Постанова № 20604425, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2011 року 09:00 № 2а-13984/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «ТАТНЄФТЬ- УКРНЄФТЄПРОДУКТ»з позовом до Вовчанської МДПІ у Харківській області (з урахуванням заяви зміну позовних вимог від 21 листопада 2011 року) про зобовязання внести зміни до Торгового патенту серії ТПБ № 710032 від 11 березня 2011 року, виданого на АЗС № 131 (Харківська область, р-н. Вовчанський, смт. Салтів, вул. Харківська, 1) шляхом визначення у Торговому патенті замість формулювання «Торговельна діяльність нафтопродуктами»наступне формулювання «Торговельна діяльність у пунктах продажу товарів». В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтепродукт»в особі Харківської філії здійснює торгівельну діяльність нафтопродуктами та іншими товарами широкого вжитку через мережу автозаправних станцій (АЗС), що розташовані на території міста Харкова та Харківської області і є пунктами продажу товарів за термінологією ст. 267 Податкового кодексу України.

Позивач звернувся до відповідача із заявкою на придбання торгового патенту на АЗС № 131, а саме: роздрібна торгівля нафтопродуктами, непродовольчими та продовольчими товарами.

Відповідач видав позивачу торговий патент серія ТПБ № 710032 на здійснення торговельної діяльності нафтопродуктами.

У звязку із зазначеним позивач звернувся до Відповідача з проханням внести відповідні зміни до виданого торгового патенту, але відповідач відмовився вносити будь-які зміни до виданого патенту, мотивуючи це тим, що позивач повинен придбавати для АЗС два торгових патенти за різними ставками збору.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що Податковим кодексом України передбачено встановлення різних ставок збору за провадження торговельної діяльності та за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах. Отже, у разі здійснення в одному пункті продажу торгівлі нафтопродуктами та іншими товарами (супутні товари) необхідно придбавати два окремих торгових патенти на ці види діяльності, оскільки це є різні види діяльності, на які встановлені різні ставки збору.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, надіславши на адресу суду письмове заперечення в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 07 грудня 2011 року судом з урахуванням заяв сторін про розгляд справи за відсутності їх представників було ухвалено перейти до письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.06.2004 року. Підприємство зареєстровано за адресою м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, (ЄДРПОУ 33060700) та має у своєму складі Харківську філію ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»без права юридичної особи, яка зареєстрована за адресою: м. Харків, Ленінський р-н, вул. Магнітогорська, 1. Щодо філії в ЄДР внесено запис та присвоєно код 35017161 (без права юридичної особи). Згідно з довідкою з органів статистики № 206946, до видів діяльності підрозділу віднесено, зокрема, роздрібна торгівля пальним, а також роздрібна торгівля з перевагою та без переваги продовольчого асортименту.

11 березня 2011 року позивачем подано до Вовчанської МДПІ у Харківській області заявку на придбання торгового патенту, в якій позивач зазначив вид підприємницької діяльності «Роздрібна торгівля нафтопродуктами, непродовольчими та продовольчими товарами» та зазначено про внесення вартості торгового патенту в розмірі 376, 00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3747, період, на який придбавається торговий патент з 01.04.2011р. по 31.03.2016р.

11 березня 2011 року відповідач видав позивачу торговий патент серія ТПБ №710032 на здійснення торговельної діяльності нафтопродуктами за адресою: Харківська обл., Вовчанський р-н, смт. Ст. Салтів, вул. Харківська, 1, АЗС, на період дії з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2016 року.

Листом № 342 від 22 квітня 2011 року позивач звернувся до відповідача з проханням щодо можливості внесення у патент серії ТПБ № 710032 у рядок про сферу підприємницької діяльності наступного запису «Торговельна діяльність у пункті продажу товарів»або про можливість відповідної заміни патенту.

Листом № 1616/10/15-047 від 04 травня 2011 року Вовчанська МДПІ у Харківський області повідомила позивача, що згідно з п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України встановлено різні ставки збору за: провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг; провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та торговельної діяльності іншими товарами; здійснення торгівлі валютними цінностями; здійснення діяльності у сфері розваг. Таким чином, у разі здійснення в одному торговому пункті продажу нафтопродуктів, та інших товарів, зокрема продуктів продовольчої групи, необхідно придбавати два торгових патенти, оскільки це різні види діяльності, на які встановлено різні ставки збору. При цьому податковий орган посилався на те, що підприємством була внесена плата за придбання патенту за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, а тому підстави для видачі патентів на інші види торговельної діяльності відсутні.

Згідно з п.п. 68.1.14 Податкового кодексу України збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності для цілей розділу XII цього Кодексу, це сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

Згідно з п.п. 250.1.14 Податкового кодексу України торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу, це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

При цьому, згідно з п.п. 246.1.14 Податкового кодексу України, під торгівельною діяльністю для цілей розділу XII цього Кодексу, розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Порядок та строки сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності встановлено п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу.

Відповідно до п/п. 267.1.1. Податкового кодексу України платниками збору є субєкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Пунктом 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України визначено ставки збору за провадження торговельної діяльності, які диференційовані залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів), а також прив'язані до мінімальної заробітної плати як законодавчо встановленого розміру оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну і погодинну норму праці.

Відповідно до п. 8 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір ставки збору щороку визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак у деякі роки значення мінімальної заробітної плати встановлювалися окремими нормативно-правовими актами, в яких коригувалися її розміри залежно від стану соціальної сфери та фінансово-економічної ситуації.

Ставка збору за провадження торгівельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) встановлена пп. 267.3.2, пп. 267.3.3 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України. Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлена пп. 267.3.4 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України.

Тобто, Податковим кодексом України встановлені різні ставки збору за провадження торговельної діяльності з нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах та за провадження іншої торговельної діяльності.

Згідно листа № 1616/10/15-047 від 04 травня 2011 року Вовчанської МДПІ у Харківський області ставки збору за провадження деяких видів господарської діяльності були затверджені 11 січня 2011 року та для торгівельної діяльності у пунктах продажу товарів ставка становить 94, 00 грн., а для торговельної діяльності нафтопродуктами 376, 00 грн.

В платіжному дорученні № 3747 від 02 березня 2011 року, яке було подано позивачем із заявкою на придбання торгового патенту, вказано призначення платежу «АЗС-131 Збір за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапельним та стиснутим газом за квітень 2011р.».

Таким чином, з урахуванням того, що позивач сплатив ставку збору лише за один вид торговельної діяльності (торгівля нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом), а законодавством не передбачено сплату більшої ставки збору за декілька видів діяльності, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно видав позивачу торговий патент на той вид торговельної діяльності, на який була подана заявка та за який був сплачений збір, що також випливає з форми торгового патенту на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2011 року № 109, з якої вбачається, що окремими видами торговельної діяльності, на які видаються торгові патенти, є роздрібна торгівля та окремо торгівля нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

При цьому судом враховується те, що пунктом 8 Порядку заповнення торгового патенту, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2011 року № 109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2011 року за № 357/19095, передбачено саме виправлення помилок, а в даному випадку видача податковим органом торгового патенту на один торговельної діяльності був обумовлений не помилкою, а позицією податкового органу, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у внесенні змін до виданого торгового патенту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-УКРНЄФТЄПРОДУКТ»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова