Постанова № 20600558, 16.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/6207/2011

16.08.11

16 год. 08 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями,

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреностями,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магнезол»до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Смілянська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнезол»звернулось до суду з адміністративним позовом до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить визнати незаконними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 09 лютого 2011 року № 0000072301/0 про застосування до ТОВ «Магнезол», код за ЄДРПОУ 35163239 фінансових санкцій 100927 грн. 50 коп. у вигляді грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт) та № 0000082301/0 про застосування до ТОВ «Магнезол», код за ЄДРПОУ 35163239 фінансових санкцій у вигляді 116292 грн. 50 коп. грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств», а також стягнути із відповідача судові витрати понесені позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач незаконно не визнав за позивачем право на включення до складу валових, витрати підприємства понесені ним на оренду майна згідно договорів укладених зі Смілянською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України, а також витрати понесені ним на придбання паливно-мастильних матеріалів згідно договорів укладених із ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009».

Крім того, позивач стверджує, що висновки відповідача стосовно невизнання права першого на податковий кредит, з посиланням на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Східна-Вугільна-Компанія-2009», є невірними, оскільки зроблені лише за власним трактуванням відповідачем окремих статтей різних законів. На підставі викладеного, на думку позивача, вже згадані податкові повідомлення-рішення слід визнати незаконними та скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що Смілянська обєднана державна податкова інспекція, здійснивши перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., виявила порушення ним вимог чинного в Україні законодавства, яке регулює оподаткування. Відповідач вважає, що вчинені ним дії щодо перевірки позивача є правомірними, а податкові повідомлення рішення № 0000072301/0 та № 0000082301/0 прийняті згідно законодавства. На цих підставах просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнезол», як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 35163239, зареєстрований 16.06.2007р., взятий на облік в органах державної податкової служби 16.06.2007р., зареєстрований платником податку на додану вартість 20.07.2007р., індивідуальний податковий номер 351632323049, на час розгляду справи перебуває на обліку в Смілянській обєднаній державній податковій інспекції.

За результатами проведеної Смілянською обєднаною державною податковою інспекцією документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податковго, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., складено акт від 26 січня 2011 року № 81/23/35163239 в якому встановлено, що частково діяльність позивача не була спрямована на реальне настання правових наслідків за укладеними угодами, а була направлена на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобовязань та на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. В акті відповідач робить висновки про нікчемність окремих правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, а також порушення ним підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 107230 грн., в тому числі за четвертий квартал 2007 року на суму 1351 грн., за другий квартал 2008 року 1800 грн., за третій квартал 2008 року 1223 грн., за перший квартал 2009 року 1301 грн., за другий квартал 2009 року 1058 грн., за третій квартал 2009 року 982 грн., за перший квартал 2010 року 82728 грн., за другий квартал 2010 року 16787 грн. та завищення всього в сумі 11296 грн., в тому числі за четвертий квартал 2008 року 878 грн., за четвертий квартал 2009 року 1784 грн. та за третій квартал 2010 року 8634 грн.; порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про подакток на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) (чинного до 01.01.2011р.), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80742 грн., в тому числі за лютий 2010 року на суму 47640 грн., за березень 2010 року на суму 17643 грн., за квітень 2010 року на суму 15459 грн.; порушення позивачем підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV в результаті чого нараховано пені в сумі 0 грн. 53 коп.

На підставі акту перевірки від 26 січня 2011 року № 81/23/35163239 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000082301/0 та № 0000072301/0 від 9 лютого 2011 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 9 лютого 2011 року № 0000082301/0 позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 116292 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 93034 грн., за штрафними санкціями 23258 грн. 50 коп.

Податковим повідомленням-рішенням від 9 лютого 2011 року № 0000072301/0 позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 100927 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 80742 грн., за штрафними санкціями 20185 грн. 50 коп.

Як встановлено судом, позивач оскаржив в адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення, однак його скарги залишені без задоволення, а тому він вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

При вирішенні спору суд приймає до уваги, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Прикінцевих положень»цього Кодексу з 01.01.2011р. втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01.01.2011р. застосовувались штрафні санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

У звязку з цим у разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.2011р., за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.2011р., застосовуються штрафні санкції, передбачені главою 11 розділу II вказаного Кодексу.

Вирішуючи спір стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000082301 від 9 лютого 2011 року про збільшення грошового зобовязання по податку на прибуток, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР (чинного до 01.04.2011р.) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР (чинного до 01.01.2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

В силу положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

В судовому засіданні судом встановлено, що майно орендоване позивачем у Смілянської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України використовувалось першим для здійснення ним власної господарської діяльності, що не суперечить пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР і оплата за користування цим майном здійснена в повному обсязі.

На думку суду, висновок відповідача про передачу Смілянською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України в оренду позивачеві майна, що йому не належить та визнання відповідачем нікчемними окремих договорів оренди не може бути підставою для застосування підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Магнезол»та Смілянською автомобільною школою Товариства сприяння обороні України укладено договори оренди майна від 01.08.2007р., від 14.07.2008р., від 05.01.2009р. та від 05.01.2009р.

Посилання відповідача на нікчемність цих договорів оренди у звязку з відсутністю їх нотаріального посвідчення, спростовується положеннями самих договорів, згідно яких строк дії кожного з них становить 1 рік з наступною пролонгацією на той самий строк, тобто загалом строк дії кожного договору становить 2 роки, що не суперечить статтям 793, 794 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач в своєму акті перевірки як на підставу зменшення валових витрат позивачу.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що відповідач не надав суду доказів визнання недійсними в судовому чи іншому порядку вже згаданих договорів оренди майна у Смілянської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на віднесення до складу валових витрат суму в розмірі 52702 грн., сплачену за оренду майна.

Вирішуючи спір стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000072301 від 9 лютого 2011 року про збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість, суд враховує, що у відповідності до пунктів 1.6, 1.7, статті 1 Закону 168/97ВР податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна повинна зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону 168/97ВР визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, має право на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Східна-Вугільна-Компанія-2009»надало позивачеві податкові накладні від 02.02.2010р. № 330001, від 03.02.2010р. № 340001, від 11.03.2010р. № 700005, від 02.04.2010р. № 92007 у звязку із здійсненням господарських операцій купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 484453 грн. в тому числі ПДВ 80742 грн. згідно договору купівлі-продажу від 01.02.2010р. В свою чергу позивач, на думку суду, правомірно відніс суму в розмірі 403711 грн. до складу валових витрат, та включив суми податку на додану вартість, зазначені у цих податкових накладних, до скаду податкового кредиту відповідного звітного періоду, оскільки здійснив оплату паливно-мастильних матеріалів належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні питання правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Посилання відповідача на нікчемність договору, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Східна-Вугільна-Компанія-2009» суперечать положенням статті 204 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, такі посилання відповідача не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наявними матеріалами справи. Більш того, на переконання суду, відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської обєднаної державної податкової інспекції № 0000072301/0 від 9 лютого 2011 року та № 0000082301/0 від 9 лютого 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магнезол», що знаходиться за адресою: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Б. Хмельницького, 49, 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови складений 19.08.2011р.