Постанова № 20601502, 20.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8139/2011

20.12.11

11 год. 05 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

при секретарі Овсієнко О.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 за посадою, ОСОБА_2 за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Кровсінтез»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство «Кровсінтез»(далі позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області (далі відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 року № 00002222301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 55208 грн., штрафну (фінансову) санкцію в сумі 13802 грн., а всього на суму 69010 грн. та № 0002212301 яким збільшено податок на додану вартість на суму 44167 грн., штрафну (фінансову) санкцію в сумі 11042 грн., всього на суму 55209 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Такий висновок відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. На момент укладання договорів підприємство-контрагент мало ліцензії міністерства регіонального розвитку та будівництва України для здійснення відповідної господарської діяльності. Позивач також зазначає, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача та його контрагента, як обовязкової ознаки для визначення правочинів нікчемними.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та вказала, що в ході перевірок позивача та контрагента ПП «Т-Груп»встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Згідно наданих пояснень директор ПП «Т-Груп»ОСОБА_4 не підписував фінансово-господарську та звітну документацію. Крім того, головним слідчим управлінням МВС України в Черкаській області розслідувалась кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України вчиненого службовими особами ПП «Т Груп». Отже, як вважає відповідач, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Але в ході перевірки контрагентів позивача було доведено, що ПП «Т-Груп»відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися. За таких обставин, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС ПМ ДПА в Черкаській області Заїки В.Г. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами взаємовідносин з ПП «Т-груп»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті № 1548/23-2/14189828 від 16.06.2011 року встановлено порушення:

1.ст. 203, ст. 215, ст. 216, 228 ЦПК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Т-Груп».

2.п. п. 7.2.3. п. 7.2, п. п. 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 44167 грн., в тому числі за вересень 2010р. - 31667 грн., жовтень 2010р. 12500.

3.п. 5.2.1 п. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 28.12.94р. № 334/94-ВР ( у редакції Закону України №2275-УІ від 20.05.2010 із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток всього в сумі 55208 грн.

Позивач 21.06.2011 року направив відповідачу заперечення на акт перевірки

Заперечення розглянуте та залишене без задоволення, про що свідчить відповідь від 29.06.2011 року за № 26550/23-121.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2011 року № 00002222301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 69010 грн., з якої за основним платежем 55208 грн. та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 13802 грн. та № 0002212301 яким збільшено податок на додану вартість на суму 55209 грн., з яких 44167 грн. за основним платежем та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 11042 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте податковими органами скарги позивача залишені без задоволення, а рішення без змін.

Згідно акту перевірки підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток, слугувало наступне.

Відповідно до звітності, позивач мав взаємовідносини з ПП «Т-груп», метою яких було надання позивачу робіт та послуг.

Операції з надання робіт та послуг за участю ПП «Т-груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Згідно акту перевірки вказаного підприємства від 14.02.2011 року № 436/23-2/36543851 встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємства декларують відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємствами будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

Працівниками ГВПМ ДПІ у місті Черкаси 21.12.2010 року відібрано пояснення у директора ПП «Т-Груп»ОСОБА_4, відповідно до якого юридична та фактична адреса підприємства знаходиться за адресою проживання АДРЕСА_1. Щодо діяльності ПП «Т-Груп»пояснив, що всією фінансово-господарською діяльністю займалась інша особа, яка і запропонувала йому зареєструвати дане підприємство та стати його директором.

Стосовно взаємовідносин з постачальниками та покупцями ПП «Т-Груп»ОСОБА_4 заявив, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Т-Груп», він ніколи не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП «Т-Груп»нікому не надавав.

Таким чином, відповідач вважає, що фактично документальне оформлення правовідносин ПП «Т-Груп»з позивачем здійснювала невідома особа, не уповноважена приватним підприємством здійснювати поставку товару або послуг.

Окрім того, в акті зазначено, що головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальна справа № 24-203, порушена 27.09.2010 року, за ознаками вчинення службовими особами ПП «Т-Груп»злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 358 КК України.

В звязку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем в порушення Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу податкового кредиту за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит та занижено податок на прибуток внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагентів ПП «Т-груп»відповідно до первинних документів.

Зазначені обставини стали основою акту перевірки № 1548/23-2/14189828 від 16.06.2011 року, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентами позивача, на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 року, відповідають вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

Разом з тим, за змістом п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-Х1V (далі Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

На підтвердження реальності вчиненої господарської операції щодо виконання будівельно-монтажних робіт позивачем надані суду та досліджені договір № 26 від 03.09.2010 року на оздоблення фасаду підкачуючої насосної станції № 3 площею 1080 м. кв., специфікацій до вказаного договору № ЧК-0001055, № ЧК-0001056, № ЧК-0001057, № ЧК-0001058, довідка про вартість виконаних робіт за жовтень 2010 року форма № КБ-3, акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року форма № КБ-2в, податкові накладні № 2665 від 30.09.2010 року, №3599 від 22.10.2010 року № 4074 від 25.10.2010 року, платіжні доручення № 1946 від 07.09.2010 року, № 9 від 17.09.2010 року, № 4 від 04.09.2010 року, № 22 від 04.10.2010 року, № 30 від 08.10.2010 року, № 32 від 13.10.2010 року.

На час здійснення спірних господарських операцій ПП «Т-груп»мало відповідні дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, в тому числі виконання будівельно-монтажних робіт, що були предметом договорів підряду укладених з позивачем.

Дані дозвільні документи, за поясненнями представника позивача, були надані представником ПП «Т-груп»при укладанні договору.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 щодо підтвердження здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт для подальшого використання у господарській діяльності, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару та надання послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених зазначеним підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність встановлення валових витрат, а також формування податкових зобовязань з податку на прибуток та сум податкового кредиту за перевіряємий період, в звязку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Судом встановлено, що виїзна позапланова перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ПМ ДПА в Черкаській області, а тому відповідач повинен направити матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку без прийняття податкових повідомлень рішень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Кровсінтез»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області № 00002222301від 29.06.2011 року та № 0002212301від 29.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства «Кровсінтез» судові витрати в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар