Постанова № 20604429, 06.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2011 року 17:25 № 2а-15209/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №2-17д від 20.12.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2011 року № 0002352305, № 0002362305, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ДК «Украгазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2011 року № 0002352305, №0002362305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність донарахування спірними податковими повідомленнями рішеннями збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, та збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ з огляду на помилковість висновків податкового органу про заниження сум вказаних податків через помилкове та довільне трактування норм податкового законодавства.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, про причини неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв про проведення судових засідань без його участі не заявляв, письмових заперечень проти позову не надсилав.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зареєстровано у статусі юридичної особи 28 серпня 1998 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28 із присвоєнням ідентифікаційного коду № 30019775.

Відповідно до Довідки № 274088 від 24 березня 2010 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»належить добування природного газу, виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля паливом, розподілення та постачання газу.

ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»має філію без права юридичної особи - Газопромислове управління «Харківгазвидобування».

Газопромислове управління «Харківгазвидобування»як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 20 лютого 2007 року № 28990.

Відповідно до п. 1.10, п. 2.4.1 Положення про Газопромислове управління «Харківгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за довіреністю Компанії Управління укладає договори (угоди, контракти) в межах своєї компетенції та вступає у договірні відносини від імені Компанії.

В силу Положення про Газопромислове управління «Харківгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в головних завданнях, в предметі діяльності та функціях управління не визначено «постачання газу».

Газопромислове управління «Харківгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»не має ліцензію на постачання газу за регульованим або нерегульованим тарифом.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку Газопромислового управління «Харківгазвидобування»філії дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. та складено акт перевірки № 1489/2302/25617463 від 10 травня 2011 року.

В акті перевірки було встановлено, що при розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету (корисна копалина нафта) ГПУ «Харківгазвидобування»у періоді з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року застосовувало до основного виду корисної копалини нафти коефіцієнт 1, 0, а до супутнього коефіцієнт 0, 2, що призвело до порушення п. 6 Порядку встановлення нормативів та збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, та його справляння», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року № 115, п. п. 5 п. 5 Інструкції «Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету», затвердженої Наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової Адміністрації України від 23.06.1999 року № 105/309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.1999 року за № 464/3767, та заниження податкових зобовязань по збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету (корисна копалина нафта) на загальну суму 151173, 03 грн., в тому числі в 4 кварталі 2009 року на суму 28496, 99 грн., у 1 кварталі 2010 року на суму 27134, 84 грн., у 2 кварталі 2010 року на суму 34659, 66 грн., у 3 кварталі 2010 року на суму 30908, 79 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 29972, 75 грн.

Перевіркою також було встановлено, що ГПУ «Харківгазвидобування»самостійно не проводить реалізацію видобутої вуглеводної сировини, а згідно актів прийому передачі передає їх по собівартості до головного підприємства ДК «Укргазвидобування». При цьому частина природного газу використовується ГПУ «Харківгазвидобування»на власні господарській потреби (опалення котелень, офісних та побутових приміщень, які територіально знаходяться поряд з місцем видобування сировини), технологічні та виробничі потреби, частина передається для використання до інших відокремлених підрозділів ДК «Укргазвидобування».

З посиланням на те, що ГПУ «Харківгазвидобування»безпосередньо споживає (використовує) на власні потреби (технологічні, виробничі та інші) частину видобутого газу та частину передає для споживання (використання) на власні потреби іншим підрозділам ДК «Укргазвидобування», в акті перевірки зроблено висновок про те, що ГПУ «Харківгазвидобування»є платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, а обєктом обчислення збору є саме такі обєми газу. При цьому у звязку з тим, що ГПУ «Харківгазвидобування», як структурний підрозділ ДК «Укргазвидобування», належить до нафтогазовидобувної галузі, при розрахунку обєкту збору необхідно застосовувати граничний рівень цін на природний газ на відповідний період, затверджений для промислових споживачів.

Щомісячні обсяги добутого природного газу та обсяги, використані на власні (господарські) потреби наведені у додатку № 4 до акта перевірки.

На підставі викладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення п. 1, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ»від 11.06.2005 року № 442, що мало вираз у не нарахуванні шляхом не подачі розрахунків та не сплаті збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за жовтень грудень 2009 року, січень грудень 2010 року на загальну суму 1192269, 09 грн.

31 травня 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення рішення № 0002352305, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 6 Порядку встановлення нормативів та збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, та його справляння», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року № 115, п. п. 5 п. 5 Інструкції «Про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету», затвердженої Наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової Адміністрації України від 23.06.1999 року № 105/309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.1999 року за № 464/3767, збільшила суму грошового зобовязання Газопромислового управління «Харківгазвидобування»філії дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зі збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, в загальній сумі 188966, 27 грн., з яких 151173, 00 грн. основний платіж та 37793, 27 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення рішення № 0002362305, яким згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 1, п. 2, п. 3 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 року № 442, збільшила суму грошового зобовязання Газопромислового управління «Харківгазвидобування»філії дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зі збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ в загальній сумі 1492886, 32 грн., з яких 1192269, 00 грн. основний платіж та 300617, 32 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено види податків і зборів (обовязкових платежів), які належать до загальнодержавних. У відповідності до п. 12 ч. 1 наведеної статті Закону збір за геологорозвідувальні роботи, які виконані за рахунок Державного бюджету віднесено саме до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п. 1 Порядку встановлення нормативів та збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, та його справляння, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. № 115, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Порядок) даний порядок визначає єдині правила обчислення і справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету.

Пунктом 6 вказаного Порядку закріплено положення, відповідно до якого, якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючи корисні копалини - із застосуванням до нього коефіцієнту 0,2.

Згідно з п. 13 Порядку у разі розробки більше ніж одного виду корисних копалин збір обчислюється за кожен вид корисних копалин окремо.

Вказане положення також міститься в п. 5.2 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 року № 105/309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 року за № 474/3767 (далі Інструкція).

Водночас, пунктом 5.5 Інструкції встановлено, що у випадку, якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини - із застосуванням до нього коефіцієнта 0,2. У такому разі для обчислення загальної суми збору до нормативу збору за основний вид корисної копалини застосовується загальний коефіцієнт 1,2.

З огляду на вищевикладені положення, а також на те, що Інструкцією фактично встановлено нова норма, яка не передбачена у зазначеному вище Порядку, який має вищу юридичну силу, а також беручи до уваги п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно застосовував до основного виду корисної копалини нафти коефіцієнт 1, 0, а до супутнього коефіцієнт 0, 2, що свідчить про безпідставність донарахування позивачу грошового зобовязання зі збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, спірним податковим повідомленням рішенням.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності належить до переліку загальнодержавних належать податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно із ст. 1 цього Закону розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005р. № 442 ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 442).

В контексті спірних відносин, суд зазначає, що згідно з п. 2. Порядку № 442 обєктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками є субєкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації та установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

Згідно п. 3 Порядку № 442 платники подають розрахунок суми збору до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, за формою згідно з додатком.

Таким чином, для цілей правильного визначення платника Збору, наявності у певної особи обовязку нараховувати та сплачувати Збір, а також подавати розрахунок, має значення визначення терміну «Постачальник», «Споживач», відносини між якими при цьому мають характер відносин субєктів господарювання та регулюються на договірній основі.

У звязку з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ»газ, це корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20° C) і є товарною продукцією.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягають, зокрема такі види господарської діяльності, як постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.

Вимоги до здійснення діяльності з постачання природного газу споживачам визначалися у спірний період, зокрема, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 25.08.2005р. № 694 (зареєстрована в Мінюсті 22.09.2005 р. за № 1088/11368) та Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 13.01.2010 № 10 (зареєстрованою в Мінюсті 15.01.2010р. за № 27/17322 (далі разом - Ліцензійні умови).

Відповідно до п. 1.3. Ліцензійних умов Газопостачальне підприємство, це субєкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України філії не є субєктами господарювання, зміни щодо чого внесені до цієї статті Законом України від 04 лютого 2005 року № 2424-IV. Згідно з ч. 5 цієї статті субєкти господарювання (зокрема, юридичні особи) мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно з Ліцензійними умовами:

-під постачанням природного газу за нерегульованим тарифом розуміється вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції;

-споживач газу, це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує газ відповідно до договору про постачання газу;

-договір на постачання газу, це письмова домовленість двох сторін (ліцензіата та споживача), згідно з якою ліцензіат зобовязується забезпечити споживача газом, а споживач зобовязується сплатити за нього ціну, встановлену відповідно до законодавства України.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу II Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні, зокрема, такої умови, як наявність у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного в сукупності, платником Збору є субєкт господарювання, зокрема, юридична особа, який має Ліцензію на постачання газу за регульованим/нерегульованим тарифом, є власником газу та у звязку із здійсненням підприємницької діяльності безпосередньо постачає газ на підставі договору кінцевому споживачу (іншій юридичній чи фізичній особі), що передбачає передачу права власності на природний газ від кінцевого постачальника кінцевому споживачу (іншій юридичній або фізичній особі) та оплатність такої операції. Тобто, з наведеного випливає, що податкове зобовязання по сплаті Збору виникає у момент здійснення фактичної поставки (передачі) газу у особи, яка відчужує газ споживачу за договором, внаслідок чого відбувається перехід права власності на газ.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.3 Положень «Про порядок взаємовідносин між структурними підрозділами ДК «Укргазвидобування»стосовно передачі природного газу, газового конденсату, нафти, продуктів переробки вуглеводнів, скрапленого газу та електроенергії в 2009, 2010 роках», що затверджені наказами ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від 31 грудня 2008 року № 643 та від 24 грудня 2009 року № 617, філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»природний газ власного видобутку передають апарату управління ДК «Укргазвидобування»за виключенням природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб, природного газу, що передається іншим філіям Компанії для забезпечення їх власних потреб. Обсяги природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб затверджується Компанією. Приймання-передача природного газу оформлюється актами на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Передача природного газу Газопромисловим управлінням «Харківгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»іншим філіям Компанії підтверджується актами на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей № 10 від 31 жовтня 2009 року; акт № 11 від 30 листопада 2009 року; акт № 12 від 31 грудня 2009 року; акт № 1 від 31 січня 2010 року; акт № 2 від 28 лютого 2010 року; акт № 3 від 31 березня 2010 року; акт № 4 від 30 квітня 2010 року; акт № 10 від 31 жовтня 2010 року; акт № 11 від 30 листопада 2010 року; акт № 12 від 31 грудня 2010 року, складеними в період, за який був донарахований збір.

В даному випадку, Філія та умови внутрішньогосподарського переміщення, а також споживання частини видобутого газу на власні потреби не відповідають наведеним вище критеріям для цілей визначення Філії платником Збору та покладання на неї обовязку нарахування та сплати Збору при внутрішньогосподарському переміщенні газу, що, в свою чергу, не спричиняє також і обовязку Філії подавати податкові розрахунки щодо Збору (в контексті п. 3 Порядку № 442).

Зокрема, в даному випадку такий висновок ґрунтується на тому, що: (1) до видів діяльності Філії не віднесено такий вид діяльності, як постачання природного газу; (2) Філія не є Ліцензіатом, а отже в силу закону Філія позбавлена можливості від власного імені здійснювати поставку (передавати у власність) газ кінцевим споживам (іншим особам (юридичним/фізичним), не повязаним з позивачем); (3) внутрішньогосподарське переміщення між філіями здійснювалось безоплатно та не у звязку із здійсненням Філією підприємницької діяльності, зазначене переміщення не передбачало переходу права власності на природний газ та, відповідно, у даному випадку перехід права власності на газ між філіями не відбувався; (4) договори на постачання газу між філіями не укладалися та в силу їх статусу філії (не юридичної особи) не могли укладатися між філіями, а отже Філія не є постачальником (продавцем) газу у розумінні наведених вище норм законодавства для цілей визначення платника Збору, а (5) інші філії позивача газу за внутрішньогосподарським переміщенням не є кінцевими споживачами для цілей визначення Філії постачальником газу споживача в розумінні наведеним норм законодавства, що в свою чергу вказує на відсутність умов, обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства повязують можливість визначення Філії платником Збору, а інших філій споживачами, у звязку з чим, відповідно, відсутні визначені законодавством умови та підстави для покладання на Філію податкових зобовязань із сплати спірних сум Збору та, відповідно, обовязку з подання податкових розрахунків, оскільки Філія не є платником Збору у спірних відносинах.

З огляду на те, що висновок податкового органу про те, що споживання (використання) ГПУ «Харківгазвидобування»на власні потреби (технологічні, виробничі та інші) частину видобутого газу та передача для споживання (використання) на власні потреби іншим підрозділам ДК «Укргазвидобування»не є обєктом обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ, а ГПУ «Харківгазвидобування»не є платником вказаного збору та не має обовязку нараховувати шляхом подачі розрахунків та сплачувати збір, донарахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ спірним податковим повідомленням рішенням є безпідставним.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та того що, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 31 травня 2011 року № 0002352305, № 0002362305.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова