Постанова № 20603728, 08.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2011 року № 2а-16648/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марін Трейдінг»

до відповідача Київської регіональної митниці

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 р. № 394 та № 395

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 24.10.2011 р.)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Марін Трейдінг»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 р. № 394 та № 395.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011 р. відкрито провадження у справі № 2а-16648/11/2670, та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до заяви про доповнення позовних вимог від 23.11.2011 р., позивач просить суд:

- визнати податкові повідомлення-рішення форми «Р»Київської регіональної митниці № 394 та № 395 від 12 жовтня 2011 року протиправними та скасувати їх.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при проведенні невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Марін Трейдінг»вимог законодавства України з питань митної справи за період із 19.04.2006 р. по 12.03.2009 року при імпорті на митну територію України товару «човни моторні», відповідач дійшов невірного висновку про порушення позивачем вимог абз. 10 ст. 267 Митного кодексу України та, відповідно, вимог п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України», а саме щодо декларування товариством недостовірних відомостей про митну вартість товарів. Зважаючи на що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на встановлення в ході проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ «Марін Трейдінг»вимог законодавства України з питань митної справи за період із 19.04.2006 р. по 12.03.2009 року при імпорті на митну територію України товару «човни моторні»порушень позивачем вимог п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України», щодо декларування товариством недостовірних відомостей про митну вартість товарів.

В судове засідання 08.12.2011 р. відповідач не прибув та не скерував свого представник, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 08.12.2011 р. судом було поставлено на обговорення питання щодо переходу в письмове провадження, проти якого не заперечив представник позивача.

Зважаючи на викладене, в судовому засіданні 08.12.2011 р. суд ухвалив продовжити розгляд справи № 2а-16648/11/2670 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2011 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марін Трейдінг»надійшли податкові повідомлення-рішення форми «Р»Київської регіональної митниці №394 та № 395 від 12 жовтня 2011 року, якими позивачу визначені податкові зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»на загальну суму 119 223,03 грн., з яких 95 378,42 грн. за основним платежем, 23 844,61 грн. - за штрафними санкціями, а також податкові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»на загальну суму 262 290,66 грн., з яких 209 832,53 грн. за основним платежем, 52 458,13 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття вищевказаних повідомлень-рішень виявилися наступні обставини.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок»та наказу Київської регіональної митниці від 19.07.2011 р. № 1183 зі змінами, Київською регіональною митницею була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Трейдінг»(код ЄДРПОУ 32529784) вимог законодавства України з питань митної справи за період із 19.04.2006 року по 12.03.2009 року при імпорті на митну територію України товару «човни моторні».

За результатами вказаної перевірки було складено Акт № н/53/11/100000000/32529784 невиїзної документальної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Трейдінг»(код ЄДРПОУ 32529784) законодавства України з питань митної справи від 16.09.2011 року (далі також - Акт) та додатку до нього № 1 від тієї ж дати.

Позивачем було подано заперечення на Акт невиїзної документальної перевірки до Київської регіональної митниці, яка листом № 40/2-14/12697 від 04.10.2011 року залишила вказане заперечення без задоволення.

Зважаючи на вказане, не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 12.10.2011 р. № 394 та № 395, позивач оскаржив дані податкові повідомленнями-рішеннями в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Актом № н/53/11/100000000/32529784 невиїзної документальної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Марін Трейдінг»(код ЄДРПОУ 32529784) законодавства України з питань митної справи від 16.09.2011 року було встановлено, що декларування позивачем недостовірних відомостей про митну вартість товарів за період із 19.04.2006 року по 12.03.2009 року призвело до порушення вимог абз. 10 ст. 267 Митного кодексу України та, відповідно, вимог п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97. № 168/97-ВР у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України.

Як видно з даного Акта, при проведенні невиїзної документальної перевірки за період з 19.04.2006 р. по 12.03.2009 р. встановлено, що ТОВ «Марін Трейдінг»імпортувались на митну територію України «човни моторні» за зовнішньоекономічними контрактами з компанією TRADING LIMITED», 19 Kathleen Road, London, SW11 2JR (Великобританія).

При цьому, як вбачається із інформації, наведеної на аркуші 3 Акта, для перевірки подані вилучені у Товариства всі оригінали документів, які надавались для митного оформлення вантажу, в тому числі зовнішньоекономічні договори з компанією «Марін Трейдінг», інвойси, міжнародні товаротранспортні накладні (СМR), експортні декларації, які у сукупності підтверджують наявність договірних відносин саме з вищевказаною лондонською компанією.

Проте, як також зазначається в Акті перевірки, в ході перевірки проведено співставлення відомостей, заявлених позивачем до Київської регіональної митниці, що стосується імпортованих на територію України товарів за наведеними нижче вантажними митними деклараціями, з документами, наданими уповноваженими органами Федеративної республіки Німеччина та Королівства Нідерланди.

За результатами проведеного співставлення посадовими особами Київської регіональної митниці, які проводили перевірку, встановлено, що митна вартість товарів, заявлена за вищевказаними ВМД, не відповідає інформації, яку отримано від уповноважених органів Федеративної республіки Німеччина та Королівства Нідерланди.

Крім того, як вбачається із змісту Акта, Київською транспортною прокуратурою було зроблено запит до уповноважених органів Федеративної республіки Німеччина та Королівства Нідерланди, однак жодного підтвердження існування договірних відносин між позивачем та будь-якими юридичними або фізичними особами Федеративної республіки Німеччина та/або Королівства Нідерланди з приводу придбання в них ТОВ «Марін Трейдінг»моторних човнів - в Акті не наведено. Однак, в матеріалах справи відсутній зазначений запит Київської транспортної прокуратурою, та документи, що стали підставою для скерування такого запиту.

Також зазначених документів в підтвердження існування договірних відносин між позивачем та будь-якими юридичними або фізичними особами Федеративної республіки Німеччина та/або Королівства Нідерланди з приводу придбання моторних човнів, відповідачем не було надано і до матеріалів справи.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що в періоді, за яки проводилася перевірка, позивач мав договірні відносини щодо придбання моторних човнів виключно з компанією TRADING LIMITED», яка зареєстрована та здійснює діяльність в Лондоні, Великобританія.

Також, що підтверджується наявними матеріалами справи, за кожну окрему поставку через «Райффайзен Банк Аваль»у повному обсязі були здійснені платежі, передбачені умовами договорів та інвойсів, які виписувались на окремі партії товарів. Вартість отриманих товарів відповідає тій сумі коштів, що були перераховані позивачем за кордон.

Проте, в Акті не має підтвердження уповноважених органів Великобританії, зокрема, компанії TRADING LIMITED», з приводу підтвердження автентичності документів, наданих товариством для оформлення вказаних в Акті ВМД.

Також з Акта не вбачається доказів отримання ТОВ «Марін Трейдінг»товару від товаровиробника, компанії avaria Yachtbau GmbH».

В Акті міститься вибіркова інформація про отримання товару від компанії Yachtbau GmbH»іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, але з перелічених в Акті рахунків-фактур, міжнародних товаротранспортних накладних (СМR), експортних декларацій не вбачається інформації щодо ідентичності комплектності човнів, отриманих іншими покупцями порівняно з придбаними одиницями товару ТОВ «Марін Трейдінг».

Стосовно інформації, яка надійшла від уповноважених органів Федеративної республіки Німеччина та Королівства Нідерланди, залишилось поза увагою перевіряючих, що експортні декларації, які подані ТОВ «Марін Трейдінг»для оформлення ВМД, позначені літерою «А», тоді як експортні декларації, з якими проводилось співставлення, містять позначення », що свідчить про те, що вказані декларації є різними.

В жодній експортній декларації з позначенням », наданими уповноваженими органами Федеративної республіки Німеччина, одержувачем вантажу не являється ТОВ «Марін Трейдінг».

Крім того як було зазначено представником позивача та не було допустимими доказами заперечено представником відповідача, експортні декларації, які надавались товариством для оформлення ВМД, надходили на адресу товариства разом із вантажем, тобто, позивач безпосередньо не приймав участі в оформленні експортних декларації, тому в суду не має підстав вважати, що саме ТОВ «Марін Трейдінг»було надано неправдиву інформацію.

Згідно з ч. 4 ст. 262 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України, якою визначено обов'язки декларанта, останній зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до вимог цього Кодексу.

Також ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення»встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо, або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами, застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Згідно п. 7 зазначеного Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

При цьому, в рамках положень п. 11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.

Таким чином, митна вартість визначається декларантом на підставі ціни угоди, тобто ціни, яка фактично оплачена або підлягає оплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

Виходячи із змісту зазначених вище норм, позивачем були надані Київській регіональної митниці для митного оформлення всі необхідні документи, в яких була визначена митна вартість на підставі ціни угоди, оскільки остання провела митне оформлення товару по визначених вище ВМД, та інших (додаткових) документів митний орган не вимагав.

Отже, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган на підставі частини 2 статті 265 Митного кодексу України, може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

В даному випадку, Київською регіональною митницею в повній мірі були використані надані їй частиною 2 статті 265 Митного кодексу України повноваження щодо самостійного визначення митної вартості товару.

Так, із аналізу граф 42 «Ціна товару»та 45 «Коригування»ВМД № 1000000005/8/216927 від 17.09.2008 року, № 1000000005/8/218048 від 13.10.2008 року, № 1000000005/8/724831 від 29.10.2008 року, № 1000000005/2009/1485 від 23.02.2009 року, № 1000000005/2009/2258 від 12.03.2005 року, вбачається, що в кожному випадку Київською регіональною митницею приймались Рішення про визначення митної вартості товарів.

Оскільки Рішення про визначення митної вартості товарів є обов'язковими для суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності при заповненні ВМД, то з моменту винесення цих рішень, позивач декларував ці товари саме за погодженими посадовими особами Київської регіональної митниці цінами.

Отже ціни на товар, заявлений позивачем до митного оформлення, були особисто перевірені Київською регіональною митницею та скориговані у відповідності до бази цінової інформації.

Крім цього, прийняті Київською регіональною митницею рішення про визначення митної вартості товарів за вантажними митними деклараціями № 1000000005/8/216927 від 17.09.2008 року, № 1000000005/8/218048 від 13.10.2008 року, № 1000000005/8/724831 від 29.10.2008 року, № 1000000005/2009/1485 від 23.02.2009 року, № 1000000005/2009/2258 від 12.03.2009 р., являються актами індивідуальної дії, що породжують ряд обов'язків для позивача та у відповідності до ст. 265 Митного кодексу України могли бути оскаржені ним до суду.

Проте, позивачем вказані рішення про визначення митної вартості не оскаржувались, та не були скасовані митним органом, а отже вимоги чинного законодавства, що діяло на момент розмитнення товару, були виконані позивачем, що також не було заперечено представником відповідача.

Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу для підтвердження правомірності проведення повторної перевірки митних декларацій за період з 19.04.2006 року по 12.03.2009 року.

На думку суду, визначена позивачем митна вартість товару у зазначених вище ВМД, була погоджена з контролюючим органом.

А отже посилання відповідача, як на підставу винесення оскаржуваних повідомлень-рішень № 394 та № 395 від 12.10.2011 року, саме на порушення позивачем абз. 10 ст. 267 Митного кодексу України, згідно якого використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально - є безпідставними, що не можуть породжувати відповідних правових наслідків.

Також, виходячи із наведених норм митного та податкового законодавства, позивачем не порушувались Закон України від 05.04.2001 р. № 2371-111 «Про митний тариф України»та п. 4.3 статті 4 Закону України «Про ПДВ»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, оскільки позивач діяв у повній відповідності до вимог цих законодавчих актів.

Відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 р. №2 097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф», мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і іноземній валюті.

Таким чином, в силу статті 17 Закону України від 05.02.1992 р. № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф», митний орган є відповідальним за правильністю нарахування сум податкових зобов'язань з ввізного мита.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, який діяв на час оформлення ВМД, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Як було зазначено вище, згідно із статтею 78 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, тобто завершення операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (пункт 19 статті 1 Митного кодексу України).

Втім, з моменту розмитнення товару - човни моторні, жодних скарг з приводу визначення митної вартості з боку ТОВ «Марін Трейдінг», як у порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Так, за вищевказаними ВМД було здійснено митний контроль, який включає в себе згідно п. 21 Наказу Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 р., перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Тобто, посадовими особами митного органу здійснено перевірку факту та повноти і правильності нарахування та сплати митних зборів і податків, про що зазначено у кожній ВМД відповідним штампом «сплачено»та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності нарахування та сплати митних зборів і податків.

Щодо правомірності донарахування відповідачем податкових зобов'язань на підставі п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, суд також зазначає, що на час митного оформлення спірних товарів, були чинними норми Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а тому застосуванню підлягали саме ці нормативні акти.

Натомість положення Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 року зворотної дії в часі не мають, а тому посилання відповідача на його право визначати платнику податків суму грошових зобов'язань після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 та абз. 2 підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України суперечать загальним принципам чинного законодавства.

Крім того, як на правову підставу проведення перевірки відповідач посилається на ст. 69 Митного кодексу України, якою передбачено проведення митного контролю після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на який посилався відповідач, в обґрунтування правомірності визначення позивачу податкового зобовязання, передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, визначена відповідачем норма закону (п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України), стосується обовязку контролюючого органу самостійного визначення суми грошових зобов'язань саме платнику податків, яким самостійно обчислена сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яка зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, в разі встановлення перевіркою результатів діяльності платника податків фактів заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи та було зазначено вище, зважаючи на те, що митним органом було здійснено перевірку факту повноти нарахування та правильності сплати позивачем митних зборів і податків, за прийнятими митним же органом рішеннями про визначення митної вартості товарів, що не були оскаржені позивачем, а були ним виконанні, відповідач не міг застосовувати положення п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, оскільки ними врегульовано правовідносини іншого періоду після набрання чинності Податковим кодексом України, а правовідносини, що є предметом даного спору, могли би регулюватися саме п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, який передбачає обовязок контролюючого органу самостійного визначення суми грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Вказане свідчить, що відповідачем застосовано не вірну норму закону, оскільки вказана норма не була чинною на момент зазначених правовідносин.

Також, як видно з Акту перевірки, як на підставу проведення такої документальної невиїзної перевірки, відповідач посилається на лист Київської транспортної прокуратури від 29.06.2011 р. № 49-2921.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок», чітко визначені підстави проведення митним органом невиїзних документальних перевірок, а саме:

- виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо;

- надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Однак, відповідач провів перевірку позивача за минулий період, посилаючись як на підставу, на лист Київської транспортної прокуратури.

Доказів наявності підстав, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок»щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача, відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 16.09.2011 р. Київською регіональною митницею було проведено невиїзну документальну перевірку позивача за період з 19.04.2006 року по 12.03.2009 року, проте як п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було порушено вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, що встановлює строки давності для періоду, за який може бути проведена перевірка (в межах 1095 днів), та самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобовязань платника податків.

А відтак, на момент проведення фактично повторної перевірки вантажно-митних декларацій позивача за період з 19.04.2006 року по 12.03.2009 року, у митного органу не було жодних, передбачених законодавством, підстав для проведення такої перевірки, та крім того відповідачем не надано допустимих доказів щодо підстав виникнення сумніву правильності нарахування та справляння позивачем митних платежів.

З наведеного вбачається, що Київська регіональна митниця, як субєкт владних повноважень, проводячи невиїзну документальну перевірку позивача, діяла поза межами своїх повноважень, та у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних повідомленнях-рішеннях форми «Р»Київської регіональної митниці № 394 та № 395 від 12 жовтня 2011 року, відповідачем невірно визначено правові підстави їх прийняття, так крім того, висновки, викладені в Акті перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, оскільки належних доказів, що би підтверджували правомірність зроблених висновків (зокрема існування договірних відносин між позивачем та будь-якими юридичними або фізичними особами Федеративної республіки Німеччина та/або Королівства Нідерланди з приводу придбання моторних човнів), відповідачем до матеріалів справи також надано не було. Таким чином, висновки Акта перевірки були зроблені відповідачем внаслідок аналізу документів (матеріалів) господарської діяльності позивача, наявність яких взагалі є сумнівною, оскільки таких документів, на які посилається відповідач в Акті перевірки, ним до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 р. № 394 та № 395.

Натоміть позивач надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, щодо протиправності прийняття Київською регіональною митницею податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 р. № 394 та № 395.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 12.10.2011 р. № 394 та № 395.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.12.2011 р.