Постанова № 20599411, 01.12.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р.

15 год.52 хв.Справа № 2-а-3064/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Васильєвої А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Багатогалузеве приватне підприємство « Бонус » ( далі позивач, БПП « Бонус») звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Цюрупинському районі (далі відповідач, ДПІ ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року № 0000942300/0 про визначення суми грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 220 899,00грн., у тому числі за основним платежем 147 266,00 грн., за штрафними санкціями 73 633,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року № 0000932300/0 про визначення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 276 124,50 грн., у тому числі за основним платежем 184 083,00грн., за штрафними санкціями 92 041,50 грн.

Обґрунтування вказаних позовних вимог вмотивовані тим, що оскаржувальні податкові повідомлення рішення прийняті ДПІ на підставі висновку акту перевірки від 26.11.2010 року за № 1080/23-1/24104612 про результати планової виїзної перевірки БПП «Бонус» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, згідно якому БПП «Бонус» зменшено валові витрати на суму 736 332.00 грн. та податковий кредит на суму 147 266,28 грн. у зв'язку з безтоварністю операцій між БПП «Бонус» та ПП «Таврійські нафтові регіони» щодо купівлі-продажу нафтопродуктів за період січень-липень 2009 року та відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування нафтопродуктів по вказаній господарській операції. Позивач не погоджується з вказаним висновком ДПІ і вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання відповідних господарських операцій «безтоварними» без надання оцінки іншим доказам щодо реальності здійснення вказаного правочину. Зокрема, поставка нафтопродуктів БПП «Бонус» здійснювалися на умовах самовивозу власним автотранспортом підприємства у звязку з чим оформлювались подорожні листи, в яких відображено маршрут та кількість нафтопродуктів, що транспортуються. Крім цього, висновок ДПІ щодо нікчемності укладених угод по ланцюгу постачання нафтопродуктів TOB « Сінтекс Юг » - ПП " Таврійські нафтові регіони » - БПП « Бонус » як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, ґрунтується тільки на обставинах про відсутність у ТОВ « Сінтекс-Юг » відповідних умов для реалізації нафтопродуктів, але такого факту не встановлено щодо ПП «Таврійські нафтові регіони», в якого БПП «Бонус» безпосередньо були придбані нафтопродукти. Вказані обставини вказують на необґрунтованість висновку про «безтоварність» операцій купівлі-продажу нафтопродуктів між БПП «Бонус» та ПП «Таврійські нафтові регіони» та безпідставність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, зокрема правочинів, здійснених по ланцюгу постачання нафтопродуктів TOB « Сінтекс Юг » - ПП « Таврійські нафтові регіони » - БПП « Бонус », що є наслідком неправомірного включення підприємством до складу податкового кредиту у січні-липні 2009 року ПДВ у загальній сумі 147266,00 грн. та віднесення до валових витрат вартість товару в сумі 184 083,00 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи БПП « Бонус », зареєстровано в якості юридичної особи Цюрупинською районною державною адміністрацією Херсонської області 29.03.1996 року.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 2146 від 26.09.2003 року визначено, що одними із основних видів діяльності БПП « Бонус » є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом.

На підставі п.1 ст. 11 Закону України « Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. за № 509-ХП та відповідно до плану-графіку проведення перевірок фахівцями Цюрупинської ДПІ у Херсонській області була проведена планова виїзна перевірка БПП « Бонус » з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки ДПІ складено акт від 26.11.2010 року за № 1080/23-1/24104612 ( далі - акт перевірки), висновком якого є встановлення нікчемності правочинів, вчинених без мети реального настання правових наслідків по ланцюгу постачання нафтопродуктів TOB « Сінтекс Юг » - ПП « Таврійські нафтові регіони» - БПП « Бонус», що є наслідком порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 -ВР " Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94 -ВР) в частині віднесення до складу валових витрат вартість придбаного товару за вказаними правочинами на загальну суму 736 332,00 грн., у тому числі

- за 1 квартал 2009 року у сумі 188 187,00 грн.,

- за півріччя 2009 року у сумі 587691,00 грн. ( в т.ч. за П кв. 2009 р.- 399 504,00 грн.);

- за 9 місяців 2009 р. в сумі 736 332 грн. ( в т.ч. Ш кв. 2009 р.- 148 641,00 грн.);

- за 2009 рік у сумі 736 332,00 ( в т.ч. 4 кв. 2009 р.- 0,00 грн.),

що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 184 083,00 грн., у т. ч. 1 квартал 2009 року у сумі 47 047,00 грн., півріччя 2009 року у сумі 146 923,00 грн., 9 місяців 2009 року у сумі 184 083,00 грн., 2009 рік у сумі 184 083,00 грн.

Також у звязку з висновком ДПІ щодо нікчемністю правочинів, здійснених по ланцюгу постачання нафтопродуктів TOB "Сінтекс - Юг" - ПП "Таврійські нафтові регіони" - БПП « Бонус» встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість (далі Закон України № 168/97-ВР) щодо неправомірного включення БПП « Бонус» до складу податкового кредиту ПДВ у січні - липні 2009 року у загальній сумі 147 266,00 грн. від вартості товару, який задокументовано, але фактично не придбавався від постачальника ПП "Таврійські нафтові регіони" (в межах обсягів придбання від TOB « Сінтекс »), у тому числі

- за січень 2009 року у сумі 24 963,00 грн.,

- за лютий 2009 року у сумі 2 457,00 грн.,

- за березень 2009 року у сумі 10 218,00 грн.,

- за квітень 2009 року у сумі 29 281,00 грн.,

- за червень 2009 року у сумі 50 619,00 грн.,

- за липень 2009 року у сумі 29 728,00 грн.,

в результаті чого БПП "Бонус" занижено податок на додану вартість у сумі 147 266,00 грн., у тому числі:

- січень 2009 року у сумі 24 963,00 грн.,

- лютий 2009 року у сумі 2 457,00 грн.,

- березень 2009 року у сумі 10 218,00 грн.,

- квітень 2009 року у сумі 19 779,00 грн.,

- травень 2009 року у сумі 9 502,00 грн.,

- червень 2009 року у сумі 50 619,00 грн.,

- липень 2009 року у сумі 21 274,00 грн.,

- серпень 2009 року у сумі 8 454,00 грн.

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “ Про порядок погашення податкових зобовязань платника податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі Закон України № 2181-ІІІ ) БПП " Бонус " за недоплату податку на додану вартість визначені штрафні санкції в розмірі 73 633,50 грн. та штрафні санкції в розмірі 92 041,50 грн. за недоплату податку на прибуток підприємств.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року № 0000942300/0, яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 220 899,00 грн., у тому числі за основним платежем 147 266,00 грн. та за штрафними санкціями 73 633,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року № 0000932300/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 276 124,50 грн., у тому числі за основним платежем 184 083,00 грн. та за штрафними санкціями 92 041,50 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилався на висновки акту перевірки, згідно яким укладені угоди на постачання паливно-мастильних матеріалів TOB "Сінтекс- Юг" з ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП "Таврійські нафтові регіони" з БПП « Бонус» по ланцюгу постачання TOB " Сінтекс-Юг " - ПП "Таврійські нафтові регіони" - БПП « Бонус » відповідно до пунктів 1, 2 ст. 215, пунктів 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України і в силу ст. 216 Господарського кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи, що визнання укладених договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару від ПП "Таврійські нафтові регіони" (в межах обсягів придбання від TOB "Сінтекс - Юг"), тому на думку податкового органу БПП « Бонус » порушені вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94 -ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за січень-липень 2009 року на загальну суму 184 083,00 грн., а також порушенні підпункти 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень-липень 2009 року на загальну суму 147 266,00 грн.

Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що одним із основних постачальників БПП "Бонус" є ПП "Таврійські нафтові регіони" (код 34668958), яке знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні з 21.01.2008 року за № 3935.

Відповідачем був отриманий від ДПІ у м. Херсоні акт від 19.09.2010 р. № 3723/23-5/34668958 про результати планової виїзної перевірки ПП « Таврійські нафтові регіони" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р., згідно якому визнано нечинними правочини ПП "Таврійські нафтові регіони" з контрагентом-постачальником TOB "Сінтекс - Юг" (код ЄДРПОУ 23080958) на загальну суму 4 284 775,61 грн., у т.ч. ПДВ 714 130,00 грн., та контрагентами-покупцями на загальну 4 631 747,63 грн., у т.ч. ПДВ 771 957,94 грн., в тому числі БПП "Бонус" на загальну суму 883 597,68 грн., у т.ч. ПДВ 147 266,28 грн. Даним актом також встановлено, що ПП "Таврійські регіони" на протязі січня - липня 2009 року здійснив оприбуткування ПММ від постачальника TOB « Сінтекс- Юг" (код 23080958, м. Миколаїв) на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.08 р. б/н.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва актом від 26.02.2010 р. № 2278/23-100/23080958 про результати невиїзної документальної перевірки TOB "Сінтекс - Юг" з питань правових правовідносин з платниками податків, в тому числі ПП "Таврійські нафтові регіони" за період з 01.01.09 р. по 31.07.09 р. визнано нечинними правочини TOB "Сінтекс - Юг" з ПП « Таврійські нафтові регіони » період січень - липень 2009 року на загальну суму 4 284 775,61 грн., в т.ч. 714 130 грн., а саме: бензин А - 92 у кількості 358 778 л, бензин А 95 у кількості 10 324 л, дизельне пальне 524 700 л. Крім цього вказаним актом встановлено, що TOB " Сінтекс Юг " визнано банкрутом, анульовано свідоцтво ПДВ з 27.07.09 р., знято з обліку від 26.05.10 р за № 10/14/10, не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, належної кількості трудових ресурсів. 12.10.2009 року співробітниками ДПА у Миколаївській області проти TOB "Сінтекс - Юг" порушено кримінальну справу № 09800036 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України по факту створення фіктивного підприємства TOB "Сінтекс - Юг", оскільки згідно допиту засновника підприємства ОСОБА_4 встановлено, що він зареєстрував TOB "Сінтекс - Юг" (код 23080958) за проханням знайомого та за винагороду без наміру проведення фінансово господарської діяльності.

Таким чином, на думку ДПІ, операції по ланцюгу постачання TOB "Сінтекс-Юг"- ПП "Таврійські нафтові регіони» - БПП "Бонус" не мали реальний товарний характер оскільки у зв'язку з перевіркою контрагента TOB "Сінтекс-Юг" у 2-му ланцюгу постачання встановлено, що він не мав умов для реалізації даної продукції, транспортування нафтопродуктів не підтверджено товарно-транспортними накладними, що свідчить про відсутність наміру у створені правових наслідків, а тому такі угоди носять фіктивний характер по всьому ланцюгу постачання.

Суд вважає вказаний висновок відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Таврійські нафтові регіони», то матеріали справи свідчать про те, що між БПП « Бонус» та ПП "Таврійські нафтові регіони» був укладений договір поставки нафтопродуктів від 02.02.2009 р. за № 02/01/09-1.

Згідно з умовами вказаного договору ПП "Таврійські нафтові регіони» передає у власність БПП « Бонус» товар за найменуванням, у кількості та по ціні відповідно до рахунків фактур, які є невідємною частиною договору ( п.п. 1.1 1.2. договору); поставка товару здійснюється автотранспортом перевізника або автомобільним транспортом покупця окремими партіями ( п.2.3. договору); сторони погоджують між собою можливість поставки кожної партії товару на підставі заявок ( п. 2.4.); покупець сплачує вартість партії товару і вартість її транспортування автомобільним транспортом перевізника на умовах попередньої оплати ( п. 3.2. договору).

На адресу позивача були виписані податкові накладні, товари оплачені в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Таврійські нафтові регіони», що не заперечувалось ДПІ у акті перевірки позивача.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

БПП « Бонус » є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.06.2000 р. № 30980112, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у Цюрупинському районі від 26.11.2010 року за № 1080/23-1/24104612.

ПП « Таврійські нафтові регіони » є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.08.2008 р. № 100119558, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 19.09.2010 р. № 3723/23-5/34668958.

Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та ПП « Таврійські нафтові регіони », до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за перевіряємий період. Факт наявності податкових накладних та їх відповідність вимогам діючого законодавства позивачем не оспорювалось.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що придбані нафтопродукти у межах господарської діяльності підприємства реалізовувались кінцевому покупцю через власні АЗС, що підтверджується товарно-касовими звітами по нафтопродуктах, накладними на внутрішнє переміщення товару, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 282, банківськими квитанціями по внесенню готівкових коштів на банківський рахунок БПП « Бонус».

Окрім того, ваговим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП « Таврійські нафтові регіони » є те, що зазначені нафтопродукти були реалізовані іншим субєктам підприємницької діяльності, що підтверджується відображенням в акті перевірки доходу БПП « Бонус» від продажу товарів ( послуг) за перевіряємий період в сумі 29533706,00 грн., на формування якого мав вплив здійснення позивачем операцій по реалізації паливно-мастильних матеріалів ТОВ « АРС», ДП « Степовий ім. Виноградова», ЦМУ водного господарства, МКП « Цюрупинський комунгосп» та іншим вітчизняним замовникам кінцевим споживачам, що також не оспорювалось відповідачем в ході розгляду справи.

Таким чином, реальне виконання договорів поставки нафтопродуктів та їх звязок з господарською діяльністю позивача підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Окрім порушень, допущених контрагентом позивача, ДПІ посилається на відсутність у БПП « Бонус» оформлених товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів від ПП « Таврійські нафтові регіони », що не заперечується позивачем і пояснюється тим, що поставки нафтопродуктів здійснювалися автотранспортом ПП «Бонус» на умовах самовивозу. За підприємством зареєстровані та відповідно обладнані автомобілі: ГАЗ-3307 74-37 ХОП та МАЗ ВТ 9909 АЕ і для оформлення транспортування нафтопродуктів водіям видавалися подорожні листи, в яких відображено маршрут транспортування та кількість нафтопродуктів, що транспортуються. Наявність у позивача власного спеціально обладнаного автотранспорту для перевезення нафтопродуктів та наявність подорожніх листів ДПІ не оспорювалось.

Суд не погоджується з доводами ДПІ щодо визнання безтоварними операції між позивачем та ПП « Таврійські нафтові регіони » за ознакою відсутності товарно-транспортної накладної, виходячи із наступного.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. за № 281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 ( пункт 5.4.1. розділу 5.4.)

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансом України від 14.10.1997 р. за № 363, визначено, що -

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ( розділ 1. Терміни та поняття);

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. ( пункт 11.1.);

товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). ( пункт 11.5.);

після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. ( пункт 11.6.);

перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. ( пункт 11.7.)

З аналізу вищевикладених правових норм, суд бере до уваги, що за умовами укладеного позивачем договору з ПП « Таврійські нафтові регіони » транспортування нафтопродуктів на склад позивача у м. Цюрупинськ здійснювалось безпосередньо власним автотранспортом БПП « Бонус», тобто вантажоотримувачем, а обовязок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, тобто на ПП « Таврійські нафтові регіони », тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Крім того, за умовами вказаних договорів позивач здійснював 100 % передплату товару, що відповідно до пп.7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 давало позивачу всі підстави для віднесення до податкового кредиту ПДВ по цим операціям за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних на отримані від ПП « Таврійські нафтові регіони » нафтопродукти не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту. Доводи податкового органу про відсутність реальності здійсненої господарської операції та нікчемності укладеного між позивачем та ПП «Таврійські нафтові регіони » договору про поставку нафтопродуктів за вказаною підставою спростовується наданими позивачем подорожніми листами, які відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні відносяться до первинних документів.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР є законним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000932300/0 від 10.12.2010 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 184083,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 92 041,50 грн., то суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 -ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.8 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 -ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94 -ВР неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Як вказано в акті перевірки за перевіряємий період БПП « Бонус» задекларовано валовий дохід за вказаний період в сумі 29615606,00 грн. ( розділ 3.1.1. акту), валові витрати склали 28791579,00 грн. ( розділ 3.1.2. акту ), що підтверджує направленість діяльності позивача на отримання доходу. Крім цього, досліджені в судовому засіданні первинні документи позивача не дають підстав для встановлення будь-яких обмежень щодо віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у ПП « Таврійські нафтові регіони » нафтопродуктів, які використовувались у власній господарській діяльності та реалізовувались позивачем з метою отримання доходу, тому у ДПІ відсутні законні підстави щодо зменшення БПП « Бонус » валових витрат на загальну суму 736 332,00 грн. та встановлення порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94 -ВР).

Стосовно висновків ДПІ щодо встановлення порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених БПП « Бонус» при придбанні нафтопродуктів суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. І ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання, за змістом ч. І ст.174 ГК України, виникає, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч. І ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Наведену норму слід застосовувати з урахуванням приписів цивільного законодавства України, зокрема - частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

- частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту ст. 215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст. 228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписом ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснює, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Спрямованості мети правочину між БПП « Бонус» та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Також висновок акту перевірки не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та на те, в чому таке порушення полягає.

В матеріалах справи, також відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили. Податковим органом в акті перевірки також не зазначено про наявність такого рішення.

Представник ДПІ не зміг надати суду пояснень з приводу існування такого рішення щодо позивача чи відкриття провадження у кримінальній справі за фактом порушення вимог ст. 228 ЦК України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що вказано в акті пеервірки, визначається законом як фіктивний ( ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже було зазначено вище, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентом, відсутні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 72 КАС України не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, посилання ДПІ на акт державної податкової інспекції у м. Херсоні від 19.09.2010 р. № 3723/23-5/34668958 про результати планової виїзної перевірки ПП « Таврійські нафтові регіони" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р., на підставі якого визнано нечинними правочини ПП "Таврійські нафтові регіони" з контрагентом-постачальником TOB "Сінтекс - Юг", як на одну з підстав встановлених порушень БПП « Бонус », є неправомірним, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 року спростований висновок ДПІ у м. Херсоні щодо «безтоварності» господарських операцій між ПП « Таврійські нафтові регіони » та TOB « Сінтекс Юг».

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, щодо нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім цього, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача з TOB « Сінтекс Юг» - контрагентом ПП « Таврійські нафтові регіони », про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих нафтопродуктів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

В звязку з тим, що ДПІ не мала належних підстав для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Закону України № 2181-Ш відповідач не мав підстав для визначення БПП « Бонус» штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо їх скасувань підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов Багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2010 року № 0000942300/0, № 0000932300/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь Багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 грудня 2011 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6