Рішення № 20611390, 27.12.2011, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.11 Справа № 17/5009/6784/11

Суддя Корсун В.Л.

м. Запоріжжя

за позовною заявою:

позивача 1: комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”, 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1

позивача 2: управління комунальної власності Запорізької міської ради, 69001, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93”, 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 64

про стягнення 30 032,63 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача 1: ОСОБА_1., довіреність від 21.11.11 б/н

від позивача 2: ОСОБА_2., довіреність від 21.11.11 № 554

від відповідача: ОСОБА_3., довіреність від 09.11.11 б/н

СУТЬ СПОРУ:

28.10.11 до господарського суду Запорізької області звернулись комунальна установа “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” (позивач 1) та управління комунальної власності Запорізької міської ради (позивач 2) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” (далі ТОВ “Поіск-93”) про стягнення з відповідача 23040,74 грн. неустойки за договором оренди не житлового приміщення від 01.12.04 та 6991,89 грн. збитків, завданих внаслідок несплати відповідачем комунальних послуг.

У відповідності до ст. 21 ГПК України, 28.10.11 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” та управління комунальної власності Запорізької міської ради до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 28.10.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/6784/11, судове засідання призначено на 21.11.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 28.10.11 заяву позивачів 1, 2 про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 2600804300011 в ЗФ ТОВ “Укрпромбанк” м. Запоріжжя, МФО 313935 залишено судом без задоволення через необґрунтованість.

В судовому засіданні 21.11.11 судом оголошено перерву до 12.12.11.

Ухвалою від 01.12.11 у звязку з відпусткою судді Корсуна В.Л., розгляд справи судом відкладено на 27.12.11.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.12.11, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивачі 1, 2 підтримали заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в нормативних та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, пояснювали наступне. 01.12.04 між сторонами у справі був укладений договір оренди не житлового приміщення, на виконання умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування не житлові приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, 1/6, яке знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”. Позивачі вказують, що спірний договір від 01.12.04 припинив свою дію 10.12.09 у звязку із закінченням строку, на який його було укладено. Через невиконання відповідачем обовязку щодо повернення державного нерухомого майна, позивач звернувся до суду для вирішення цього питання. Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.10 у справі № 7/64/10 позовні вимоги про зобовязання відповідача звільнити та передати нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, 1/6 судом задоволено повністю. Враховуючи, що відповідач повернув орендовані приміщення лише 25.08.10, позивачами на підставі п. 3.8. спірного договору нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за час безпідставного користування не житловим приміщенням за період з 20.12.09 по 25.08.10, що становить 23040,74 грн. Крім того, позивачі стверджують, що за період користування обєктом оренди відповідачем споживались комунальні послуги, відшкодування витрат за які відповідач не здійснив після повернення примусового виселення з приміщення. Сума спожитих та неоплачених відповідачем комунальних послуг складає 6991,89 грн. Зазначені витрати за спожиті комунальні послуги, на думку позивачів, є за приписами ст. 224 ГК України збитками. На підставі викладеного, позивачі 1, 2 просять суд, керуючись ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. 14.03.11 господарським судом Запорізької області винесено рішення у справі № 7/5009/155/11, яким позовні вимоги комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” та управління комунальної власності Запорізької міської ради про стягнення з ТОВ “Поіск-93” неустойки в розмірі 23040,74 грн. задоволено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.11 апеляційну скаргу ТОВ “Поіск-93” задоволено та рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.11 у справі № 7/5009/155/11 скасовано. Отже, враховуючи, що позовні вимоги позивачів вже були предметом розгляду спору у господарському суді у справі № 7/5009/155/11 відповідач вважає, що стягнення неустойки в розмірі 23040,74 грн. не може бути предметом розгляду по даній справі. Крім того, зобовязання ТОВ “Поіск-93” сплачувати комунальні послуги чи відшкодовувати збитки можуть виникати лише на підставі договору на постачання цих послуг чи відшкодування витрат повязаних із користуванням таких послуг. Враховуючи, що позивачі не є постачальниками комунальних послуг, а укладеного договору між Балансоутримувачем та ТОВ “Поіск-93” не має, відповідач вважає, що вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.10 у справі № 7/64/10, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду, позовні вимоги комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” про зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” звільнити та передати за актом приймання-передачі, шляхом його підписання, нежитлові приміщення - літ. В-5, літ. К-5, загальною площею 52,4 м2, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, буд. 1/6 задоволені повністю.

