Рішення № 20611732, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/42019.12.11 За позовом Комунального підприємства «Індустріальне»Соломянської районної у м. Києві ради

до Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»

про стягнення 98096,54 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засідання брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - дов. № б/н від 08.11.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2. дов. № б/н від 23.11.10 р.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «Індустріальне»Соломянської районної у м. Києві ради з позовом до Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»про стягнення 64205,77 грн. основного боргу та 51657,91 грн. пені у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та при будинкової території № 206 від 01.04.08 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.11 р. (суддя Удалова О.Г.) було порушено провадження у справі № 17/420 та призначено її розгляд на 10.11.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

10.11.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 17/420 на два тижні, для підготовки вмотивованого відзиву на позовну заяву та підготовки заяви про застосування строків позовної давності.

У звязку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, судове засідання 10.11.11 р. не відбулося.

З метою уникнення затягування розгляду справи № 17/420, згідно з розпорядженням виконуючого обовязки керівника апарату Господарського суду м. Києва Кривенко О.М. від 04.11.11 р., було здійснено повторний автоматичний розподіл автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва справи № 17/420.

В результаті зазначеного повторного розподілу справу № 17/420 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 09.11.11 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 17/420, розгляд справи було призначено на 30.11.11 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали про порушення справи № 17/420 від 21.10.11 р.

У судовому засіданні 30.11.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.11 р. заявив письмову заяву про застосування строків позовної давності, яке було залучено до матеріалів справи, а також пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який також було залучено до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 30.11.11 р. до 19.12.11 р. о 10:50 та зобовязав позивача надати суду копію табуляграм.

06.12.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.12.11 р. позивач надав суду заяву про уточнення (зменшення) до позовної заяви, яка судом прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 46438,63 грн. заборгованості за комунальні послуги та 51657,91 грн. пені у звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором № 206 від 01.04.08 р.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 98096,54 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.11 р. повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові пояснення з додатками, які було залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Індустріальне»Соломянської районної у м. Києві ради (виконавець) та Дочірнім підприємством побутового обслуговування «Оксамит»(орендар) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 206 від 01.04.08 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, предметом договору є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення (будівля), загальною площею 554,70 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 195. Орендар (власник) приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.

Згідно з п. 2.1. договором № 206 від 01.04.08 р., орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактичного отримання комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного договору, орендар (власник) зобовязаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 2.4. договору № 206 від 01.04.08 р., у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.5., 2.6. та 2.7. вищевказаного договору визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 554,70х0,76=421,57 грн. на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 554,70х0,051=23,74 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.8. договору № 206 від 01.04.08 р., орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії рахунків-фактур за період з січня 2009 р. до травня 2011 р.; облікових карток відповідача за спірний період; довідки про нарахування за теплову енергію.

Позивач пояснив суду, що з січня 2009 року відповідач не виконує свої зобовязання щодо оплати послуг за договором № 206 від 01.04.08 р., у звязку з чим станом на 01.06.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 64205,77 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»про стягнення 64205,77 грн. основного боргу та 51657,91 грн. пені у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та при будинкової території № 206 від 01.04.08 р.

Оскільки позивач 19.12.11 р. надав суду заяву про уточнення (зменшення) суми позовних вимог, яка судом була прийнята та згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 46438,63 грн. заборгованості за комунальні послуги та 51657,91 грн. пені у звязку з неналежним виконанням зобовязань за договором № 206 від 01.04.08 р., то справа № 17/420 розглядається за новою ціною позову 98096,54 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання комунальних послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за комунальні послуги у визначений договором № 206 від 01.04.08 р. строк розрахунок не провів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та поясненнях не погодився з вимогами позивача, оскільки позивач невірно застосував тарифи і здійснив невірно розрахунки позовних вимог, збільшивши при розрахунках опалювальну площу, а також надав суду власний розрахунок суми заборгованості, згідно з яким у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. У підтвердження відповідач надав суду копії рахунків-фактур та банківські виписки.

Однак судом не приймаються зазначені доводи відповідач, оскільки позивач вірно застосовував тарифи та величину опалювальної площі при розрахунку заборгованості, як це визначено п. 2.2. та п. 1.1 договору № 206 від 01.04.08 р. та чинним законодавством України.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Комунального підприємства «Індустріальне»Соломянської районної у м. Києві ради про стягнення з Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»46438,63 грн. заборгованості за комунальні послуги за договором № 206 від 01.04.08 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 51657,91 грн. пені за порушення відповідачем виконання грошового зобовязання за договором № 206 від 01.04.08 р. за період з січня 2009 р. до вересня 2011 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.7. договору № 206 від 01.04.08 р., за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмовій заяві від 30.11.11 р. просив суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені у розмірі 51657,91 грн. за період з 01.01.09 р. до 01.06.11 р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору № 206 від 01.04.08 р., вимога сплатити пеню позивачем могла бути предявлена за період з жовтня 2010 р. до жовтня 2011 р., оскільки позов у даній справі подано 19.10.11 р.

При цьому поважних причин пропущення зазначених строків позовної давності позивачем не наведено.

Пунктом 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, Господарський суд м. Києва виконав власний розрахунок пені, згідно з яким підлягає стягненню з Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за договором № 206 від 01.04.08 р. пеня у розмірі 16265,22 грн. за період з жовтня 2010 р. до жовтня 2011 р.

Таким чином, позов Комунального підприємства «Індустріальне»Соломянської районної у м. Києві ради підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 253 255, 256, 258, 260, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 47, 49, 55, 69, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства побутового обслуговування «Оксамит»(03058, м. Київ, вулиця Борщагівська, 195, код ЄДРПОУ 19127619) на користь Комунального підприємства «Індустріальне»Соломянської районної у м. Києві ради (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 42, код ЄДРПОУ 35756924) 46 438 (сорок шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 63 коп. заборгованості за комунальні послуги, 16 265 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят пять) грн. 22 коп. пені, 627 (шістсот двадцять сім) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 127 (сто двадцять сім) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 26.12.11 р.