Постанова № 20599420, 06.12.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.

14 год.49 хв.Справа № 2а-3982/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ( далі позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001091702 від 26.07.2011 р. щодо збільшення суми грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності у сумі 83 619,29 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 55 746.19 грн., за штрафними санкціями в сумі 27 873,10 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001101702 від 26.07.2011р. щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 7 164,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 4 776,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 388,00 грн.

Обґрунтування вказаних позовних вимог вмотивовані тим, що оскаржувальні податкові повідомлення рішення прийняті ДПІ на підставі висновку акту перевірки від 30.06.2011 р. № 2241/17-2/2576021543 про результати позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ПП « Стилет-Юг » за жовтень, листопад, грудень 2010 р., згідно якому ФОП ОСОБА_1 зменшено валові витрати за 2010 p. в сумі 371 641,26 грн. та податковий кредит за перевіряємий період в сумі 74328,00 грн. у зв'язку порушення вимог ч. І ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині відсутності реальних правових наслідків за правочинами, здійсненими ФОП ОСОБА_1 щодо придбання овочів та фруктів у постачальника ПП « Стилет-Юг » та при реалізації цих же овочів та фруктів Державному закладу « Спеціалізований санаторій « Південнобережний ». Позивач вважає помилковим вказаний висновок ДПІ, оскільки ФОП ОСОБА_1, сплативши ПДВ при оплаті вартості товару та отримавши від у ПП «Стилет-Юг» податкові накладні на спірну суму ПДВ, підтвердила своє право на податковий кредит. При цьому, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що невиконання ПП «Стилет-Юг» та його контрагентами реального виконання угод по постачанню товару не може бути підставою для визнання відповідних господарських операцій нікчемними по ланцюгу постачання до " вигодонабувача " без надання оцінки іншим доказам щодо реальності здійснення вказаних правочинів, зокрема факт використання ФОП ОСОБА_1 цього товару у своїй господарській діяльності, здійснення подальшої реалізації вказаного товару покупцю - бюджетній організації, що підтверджується первинними документами. Вказані обставини вказують на необґрунтованість висновку ДПІ та безпідставність визначення грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності, податку на додану вартість та штрафних санкцій.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час проведення перевірки контрагента позивача - ПП «Стилет-Юг » було виявлено порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по господарським правовідносинам між ПП « Стилет Юг » та групою його постачальників ТОВ „АВ Груп", ТОВ „ФМП -Лак" , ТОВ « СВС Плюс», ТОВ „СГ - Груп", ТОВ „БК ЮСГ", ТОВ « Компанія Промресурс ЛТД", ТОВ « РА « Луар-Медіа Студії», ПП « Технополімер », ТОВ „ Легат М", ТОВ „ВКП „ДВМ", ПП „Ніка і Компанія", ПП « НВП « Норма - Хім." Зокрема вказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім цього, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП „ Стилет - Юг" господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ПП „ Стилет - Юг " з постачальниками та покупцями за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до „ вигодонабувача ". Оскільки ФОП ОСОБА_1 виступає „вигодонабувачем", тому усі операції з купівлі - продажу за її участю з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. На підставі викладеного, спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача вказані заперечення проти позову підтримав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Херсонської міської ради 16.10.2007 року.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 283 від 24.02.2010 року визначено, що одними із основних видів ФОП ОСОБА_1, є інші види оптової торгівлі, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників.

На підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статі 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI ( далі - Податковий кодекс України) ДПІ у м.Херсоні була проведена документальна позапланова виїзна перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ПП « Стилет-Юг » за жовтень, листопад, грудень 2010 р.

За результатами перевірки ДПІ складено акт від 30.06.2011р. № 2241/17-2/2576021543 ( далі - акт перевірки), відповідно до якого встановлено відсутність реальних правових наслідків за угодами, укладеними між ФОП ОСОБА_1, та постачальником ПП « Стилет-Юг » та між ФОП ОСОБА_1 та покупцем - Державним закладом « Спеціалізований санаторій « Південнобережний », які відповідно до п.п. 1, 2 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Дані обставини є наслідком порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 ( далі Декрет КМ України № 13-92) та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР ( далі Закон України № 334/94-ВР) в частині віднесення до складу валових витрат вартість придбаного товару за вказаними правочинами за 2010 рік на загальну суму 371 641,26 грн., що призвело до визначення зобовязання за податком з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності в сумі 55746,19 грн. ( 15 % від суми витрат 371 641,26 грн.).

Крім цього, у звязку з висновком ДПІ щодо нікчемністю правочинів, здійснених по ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції ПП « Стилет-Юг » - ФОП ОСОБА_1 - Державний заклад « Спеціалізований санаторій « Південнобережний », та враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 виступає „вигодонабувачем", яка в перевіряємому періоді реалізовувала товар придбаний у ПП «Стилет-ЮГ» неплатникам ПДВ встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість (далі Закон України № 168/97-ВР) щодо неправомірного включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2010 року податку на додану вартість у загальній сумі 74328,25 грн. від вартості товару, який задокументовано, але фактично не придбавався від постачальника ПП « Стилет-Юг » , у тому числі

- за жовтень 2010 року у сумі 20358,28 грн.,

- за листопад 2010 року у сумі 30717,71 грн.,

- за грудень 2010 року у сумі 23252,26 грн.,

та за наслідками якого визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 4 776,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. в сумі 1594,86 грн., за листопад 2010 р. в сумі 2 058,92 грн., за грудень 2010 р. в сумі 2 519,76 грн.

Згідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції у відсотках від сум визначених податкових зобов'язань, зокрема за податком з доходу фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності в сумі 27873,10 грн., за податком на додану вартість в сумі 2388,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті

- податкове повідомлення-рішення № 0001091702 від 26.07.2011 р., яким збільшено грошове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності у сумі 83 619,29 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 55746,19 грн., за штрафними санкціями в сумі 27 873,10 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0001101702 від 26.07.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 164,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 4 776,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 388,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилався на висновки акту перевірки, згідно яким укладені угоди ФОП ОСОБА_1 з постачальником сільськогосподарської продукції ПП « Стилет-Юг » та покупцем вказаної продукції Державному закладу « Спеціалізований санаторій « Південнобережний » відповідно до ч. І ст. 203, 215. 228. 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст.203 Цивільним Кодексом України) є нікчемними і в силу ст. 216 Господарського кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи, що визнання вказаних угод недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару від ПП « Стилет-Юг », тому на думку податкового органу ФОП ОСОБА_1 порушені вимоги ст.13 Декрету КМ України № 13-92 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності в сумі 55 746,19 грн., а також порушенні п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 4 776,00 грн. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що одним із основних постачальників ФОП ОСОБА_1 є ПП « Стилет-Юг » (код 37048886), яке знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні з 01.04.2010 року за № 53253.

Актом перевірки передбачено, що в ході перевірки позивача був використаний акт від 09.03.11 р. № 614/23-2/37048886 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП „ Стилет Юг " (код 37048886) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями, оскільки протягом жовтня-грудня 2010 року ФОП ОСОБА_1 мала взаємовідносини з ПП « Стилет Юг ». Відповідно до висновків даного акту у ПП „ Стилет-Юг " відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, основний вид діяльності будівництво будівель (Код виду діяльності 45.21.1), чисельність працюючих на підприємстві ПП „ Стилет Юг " складає 3 особи.

Крім цього, актом перевірки відображено, що постачальниками ПП " Стилет-Юг " є

TOB „AB Групп", стосовно якого від Бориспільської ОДПІ отримана інформація, що директором та засновником підприємства є громадянин ОСОБА_5, який не має ніякого відношення до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, не встановлено наявність у товариства необхідних умов для ведення господарської діяльності.

TOB „ФМП -Лак" (35455333) від Бориспільської ОДПІ отримана інформація, що громадянин України ОСОБА_6 не має ніякого відношення до створення та ведення фінансово-господарської діяльності TOB « ФМП-Лак» , встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, підприємство не знаходиться за адресою реєстрації.

TOB „CBC Плюс" актом Бориспільської ОДПІ від 18.02.2011 р. встановлено, що громадянин ОСОБА_7 є засновником та директором TOB "СВС Плюс", але приблизно з липня 2010 р. не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

ТОВ « СГ Груп» від Бориспільської ОДПІ отримана інформація, що 29.09.2010 року по факту створення TOB «СГ Груп» порушена кримінальна справа за ознаками вчинення злочину за ч. 2 ст. 205 КК України, встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності

TOB „БК ЮСГ" актом Бориспільської ОДПІ від 22.02.2011 р. встановлено, що свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.01.2011 р.; порушена кримінальна справа № 53-3668 за ознаками складу злочину передбаченого ч. З ст. 212 КК України; в порушенні кримінальної справи відносно директора TOB ,.БК ЮСГ" за ознаками вчинення злочинів за ст.ст. 205, 212 КК України відмовлено за його не причетністю; встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності

TOB „ Компанія Промресурс ЛТД " актом перевірки Бориспільської ОДПІ від 18.02.2011 р. встановлено, що за юридичною адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, б. 79. не знаходиться, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим анульовано свідоцтво платника ПДВ.

ТОB « PA «Луар-Медіа Студії» - від Бориспільської ОДПІ отримана інформація, що директор та засновник товариства громадянка ОСОБА_8 не має ніякого відношення до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, інформація місцезнаходження товариства відсутня, встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності;

ПП "Технополімер" від Бориспільської ОДПІ отримана інформація, що за повідомленням директора ОСОБА_9 з 28.09.2010 р. фінансово-господарська діяльність не проводиться, встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності;

TOB „ Легат М» ДПІ у Подільському районі м. Києва надана інформація, що товариство має стан платника „32" - фактичне місцезнаходження не встановлено, директор та засновник підприємства не непричетний до реєстраційної діяльності підприємства.

TOB „ВКП „ДВМ" ДПІ у Подільському районі м. Києва надана інформація, що товариство має стан платника „8" - до ЄДР внесено запис про відсутність місцезнаходження.

ПП „ Ніка і Компанія" - ДПІ у Подільському районі м. Києва надана інформація, що підприємство має стан платника „23" - місцезнаходження не встановлено.

ПП « НВП « Норма - Хім.» - від ДПІ у м. Херсоні отримана інформація, що підприємство має стан платника „14" - визнано банкрутом.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що 15.03.2011 року порушена кримінальна справа стосовно групи невстановлених осіб, які з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємством, без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували створення ПП «Стилет-Юг» (код ЄДРПОУ 37048886), ПП «Альтекс-Юг» (код ЄДРПОУ 37048928), ПП «Агропрайд ЄДРПОУ 35870453), ПП «Югтрансагро» (код ЄРПОУ 36580289).

Таким чином, на думку ДПІ, усі операції з купівлі-продажу за участю ФОП ОСОБА_10 з контрагентами, відображеними в акті перевірки, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП " Стилет-Юг », то оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП « Стилет-Юг » укладені усні угоди, за яким постачальник (ПП « Стилет-Юг ») передав у власність покупця сільськогосподарську продукцію протягом жовтня-грудня 2010 року на загальну суму 445969,50 грн., у тому числі ПДВ 74328,25 грн.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, оцінюючи договірні правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПП « Стилет-Юг » суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за субєктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; можливість вільного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; можливість сторін свободу визначати форму договору, який вони уклали.

У судовому засіданні позивач пояснила, що її підприємницька діяльність повязана із здійсненням сімейного бізнесу, в якому беруть участь її чоловік ФОП ОСОБА_10, та його мати ФОП ОСОБА_11 Предметом підприємницької діяльності є оптова закупівля овочів та фруктів на оптових ринках у с. Копані та с. Раденськ Цюрупинського району Херсонської області та подальша їх реалізація відповідно до результатів виграного тендеру до оздоровчих закладів АРК Крим. Вказані обставини свідчать про сезонний характер підприємницької діяльності, умовами якого є оптова закупівля сільськогосподарської продукції, транспортування її до оздоровчих закладів АРК Крим шляхом накопичення договірної партії продукції згідно договорів поставки та відповідального зберігання з правом користування, укладених з Державним закладом « Спеціалізований санаторій « Південнобережний ». Фактичне виконання умов усних угод щодо закупівлі сільськогосподарської продукції здійснювалось з урахуванням того, що фрукти та овочі швидко псуються, тому оптова закупівля продукції здійснювалася шляхом отримання в телефонному режимі замовлень від Державного закладу « Спеціалізований санаторій « Південнобережний » і відповідно в такому ж порядку здійснювалось замовлення на сільськогосподарську продукцію у ПП « Стилет-Юг » протягом жовтня - грудня 2010 р. Умови поставки продукції від ПП « Стилет-Юг» передбачали франко - перевізник ФОП ОСОБА_1 с. Копані та с. Раденськ Цюрупинського району Херсонської області. Завантаження продукції здійснювалось на облаштованих майданчиках для вантажного автотранспорту на вказаних оптових ринках у вантажні автомобілі, які належать її чоловіку, та керувалися безпосередньо позивачем та її чоловіком при здійснені перевезення до покупця у АРК Крим. Розрахунки із ПП « Стилет-Юг» проводились у безготівковому порядку.

Дані обставини також підтверджені поясненнями ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11, допитаних у судовому засіданні в якості свідків.

В ході розгляду справи з пояснень свідків, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом не встановлено доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах, при цьому з боку субєкта владних повноважень таких доказів суду не надано.

З положень ч. 3 ст. 2 КАС України слідує, що суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість висновку акту перевірки стосовно встановлених обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу оскаржувальних рішень.

За таких обставин, суд при вирішенні справи перевіривши обґрунтованість доводів ДПІ про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР виходив із наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ФОП ОСОБА_1 є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.11.2007 р. № 100074737, індивідуальний податковий номер 2576021543, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 30.06.2011р. № 2241/17-2/2576021543.

ПП « Стилет-Юг» є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.06.2010 р. № 100287352, індивідуальний податковий номер 370488821039, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 09.03.11 р. № 614/23-2/37048886.

Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та ПП « Стилет-Юг » до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.

На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості сільськогосподарської продукції, у тому числі сплату ПДВ у ціні товару, за вказаним вище правочином шляхом виплати грошових коштів у безготівковій формі, про що свідчать виписки ПАТ КБ « Приватбанк» з банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2010 року. Наявні у справі документи засвідчують, що грошові кошти вибули з власності позивача і докази їх повернення до позивача відсутні, що підтверджує наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо реального розрахунку за сільськогосподарську продукцію.

Із матеріалів справи також вбачається, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за перевіряємий період. Факт наявності податкових накладних та їх відповідність вимогам діючого законодавства позивачем не оспорювався.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Ваговим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП « Стилет-Юг » є те, що зазначена сільськогосподарська продукція була реалізована іншим субєктам підприємницької діяльності, що підтверджується договорами поставки, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та Державним закладом « Спеціалізований санаторій « Південнобережний » за № 78 від 09.07.2010 року, № 33 від 12.03.2010 р., № 32 від 12.03.2010 р., б\н від 02.02.2010 року, договором відповідального зберігання від 04.11.2010 року, видатковими та податковими накладними, банківські виписки щодо здійснення розрахунку за вказаними договорами, листом-запитом ФОП ОСОБА_1 від 23.11.2011 року, листом відповіддю Державного закладу « Спеціалізований санаторій « Південнобережний », актом звіряння взаєморозрахунків, реєстром розподілу між оздоровчими закладами сільськогосподарської продукції, придбаної у ПП « Стилет-Юг» протягом жовтня-грудня 2010 року.

Таким чином, реальне виконання договорів поставки сільськогосподарської продукції та її звязок з господарською діяльністю позивача підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Окрім порушень, допущених контрагентом позивача, ДПІ посилається на відсутність у ФОП ОСОБА_1 доказів фактичного отримання та відвантаження продукції, необхідних умов для виконання постачання або здійснення відповідної господарської діяльності.

Судом встановлено, що позивач має посвідчення водія із 2001 р., яке дозволяє їй керувати транспортними засобами категорії “В”, чоловік позивача ОСОБА_10 має посвідчення водія із 1994 р., яке дозволяє йому керувати транспортними засобами категорії “В”, “С1”, “С”. Факт перебування у володінні ОСОБА_12 трьох вантажних автомобілів підтверджується наступними документами: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вантажного фургону марки “ Рено ” від 22.09.2009 р., свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вантажного рефрижератора марки “ Рено ” від 05.02.2010р., нотаріально посвідченою довіреністю від 21.03.2008р., виданою ОСОБА_13, власником вантажного фургону марки “ Рено ” на розпорядження майном та тимчасовим реєстраційним талоном, оформленим на імя ОСОБА_12 Вказані обставини ДПІ не оспорювались.

Суд також не погоджується з доводом ДПІ щодо визнання нікчемними операції між позивачем та ПП « Стилет - Юг » за ознакою відсутності товарно-транспортної накладної, виходячи із наступного.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансом України від 14.10.1997 р. за № 363, визначено, що -

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). ( пункт 11.5.);

З аналізу вищевикладених правових норм, суд бере до уваги, що за умовами фактичного виконання договору з ПП « Стилет-Юг» транспортування сільськогосподарської продукції здійснювалось автотранспортом вантажоотримувача, а обовязок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, тобто на ПП « Стилет-Юг », тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних на отриману від ПП « Стилет-Юг » сільськогосподарську продукцію не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР є законним.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочином між ФОП ОСОБА_1 та ПП « Стилет-Юг» підлягає відхиленню, так як зазначений довід мотивований висновком акту перевірки ПП « Стилет-Юг» щодо неможливості фактичного здійснення як контрагентами - постачальниками ПП „ Стилет - Юг", так і безпосередньо ПП « Стилет-Юг» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач, його контрагент та подальші контрагенти по ланцюгу постачання є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок № 984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Крім цього, суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Спрямованості мети правочину між ФОП ОСОБА_1 та її контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Також висновок акту перевірки не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та на те, в чому таке порушення полягає.

В матеріалах справи, також відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Вказаний в акті перевірки факт порушення кримінальної справи відносно групи невстановлених осіб, які в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували створення ПП «Стилет-Юг», не приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, рішеннями суду про визнання їх такими чи вироками суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що вказано в акті перевірки, визначається законом як фіктивний ( ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже було зазначено вище, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентом, відсутні.

Стосовно порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» суд відзначає наступне.

Оподаткування доходів, одержаних протягом календарного року громадянами, зареєстрованими в установленому порядку як субєкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, від здійснення підприємницької діяльності регулюється четвертим розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 « Про прибутковий податок з громадян » із змінами та доповненнями (далі Декрет), зокрема внесеними Законом України від 23.03.99 р. № 539-XIV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрав чинності з 02.06.99 р., та четвертим розділом Інструкції про прибутковий податок з громадян, розробленої за вимогами ст. 23 Декрету, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12 та зареєстрованої у Мінюсті України 09.06.93 р. за № 64 (далі Інструкція).

Згідно зі ст. 13 цього розділу Декрету оподатковуваним доходом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу у звітному календарному році чи іншому звітному (податковому) періоді. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними у додатку 6 до Інструкції N 12.

Згідно із п. 14.5 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. N 12 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64 (із змінами та доповненнями, далі - Інструкція) фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом . У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.

Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду.

До складу витрат, безпосередньо повязаних із одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України « Про оподаткування прибутку підприємств» ( у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Валові витрати, повязані з провадженням підприємницької діяльності фізичної особи, включають витрати, визначені статтями 5 та 8 Закону з урахуванням відповідних обмежень i особливостей, зокрема щодо фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності.

Таким чином, оподаткування громадян субєктів підприємницької діяльності одночасно регулюється положеннями Декрету та Закону.

Пунктом п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., , встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, в ході господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 сплатила ПП « Стилет » грошові кошти у сумі 445969,50 грн., що підтверджується банківським виписками ПАТ КБ « Приватбанк», згідно яким призначення платежу є оплата за фрукти, овочі, та не заперечувалось в акті перевірки.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, з врахуванням положень встановлених пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України № 334/94-ВР позивачем було у відповідності до чинного законодавства відображено валові витрати від операцій з ПП « Стилет-Юг».

Згідно п.1.32 Закону України "№ 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п.5.3.9 ст.5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати мають бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши первинні документи та дані бухгалтерського обліку позивача по господарським взаємовідносинам з ПП « Стилет-Юг» суд вважає, що вказані документи підтверджують, що придбана сільськогосподарська продукція була в подальшому реалізована покупцям, доход від якої відображено у бухгалтерському обліку.

Виходячи з наведеного, висновки акту перевірки в частині заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності внаслідок недотримання вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" не підтверджуються документально.

В акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих матеріалів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність зазначеного правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши докази по справі , суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у позивача наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат та підстав про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” за взаємовідносинами з ПП « Стилет-Юг».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, щодо нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності.

Крім цього, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача з TOB « Стилет Юг» та його контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність подальшої реалізації сільськогосподарської продукції, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

В звязку з тим, що ДПІ не мала належних підстав для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо їх скасувань підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 року за № 0001101702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 164,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 4 776,00 гривень та штрафними санкціями в сумі 2 388,00 грн.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 року за № 0001091702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 83 619,29 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 55 746,19 гривень та штрафними санкціями в сумі 27 873,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі державної податкової інспекції у м. Херсоні судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 грудня 2011 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.8