Постанова № 20599255, 07.12.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р.

11 год.45 хв.Справа № 2-а-4549/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кравченко А.О.,

за участю:

представника позивача - Хухлиніної А.С.,

представників відповідача - Федченка В.В., Чечина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом "Оптима Транс Ойл"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області <3-я особа >про скасування податкових повідомлень-рішень в частині,

встановив:

Приватне підприємство "Оптима Транс Ойл" (далі позивач, ПП) звернулось з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області (далі відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 02.09.2011р. № 0001062301 про зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ та № 0001002301 про визначення зобовязань із ПДВ повністю, а також № 0001012301 про визначення зобовязань із податку на прибуток в частині основного платежу - 555724,00 грн. та штрафних санкцій 138931,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі неповного вивчення всіх обставин ведення господарської діяльності підприємством, неналежної оцінки його бухгалтерських та податкових документів та невірного застосування норм діючого податкового законодавства при оподаткуванні результатів здійснення господарської діяльності.

Зокрема позивач наголошує про безпідставність висновків щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат ПП "Оптима Транс Ойл" за рахунок операцій із ТОВ «Епіка», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Проекономбуд» у звязку із визнанням їх нікчемними через відсутність у зазначених підприємств виробничих потужностей та необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Позивач не погоджується із таким висновком, оскільки операції поставки йому товару від зазначених контрагентів були фактично здійснені: товар (пально-мастильні матеріали) поставлений та у подальшому використаний у господарській діяльності, оплата проведена у безготівковому порядку, бухгалтерські та податкові документи оформлені належним чином. Всі зазначені вимоги для формування валових витрат та податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що складені на підставі діючого податкового законодавства України та достовірного аналізу господарських відносин позивача і тому просили суд відмовити у задоволені позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначили, що операції між позивачем та його контрагентами були лише задокументовані, товар реально не поставлявся, правочини є нікчемними, а тому у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за цими угодами. Нікчемними правочини були визнані за актами перевірок контрагентів позивача, які були використані під час проведення перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення про збільшення позивачеві зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 19.08.2011р. № 485/23-8/34678547.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2011р. № 0001062301 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування із ПДВ на 2244,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2011р № 0001002301 позивачу визначено зобовязання із податку на додану вартість за основним платежем на 482067,00 грн. та за штрафними санкціями на 120517,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2011р. № 0001012301 позивачу визначено зобовязання із податку на прибуток за основним платежем - 566253,00 грн. та штрафними санкціями 141563,00 грн.

Позивач оскаржив до суду ППР про визначення зобовязання та зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ повністю та про визначення зобовязання із податку на прибуток в частині основного платежу 555724,00 грн. та штрафних санкцій 138931,00 грн.

Основним порушенням, що вплинуло на прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень став висновок акту перевірки від 19.08.2011р. про порушення підприємством ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Податковий орган вважає нікчемними правочини позивача із ТОВ «Епіка», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Проекономбуд», а тому виключає із складу валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені позивачем даним контрагентам, що відповідно призвело до визначення зобовязання із податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування із ПДВ.

Судом встановлено, що позивач 02.06. 2010 року уклав з ТОВ «Епіка» договір № 02/07 про постачання нафтопродуктів, строк дії договору до 31 грудня 2010 року. У розділі «Предмет договору» визначено, що Постачальник (ТОВ «Епіка») постачає Покупцю (Позивач) нафтопродукти у кількості та асортименті по заявці Покупця. Другий розділ договору «Порядок передачі нафтопродуктів» передбачає, що передача нафтопродуктів здійснюється після надходження оплати на розрахунковий рахунок Постачальника, доставка товару здійснюється за угодою сторін. На підставі договору ТОВ «Епіка» протягом липня, серпня, вересня, жовтня 2010 року поставило на адресу Позивача ПММ (дизельне пальне) на загальну суму 1894501,83грн. у кількості 300161л.

03.01.2010 року позивач уклав з ТОВ «ВКФ «Укпромснаб» договір № 030110 про постачання нафтопродуктів. У розділі «Предмет договору» визначено, що Продавець (ПП «ВКФ «Укпромснаб») зобов'язується передати, а Покупець (Позивач) прийняти та оплатити, нафтопродукти, найменування, кількість, асортимент та ціна яких вказані у видатковій накладній. Другий розділ договору «Порядок розрахунків» передбачає, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (ПП «ВКФ «Укрпромснаб»), на підставі рахунку, виставленого Продавцем. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом (розділ 3 договору «Умови та строки поставки»). Відповідно до даного договору ПП «ВКФ «Укрпромснаб» протягом вересня, жовтня, листопада 2010 року, лютого 2011 року поставило позивачу ПММ (дизельне пальне) на загальну суму 2238220,90грн. у кількості 345055л.

21.05.2010 року позивач уклав договір з ТОВ «Промекономбуд» № 21/05-10-01 про постачання нафтопродуктів, строк дії договору до 31.12.2010 року. У розділі «Предмет договору» визначено, що Постачальник (ТОВ «Промекономбуд») постачає Покупцю (Позивач) нафтопродукти у кількості та асортименті по заявці Покупця. Другий розділ вказаного договору «Порядок передачі нафтопродуктів» передбачає, що передача нафтопродуктів здійснюється після надходження оплати на розрахунковий рахунок Постачальника, відвантаження товару здійснюється транспортом Покупця (Позивача) або за угодою сторін. На підставі договору ТОВ «Промекономбуд» протягом травня, червня 2010 року поставило на адресу Позивача ПММ (дизельне пальне) на загальну суму 721340,04грн. у кількості 112811л.

За наслідками господарських операцій сторонами складені фінансово - бухгалтерські документи: накладні, податкові накладні, оплата проведена повністю у безготівковому порядку, що не заперечується податковим органом. Поставка товару здійснена за рахунок покупця його транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Під час проведення перевірки податковим органом використані акти перевірок контрагентів позивача.

Актом Ленінської МДПІ у м. Луганську про проведення невиїзної документальної перевірки з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання ПП "ВКФ "УКРПРОМСНАБ" (код ЄДРПОУ 34202109) від 13.04.2011 № 515 /16-34202109 за лютий 2011 р. встановлено відсутність умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, тобто неможливість постачання товару.

Актом Ленінської МДПІ у м. Луганську проведення перевірку з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання ТОВ «Епіка» (код ЄДРПОУ- 35773735) від 06.12.2010р. №2424/16 за вересень 2010 р. встановлено відсутність умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, тобто неможливість постачання товару.

Актом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 11.03.2011р. № 23/23-2/36888420 про проведення перевірки ТОВ «Промекономбуд» (код ЄДРПОУ 36888420) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2009 р. по 10.03.2011 р. встановлено неможливість проведення зустрічної перевірки, у зв'язку з проведенням процедури банкрутства ТОВ.

Суд критично ставиться до використання даних актів як підстави для визнання угод позивача нікчемними, оскільки акт перевірки ПП "ВКФ "УКРПРОМСНАБ" стосується лютого 2011 р. у той час, як поставка ТМЦ позивачу відбулася у вересні, жовтні, листопаді 2010р., лютому 2011р.; акт перевірки ТОВ «Епіка» стосується вересня 2010 р., у той час поставка ТМЦ відбулася у липні, серпні, вересні, жовтні 2010р.; рішення загальних зборів учасників ТОВ «Проекономбуд» про ліквідацію підприємства датоване 17.11.2010р. за № 02/11, у той час, поставка ТМЦ відбувалася у травні, червні 2010р.

Також суд не погоджується із позицією ОДПІ, що позивач мав господарські взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які втратили статус платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» відбувалися у вересні, жовтні, листопаді 2010 року, лютому 2011 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» анульоване 29.03.2011 року; господарські операції позивача з ТОВ «Промекономбуд» відбувалися у травні, червні 2010 року., а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» анульоване 04.10.2010 року (за ініціативою власника підприємства), господарські операції позивача з ТОВ «Епіка» (поставка ТМЦ) відбувалися у липні, серпні, вересні, жовтні 2010 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Епіка» анульоване 06.01.2011 року.

У акті перевірки однією із підстав нікчемності угод, відсутності реальної поставки товару податковий орган наводить пояснення працівника позивача ОСОБА_5, відібрані 01.07 та 09.08. 2011р. співробітниками податкової міліції ДПІ у м. Нова Каховка. Зокрема, ОСОБА_5, який здійснював перевезення пально-мастильних матеріалів позивачу, під час надання пояснень не міг назвати місце навантаження товару від ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», та не памятає назви підприємств ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка».

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, пояснив, що він працював водієм у ПП "Оптима Транс Ойл" із грудня 2009 року по травень 2011 року. Протягом усього часу роботи він займався перевезенням пально-мастильних матеріалів на базу ПП "Оптима Транс Ойл" у м. Нова Каховка. За ним був закріплений вантажний автомобіль (автоцистерна-бензовоз) ДАФ державний номер НОМЕР_4. Були випадки, коли цей автомобіль був несправний, він виїжджав на іншому автомобілі, номер не памятає. Товар доставляв із різних міст України: Луганська, Маріуполя, Мелітополя та ін. Поставка здійснювалась наступним чином: він отримував завдання від роботодавця на перевезення пального, отримував подорожній лист вантажного автомобіля та виїжджав на місце. Оскільки місцезнаходження бази підприємства, яке відвантажувало товар ОСОБА_5 не було відоме, його зустрічав на вїзді у місто представник постачальника та супроводжував до місця навантаження. Завантажившись, він отримував документи, які точно не памятає, оскільки звертав увагу лише на товарно-транспортні накладні, що потрібні під час транспортування. У поясненнях співробітникам податкової міліції назви підприємств точно згадати не міг, оскільки назви схожі, часто змінюються і пройшов час, памятає лише, що ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб» знаходилось у Луганську.

Директор позивача ОСОБА_6 та бухгалтер ОСОБА_1 суду пояснили, що ПП "Оптима Транс Ойл" співпрацювало із ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка», придбавало пально-мастильні матеріали. На підприємство постійно надходять пропозиції від продавців ПММ факсом та електронною поштою (контактні дані містяться у виданні «Золоті сторінки України»). До укладання угод бухгалтер здійснювала збір інформації про контрагента: свідоцтво про держреєстрацію юридичні особи, про реєстрацію платником ПДВ, відомості із бази даних ДПС жодних зауважень не було. Контрагенти були внесені до ЄДРПОУ, були платниками ПДВ. Угоди укладались із використанням факсу, потім сторони обмінювались оригіналами поштою. Оплата товару відбувалась по факту відвантаження виключно у безготівковому порядку. Поставка здійснювалась автотранспортом ПП "Оптима Транс Ойл". Водієм завжди передавалась ТТН. Інші первинні бухгалтерські передавались або водієм або надсилались поштою.

Загальний період діяльності позивача, у якому податковий орган зменшив валові витрати та податковий кредит становить травень-жовтень 2010р. та лютий 2011р.

Протягом цього періоду позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі правових норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.№ 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - №334/94-ВР), (травень-жовтень 2010р.) та Податкового кодексу України (лютий 2011р.).

Відповідно до Закону № 334/94-ВР для віднесення понесених витрат до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток для платника податків необхідним є належне документальне підтвердження цих витрат та безпосередню участь цих витрат в отримані оподатковуваних доходів в межах господарської діяльності платника податків.

За приписами п.1.32 ст.1 та п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Зазначені правові норми знайшли своє відображення і у ПК України.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка», які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі Закон N 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів (договорів, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур), оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцями ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» є дійсними.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 334/94-ВР та Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування валових витрат та податкового кредиту.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку валових витрат та податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат та податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

Факт того, що ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» на момент здійснення поставок позивачу ПММ мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість встановлено під час розгляду справи.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для зменшення такому платнику податків податкового кредиту.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

ОДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості зясувати всі обставини діяльності постачальників ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» на момент придбання у них товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості товару до валових витрат, а сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ОДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» не можуть бути причинами для невизнання задекларованих позивачем сум валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього суд бере до уваги наступні обставини.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р. залишено в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.01.2011р. по справі № 2а-9449/10/1270, якою визнані неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо неприйняття у ТОВ «Епіка» податкових декларацій із ПДВ за січень-жовтень 2010р., невнесення інформації до електронної бази податкової звітності ДПА та зобовязано відповідача вважати поданою податкову звітність.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2011р. визнано протиправними дії ДПІ у м. Луганську по проведенню документальної перевірки ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб».

Слід зазначити, що задекларовані позивачем валові витрати та податковий кредит по всім вказаним покупцям зменшені відповідачем не повністю, а лише часткового, з чого слідує, що не всі поставки продавців позивачу у зазначених періодах ОДПІ вважає нікчемними, а лише їх частину.

Аналізуючи в рамках перевірки господарську діяльність позивача ОДПІ стверджує, що ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» не мали можливості здійснювати постачання товару позивачу, а останній не мав можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання ПММ від контрагентів, і саме з цих підстав у висновках акту перевірки ДПІ вказує на недійсність валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, ОДПІ жодним чином не обґрунтовує, чому податковим органом по цим покупцям зменшуються не всі задекларовані позивачем валові витрати та податковий кредит по всім періодам, у яких були господарські відносини.

Окремо слід зазначити, що ОДПІ у акті перевірки посилається на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України, що зумовило його нікчемність.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Вказуючи на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, податковий орган фактично стверджує, що контрагенти позивач та ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» під час вчинення правочинів (підписання угод) не мали наміру щодо їх реального виконання.

Проте, підтвердити даний факт доказами податковий орган не може. Більш того, ОДПІ у акті перевірки намагається довести, що сторони не виконували умови договору вже після його укладення, не зупиняючись на меті укладення договору. Також суд відмічає, що податковим органом у акті перевірки визнано виконання умов договору зі строни позивача оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку, що не заперечується відповідачем.

З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчинених позивачем правочинів з ТОВ «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Промекономбуд» та ТОВ «Епіка» по купівлі-продажу ПММ відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є безпідставними.

Іншим порушенням, що вплинуло на визначення зобовязань із ПДВ стало наступне.

На порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість за травень 2010 року з операцій по безоплатній передачі апаратів ЕКК МІНІ-500.01 АЗС в розмірі 1312,50 грн.. що призвело до заниження ПДВ в сумі 262.50 грн.

Під час перевірки встановлено, що актом приймання-передачі від 01.05.10 на постійне безоплатне користування передано ПП ОСОБА_6, для провадження торгівельної діяльності: Апарат ЕКК М1НІ-500.01 АЗС,п.н. 54000177, ф.н. 2101000925; Апарат ЕКК МІНІ 500.01 АЗС, ф.н. 54100172, ф.н. 2101000755.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з …поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4. ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Також, пунктом 4.2. ст. 4 Закону №168/97-ВР встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових втрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до актів № ОТ-ООООООІ, № ОТ-0000002 від 31.12.2008 року, вищезазначені апарати виведені з експлуатації та зі складу основних фондів остаточною вартістю 656.25 грн. кожен.

Суд погоджується із позицією податкового органу щодо визначення зобовязання за даним порушенням.

Розмір заниженого об'єкту оподаткування ПДВ за травень 2010 року становить 656,25x2= 1312,50 грн. ПДВ - 1312,50 грн. х 20% = 262,50 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме скасування ППР від 02.09.2011р. № 0001062301 повністю, № 0001002301 в частині основного платежу - 481647,00 грн. та штрафних санкцій 120411,00 грн., № 0001012301 в частині основного платежу - 555724,00 грн. та штрафних санкцій 138931,00 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги приватного підприємства "Оптима Транс Ойл" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень в частині.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області від 02.09.2011р. № 0001062301 повністю, № 0001002301 в частині основного платежу - 481647,00 грн. та штрафних санкцій 120411,00 грн., № 0001012301 в частині основного платежу - 555724,00 грн. та штрафних санкцій 138931,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6