за первісним позовом поворотну фінансову допомогу, а користувач зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору № 8).

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 8, поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 60000,00 грн. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичкодавцем не пізніше ніж через 20 робочих днів з дати підписання Договору.

Пунктом 2.2. Договору № 8 встановлено, що поворотна фінансова допомога надається користувачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Поворотна фінансова допомога надається протягом 30 днів з дати підписання Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок користувача з поточного рахунку позичкодавця (пункт 2.3. Договору № 8).

Згідно з пунктом 2.4. Договору № 8 поворотна фінансова допомога надається до моменту, який виникне раніше чи по настанню кінцевого терміну користування поворотною фінансовою допомогою відповідно до умов пункту 2.3. Договору №8 чи за усним повідомленням користувача позичкодавцем.

Пунктом 3.1. Договору № 8 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за усною вимогою позичкодавця протягом пяти днів на поточний рахунок останнього або до 01.07.2010 на вибір позичкодавця.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів позичкодавцю на поточний рахунок в установі банку (пункт 3.2. Договору № 8).

Відповідно до пункту 4.2. Договору № 8 у разі порушення користувачем умов пунктів 2.3. та 2.4. Договору, він має повернути всі кошти позичкодавцю у 10- денний термін згідно Договору та сплатити штраф позичкодавцю у розмірі сто відсотків від неповерненої частини згідно пункту 2.1. Договору №8 у 10-денний термін.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобовязань сторін по ньому (пункт 8.1. Договору № 8).

Однак, відповідач за первісним позовом свої зобовязання щодо повернення коштів не здійснив, за таких обставин, за ним утворилась заборгованість в розмірі 60000,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознакам.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобовязань щодо повернення фінансової допомоги, у звязку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість у розмірі 60000,00грн. Належних доказів сплати зазначеного боргу відповідач за первісним позовом суду не надав.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні 15.12.2011 надав заяву від 15.12.2011 в якій частково визнав зазначену заборгованість у розмірі 11000,00грн.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право повністю або частково визнати позов.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідачем.

З огляду на те, що визнання позову відповідачем викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній його уповноваженим представником, за висновками суду, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає заяву відповідача про визнання первісного позову в цій частині.

Решту позовної вимоги за первісним позовом щодо стягнення основного боргу за Договором №8 у сумі 49000,00 грн. відповідач заперечує тим, що вказану суму сплачено директором відповідача директору позивача. Підтвердженням чого вважає грошовий чек серії ЛЕ №0299089 від 18.11.2009, згідно якого директором позивача за первісним позовом в касі Бориспільського відділення КРД “Райффайзен Банк Аваль” в м. Бориспіль Київської області отримано готівкою 49000,00 грн., у звязку з чим відповідачем подане клопотання про витребування від ВАТ“Райффайзен Банк Аваль” оригіналу вказаного грошового чека. Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання з підстав його невідповідності статті38 Господарського процесуального кодексу України, а також у звязку з тим, що обставини, що може підтвердити цей доказ не мають значення для вирішення справи, оскільки, як позивачем, так і відповідачем за первісним позовом зазначалось, що даний чек підтверджував здійснення розрахункових операцій між директорами сторін як фізичними особами, і витребовування оригіналу документу не має значення при розгляді даної справи. З огляду на вказане, а також зважаючи на те, що сторонами у належний спосіб погоджено умови договору щодо порядку повернення коштів (пунктом 3.1. Договору № 8 передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за усною вимогою позичкодавця протягом пяти днів на поточний рахунок останнього або до 01.07.2010 на вибір позичкодавця, а пунктом 3.2. Договору № 8 передбачено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів позичкодавцю на поточний рахунок в установі банку), судом не беруться до уваги вказаний доказ та доводи відповідача за первісним позовом про часткове повернення фінансової допомоги за Договором №8 у сумі 49000,00 грн., оскільки відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказане, позовна вимога за первісним позовом про стягнення основної заборгованості за Договором №8 у розмірі 60000,00грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідачем за первісним позовом порушено строки виконання зобовязання щодо повернення фінансової допомоги, позивачем на підставі пункту 4.2. Договору заявлено до стягнення штраф в розмірі 100 % від неповерненої частини, яка за розрахунком позивача складає 60000,00 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки Договір між сторонами скріплений підписами уповноважених на це осіб та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.

