Постанова № 20601699, 26.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8260/2011

26.12.11

12 год. 23 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Білоус А. М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Левенець А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства “УкрТрансЛінії” до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство “УкрТрансЛінії” подало позов, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси:

- № 000001082301 від 05.04.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання приватного підприємства “УкрТрансЛінії” з податку на прибуток: за основним платежем на 95296 грн., за штрафними санкціями на 23824 грн.;

- № 000001092301 від 05.04.2011р., яким збільшено суму грошового зобовязання приватного підприємства “УкрТрансЛінії” з податку на додану вартість: за основним платежем на 65577 грн., за штрафними санкціями на 16394 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч вимог Законів України “Про оподаткування прибутків підприємств” та “Про податок на додану вартість”, оскільки здійснення позивачем господарських операцій по договорам із ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” підтверджуються договорами, актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів та іншою бухгалтерською документацією.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та відповідно до встановлених порушень, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідач зазначає, що для перевірки позивачем надані копії догорів транспортного експедирування, актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), податкових накладних та квитанцій до прибуткових касових ордерів. При цьому в актах здачі-приймання робіт відсутня інформація про зміст і обсяги господарських операцій (найменування, вага та кількість перевезеного товару, вид транспорту, пункти відправлення, місце завантаження та пункт розвантаження, маршрут перевезення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Приватне підприємство “УкрТрансЛінії”, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 34338011, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.09.2006р. та перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкаси. Позивач згідно свідоцтва, виданого 12 вересня 2006 року, є платником податку на додану вартість.

У березні 2011 року посадовою особою державної податкової інспекції у місті Черкаси на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області Цвіркуна О. С. проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Імхотеп” за період 03.03.2009 по 31.01.2010 та товариством з обмеженою відповідальністю “Сінтезтех” за період з 01.06.2010 по 30.06.2010.

За результатами вказаної перевірки 28.03.2011р. складено акт № 815/23-2/34338011, в якому встановлені порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65577 грн., в тому числі за квітень 2009 року 16883 грн., червень 2009 року 46494, за червень 2010 року 2200 грн., а також порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2009 року та за півріччя 2010 року в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” на загальну суму 95296 грн., в тому числі за півріччя 2009 року в сумі 92546 грн. та за півріччя 2010 року в сумі 2750 грн.

На підставі акту від 28.03.2011 № 815/23-2/34338011 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2011 року № 000001082301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 119120 грн., в тому числі 95296 грн. основного платежу та 23824 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 000001092301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 81971 грн., в тому числі 65577 грн. основного платежу та 16394 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно рішення державної податкової адміністрації в Черкаській області від 26.05.2011 № 13378/25-010 податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2011 року № 000001082301 та № 000001092301 залишені без змін, а скарга приватного підприємства “УкрТрансЛінії” без задоволення.

Позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення 5 квітня 2011 року № 000001082301 та № 000001092301 до Державної податкової адміністрації України, проте станом на дату прийняття судом постанови рішення останньої, прийняте за результатами розгляду скарги, сторонами не надано.

Вирішуючи спір по суті з огляду на аргументацію сторін, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про транспортно-експедиторську діяльність”, Податковим кодексом України.

Законом, що визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, є Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV (далі Закон № 1955-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо повязана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - субєкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно частини 1 статті 8 Закону № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Частиною 3 цієї статті передбачені види транспортно-експедиторських послуг, які надаються клієнтам, зокрема, експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно статті 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Статтею також передбачені істотні умови договору транспортного експедирування, якими є, зокрема, усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, зазначена стаття передбачає, що для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобовязань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладені договори транспортного експедирування з товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Імхотеп” та товариством з обмеженою відповідальністю “Сінтезтех”. В зазначених договорах вказані товариства прийняли на себе зобовязання за плату і за рахунок приватного підприємства “УкрТрансЛінії”, як експедитора, надавати послуги з забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України.

В договорах зазначено, що перевезення вантажів виконується на підставі разового договору-заявки на перевезення вантажу завіреною печаткою та підписом довірених осіб з обох сторін за узгодженою формою факсом, електронною поштою чи іншим способом. Крім того, договорами передбачено, що товариства мають право, зокрема, визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, а також залучати інших (третіх) осіб для виконання своїх зобовязань за даним договором.

До матеріалів справи позивачем надано копії договорів транспортного експедирування, укладених приватним підприємством “УкрТрансЛінії” зі своїми клієнтами споживачами послуг експедитора позивача, разових договорів-заявок на перевезення вантажу, узгоджених між приватним підприємством “УкрТрансЛінії” та товариствами з обмеженою відповідальністю “Компанія Імхотеп” і “Сінтезтех”.

Виконуючи умови договорів протягом квітня червня 2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Імхотеп” надало, а позивач прийняв та оплатив транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 444224 грн., у т. ч. ПДВ 74037 грн. 33 коп., а протягом червня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Сінтезтех” надало, а позивач прийняв та оплатив транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 13200 грн., у т. ч. ПДВ 2200 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, чинного в період здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Здійснення позивачем господарських операцій по договорам із ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” підтверджувалося відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними; податковими накладними; квитанціями до прибуткових касових ордерів та іншою бухгалтерською документацією.

На час виконання робіт (послуг) по вищевказаним господарським договорам та видачі всіх супровідних документів по них, в тому числі і податкових накладних, ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” були належним чином зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також в податкових органах та мали індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

Підставами для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення господарських операцій по перевезенню вантажів саме ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” також зазначені акти проведених перевірок зазначених товариств, в яких вказано про те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, та іншого майна, економічно необхідних для фактичного здійснення господарських операцій.

Аналізуючи акти, суд зазначає, що господарські операції ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” з позивачем мали місце, відповідно, в квітні-червні 2009 року та червні 2010 року, документальні невиїзні перевірки ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” проведені, відповідно, у серпні та грудні 2010 року, а тому акти перевірок можуть бути доказами відсутності за місцем реєстрації майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій станом на, відповідно, серпень та грудень 2010 року, проте не можуть бути беззаперечними доказами їх відсутності в період здійснення спірних господарських операцій з позивачем.

Крім того, державною податковою інспекцією у місті Черкаси не надано суду доказів про те, що ТОВ “Компанія Імхотеп” та ТОВ “Сінтезтех” не залучали до виконання своїх зобовязань за укладеними з позивачем договорами інших осіб, в тому числі і перевізників.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобовязання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно акту від 28.03.2011р. № 815/23-2/34338011 перевірка позивача проведена на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області Цвіркуна О. С. До того ж у вказаній постанові слідчий вирішив призначити по кримінальній справі документальну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ “Сінтезтех”, тоді як у постанові про ТОВ “Компанія Імхотеп” мова взагалі не йде.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні питання правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 5 квітня 2011 року № 000001082301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 119120 грн., в тому числі 95296 грн. основного платежу та 23824 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 5 квітня 2011 року № 000001092301 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 81971 грн., в тому числі 65577 грн. основного платежу та 16394 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “УкрТрансЛінії” (18018, м. Черкаси, просп. Хіміків, 47, ідентифікаційний код 34338011) судові витрати в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк