Постанова № 20601036, 29.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/8004/2011

29.11.11

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гришанові Д.Є.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1- за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, Черкаський міський центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (далі-відповідач) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1295 грн. 57 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 14.10.2010 року звернувся до позивача в пошуках роботи. 21.10.2010 року відповідачу на підставі поданої заяви надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю. За невідвідування служби зайнятості протягом 30 календарних днів без поважних причин, 22.05.2011 року відповідача було знято з обліку. 17.05.2011 року позивач отримав Довідку з Єдиного державного реєстру за №9914589, в якій зазначалось, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.02.1997 року по даний час. Таким чином в період перебування на обліку в службі зайнятості з 21.10.2010 року по 22.05.2011 року відповідачу було виплачено допомоги по безробіттю на загальну суму 1295 грн.57 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про день та час розгляду справи ставився до відома судом належним чином.

Вислухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач 14.10.2010 року звернувся з заявою до позивача, щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, до вирішення питання його працевлаштування. На підставі поданої заяви 21.10.2010 року відповідачу надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю.

За невідвідування служби зайнятості протягом 30 календарних днів без поважних причин, 22.05.2011 року відповідача було знято з обліку. 17.05.2011 року позивач отримав Довідку з ЄДР №9914589, в якій зазначалось, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.02.1997 року по даний час. За результатами обробки вказаної інформації, 31.05.2010 року було складено Акт перевірки достовірності даних безробітних №204 та встановлено період перебування на обліку відповідача.

Наказом №402 «Про повернення коштів»від 31.05.2011 року, відповідачу наказано повернути кошти, виплачені, як допомога по безробіттю в сумі 1295 грн.57 коп. за період перебування на обліку з 03.02.2011 року по 20.04.2011 року, відповідно до вимог ст.12, 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 року (далі Закон України № 1533-III).

В своїй заяві від 21.10.2010 року, про надання статусу безробітного, відповідач вказував, що він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №9914589 від 11.05.2011 року, вбачається, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.02.1997 року по даний час.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 року фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Законом УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Стаття 8 Закону України № 1533-III зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1533-III, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Статтею 23 Закону України № 1533-III передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 Закону України № 1533-III, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Відповідно до пп. «б»п.3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року належать до зайнятого населення та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

У відповідності до ст. 30 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, пп. «б»п.3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року та п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2: 18008, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості: 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330 (ідентифікаційний код 21367756) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1295 (одна тисяча двісті девяносто пять) грн. 57 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко