Постанова № 20604905, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2011 року           15:31           № 2а-13277/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Флекс»

до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Анна-Флекс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Тродос-Плюс», оскільки останнє укладало господарські договори із постачальниками з ознаками фіктивності, проти засновників цих підприємств порушено кримінальні справи за фактом фіктивного створення юридичних осіб з метою отримання податкової вигоди є безпідставним, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується первинними документами та наявністю поставленого товару.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що укладений між позивачем та ТзОВ «Тродос-Плюс»договір містить ознаки фіктивності, оскільки перевірками встановлено, що у постачальників останнього наявні ознаки податкової ями.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 15.03.2011р. по 21.03.2011р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Анна-Флекс»з питань формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Тродос-Плюс», про що складено Акт №1983/23-1/35974994 від 21.03.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення, зокрема, п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2010р. в сумі 7929 грн.

30.03.2011р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062301, яким визначено ТзОВ «Анна-Флекс»податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 7929,21 грн. за основним платежем та 1982,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТзОВ «Анна-Флекс»оскаржувало податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарга залишена без задоволення.

ТзОВ «Анна-Флекс»відповідно до статуту займається виготовленням поліграфічної продукції.

05.08.2010р. ТзОВ «Анна-Флекс»придбало у ТзОВ «Тродос Плюс»плівку пропіленову на загальну суму 47575,26 грн. в тому числі 7929,21 грн. ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою №3660508 від 05.08.2010р., видатковою накладною №3660508 від 05.08.2010р.

05.08.2010р. ТзОВ «Тродос Плюс»видало ТзОВ «Анна-Флекс»податкову накладну №3660508.

Платіжним дорученням №474 від 06.09.2010р. ТзОВ «Анна-Флекс»перерахувало ТзОВ «Тродос Плюс»47 575,26 грн.

В ході проведення перевірки податковий орган виходив із того, що ТзОВ «Тродос Плюс»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також у цього постачальника відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності. Також зазначає, що проти засновників цього підприємства порушено кримінальні справи за фактом фіктивного створення юридичних осіб з метою отримання податкової вигоди. Також, в акті податковий орган зазначив, що постачальниками ТзОВ «Тродос Плюс»є ТзОВ «Е-Восток Україна»та ТзОВ «Елфа Дісплей», які містять ознаки «податкової ями»та укладали із ТзОВ «Тродос Плюс»фіктивні правочини з метою отримання податкової вигоди. Тому вважає, укладений позивачем із ТзОВ «Тродос Плюс»правочин є нікчемним.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання ТзОВ «Тродос Плюс»та ТзОВ «Анна-Флекс»господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи, копіями рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення та виписки із банку.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, при придбанні товару відповідач сплатив у його ціні суму ПДВ, що є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ТзОВ «Тродос Плюс»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.07р.).

Крім цього, податковим органом проводилась документальна перевірка, первинні документи не витребовувались та не досліджувались під час її проведення.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «Тродос Плюс»за місцем реєстрації на момент здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину засновника/директора ТзОВ «Тродос Плюс»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення ТзОВ «Тродос Плюс»з метою прикриття незаконної діяльності.

Крімц цього, згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання правочину укладеного між ТзОВ «Анна-Флекс»та ТзОВ «Тродос Плюс»в судовому порядку недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено видано йому ТзОВ «Тродос Плюс»податкову накладну до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для не врахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковим накладним виписаним ТзОВ «Тродос Плюс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Флекс»задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0000062301 від 30.03.2011р.

          3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Флекс»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 Д.О. Баранов