З врахування пункту 4.2. Договору № 8 судом встановлено, що здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу в розмірі 60000,00 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Таким чином, за Договорами про надання поворотної фінансової допомоги підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом:

- Договір від 01.12.2009 № 01/12: повернення наданої фінансової допомоги у розмірі 241447,81 грн. та штраф за неповернення фінансової допомоги в строк у розмірі 241447,81 грн.

- Договір від 25.10.2010 № 8: повернення наданої фінансової допомоги у розмірі 60000,00 грн. та штраф за неповернення фінансової допомоги в строк у розмірі 60000,00 грн.

До первісних позовних вимог також включено зобовязати відповідача за первісним позовом виконати в натурі в повному обємі договори поставки від25.04.2009 № 10, від 23.10.2009 № 1, від 30.03.2010 № 14, від 01.08.2010 № 16, від 01.09.2010 № 7.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, відповідач за первісним позовом прийняті на себе за вищевказаними договорами зобовязання в повному обємі не виконав, чим порушив умови статей 526, 527 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарського зобовязання.

Статтею 234 Господарського кодексу України передбачено, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі.

Крім того, пунктом 7.4. вказаних договорів поставки погоджено сторонами, зокрема, що сплата визначених договорами та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обовязку виконати договір в натурі.

Захист цивільних прав та інтересів судом передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

У названій статті встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, і спосіб примусового виконання обовязку в натурі, а тому позивач за первісним позовом правомірно звернувся до господарського суду з позовною вимогою про спонукання відповідача щодо виконання договірних зобовязань.

З огляду на встановлення в ході розгляду справи факту часткової не поставки товару, суд вважає правомірним задоволення первісних позовних вимог та зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати в натурі в повному обємі договори поставки від25.04.2009 № 10, від 23.10.2009 № 1, від 30.03.2010 № 14, від 01.08.2010 № 16, від 01.09.2010 № 7 (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до них).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2007 № 3/115.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом:

За Договором № 10 на підставі видаткових накладних передано позивачу за первісним позовом зерна ячменя в кількості 749 тонн 320 кілограм на суму 539212,54 грн., що підтверджується видатковими накладними від 31.07.2009 № 46 на суму 100062,00 грн. в кількості 147 тонн 150 кілограм, від 13.08.2009 № 57 на суму 402460,46грн., в кількості 551 тонну 860 кілограм, від 04.09.2009 № 59 на суму 12806,16грн. в кількості 17 тонн 560 кілограм та від 01.10.2009 № 91 на суму 23883,92грн. в кількості 32 тонни 750 кілограм. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 10 та Додаткової угоди № 1 до нього відповідач за первісним позовом зобовязувався передати у власність позивача за первісним позовом зерно ячменю у кількості 857 тонн 355 кілограм. За таких обставин, за відповідачем за первісним позовом існує заборгованість з поставки товару в кількості (857 тонн 355 кілограм 749 тонн 320 кілограм = 108 тонн 035 кілограм), а тому, зобовязання за договором останнім в повному обсязі не виконані, оскільки припинення зобовязань за договором згідно з законом настає з моменту його повного виконання.

За Договором № 1 на підставі видаткових накладних передано позивачу за первісним позовом зерно кукурудзи в кількості 391 тонни 700 кілограм, що підтверджується видатковими накладними від 26.11.2009 № 94 на суму 200000,00грн. в кількості 281 тонна 700 кілограм та від 20.12.2009 № 97 на суму 78100,00 грн. в кількості 110 тонн. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 1 та Додаткової угоди № 1 до нього відповідач за первісним позовом зобовязувався передати у власність позивача за первісним позовом зерно кукурудзи у кількості 543 тонни 486 кілограм. За таких обставин, за відповідачем за первісним позовом існує заборгованість з поставки товару в кількості (543 тонни 486 кілограм 391 тонна 700 кілограм = 151 тона 786кілограм), а тому, зобовязання за договором останнім в повному обсязі не виконані, оскільки припинення зобовязань за договором згідно з законом настає з моменту його повного виконання.

За Договором № 14 відповідач за первісним позовом не здійснив жодної поставки. Відповідно до пункту 1.1. Договору № 14 останній зобовязувався передати 45 тонн 455 кілограм зерна кукурудзи.

За Договором № 16 на підставі видаткових накладних передано позивачу за первісним позовом насіння соняшнику в кількості 396 тонн 196 кілограм, що підтверджується видатковими накладними від 31.08.2010 № 47 на суму 93520,00грн. в кількості 64 тонни 140 кілограм, від 21.10.2010 № 82 на суму 88270,98грн. в кількості 60 тонн 540 кілограм та від 30.11.2010 № 88 на суму 352970,80грн. в кількості 271 тонна 516 кілограм. Зазначені накладні підписані та скріплені печатками товариств у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 16 та Додаткової угоди № 1 до нього відповідач за первісним позовом зобовязувався передати у власність позивача за первісним позовом зерно кукурудзи у кількості 450 тонн 500 кілограм. За таких обставин, за відповідачем за первісним позовом існує заборгованість з поставки товару в кількості (450 тонн 500 кілограм 396 тонн 196 кілограм = 54 тонни 304кілограми), а тому, зобовязання за договором останнім в повному обсязі не виконані, оскільки припинення зобовязань за договором згідно з законом настає з моменту його повного виконання.

За Договором № 7 на підставі видаткових накладних передано позивачу за первісним позовом насіння соняшнику в кількості 329 тонн 880 кілограм, що підтверджується видатковими накладними від 21.09.2010 № 56 на суму 119110,00грн. в кількості 32 тонни 480 кілограм, від 23.09.2010 № 57 на суму 51195,00грн. в кількості 13 тонн 860 кілограм, від 25.09.2010 № 58 на суму 90729,00грн. в кількості 25 тонн, від 25.09.2010 № 59 на суму 20541,00 грн. в кількості 5 тонн 660 кілограм, від 27.09.2010 № 60 на суму 114648,00 грн. в кількості 30 тонн 860 кілограм, від 29.09.2010 № 61 на суму 118370,00 грн. в кількості 30 тонн 840кілограм, від 30.09.2010 № 62 на суму 121632,00 грн. в кількості 32 тонни 450 кілограм, від04.10.2010 № 64 на суму 119050,92 грн. в кількості 30 тонн 890 кілограм, від05.10.2010 № 65 на суму 63961,20 грн. в кількості 16 тонн 290 кілограм, від05.10.2010 № 72 на суму 52207,32 грн. в кількості 13 тонн 390 кілограм, від07.10.2010 № 78 на суму 122402,94 грн. в кількості 31 тонна 020 кілограм, від08.10.2010 № 79 на суму 117981,24 грн. в кількості 30 тонн 120 кілограм, від10.10.2010 № 80 на суму 120139,20 грн. в кількості 30 тонн 850 кілограм та від11.10.2010 № 81 на суму 23722,44 грн. в кількості 6 тонн 170 кілограм. Зазначені накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств у двосторонньому порядку, завірені копії залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 7 та Додаткової угоди № 13 до нього відповідач за первісним позовом зобовязувався передати у власність позивача за первісним позовом зерно кукурудзи у кількості 450 тонн 500 кілограм. За таких обставин, за відповідачем за первісним позовом існує заборгованість з поставки товару в кількості (343 тонни 656 кілограм 329 тонн 880 кілограм = 13 тонн 776кілограм), а тому, зобовязання за договором останнім в повному обсязі не виконані, оскільки припинення зобовязань за договором згідно з законом настає з моменту його повного виконання.

Таким чином, за Договорами поставок відповідачу за первісним позовом підлягає виконати договірні зобовязання в натурі на визначених у договорах умовах:

- Договір від 25.04.2009 № 10: поставити 108 тонн 035 кілограм зерна ячменю.

- Договір від 23.10.2009 № 1: поставити 151 тонну 786 кілограм зерна кукурудзи.

- Договір від 30.03.2010 № 14: поставити 45 тонн 455 кілограм зерна кукурудзи.

- Договір від 01.08.2010 № 16: поставити 54 тонни 304 кілограми насіння соняшнику.

- Договір від 01.09.2010 № 7: поставити 13 тонн 776 кілограм зерна кукурудзи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2011 № 47/224-10.

З огляду на те, що сторонами у звязку з недопоставкою товару, погоджувалось врахування попередньої оплати за раніше укладеними договорами поставки в розрахунки за іншими договорами поставки, виконання вищевказаних договорів поставки в натурі в повному обсязі має відбуватись у передбачений вказаними договорами та додатковими угодами до них спосіб за попередньою оплатою первісного позивача відповідно до погоджених сторонами цін.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом позовних вимог за первісним позовом в більшості є стягнення штрафних санкцій (штраф та пеня).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання божника; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару йому чи іншим учасникам господарських відносин, завдано матеріальних збитків, тому співвідношення розміру штрафних санкцій, що стягуються з відповідача, не є співрозмірними, а отже, не відповідають частині 6 статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, в ході розгляду даної справи, суд дійшов висновку зобовязати відповідача виконати в натурі в повному обсязі договори поставки, за якими заявлено до стягнення як штраф (100%), так і пеню.

Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства та фактичні обставини справи, а також те, що, відповідачем зобовязання щодо поставки не виконано:

- Договір від 25.04.2009 № 10: на 12 %.

- Договір від 23.10.2009 № 1: на 27%.

- Договір від 30.03.2010 № 14: на 100%.

- Договір від 01.08.2010 № 16: на 4%.

- Договір від 01.09.2010 № 7: на 12%.

Також, враховуючи заяву відповідача за первісним позовом від 21.12.2011 про тяжкий фінансовий стан та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зменшити розміри заявлених за невиконання договорів поставки штрафів за не поставку товару в строк у розмірі 100% від вартості непоставленого в строк товару, заявлених до стягнення на 50 %, що складатиме:

- Договір від 23.10.2009 № 1: штраф за не поставку товару в строк 53884,03грн.

- Договір від 30.03.2010 № 14: штраф за не поставку товару в строк 25227,52 грн.

- Договір від 01.08.2010 № 16: штраф за не поставку товару в строк 209277,68 грн.

- Договір від 01.09.2010 № 7: штраф за не поставку товару в 26482,98 грн. Зазначене не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності і розумності.

Стосовно зустрічного позову суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Предметом зустрічного позову є вимоги про визнання недійсними:

- договору поставки від 25.04.2009 № 10 та додаткову угоду до нього від01.08.2009 № 1;

- договору поставки від 23.10.2009 № 1 та додаткову угоду до нього від26.11.2009 № 1;

- договору поставки від 30.03.2010 № 14;

- договору поставки від 01.08.2010 № 16 та додаткову угоду до нього від29.11.2010 № 1;

- договору поставки від 01.09.2010 № 7 та додаткових угод до нього від23.09.2010 № 1, від 25.09.2010 № 2, від 25.09.2010 № 3, від 27.09.2010 № 4, від29.09.2010 № 5, від 30.09.2010 № 6, від 04.10.2010 № 7, від 05.10.2010 № 8, від06.10.2010 № 9, від 07.10.2010 № 10, від 08.10.2010 № 11, від 10.10.2010 № 12, та від 11.10.2010 № 13.

Позовні вимоги за зустрічним позовом заявлено на підставі частини 2 статті207 Цивільного кодексу України та обґрунтовано тим, що спірні договори та додаткові угоди підписані від імені позивача за зустрічним позовом не тією особою, що на них зазначена, а саме: не уповноваженою на це посадовою особою директором господарства ОСОБА_3, а іншою особою, підпис не скріплено печаткою позивача за зустрічним позовом, а також рукопис «ОСОБА_3»біля підпису здійснено не рукою голови господарства.

Представником позивача за зустрічним позовом подано клопотання про витребування від відповідача за зустрічним позовом оригіналів всіх спірних договорів поставки з додатковими угодами.

У задоволенні клопотання відмовлено, оскільки оригінали вказаних документів витребувані судом за власної ініціативи ухвалою від25.08.2011 та надані відповідачем за зустрічним позовом у судовому засіданні 13.09.2011.

Зважаючи на підстави зустрічного позову, відповідно до частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України оригінали спірних договорів та додаткових угод до них залучено до матеріалів справи.

За результатами огляду в судовому засіданні спірних договорів та додаткових угод до них, судом встановлено, що всі вони підписані та скріплені печатками від імені обох сторін.

За клопотанням позивача за зустрічним позовом ухвалою суду від 11.10.2011 призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та винесено на її розгляд наступні питання: 1. Чи виконано у всіх вищезазначених документах підпис тією особою, від імені якої вони зазначені, а саме: ОСОБА_3? 2. Чи не виконано підпис від імені ОСОБА_3 у незвичайних умовах? 3. До якої групи за віком належить виконавець підпису від імені ОСОБА_3? 4. Особою якої статі виконано підпис від імені ОСОБА_3? 5. Ким виконано рукопис “ОСОБА_3” ОСОБА_3 чи іншою особою? 6. Чи не виконано ОСОБА_3 підпис зазначених договорів спотвореним почерком? 7. Чи володіє особа, чий підпис містить вищевказані документи від імені ОСОБА_3, навичками писання спеціальними шрифтами, або лівою рукою? 8. Чи виконано відтиск печатки у вищезазначених документах печаткою Селянського (Фермерського) господарства “Риск"?

24.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№13912 від 24.11.2011) надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи від 17.11.2011 № 11291/11-32, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за матеріалами справи № 25/111-11.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У Законі України “Про судову експертизу” від 25.02.1994 № 4038-XII визначено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145.

Судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Неприпустимо ставити перед експертом правові питання, вирішення котрих віднесено законом до компетенції суду (зокрема, про відповідність окремих актів законодавству, про правову оцінку дій сторін тощо).

За змістом положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від30.05.1997 № 8“Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно Висновку № 11291/11-32 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 17.11.2011 експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4, підписи від імені ОСОБА_3 на спірних договорах та додаткових угодах виконані особою чоловічої статі, ОСОБА_3, 1959 року народження, у звичних умовах, звичному стані, неспотвореним почерком, звичною для письма рукою. Також, встановлено, що відбитки печатки Селянського (Фермерського) господарства “Риск” ідентифікаційний код 20623424, в представлених на дослідження документах нанесені печаткою Селянського (Фермерського) господарства “Риск” ідентифікаційний код 20623424.

Враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом, як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що Договори від 25.04.2009 № 10, від 23.10.2009 № 1, від 30.03.2010 № 14, від 01.08.2010 № 16 та від 01.09.2010 № 7 та Додаткові угоди до них не підписані уповноваженою на це особою - директором ОСОБА_3 та не скріплені печаткою Селянського (Фермерського) господарства “Риск”, а висновком судово-почеркознавчої експертизи від 17.11.2011 № 11291/11-32 встановлено протилежне, суд приходить до висновку, що в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу позивач за зустрічним позовом не довів обставин, на які він посилався в обґрунтуванні зустрічної позовної заяви.

Висновок експерта стосовно того, що рукопис «ОСОБА_3»біля підписів здійснено не рукою вказаної особи судом до уваги не береться, оскільки вказаний рукопис не засвідчує особу, уповноважену представляти позивача за зустрічним позовом при укладанні договорів.

При цьому, судом враховано вимоги частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що ніякі докази, у тому числі висновок експерта, не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, проте, будь-яких інших доказів позовних вимог за зустрічним позовом суду не надано.

Натомість, матеріалами справи підтверджуються доводи відзиву на зустрічний позов (вх.№13911 від11.10.2011) стосовно того, що позивачем за зустрічним позовом вказувались реквізити всіх спірних договорів поставки у складених ним документах: розрахунках, видаткових та податкових накладних, платіжних дорученнях, угодах про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі від 15.12.2011 (вх. №17442 від 15.12.2011) та доповнення до клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі від 19.12.2011 (вх. №17612 від19.12.2011).

У задоволенні вказаного клопотання у судовому засіданні 23.12.2011 судом відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 Розяснення Вищого арбітражного суду України від11.11.1998 № 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” частинами 3 - 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу. У цих випадках господарський суд має виходити з такого: додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо; висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання; висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Наданий суду висновок експерта судом розцінено як належний та допустимий доказ тих обставин, доведення який стало підставою для проведення експертизи у справі, зокрема, надано чітку позицію експерта, що спірні документи підписано директором та скріплено відбитком печатки позивача за зустрічним позовом.

Аргументи щодо упередженості судового експерта при проведені експертизи судом до уваги не беруться, оскільки суд не вважає строк проведення судово-почеркознавчої експертизи більше аніж місяць занадто коротким, матеріалами справи підтверджується, а позивачем за зустрічним позовом не заперечується, що ним в повному обсязі не сплачено, в порушення вимог ухвали суду від11.10.2011, коштів за проведення експертизи, що і стало підставою для їх сплати за власною ініціативою відповідачем за зустрічним позовом, а неправильно зазначена дата ухвали про призначення експертизи у висновку експерта (18 жовтня 2011 року, замість правильної 11 жовтня 2011 року) судом оцінюється як помилка експерта при складанні вступної частини висновку, що не впливає на повноту або чіткість наданих відповідей, а також не свідчить про упередженість експерта.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у суду немає жодних підстав для призначення повторної експертизи в даній справі, оскільки винесення на її вирішення питань, аналогічних тим, що були поставлені на вирішення експерта ухвалою суду від 11.10.2011 не вбачається доцільним.

Як вбачається із супровідного листа від 17.11.2011 № 11291/11-32 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість експертизи складає 6345,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України сума, яка підлягала сплаті за проведення судової експертизи у частині недосплаченої відповідачем за первісним позовом, покладається на відповідача за первісним позовом, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 33, 4143, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Зобовязати Селянське (фермерське) господарство “Риск” (07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6, код ЄДРПОУ 20623424) виконати у спосіб, визначений у договорах та додаткових угодах до них, договірні зобовязання в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Манад” (м. Київ, вул.Оранжерейна, 3, код ЄДРПОУ 32670436) за наступними договорами:

- За Договором від 25.04.2009 № 10: здійснити поставку 108 тонн 035 кілограм зерна ячменю.

- За Договором від 23.10.2009 № 1: здійснити поставку 151 тонни 786кілограм зерна кукурудзи.

- За Договором від 30.03.2010 № 14: здійснити поставку 45 тонн 455 кілограм зерна кукурудзи.

- За Договором від 01.08.2010 № 16: здійснити поставку 54 тонн 304 кілограм насіння соняшнику.

- За Договором від 01.09.2010 № 7: здійснити поставку 13 тонн 776 кілограм зерна кукурудзи.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Риск” (07631, Київська область, Згурівський район, с. Турівка, вул. Тичини, 6, код ЄДРПОУ 20623424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Манад” (м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, код ЄДРПОУ 32670436):

- За Договором поставки від 23.10.2009 № 1 53884 (пятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 03 коп. штрафу, 11638 (одинадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 95 коп. пені.

- За Договором поставки від 30.03.2010 № 14 25227 (двадцять пять тисяч двісті двадцять сім) грн. 52 коп. штрафу, 5449 (пять тисяч чотириста сорок девять) грн. 15 коп. пені.

- За Договором від 01.08.2010 № 16 209277 (двісті девять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 68 коп. штрафу, 11191 (одинадцять тисяч сто девяносто одну)грн. 56 коп. пені.

- За Договором поставки від 01.09.2010 № 7 26482 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 98 коп. штрафу, 5720 (пять тисяч сімсот двадцять)грн. 32 коп. пені.

- За Договором про надання поворотної фінансової допомоги від01.12.2009 №01/12 241447 (двісті сорок одну тисячу чотириста сорок сім) грн. 81 коп. основного боргу, 241447 (двісті сорок одну тисячу чотириста сорок сім) грн. 81коп. штрафу.

- За Договором про надання поворотної фінансової допомоги від25.10.2010 №8 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу.

- 9517 (девять тисяч пятсот сімнадцять) грн. 67 коп. державного мита, 93 (девяносто три) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4345 (чотири тисячі триста сорок пять) грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.

4. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 30.12.2011.