Рішення № 20611207, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 11/349

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса, с.Бобрик Гадяцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 03771471,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, с.Прогрес Красноармійського району Донецької області, ЄДРПОУ 30048570,

про стягнення 42109,38 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю,

ОСОБА_3 за довіреністю,-

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.11.2011р. по 14.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Щорса, с.Бобрик Гадяцького району Полтавської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, с.Прогрес Красноармійського району Донецької області, про стягнення 42109,38 грн., у тому числі 30535,56 грн. основного боргу, 5923,90 грн. пені, 3401,16 грн. 3% річних та 2248,76 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на порушенні Відповідачем зобовязання, яке виникло з конклюдентного правочину щодо постачання товару, внаслідок чого виникли підстави для вимоги повернення сплаченої суми передплати, нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: листа №258 від 19.08.2011р. разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, рахунку-фактури №СФ-00431 від 01.04.2009р., платіжного доручення №273 від 17.04.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 530, 536, 550, 551, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 232, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

24.11.2011р. представником Відповідача до матеріалів справи долучено копію акту звірки від 31.10.2011р. за період з 01.01.2009р. по 31.10.2011р., платіжного доручення №21297 від 27.10.2011р., а також правоустановчих документів.

Представником Позивача, 24.11.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області надано лист №423 від 23.11.2011р., за змістом якого останній свідчить про те, що ним письмове замовлення стосовно поставки здійснено в усній формі через засоби телефонного звязку; довідку №424 від 23.11.2011р. щодо відсутності на розгляді іншого суду даних позовних вимог; лист №422 від 23.11.2011р. у якому викладені пояснення відносно строків поставки; лист №420 від 23.11.2011р. про відсутність інших договірних відносин із Відповідачем; копію акту звірки від 31.10.2011р.; платіжне доручення №510 від 09.11.2011р. у підтвердження доплати державного мита у розмірі 0,09грн.; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11840144; заяву №б/н від 24.11.2011р., якою просить провадження по справі №11/349 у частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 30535,56 грн. зупинити у звязку з її сплатою, що підтверджується платіжним дорученням №21297 від 27.10.2011р.

У задоволенні означеного клопотання Позивача судом відмовлено, з огляду на відсутність підстав зупинення за викладених обставин, у розумінні ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні 14.12.2011р. позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат підтримав у повному обсязі.

Представники Відповідача у судовому засіданні 14.12.2011р. проти задоволення означених вимог заперечили, про що через канцелярію суду надали заяву №217 від 13.12.2011р., відповідно до якої вважають, що виконання обовязку з перерахування коштів згідно листа-вимоги Позивача №258 від 19.08.2011р. повинно бути виконано до 08.09.2011р. (включно), тому як вказаний лист отриманий відповідачем 02.09.2011р., а отже зобовязання є порушеним з 09.09.2011р. Таким чином, станом на 27.10.2011р. сума 3% річних становить 122,98 грн., інфляційних витрат 30,54 грн. При цьому, оскільки сума заборгованості сплачена Відповідачем повністю, останній вказує на відсутність підстав для задоволення вимог Позивача.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Покупця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Продавцем) не шляхом укладення договору поставки соняшника «НК Роккі» у кількості 57 посівних одиниць на суму 67856,79грн. без врахування податку на додану вартість та насіння соняшника «Опера PR» у кількості 45 посівних одиниць на суму 49821,30грн., що загалом становить 105910,27 грн. з урахуванням податку на додану вартість, у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у оформленні рахунку-фактури та здійсненні його часткової оплати (передплати) Відповідачу у сумі 30535,56 грн., що відповідає статтям 173, 181 Господарського кодексу України

У матеріалах справи на підтвердження наведеного міститься копія рахунку-фактури №СФ-00431 від 01.04.2009р. та платіжного доручення №273 від 17.04.2009р.

Зазначений рахунок містить найменування сторін, асортимент, одиницю виміру товару, а також його кількість та вартість товару, у тому числі з урахуванням податку на додану вартість.

Призначенням платежу в означеному платіжному дорученні визначено «за соняшник НК Роккі по рахунку №431 від 01.04.2009р.».

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що вказані вище дії підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту домовленості сторін, Відповідач зобовязався передати у власність Позивача товар вказаний вище, а останній, у розумінні ст.ст.655, 692 Цивільного кодексу України, зобовязується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів у повному обсязі.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обовязок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З огляду на фактичні обставини справи, враховуючі пояснення як Позивача, так і Відповідача, не зважаючи на здійснення Позивачем передплати товару, останній не поставлений Відповідачем.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання Відповідачем своїх зобовязань перед Позивачем в частині постачання товару, а також втрату інтересу щодо поставки товару у повному обсязі, Позивач листом №258 від 19.08.2011р. звернувся до Відповідача з вимогою про повернення перерахованої суми передплати у розмірі 30535,56 грн. на протязі 10-ти днів з моменту отримання листа.

Відповідачем підтверджений факт отримання даного листа вимоги.

Матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2009р. 31.10.2011р., підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача, зі змісту якого вбачається, що останнім у бухгалтерському обліку відображена, як заборгованість, сума у розмірі 30535,56 грн.

Як свідчить платіжне доручення №21297 від 27.10.2011р. Відповідач повернув суму передоплати у розмірі 30535,56 грн. Позивачу.

З огляду на відбиток поштового штемпелю, що міститься на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява, датою її подання є 26.10.2011р.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. №02-5/612.

Одночасно, приймаючи до уваги факт сплати суми основного боргу після подання позову, враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентного правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобовязань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційнетехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом у цій частині на Відповідача у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог у відношенні стягнення 3401,16 грн. 3% річних та 2248,76 грн. інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище, Позивач листом №258 від 19.08.2011р. звернувся до Відповідача з вимогою про повернення перерахованої суми передплати у розмірі 30535,56 грн. на протязі 10-ти днів з моменту отримання листа.

Факт отримання 02.09.2011р. Відповідачем зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового переказу (а.с.12), окрім того визнається Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, Позивачем надано право Відповідачу здійснити перерахування суми передоплати у строк 10-днів з моменту отримання листа та це не є обмеженням прав передбачених чинним законодавством, кінцевим строком розрахунку, з огляду на отримання листа Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас” 02.09.2011р., становить дата 12.09.2011р.

Таким чином, прострочення терміну виконання обовязку з повернення сплаченої суми передплати починається з 13.09.2011р.

Оскільки викладені вище обставини свідчать про прострочення виконання зобовязання Відповідачем, суд вважає правомірним нарахування Позивачем інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, перевірив розрахунок Позивача, та прийнявши до уваги кінцеву дату нарахування визначену Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Щорса (29.09.2011р), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у розмірі 30,54 грн.

Встановив іншу дату початку періода прострочення, ніж Позивач (13.09.2011р., а не 17.04.2009р.), враховуючи, що відповідно до приписів ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних на суму 42,70 грн. (кінцева дата нарахування 29.09.2011р.).

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5923,90 грн. При нарахуванні даних штрафних санкцій Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Щорса посилається на ст.ст.546, 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Разом з тим, дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки згідно із ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобовязань за весь час користування чужими коштами, що встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір процентів не передбачений законом чи договором.

Позивачем застосована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що не є процентами у світлі означених норм матеріального права.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобовязань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Подвійна облікова ставка Національного банку України, у контексті означеного Закону, є обмеженням розміру пені.

Отже, неустойка, мова про яку йдеться у наведеному Законі, є договірною, тобто такою, що визначається сторонами та повинна бути ними передбачена в укладеному правочині.

Наведені положення Закону не передбачають встановлений розмір неустойки, та у разі якщо договором не обумовлена відповідальність сторін, не можуть бути застосовані.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні господарського процесуального закону, які б вказували на досягнення згоди сторонами спірного конклюдентного правочину щодо визначення відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань стосовно повернення перерахованої передоплати у вигляді пені та в означеному розмірі.

Тому, суд не вбачає підстав для застосування Позивачем до Відповідача наведених господарських санкцій.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційнетехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача у цій частині пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-38, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса, с.Бобрик Гадяцького району Полтавської області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, с.Прогрес Красноармійського району Донецької області, про стягнення 42109,38 грн., у тому числі 30535,56 грн. основного боргу, 5923,90 грн. пені, 3401,16 грн. 3% річних та 2248,76 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2.Припинити провадження в частині позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса, с.Бобрик Гадяцького району Полтавської області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас”, с.Прогрес Красноармійського району Донецької області, про стягнення 30535,56 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас” (85351, Донецька область, Красноармійський район, с.Прогрес, вул.Б.Хмельницького, б.4б, ЄДРПОУ 30048570, р/р26002000168114 АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса (37360, Полтавська область, Гадяцький район, с.Бобрик, ЄДРПОУ 03771471, р/р2600700111663 у ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) 73,24 грн., у тому числі 42,70 грн. 3% річних та 30,54 інфляційних витрат.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Донбас” (85351, Донецька область, Красноармійський район, с.Прогрес, вул.Б.Хмельницького, б.4б, ЄДРПОУ 30048570, р/р26002000168114 АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса (37360, Полтавська область, Гадяцький район, с.Бобрик, ЄДРПОУ 03771471, р/р2600700111663 у ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 306,10 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 171,55 грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.В судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Повний текст рішення підписано 19.12.2011 року.

9.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >