Постанова № 20604546, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року № 2а-15591/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, в порядку письмового провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аван»

до відповідачів Київської регіональної митниці

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 р. № 203 та № 204

Представники сторін:

від позивача: не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача в порядку письмового провадження)

від відповідача 1: не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження)

від відповідача 2: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аван»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Київської регіональної митниці про скасування рішення про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 р. № 203 та № 204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15591/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 р. № 203 та № 204

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в Акті невиїзної документальної перевірки було безпідставно зроблено висновок про невірне декларування позивачем коду товару за УКТЗЕД, а отже податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі даного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить суд відмовити в позові повністю, зважаючи на те, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аван»було встановлено невірне декларування позивачем коду товару за УКТЗЕД, що ввозився на територію України, внаслідок чого, в порушення вимог Закону України «Про митний тариф України»та Закону України «Про податок на додану вартість»останнім не було визначено для сплати до державного бюджету ввізного мита в сумі 12527,60 грн. та податку на додану вартість в сумі 52615,91 грн.

В судове засідання 01.12.2011 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, проте обома сторонами 01.11.2011 р. до канцелярії суду були подані клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Аван»було отримано прийняті Київською регіональною митницею податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 203 від 29.09.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в розмірі 28 187,10 грн. (основний платіж 12 527,60 грн., штрафні санкції 15 659,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 204 від 29.09.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в розмірі 118 385,80 грн. (основний платіж - 52615,91 грн., штрафні санкції -65769,89 грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 29.09.2011 р. № 203 та № 204 були прийняті відповідачем на підставі Акта невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Аван»законодавства України з питань митної справи № н/52/11/100000000/30309762 від 09.09.2011 р.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що через невірне декларування ввезеного товару, як «прилади, що використовуються у медицині: Сечоприймачі» за кодом УКТЗЕД 9018908590, позивачем були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про митний тариф України», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ввезений на митну територію товар ТОВ «Аван» повинен був класифікувати за кодом УКТЗЕД 3926909100 (ставка мита - 5%), як вироби, що виготовлені з листового полімерного матеріалу.

У зв'язку з цим, митний орган дійшов висновку, що зазначені порушення, вчинені позивачем, призвели до несплати податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість.

Не погоджуючись із прийнятими Київською регіональною митницею податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2011 р. № 203 та № 204, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі також - МКУ), митні органи - є спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до МКУ та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Так, відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, постанови Кабінету міністрів України від 02.02.2011 р. № 71 та наказу Київської регіональної митниці від 29.08.2011 р. № 1382, Київською регіональною митницею у термін з 01.09.2011 р. по 09.09.2011 р. була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ТОВ «Аван»(код ЄДРПОУ 30309762) вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «сечоприймачі»за кодом 9018908590 згідно УКТЗЕД за вантажними митними деклараціями:

- № 100000005/2008/218000 від 30.09.2008 р.;

- № 100000005/2008/218934 від 13.10.2008 р.;

- № 100000005/2008/728604 від 25.12.2008 р.;

- № 100000005/2009/004307 від 27.04.2009 р.;

- № 100000005/2009/007615 від 02.07.2009 р.;

- № 100000005/2009/013043 від 12.10.2009 р.;

- № 100000005/2009/014642 від 05.11.2009 р.;

- № 100000005/2009/016298 від 30.11.2009 р.

При перевірці зазначених вантажно-митних декларацій, митним органом було встановлено, що за даними деклараціями позивачем були здійснені митні оформлення товару: «Прилади, що використовуються у медицині: Сечоприймачі».

При цьому, підприємство декларувало товар за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) 9018908590 «інші прилади та пристрої, що використовуються у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, включаючи сцинтографічну апаратуру та іншу електромедичну апаратуру, а також апарати для дослідження зору».

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на товар, який класифікується у підкатегорії 9018908590 УКТЗЕД, Законом України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ «Про Митний тариф України»встановлена ставка ввізного мита 0 %.

Таким чином, при імпорті зазначеного товару позивач обов'язкових платежів до Державного бюджету України не сплачував, у зв'язку із тим, що ставка мита на зазначений товар становить 0%, а податок на додану вартість не сплачувався відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (чинний на момент здійснення митного оформлення 2008 р.), яким звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Перевіривши наявні матеріали справи та вивчивши норми митного, податкового та іншого законодавства з даного приводу, суд не може погодитися із тим, що такі дії позивача (визначення товару за іншим кодом УКТЗЕД, що звільняє від ввізного мита та податку на додану вартість) були вчинені ним правомірно, зокрема зважаючи на наступне.

Об'єктом класифікації в УКТЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. УКТЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі-ГС) і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу.

В УКТЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів, груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім - до відповідної позиції.

Класифікація товарів, що переміщуються через митний кордон України, для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до вимог УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого законом України від 05.04.01 №2371-111 «Про Митний тариф України», з врахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Примітки до розділів та груп є невід'ємною частиною УКТЗЕД і мають юридичну силу.

УКТЗЕД складає 21 розділ, до кожного з яких містяться примітки. На відміну від найменування розділу, яке призначене лише для зручності користування, примітки мають юридичну силу при класифікації товарів. Кожний розділ містить певну кількість груп, що містять двозначну нумерацію, що не має зв'язку з нумерацією розділів. Всього груп 99, при чому групи 77, 88, 99 є зарезервованими і на даний час не використовуються. Деякі групи складаються з підгруп, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображаються у цифровій структурі товарного коду. Кожна група містить певну кількість товарних позицій, що мають чотиризначну нумерацію, перші два знаки якої відповідають номеру відповідної групи. Наступними рівнями деталізації є підпозиції (шестизначна нумерація), категорії (восьмизначна нумерація) та підкатегорії (десятизначна нумерація). Десятизначний номер товарної підкатегорії є товарним кодом за УКТЗЕД, який, зокрема, зазначається в графі 33 вантажної митної декларації (ВМД).

Структура цифрового товарного коду виглядає наступним чином:

Десятизначний код товару

XXXXXXXXXX

Група Товарна позиція Товарна підпозиція Товарна категорія Товарна підкатегорія Згідно зі ст. 312 Митного кодексу України, ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 312 МКУ, ведення УКТЗЕД передбачає, зокрема: - розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД; - прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД; - організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та пояснень до УКТЗЕД;

- здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Пунктом 12 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1863 передбачено, що пояснення до УКТЗЕД затверджуються наказом Державної митної служби України.

Згідно інформації про товар, яка міститься у гр. 31 вищезазначених ВМД, технічної інформації з мережі Internet (www.unomedical.ru, www.provisor.com.ua), товар «сечоприймачі»являє собою пластикові вироби, які виготовлені з листового матеріалу та призначені для полегшення наслідків фізичної вади (уростомії).

Відповідно правил 1,6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, примітки 1 (1) до групи 90 УКТЗЕД, додаткових Пояснень до товарної позиції 90 УКТЗЕД (у редакції наказу Держмитслужби України від 28.11.2007 р. № 1006 «Про внесення змін до наказу Держмитслужби 31.01.2004 р. № 68 «Про затвердження Пояснень до УКТЗЕД»), до цієї товарної позиції не включаються вироби, які тільки полегшують наслідки фізичної вади або непрацездатності. Такими виробами є, наприклад:

- ємності, що застосовуються при ілеостомії, колостомії або уростомії;

- алонжі;

- алонжі в комбінації з різними ємностями.

Класифікація цих товарів здійснюється у відповідності до матеріалу, з якого вироби виготовлені.

Таким чином, вищезазначені товари, згідно з УКТЗЕД та з урахуванням підходів до класифікації товарів мають класифікуватись за кодом 3926909100 згідно з УКТЗЕД, як вироби, що виготовлені з листового полімерного матеріалу.

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, питання класифікації сечоприймачів розглядалося Комітетом Гармонізованої Системи Всесвітньої Митної Організації (Брюссель) у 2006 році, та було прийнято рішення класифікувати подібні сечоприймачі у межах товарної позиції 3926 УКТЗЕД (лист ДМСУ наявний в матеріалах справи).

Відносно посилання позивача на код товару, що визначений в свідоцтві про державну реєстрацію такого товару, суд зазначає, що код товару, вказаний у документах (Свідоцтва про державну реєстрацію № 5703/2006, № 6464/2007, № 8288/2008, що наявні в матеріалах справи), не є визначальним для класифікації даного товару при його митному оформленні, а носить інформативний характер, оскільки рішення про визначення коду товару приймається митним органом на підставі характеристик товару, які є визначальними.

Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»від 17.12.2003 р. № 1949 (далі - Перелік) затверджено перелік звільнених від обкладення податком на додану вартість виробів медичного призначення.

Митне оформлення виробів медичного призначення із звільненням від оподаткування ПДВ здійснюється за умови відповідності коду та текстового опису, визначених у вищезазначеному Переліку, коду та текстовому опису товарів згідно з УКТЗЕД.

Оскільки, при митному оформленні ТОВ «Аван»товару «сечоприймачі»було заявлено код згідно УКТЗЕД 9018908590, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість», позивач не сплачував податок на додану вартість.

Однак, як було зазначено вище, в процесі перевірки митним органом було визначено, що товар «сечоприймачі» повинен класифікуватися за кодом 3926909100, а саме, як вироби, що виготовлені з листового полімерного матеріалу.

Відповідно до Переліку, за кодом 3926909100 згідно УКТЗЕД, від сплати ПДВ звільняються товари, що відповідають текстовому опису «Контейнери для зберігання та транспортування крові, лікарських засобів, біологічних рідин».

Враховуючи даний факт, що опис товарів зазначених у гр. 31 оформлених ВМД, а також роз'яснення, доведені листом МОЗ України від 26.01.2011 р. № 1589-06/11-1/17-11, сечоприймачі не відносяться до зазначеного опису, суд погоджується з висновком відповідача, що підстав для застосування пільги у ТОВ «Аван»не було.

Таким чином, було виявлено розбіжності, що вказує на неправомірне застосування позивачем пільги по сплаті ПДВ, в порушення вимог п.п. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, постанови Кабінету Міністрів України 17.12.2003 р. № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість».

Вказані порушення призвели до несплати податкових зобов'язань ТОВ «Аван»по сплаті мита на суму 12 527,60 грн., та по сплаті податку на додану вартість на суму 52 615,91 грн.

Крім того, при митному оформленні даних товарів позивач посилався на рішення про визначення коду товару від 14.11.2005 р. № ПРК-001894-05.

Відповідно до п.п. 1.9 п. 1 Наказу Держмитслужби від 04.04.2005 р. № 238 «Про затвердження Порядку прийняття попередніх рішень про класифікацію та кодування товарів в УКТЗЕД»із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2005 р. за №449/10729, попереднє рішення діє протягом року з дня його прийняття, якщо воно не було скасоване.

Таким чином, на момент здійснення митного оформлення зазначеного товару, рішення на яке посилається позивач вже втратило чинність.

Також, відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вищезазначеного наказу, попереднє рішення втрачає чинність у разі змін у законодавстві України, що мають значення для класифікації товару, на який видавалося попереднє рішення.

Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2008 р. Закону України від 31.05.2007 р. № 1109-V «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України»при митному оформленні товарів після 01.01.2008 р. не могли застосовуватися рішення про визначення коду товарів прийняті до 31.12.2007 р.

Так, відповідно до ст. 313 Митного кодексу України, обов'язок по класифікації товарів при їх митному оформленні покладений на митні органи. Митні органи класифікують товари, тобто відносять їх до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів відносно класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян.

Чинним законодавством України встановлений відповідний порядок прийняття рішень про визначення коду товарів. Право на прийняття таких рішень надано відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці та відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці. Повноваження вищезазначених відділів, в тому числі і порядок прийняття рішень про визначення коду товару, станом на час ввезення позивачем товару, були визначені наказом Державної митної служби України від. 01.10.2003 № 646 «Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України».

Відповідно до п. 2.9, 2.11 Порядку, Рішення про визначення коду приймається відділом номенклатури та класифікації на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД. Код товару, зазначений у будь-яких документах, наданих разом з запитом, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний (довідковий) характер. Рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою формою.

Відділ номенклатури та класифікації товарів митниці здійснює свої повноваження відповідно до Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 р. № 667, який розроблено з метою вдосконалення митного контролю та митного оформлення, упорядкування процедури класифікації товарів і запобігання випадкам ухилення підприємствами та громадянами від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) у повному обсязі та від установлених заходів нетарифного регулювання (п. 2 розділу 1).

У відповідності з Порядком № 667, рішення про визначення коду товару - документ встановленої форми, який оформлюється посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) на запит підрозділу митного оформлення у разі вирішення питань з класифікації товарів.

Іншого порядку прийняття рішень про визначення коду товару або будь-яких виключень чинне законодавство України не передбачає.

Отже, враховуючи те, що Київська регіональна митниця не виносила класифікаційного рішення щодо імпортованого позивачем товару, у відповідності з яким ТОВ «Аван»було б зобов'язано декларувати товар за певним кодом, то твердження позивача, що саме митний орган приймав рішення про визначення коду товару не відповідає дійсності і не може прийматися до уваги.

Посилання позивача на висновок Торгово-промислової палати України № К-3960 від 16.09.2008 р. не має під собою правових підстав та не може розглядатися як доказ, оскільки відповідь на питання до якого коду згідно УКТЗЕД має відноситись товар, - не входить до компетенції Торгово-промислових палат.

Так, згідно ст. 11 Закону України від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Таким чином, вказаний висновок не можна вважати допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд вважає хибним та таким, що не відповідає чинному законодавству твердження позивача про те, що митниця приймаючи документи від позивача та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалася з відомостями заявленими позивачем, оскільки як на підставу для звільнення від сплати ПДВ позивачем при митному оформленні надавалися Свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, що свідчить про дозвіл ввезення в Україну цього товару медичного призначення, оскільки питання класифікації товарів для цілей митного оформлення належить виключно до компетенції митних органів України, а визначення або підтвердження коду за УКТЗЕД знаходиться поза компетенцією Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого Постановою КМУ № 1497 від 09.11.2004 р, державна реєстрація медичних виробів проводиться на підставі заяви та відповідного пакета документів,

У заяві зазначаються такі відомості:

- назва медичних виробів (українською та англійською мовою), номер згідно з каталогом;

- найменування заявника (країна реєстрації заявника, адреса, телефон, телефакс, електронна адреса). Якщо заявник не є виробником, разом із заявою подається документ, що підтверджує його повноваження на державну реєстрацію від імені виробника, із зазначенням найменування отримувача свідоцтва про державну реєстрацію та його власника;

- найменування виробника (країна реєстрації виробника, адреса, телефон, телефакс, електронна адреса);

- клас безпеки медичних виробів залежно від ступеня потенційного ризику застосування;

- код згідно з УКТЗЕД.

Згідно п. 5 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого Постановою КМУ № 1497 від 09.11.2004 р., відповідальність за достовірність інформації в поданих матеріалах несе заявник.

Таким чином, судом не може прийматися до уваги посилання позивача на Свідоцтво про державну реєстрацію, оскільки питання класифікації товарів для цілей митного оформлення належить виключно до компетенції митних органів України (ст. 313 МКУ), а визначення або підтвердження коду за УКТЗЕД знаходиться поза компетенцією Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно до п.п. 5.1 п. 5 наказу Держмитслужби України «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»від 09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247, ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок. Відомості, заявлені декларантом у ВМД, є відомостями, необхідними для митних цілей. Графи А, С, D/J, E/J, G, H, I, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Так, декларантом самостійно заповнювалися графи 31 «вантажні місця та опис товару», а також 33 «код товару».

Разом з тим, згідно ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Виходячи з вищевикладеного, позивач самостійно подає до митного органу документи та вказує дані необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», після проставлення на ВМД штампу «Під митним контролем»декларант несе юридичну відповідальність за відомості зазначені у ВМД.

Щодо повноважень митних органів при здійсненні перевірок, то вони визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок».

Пункт 15 статті 1 Митного кодексу України визначає митний контроль, як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України (п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України, митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них, не звільняє громадян і підприємства від обов'язків по додержанню законодавства України з питань митної справи.

Таким чином, несплата податків і зборів (обов'язкових платежів), у зв'язку з невірним зазначенням коду згідно УКТЗЕД, є підставою для їх донарахування при виявленні та встановленні вказаного факту в межах 1095 днів, згідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, а отже, дії митниці щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є законними.

Посадовими особами Київської регіональної митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару «сечоприймачі»рішення про визначення коду товару за УКТЗЕД не приймалось.

З огляду на вищезазначене, позивач не був звільнений від виконання зобов'язання передбаченого ст.ст. 67, 68 Конституції України щодо сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильного додержання Конституції України та законів України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, зокрема на встановлення в ході перевірки позивача невірне декларування останнім коду товару за УКТЗЕД, що ввозився на територію України, внаслідок чого, в порушення вимог Закону України «Про митний тариф України»та Закону України «Про податок на додану вартість»не було визначено для сплати до державного бюджету ввізного мита в сумі 12527,60 грн. та податку на додану вартість в сумі 52615,91 грн., суд вважає дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 203 від 29.09.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в розмірі 28 187,10 грн. (основний платіж 12 527,60 грн., штрафні санкції 15 659,50 грн.) та податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 204 від 29.09.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»в розмірі 118 385,80 грн. (основний платіж - 52615,91 грн., штрафні санкції - 65769,89 грн.) - законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аван»задоволенню не підлягає.

Також, суд зазначає, що висновку державної експертизи (щодо дослідження саме примірників товару щодо його характеристик, якостей та властивостей), який би підтверджував правильність визначення ТОВ «Аван»коду наданого до розмитнення товару за УКТЗЕД, позивачем надано не було, а також позивач не клопотав про призначення такої експертизи з метою підтвердження своєї нормативно-правової позиції.

Як видно з експертного висновку Київської торгово-промислової палати № К-3960 від 16.09.2008 р., для визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД, експерту було предявлено виключно каталог на вироби медичного призначення із зазначенням призначення та технічними характеристиками, проте як безпосередньо самих примірників товару для їх дослідження та визначення відповідних характеристик, якостей та властивостей, що є необхідним для достовірного визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД, позивачем експерту не надавалося, а отже висновок експерта, проведений виключно на підставі паперових даних, не може вважатися повним та достовірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позивачем не надано суду достатніх доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, проте як відповідач довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 р. № 203 та № 204, що підтверджується допустимими доказами у справі.

Керуючись статтями 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва -

П О С Т А Н О В И В:

1.В позові відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.12.2011 р.