Постанова № 20601288, 14.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8116/2011

14.12.11

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Чалої А.С.,

суддів Гаврилюка В.О., Гриньковської Н.Ю.

при секретарі судового засідання Хатковому А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області до підприємства Старобабанівської виправної колонії № 92 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Уманська обєднана державна податкова інспекція Черкаської області звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з підприємства СВК №92 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області заборгованість з податку на додану вартість в сумі 556128 грн. 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків та платежів до бюджету. Всупереч вимог чинного законодавства, відповідач не проводить своєчасної сплати податкових зобовязань, а саме з податку на додану вартість у сумі 556128 грн. 97 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях до справи.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позовних вимог заперечив та пояснив, що підприємство СВК № 92 сплачує нараховані суми по ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями. Дані сплати податковий орган зараховує за попередні періоди, чим на думку позивача, порушує норми Податкового кодексу України. Крім того позивач зазначив, що спеціальним законом для відповідача є Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Даний закон обмежує повноваження інших державних органів стосовно майна установ та підприємств ДКВС, виходячи з того, що діяльність підприємств ДКВС має особливий режим, на який не можуть розповсюджуватись інші закони України. Відповідно до цього закону звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоровя не допускається. Тобто, відповідно до статуту підприємства та Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України»все майно підприємства є державним і цим спеціальним законом встановлена спеціальна заборона щодо його стягнення.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив.

Підприємство СВК № 92 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване Уманською районною державною адміністрацією 16 березня 2000 року, ідентифікаційний код 08681063, та перебуває на обліку як платник податків з 25 грудня 1991 року в Уманській обєднаній державній податковій інспекції Черкаської області, про що свідчить довідка про взяття на облік.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Керуючись п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України, державні податкові інспекції мають право звертатися до суду, щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Розділ 5 Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України платником ПДВ, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Згідно п. 183.18 ст. 183 ПК України особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32434554, отримано відповідачем 17 березня 2000 року (індивідуальний податковий номер 08681062323).

Податковим кодексом України визначено обовязок відповідача як платника податків самостійно обчислювати суму податкового зобовязання та зазначати її в податковій декларації, яка в обовязковому порядку подається до територіального податкового органу.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України податкове зобовязання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач має непогашений податковий борг з ПДВ в сумі 556 128 грн. 97 коп., який складається з наступного.

Згідно уточнюючого розрахунку № 9000732358 від 24.02.2011 року (а.с.13), поданого відповідачем до податкового органу, сума ПДВ, що підлягає до сплати становить 10 924 грн. Вказана сума є частиною податкового боргу, який виник із зобовязань сплати ПДВ за лютий 2010 року. На дану суму відповідач самостійно нарахував штрафну санкцію в сумі 546 грн. За несвоєчасну сплату даного зобовязання податковим органом нарахована пеня в розмірі 5463 грн. 51 коп.

Відповідач визначив свої зобовязання зі сплати ПДВ за січень - серпень 2011 року шляхом подання відповідних податкових декларацій, у яких самостійно визначив суму податку на додану вартість у розмірі 7 457 грн. за січень, 13 104 грн. за лютий, 21 758 грн. за березень, 29420 грн. за квітень, 71545 грн. за травень, 80298 грн. за червень, 119617 грн. за липень, 110127 грн. за серпень 2011 року в загальній сумі 464 250 грн., яка підлягає до сплати в бюджет.

Податковим боргом згідно з п.14.1.175 ст. 14 ПК України є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

На підставі ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Згідно п.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань

Внаслідок несвоєчасної сплати ПДВ, податковим органом нарахована пеня в розмірі 91332 грн. 97 коп.

Як вбачається із розрахунку податкового боргу по ПДВ(а.с.49-51), станом на 26.10.2011 року відповідач має заборгованість зі сплати ПДВ в сумі 556 128 грн. 97 коп., в тому числі: основний платіж 464 250 грн.,штрафні санкції 546 грн., пеня 91332 грн. 97 коп.

В своїх запереченнях відповідач наполягає на тому, що для органів кримінально-виконавчої служби спеціальним законом, який визначає правові основи організації та діяльності таких органів, є Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу». Даний закон обмежує повноваження державних органів щодо звернення стягнення на майно підприємств державної кримінально-виконавчої служби.

Суд зазначає, що згідно статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на такому принципі як загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Стаття 87 Податкового кодексу України передбачає, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно пункту 5.2. статті 5 Податкового кодексу України, у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України кошти - гривня або іноземна валюта (підпункт 14.1.93); майно - у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (14.1.105).

В свою чергу, згідно положень статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Натомість, в своєму адміністративному позові позивач не просить стягнути заборгованість за рахунок майна підприємства, а просить стягнути кошти з відкритих у банках рахунків відповідача як платника податків.

Обмеження щодо використання коштів, як джерел погашення податкового боргу, встановлюються статтею 87 Податкового кодексу України, зокрема, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів; кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Судом також встановлено, що відповідачем, згідно платіжних доручень, сплачено податок на додану вартість за січень - серпень 2011 року в сумі 223 320 грн. 80 коп.

Проте, вказані кошти зараховані позивачем на погашення боргу по ПДВ за попередні періоди.

В запереченнях на позов відповідач наголосив на тому, що податковий орган не мав права зараховувати сплати, які проводились відповідачем, за попередні періоди.

Суд не погоджується з позицією відповідача в звязку з наступним.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Отже, з огляду на вимоги пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, зарахування коштів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника податку згідно з черговістю його виникнення є правомірним після 1 січня 2011 року.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства Старобабанівської виправної колонії № 92 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області (20330, Черкаська область, Уманський район, село Старі Бабани, ідентифікаційний код 08681063) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на користь бюджету через Уманську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області (20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 1 а, ідентифікаційний код 21367259) в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 556128 (пятсот пятдесят шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 97 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала

Судді В.О. Гаврилюк

Н.Ю. Гриньковська

Повний текст постанови виготовлений 19 грудня 2011 року.