Рішення № 20611688, 04.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/46304.01.12 За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

в особі Київської філії «Центр страхових технологій»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача: не зявились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(надалі ПАТ «УСК «Гарант-Авто», позивач) звернулось до суду в особі Київської філії «Центр страхових технологій»з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(надалі ПАТ «СК «Статус», відповідач) 6064, 43 грн. основного боргу, 145, 55 грн. пені, 50, 32 грн. трьох відсотків річних, а всього 6240, 30 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто»на підставі договору добровільного страхування оформленого полісом № 19 G - 0286134 від 08.05.2009р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ СК «Статус» позивачем було направлено останньому претензію на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, нарахованої пені, 3% річних в судовому порядку.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 23.11.2011р. представник позивача не зявився, однак враховуючи отримання відзиву від відповідача докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про сплату страхового відшкодування на користь відповідача в сумі належній до виплати згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»відповідно до полісу № ВВ/9999705 від 27.01.2010р..

Посилаючись на положення ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України відповідач зазначав, що до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування, у звязку з чим у стягненні суми пені та 3% річних просив відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування оформленого полісом № 19 G - 0286134 від 08.05.2009р. у ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», правонаступником якого є позивач, застраховано автомобіль Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2, страхувальником по договору є ОСОБА_3, вигодонабувачем АКБ «Укрсоцбанк».

Згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 01.07.2010р. в м. Києві на вул. Лівобережній сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобілів Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1. вимог пункту 10.1, 2.3 (Б), 11.10 Правил дорожнього руху України якого притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2010р., справа 3-3992/10.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 5869 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 28.07.2010р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Естімейт»спеціалістом ОСОБА_4. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4785 від 26.07.2006р.), складає 6574, 43 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 01.07.2010р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 108585 від 01.11.2010р. по договору страхування оформленому полісом № 19 G - 0286134 від 08.05.2009р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 7820, 53 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 7962 від 27.09.2010р., № 8145 від 05.11.2010р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2, взято на страхування ПАТ СК «Статус»про що укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/9999705.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Renault Premium, державний номер НОМЕР_1 підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2010р..

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ПАТ СК «Статус»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/9999705).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9999705), а до ПАТ «УСК «Гарант-Авто»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 19 G - 0286134 від 08.05.2009р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «СК «Статус»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9999705) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза 510 грн..

Згідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством ...

Згідно звіту № 154/05 № 5869 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, що складений 28.07.2010р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 6574, 43 грн..

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика. Розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, виплата відповідачем на користь позивача суми в розмірі 6064, 43 грн. (6574, 43 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу підтверджена висновком спеціаліста) 510 грн. франшиза), що підтверджується платіжним дорученням № 8382 від 17.11.2011р. свідчить про виконання страховою компанією свого обовязку щодо сплати страхового відшкодування згідно договору страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/9999705), та відсутність між сторонами спору в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Наведеним підтверджується, що у відношенні вимог про стягнення суми в розмірі 6064, 43 грн. провадження у справі підлягає припиненню, оскільки відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1 в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Заява на виплату страхового відшкодування міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 01.08.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено суму пені 145, 55 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з наявним простроченням виплати суми за вказаною заявою, яка отримана відповідачем 01.08.2011р., а також суму 3% річних нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку позивача, що проведений у відношенні суми заборгованості по виплаті страхового відшкодування за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7, 75%) в періоді прострочення з 02.09.2011р. по 31.10.2011р. та складає 145, 55 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Про застосування норм ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 6064, 43 грн., суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 30, 32 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

З приводу наданих відповідачем заперечень, суд відзначає про наступне.

Виконання позивачем своїх зобовязань за укладеним договором страхування та перехід до нього права зворотної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України, в теорії цивільного права визначається інститутом суброгації (передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин).

Норми суброгації містяться у загальних положеннях зобовязального права (ч. 3, 4 ст. 512 ЦК України), а спеціальні випадки суброгації передбачені ч. 3 ст. 528 ЦК України. Серед основних ознак суброгації називають:

- наявність третьої особи, тобто особи, яка чужа для зобовязання й участі у ньому не бере (щодо договірних відносин страховика та страхувальника-винної особи такою третьою особою є страховик який відшкодував шкоду потерпілому);

- виконання зобовязання третьою особою;

- витіснення із зобовязання первісного кредитора, обмеження обсягу перехідного права вимоги обсягом виконаного зобовязання (право вимоги переходить в межах фактичних витрат понесених страховиком).

Таким чином, до позивача при виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого перейшло право вимоги до відповідача в межах зобовязальних відносин по укладеному договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/9999705), оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні (позивач набув прав кредитора у зобовязанні).

У відношенні суми належної до сплати позивачу, як особі, що виступає фактично стороною договору страхування згідно полісу ВВ/9999705, позивач набуває право вимоги також і пені (нарахування пені передбачено положеннями закону), 3% річних (нарахування передбачено ст. 625 ЦК України) у випадку допущення прострочення виконання страховиком винної особи зазначеного зобовязання перед позивачем та саме по сумі щодо якої отримано право вимоги.

При цьому, викладений у відзиві на позов, текст, в частині:

«Оскільки страхувальник не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду, сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування, тому таке право не може перейти в порядок суброгації»

взятий відповідачем, очевидно з Листа Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»(витяг доступний для ознайомлення в інформаційній системі «Ліга»), однак зазначене розглядається в тому контексті, що до позивача в порядку суброгації не може переходити право вимоги до страховика винної особи в частині сплачених ним, як страховиком на користь потерпілого процентів за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

У вказаному Листі Верховного Суду, суброгацією названо перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, а також відзначено, що при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Зазначене обмеження, згідно викладеної позиції по наведеному випадку, обумовлене саме тим, що страхувальник (особа, що має право на отримання страхового відшкодування згідно договору, потерпілий) не має права вимагати від особи, відповідальної за шкоду (страховика згідно договору) сплати процентів за прострочення страховика, який несвоєчасно виплатив відшкодування (страховика до якого звернувся потерпілий, оскільки право вибору належить потерпілому).

Позивачем у даній справі зазначених вимог не заявлялось, оскільки процентів чи штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхового відшкодування по договору страхування № 19 G - 0286134 від 08.05.2009р. на користь потерпілого не сплачувалось. Вимога до відповідача складає виключно суму оціненої шкоди, що належна до сплати страховиком згідно вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Факт прострочення відповідачем здійснення страхової виплати по сумі 6064, 43 грн. (що належить до виплати страховиком у відповідності з вимогами Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»по полісу ВВ/9999705), право вимоги по якій перейшло до позивача при виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого (сплачене в сумі 7820, 53 грн. по договору № 19 G - 0286134 від 08.05.2009р.) у періоді з 02.09.2011р. по 31.10.2011р. підтверджений матеріалами справи, що є підставою для задоволення вимог про стягнення з відповідача суми пені та 3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»суми страхового відшкодування в розмірі 6064, 43 грн..

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(02160, м. Київ, пр-т. Воззєднання 15, оф. 109, ідент. код 31201694) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський 19/3, ідент. код 16467237) в особі Київської філії «Центр страхових технологій»(04053, м. Київ, вул. Коцюбинського 20, ідент. код 26501231) 145, 55 грн. (сто сорок пять гривень 55 копійок) пені, 30, 32 грн. (тридцять гривень 32 копійки) 3% річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 05.01.2012