Зазначеним вище рішенням суду встановлено наступне.

01.12.04 між управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, комунальною установою “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” (Орендар) укладено договір оренди не житлового приміщення, згідно умов якого (п. 1.1.) Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 29.04.04 № 60 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування не житлові приміщення літ. В-5, літ. К-5, загальною площею 52,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, буд. № 1/6, що знаходиться на балансі комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір укладений строком на пять років. Момент обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом прийому-передачі.

Як слідує із змісту рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.10 у справі № 7/64/10, спірний договір оренди припинив свою дію - 10.12.09 у звязку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, зобовязання орендаря повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, є правовим наслідком розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження.

У пункті 2.5 договору оренди встановлено, що у разі закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю (Балансоутримувачу) приміщення одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного приміщення в 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Вбачається, що у звязку з невиконанням відповідачем свого обовязку, передбаченого п. 2.5. спірного договору, 19.04.10 господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 7/64/10 про зобовязання відповідача звільнити та передати комунальній установі “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” орендовані не житлові приміщення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Частиною 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.10 визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (ін. органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів цієї господарської справи вбачається, що спірні не житлові приміщення були передані ТОВ “Поіск-93” комунальній установі “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” - 25.08.10, про що свідчить акт державного виконавця від 25.08.10.

Отже, наявні матеріалах справи докази підтверджують, що у період з 22.12.09 (з урахуванням умов п. 2.5. договору та приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України) по 25.08.10 орендовані за договором оренди не житлові приміщення перебували у користуванні відповідача без належних правових підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (або ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. ст. 785 ЦК України встановлено: якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Умовами зазначеного вище договору оренди передбачено, якщо Орендар не виконує обовязку щодо повернення приміщення у встановлений договором строк Орендодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування обєктом оренди за час прострочення (п. 3.8. договору).

За невиконання відповідачем обовязку щодо повернення орендованого майна позивачами заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за користування не житловими приміщеннями в сумі 23040,74 грн. Згідно наданого до матеріалів справи розрахунку, сума неустойки в розмірі 23040,74 грн. нарахована позивачами за період з січня 2010 року по серпень 2010 року.

Факт прострочення відповідачем виконання зобовязання з повернення орендованих приміщень матеріалами справи доведено.

Розрахунок неустойки здійснений позивачами вірно, отже, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 23040,74 грн. є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивачами заявлено до стягнення 6991,89 грн. збитків, завданих внаслідок не сплати відповідачем комунальних послуг. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. 224 ГК України та умовами договору від 01.01.07 № 11.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині суд не вбачає правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.01.07 між комунальною установою “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” (Балансоутримувач) та ТОВ “Поіск-93” (Орендар) укладено договір № 11 про відшкодування витрат Балансоутримувача за надання комунальних та експлуатаційних послуг, відшкодування сум земельного податку з додатковими угодами до нього, за умовами якого (п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди від 01.03.08 № 1) Орендар відшкодовує Балансоутримувачу витрати за використані комунальні послуги пропорційно займаної площі: опалення, експлуатаційні витрати та відшкодування сум земельного податку.

Пунктом 2.2.3. вказаного договору в редакції додаткової угоди від 01.02.09 № 2 передбачено, що Орендар зобовязується не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за комунальні послуги незалежно від наслідків господарської діяльності.

Отже, зміст договору від 01.01.07 № 11 свідчить, що між комунальною установою “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” та ТОВ “Поіск-93” склались господарські правовідносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки Балансоутримувача (КУ “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9”) виразились у наданні комунальних послуг за діючими тарифами та розцінками, а обовязки Орендаря (ТОВ “Поіск-93”) - в оплаті наданих комунальних послуг незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1. договору від 01.01.07, договір набирає чинності з 01.01.07 і діє до закінчення терміну дії договору оренди не житлового приміщення.

Виходячи з викладеного, договір від 01.01.07 припинив свою дію - 10.12.09.

Заявляючи до стягнення збитків в розмірі 6991,89 грн., позивачі 1, 2 вказують, що за період з 01.01.10 по 25.08.10 відповідачу надавались комунальні послуги, в т.ч. з теплопостачання, гарячого водопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергії та інші. Загальна вартість наданих послуг складає 6991,89 грн., що, на думку позивачів 1, 2, і є збитками в розумінні ст. 224 ГК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; -додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; -не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитками, виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства, в т.ч. ст. 224 ГК України, на яку позивачі 1, 2 посилаються в обґрунтування заявлених вимог, зокрема, є збитки, завдані порушенням зобовязання та підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Разом з тим, як встановлено вище матеріалами справи, між КУ “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” та ТОВ “Поіск-93” за період з 01.01.10 по 25.08.10 не існувало договірних (господарських) відносин з відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг оскільки договір від 01.01.07 № 11 припинив свою дію 10.12.09. Отже, враховуючи встановлену відсутність зобовязальних відносин між сторонами за заявлений період, суд дійшов висновку про недоведеність позивачами порушення відповідачем свого зобовязання за договором від 01.01.07 за період з 01.01.10 по 25.08.10, що є необхідною умовою для стягнення збитків.

Частина2 ст.623 ЦК України закріплює, що розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Однак, позивачами 1, 2 за допомогою належних та допустимих доказів відповідний розмір збитків не доведено.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків згідно ст. 22 ЦК України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема: наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачами 1, 2 не доведено в порядку визначеному статтями 42, 43, 32, 33, 34ГПК України порушення відповідачем господарських зобовязань за договором від 01.01.07, вини ТОВ “Поіск-93”, наявності реальної шкоди, а також причинного звязку між діями чи бездіяльністю відповідача та такою шкодою.

За таких обставин, судом відмовляється у задоволені позову в частині стягнення з відповідача 6991,89 грн. збитків.

Як свідчить зміст постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.11 у справі № 7/5009/155/11, рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.11 у справі № 7/5009/155/11 скасовано. У задоволені позову комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” та управління комунальної власності Запорізької міської ради про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних платежів відмовлено. Предметом розгляду у справі № 7/5009/155/11 були вимоги про стягнення з відповідача - ТОВ “Поіск-93” 19094,18 грн., з яких: заборгованість за оренду не житлових приміщень в сумі 11882,57 грн. та заборгованість з відшкодування комунальних послуг в сумі 7211,61 грн. З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача відносно того, що позовні вимоги про стягнення 23040,74 грн. неустойки не можуть бути предметом розгляду у справі № 17/5009/6784/11 оскільки були предметом розгляду у справі № 7/5009/155/11, за наслідками якої було прийнято рішення господарського суду Запорізької області від 14.03.11 у справі № 7/5009/155/11.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 230,40 грн. державного мита та 181,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Поіск-93” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 64, код ЄДРПОУ 23853171, р/р 2600804300011 в ЗФ ТОВ “Укрпромбанк” м. Запоріжжя, МФО 313935) на користь комунальної установи “Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9” (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1, код ЄДРПОУ 05498694, р/р № 35427002001454 в ГУ ДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) - 23 040 (двадцять три тисячі сорок) грн. 74 коп. неустойки, 230 (двісті тридцять) грн. 40 коп. державного мита, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 30.12.2011.

30.12.2011