Постанова № 20604036, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2011 року 16:37 № 2а-15477/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хібен Ю.Г. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: Чайки М.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства “Полив”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2011року №0000172320

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 жовтня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство “Полив” (далі по тексту позивач,ПП “Полив”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому, з урахуванням подальших уточнень, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28 лютого 2011року №0000172320.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-15477/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 листопада 2011 року.

14 листопада 2011 року в судове засідання не прибув представник позивача у звязку з чим розгляд справи відкладено на 22 листопада 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 28 лютого 2011року №0000172320 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.5пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПП “Полив” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 921666,00грн., в тому числі за основним платежем 737333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 184333,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2011року №0000172320 прийняте на підставі акта від 14 лютого 2011 року №67/1-23-20-31484140 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Полив” (код за ЄДРПОУ 31484140) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2009 по 31.03.2010р. по взаємовідносинам з ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (код за ЄДРПОУ 34981754)” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлені наступні обставини: за даними автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП “Полив” задекларовано податковий кредит по відносинам з ТОВ“С.Дж.Р.Груп” на загальну суму 737333,00 грн.; в результаті здійснених заходів встановлено, що ТОВ“С.Дж.Р.Груп” за вказаною адресою не знаходиться, а фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відповідно до бази облікових даних вказане підприємство не звітує, остання звітність подана за півріччя 2008 року з нульовими показниками; фактично згідно податкової звітності у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина для здійснення основного виду діяльності.

На думку відповідача, викладене свідчить про відсутність у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань.

Допитаний в порушеній кримінальній справі ОСОБА_2 що значиться директором ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, вказав, що не має ніякого відношення до діяльності підприємства, а документи фінансово-господарської діяльності не підписував, нікого на це не уповноважував.

Далі по тексту Акта перевірки, посилаючись норми статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, відповідач встановив, що правочини між ПП “Полив” таТОВ“С.Дж.Р.Груп” є нікчемними та такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

З огляду на викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 737333,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року 45870,00 грн., за березень 2009 року 31340,00 грн., за квітень 2009 року 241989,00 грн., за травень 2009 року 89474,00 грн., за липень 2009 року 39250,00 грн., за серпень 2009 року 150318,00 грн., за жовтень 2009 року 19307,00 грн., за грудень 2009 року 49952,00 грн., за березень 2010року 69833,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки ТОВ“С.Дж.Р.Груп” на момент здійснення спірних господарських операцій було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість; податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, актами виконаних робіт та повністю оплачений у вартості послуг; субпідрядні роботи ТОВ“С.Дж.Р.Груп” враховані під час виконання позивачем будівельних робіт за дорученням інших субєктів господарювання.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ПП “Полив” таТОВ“С.Дж.Р.Груп” й наявність спеціальної податкової правосубєктності зазначених сторін, зокрема, статусу платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що 09 лютого 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №9/02, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівництва системи краплинного зрошення саду на обєкті “ТОВ “Агро-Еталон” на площі 130 га (І та ІІ черги)”.

27 березня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №27/03, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт по комплектації та будівництву системи краплинного зрошення розсаднику, комплектації та монтажу лінії гідрантів для маточника на площі 10 га, комплектації та монтажу насосної станції з магістральним проводом, комплектації та монтажу системи краплинного зрошення овочів на обєктів “ТОВ “Мічуріна-2005” с. Шелюги Якимівського району Запорізької області”.

15 травня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №15/05-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівництва системи краплинного зрошення футбольного поля стадіону ФК “Металіст” м. Харків.

18 травня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №18/05, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівельно-монтажних робіт системи краплинного зрошення саду на площі 27,03 га ФГ “Коник”.

27 травня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №27/05, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівництва системи краплинного зрошення саду на обєкті “Системи мікрозрошення лохини кущової на площі 73,03 га в ПП “Флора” с. Ростань Шадського району Волинської області”.

13 липня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №13/07, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт по будівництву та озелененню декоративної водойми на площі 200 м2.

10 серпня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №10/08-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівництва системи краплинного зрошення маточника на обєкті “ТОВ “Агро-Еталон” на площі 70 г с. Василівка Тиврівського району Вінницької області”.

12 серпня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №12/08-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт по проектуванню та будівництву системи зрошення на дільниці ДТ“Олександрівка” за адресою пгт. Козин Обухівського району Київської області.

14 серпня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №14/08-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з комплектації та монтажу системи зрошення овочевих культур в ТОВ“Берег-фудз” в Берегівському районі Закарпатської області.

17 серпня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №17/08-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з шефмонтажу системи зрошення газонів згідно наданої схеми території з автоматизованим управлінням поливом.

27 жовтня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №27/10-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівництва системи зрошення яблуневого саду на площі 79,5 га на обєкті “ТОВ “Агро Еталон” Тиврівського району Вінницької області”.

21 грудня 2009 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №21/12-09, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт з будівництва системи краплинного зрошення яблуневого саду на обєкті Системи мікрозрошення лохини кущової на площі 73,03 га в ПП “Флора” с. Ростань Шадського району Волинської області”.

30 березня 2010 року між ПП “Полив” (замовник) та ТОВ“С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договір №30/06-10, відповідно до якого виконавець бере на себе проведення субпідрядних робіт по комплектації та будівництву системи краплинного зрошення овочів на площі 72 га.

Згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виконало роботи по будівництву систем зрошення за вказаним вище обєктами на загальну суму 4423998,00 грн.

ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виписало на адресу ПП “Полив” податкові накладні, датовані лютим, березнем, квітнем, травнем, липнем, серпнем, жовтнем, груднем 2009 року та березнем 2010 року на загальну суму 4423998,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 737333,00 грн.

В оплату за виконані підрядні роботи ПП “Полив” перерахувало на рахунок ТОВ“С.Дж.Р.Груп” грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірені періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, у звязку з придбанням субпідрядних робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ“С.Дж.Р.Груп” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності позивача є будівництво інших споруд, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ“С.Дж.Р.Груп” є будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, будівництво інших споруд.

Згідно інформації з Єдиного ліцензійного реєстру ТОВ“С.Дж.Р.Груп” має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №316541 на будівельну діяльність, що видана 04 червня 2007 року та діє до 04червня 2012 року.

На підставі договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання виконаних робі, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та виписок банку, суд встановив, що субпідрядні роботи, які виконувались ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, позивач замовляв з метою виконання договірних зобовязань за договорами підряду, укладених з ТОВ“Мічуріна-2005”, ТОВ “Агро-Еталон”, ПП “Флора”, ФГ “Коник” та ДТ“Александровка”.

Таким чином, господарські операції ПП “Полив” з ТОВ“С.Дж.Р.Груп” здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ“С.Дж.Р.Груп” не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань,відповідачем до суду не надано.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

В частині висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ПП“Полив” з ТОВ“С.Дж.Р.Груп” суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На переконання суду ,порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ПП “Полив” з ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд встановив, що на час здійснення спірних операцій та станом на 24 листопада 2011 року ТОВ“С.Дж.Р.Груп” включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником значиться ОСОБА_2 а відомості про нього є підтвердженими.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких підстав, на думку суду, ПП “Полив правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2009 року та березень 2010року по взаємовідносинам з ТОВ“С.Дж.Р.Груп”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5пункту 7.4 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28 лютого 2011 року №0000172320 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Полив” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства “Полив” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 28 лютого 2011 року №0000172320.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Полив” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко