Вирок № 20607017, 03.11.2011, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 1-75/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 р. Богуславський районний суд Київської області в складі:головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Олійник Л.С., за участю прокурора Власова Є.К., потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не військовозобов’язаного, не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 15.07.2009 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, не одруженого, не військовозобов’язаного, не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 15.04.2011 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки, за злочин вчинений 15.12.2010 року,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 будучи засудженим, 15.07.2009 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки та ОСОБА_4 будучи засуджений 15.04.2011 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки, за злочин вчинений 15.12.2010 року, вчинили злочин при наступних обставинах:

15.03.2011 року близько 19.00 години, ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою відкритого викрадення чужого майна, проникли в дачний будинок ОСОБА_5, що розташований в с. Семигори, Богуславського району, де перебував ОСОБА_1. Після чого вони застосовуючи насильство відносно ОСОБА_1С, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито викрали у нього гроші у сумі 27 гривень та мобільний телефон марки «Nokia 2690» вартістю 400 гривень, у якому перебувала скрейтч-картка оператора мобільного зв’язку «МТС» вартістю 10 гривень й з місця вчинення злочину зникли, а майном, яке здобули злочинним шляхом розпорядилися на власний розсуд. Даними діями потерпілому ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 437 гривень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 30/26 від 01.04.2011 року у ОСОБА_1 виявленні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин волосистої частини голови, крововиливи на обличчі, садна на тулубі та верхніх кінцівках. За ступенем тяжкості вище описані ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, визнав повністю і пояснив, що 15.03.2011 року близько 19 годин він з братом ОСОБА_1 прийшли до будинку ОСОБА_6, де був ОСОБА_1 Зайшовши у середину будинку вони помітили, що ОСОБА_1 спав на ліжку. Він почав будити ОСОБА_1, але той не прокидався. Тоді він взяв ОСОБА_1 за руку, яку заламав за спину та підняв з ліжка, при цьому запитав: «Хто буде розраховуватись за підводу та коня». ОСОБА_1 сказав, що розраховуватись буде ОСОБА_5 Потім він сказав, що вони перекидають відповідальність за розрахунок один на одного, але хто конкретно буде розраховуватися не кажуть. Після цього ОСОБА_1 дістав із кишені 27 гривень і повідомив, що це все, що залишилось. Він взяв гроші у ОСОБА_1 і передав їх брату ОСОБА_1. Крім цього, коли він тримав ОСОБА_1 за руку, ОСОБА_1 заліз до кишені куртки ОСОБА_1 звідки витягнув мобільний телефон, який належав останньому. ОСОБА_1 почав їм погрожувати міліцією. Він сказав ОСОБА_1, що коли нормально розрахується за коня та підводу, тоді йому повернуть мобільний телефон та 27 грн. ОСОБА_1 продовжував їм погрожувати міліцією. Тоді він взяв ОСОБА_1 за капішон куртки, нагнув останнього до підлоги та вдруге повідомив, що в разі здійснення нормального розрахунку за підводу та коня, то вони повернуть йому телефон. Після цього він разом з братом ОСОБА_1 пішли додому.

На наступний день до них додому прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які запропонували повернути мобільні телефони. Вони повідомили їм, що забрали тільки один телефон у ОСОБА_1 і повернуть його тільки після того, як розрахуються за коня та підводу. Потім до них додому приїхали працівники міліції, які вилучили у ОСОБА_1 мобільний телефон Нокіа, який належав ОСОБА_1 У вчиненому щиро каюється і просить суворо не карати. Запевняє, що такого більше не повториться.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, визнав повністю та пояснив, що він повністю підтримує покази які надав суду підсудний ОСОБА_3, щодо фактичних обставин вчинення злочину і тому доповнювати або уточнювати не має чого. У вчиненому щиро каюється і просить суворо не карати. Запевняє, що такого більше не повториться.

Крім визнання підсудними своєї вини у вчиненні злочину їх винність підтверджується показами потерпілого ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні, який пояснив, що 15.03.2011 року він та ОСОБА_5 назбиравши на подвір’я останього металобрухт, вирішили здати на приймальний пукт, що розташований в м. Миронівка. Для цього вони пішли до ОСОБА_4, щоб домовитись за коня та підводу. За оренду коня та підводу пообіцяли ОСОБА_4 поставити могорич. Здавши металобрухт на приймальний пункт, він отримав приблизно 280 гривень. Після цього він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у кафе купили для братів ОСОБА_7 могорич (одну літру горілки та поїсти). Коли прийшли до будинку ОСОБА_7, то їх в будинку не було. Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було в будинку, він разом з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та батьками підсудних почали розпивати горілку, яку до кінця не випили, а залишили в будинку, тому вважає, що повністю розрахувались з братами ОСОБА_7. Після розпиття спиртних напоїв, він пішов відпочивати до будинку ОСОБА_5 Прокинувся він від того, що ОСОБА_3 стягнув його з ліжка та завернув руку за спину. Він намагався вирватися, так як не розумів що відбувається. Потім брати ОСОБА_3 почали вимагати гроші за коня. Він їх просив цього не робити. Але коли зрозумів, що є загроза його здоров’ю він дістав із кишені 27 гривень і віддав гроші ОСОБА_3, який в свою чергу передав гроші ОСОБА_4. Після цього він хотів встати, але ОСОБА_3 заламав руку за спину, натягнув капішон куртки на голову та нахилив його до підлоги, і в цей час хтось із ОСОБА_4 вдарив його коліном по голові. Хтось із них витягнув з кишені паспорт, банківську картку та мобільний телефон. Він знову попросив цього не робити. Тоді ОСОБА_3 повернув йому паспорт та банківську картку. Потім брати ОСОБА_3 пішли з будинку. Після звернення в міліцію йому повернули мобільний телефон, тому він ніяких претензій до підсудних не має і просить суд їх суворо не карати.

Враховуючи те, що підсудні вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ними не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку прокурора, потерпілого та роз’яснивши учасникам процесу положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд приймає до уваги покази підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про обставини вчинення ними злочину і приходить до висновку, що їх злочинні дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства по ч.3 ст. 186 КК України, оскільки вони 15.03.2011 року близько 19 години за передньою змовою групою осіб, проникли у житло ОСОБА_5, повторно, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_1 поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, а тому їх дії органом досудового слідства вірно кваліфікували за ч.3 ст. 186 КК України.

Призначаючи покарання підсудним суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про їх особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудних, суд відносить їх щире каяття, сприяння розкриттю злочину, те що завдана шкода від злочину повністю відшкодована, потерпілий не має до підсудних будь-яких претензій та просить суворо їх не карати. Крім того обставиною, що пом’якшує відповідальність ОСОБА_3 є позитивна характеристика по місцю проживання.

Обтяжуючих обставин суд не вбачає.

Враховуючи характер вчиненого злочину, наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудними злочину, суд приходить до переконання за можливе у відповідності до ст. 69 КК України призначити їм основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.186 КК України.

Суд не знаходить підстав для застосування щодо підсудних ст. 75 КК України і вважає, що їх виправлення та перевиховання можливе лише при ізоляції від суспільства. Такий висновок суду грунтується на тому, що підсудний ОСОБА_3 вчинив даний злочин, будучи раніше судимим під час іспитового строку за попереднім вироком суду, а підсудний ОСОБА_4 вчинив даний злочин під час проведення досудового слідства, оскільки 15.12.2010 року він вчинив злочин за ч.3 ст.185 КК України, тобто до постановлення попереднього вироку, тому покарання підсудним необхідно призначити за правилами, передбачених ст. ст. 70, 71, 72 КК України.

Питання речових доказів суд вирішує, керуючись ст.81 КПК України. Судові витрати підлягають стягненню із засуджених на користь експертної установи. Цивільний позов не заявлено.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Богуславського районного суду Київської області від 15.07.2009 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_3 три роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 12.05.2011 року, зарахувавши до нього строк перебування засудженого під вартою в порядку затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді арешту.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Богуславського районного суду Київської області від 15.04.2011 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_4 чотири роки і шість місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 12.05.2011 року, зарахувавши до нього строк перебування засудженого під вартою в порядку затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді арешту.

Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia 2690» та скетч-карта оператора мобільного зв’язку «МТС», які передані на збереження власнику ОСОБА_1, вважати повернутим за належністю.

Судові витрати по справі: за проведення товарознавчого дослідження від 12.04.2011 року в сумі 351 грн. 90 коп. та за проведення товарознавчого дослідження від 29.03.2011 року в сумі 351 грн. 90 коп., а всього 703,80 грн. солідарно стягнути із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПП «Стар Ком-Авто» (р/р № 2600311232001 Філія АБ «Київська Русь», МФО 319036, код 36936986).

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком чинності залишити обрану - утримання під вартою і утримувати в слідчому ізоляторі №13 Управління виконання покарань Державного департаменту України в місті Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя ОСОБА_8