Постанова № 20598693, 27.10.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.

15 год. 50 хв.Справа № 2а-4443/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Гацана О. М., Гацан О. А.,

представника відповідача - Мкртчян Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена"

до державної податкової інспекції у м.Херсоні <3-я особа >про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Елена" (далі ППВКФ"Елена", позивач) звернулось до суду з позовом державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 р. № 0002220700, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 25453,48 грн., у тому числі за травень 2010 року на 15403,34грн., за червень 2010 року на 3128,00 грн., за листопад 2010 року на 4680,00грн. та за грудень 2010 року на 2242,14 грн.

Зазначене рішення складене на підставі акту невиїзної позапланової перевірки від 18.08.2011 р. №2981/07-0/14124668 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень, червень, листопад, грудень 2010 р. (далі акт перевірки).

Висновку про завищення ППВКФ"Елена" сум бюджетного відшкодування податковий орган дійшов через неможливість підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам постачальників товарів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги. Вважають, що підприємство не завищувало заявлені суми бюджетного відшкодування з ПДВ, всі вимоги податкового законодавства ним дотримані. Угоди, укладені між позивачем та його безпосередніми контрагентами (контрагентами по першому ланцюгу) виконані належним чином. Позивач не має ні можливостей, ні повноважень перевіряти місцезнаходження та стан інших підприємств далі по ланцюгу постачання (другому та наступних), а також інформацію щодо того, чи здійснюють вони перерахування податкових зобовязань до бюджету, крім того такий контроль не входить до його обовязків.

Представник відповідача проти позову заперечувала, в його задоволенні просила відмовити. Відповідач вважає, право платника на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ залежить від сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по всьому ланцюгу постачання до виробника. При проведенні зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгах постачання встановлено, що позивач придбавав через посередників металопрокат та інші товари у субєктів господарювання, які за юридичною адресою не знаходились, або перебували в стані ліквідації (визнані банкрутами), тобто такі, по яким неможливо дослідити факту здійснення фінансово-господарських операцій та, відповідно, надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету внаслідок здійснення відповідних операцій. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ППВКФ"Елена" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Відповідно до акту перевірки від 18.08.2011 р. №2981/07-0/14124668 в період, за який здійснювалась перевірка, ППВКФ"Елена" займалось ремонтом власних суден та придбанням запчастин та матеріалів для проведення цього ремонту.

Податковим органом здійснено аналіз стану сплати податку на додану вартість постачальниками товарів позивачу, ПДВ по яких було включено до розрахунку бюджетного відшкодування за травень, червень, листопад, грудень 2010 року. Підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за вказані періоди стало те, що податковий орган не підтвердив сплату податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками по всіх ланцюгах проходження товарів.

На формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ вплинули взаємовідносини позивача з такими субєктами господарювання як ППТорговою фірмою "Укрмашпостач", ПП"Стальсервіс", ТОВ"ТД Фірма "Союз, ЛТД", ПП"Метацентр" та ПП"Сіріус".

Так, у квітні 2010 року одним з постачальників позивачу товару (фарби та ін.) було ППТоргова фірма "Укрмашпостач", яке в свою чергу придбало товар в ТОВ "Альянс+". Здійснити перевірку ТОВ "Альянс+" не видалось можливим, оскільки за місцем реєстрації воно не знаходиться (має стан "23").

Ще одним постачальником товару позивачу у квітні 2010 р. було ПП"Стальсервіс". Останнє придбало товар в ПП "Арт-Сенсіс". Згідно інформаційної бази ДПА України ПП"Арт-Сенсіс" має стан "9", до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням.

ПП"Стальсервіс" також було одним з постачальників позивача по першому ланцюгу в травні 2010 р. ПП"Стальсервіс" придбало товар в ПП "Стандарт-Сервіс", щодо якого до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

У жовтні 2010 р. одним з постачальників позивачу товару (піностворювача, бочок) було ТОВ"ТД Фірма "Союз, ЛТД", яке отримало продукцію від ПП "Елітрембудімідж", перевірити яке не видалось можливим через відсутність його за юридичною та фактичною адресою.

У листопаді 2010 р. постачальниками позивача були ПП"Метацентр" та ПП"Сіріус". В ПП"Метацентр" позивач придбав запчастини, в ПП"Сіріус" копіювальний апарат. Ні ПП"Метацентр", ні ПП"Сіріус" не є виробниками вказаних товарів, а придбали їх, відповідно, в ПП"Фрідом-Фич" та ТОВ "Діджіт". При проведенні податковим органом зустрічних перевірок встановлено, що ПП"Фрідом-Фич" не знаходиться за юридичною адресою, а ТОВ "Діджіт" перебуває у стадії ліквідації (визнано банкрутом).

Таким чином, заявивши до бюджетного відшкодування податок на додану вартість за травень, червень, листопад та грудень 2010 року за результатами господарських відносин з ППТорговою фірмою "Укрмашпостач", ПП"Стальсервіс", ТОВ"ТД Фірма "Союз, ЛТД", ПП"Метацентр" та ПП"Сіріус", позивач на думку відповідача, порушив вимоги пп.1.8 ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закону № 168/97-ВР). За висновками відповідача, позивач надмірно задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у звязку з неправомірним визначенням розміру податкового кредиту та невірного розрахунку зобовязань до сплати та бюджетного відшкодування з ПДВ за зазначені податкові періоди.

Надавши оцінку позиціям сторін та дослідивши докази у справі суд дійшов таких висновків.

За приписами пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Для підтвердження права на включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до податкового кредиту платник податку має отримати від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином складену податкову накладну.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді розрахована сума обєкту оподаткування, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судом встановлено, що позивач при складанні декларацій з податку на додану вартість за травень, червень, листопад та грудень 2010 року врахував податкові накладні на поставку товарів, які надали йому постачальники ППТоргова фірма "Укрмашпостач", ПП"Стальсервіс", ТОВ"ТД Фірма "Союз, ЛТД", ПП"Метацентр" та ПП"Сіріус". Позивач сплатив постачальникам податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, придбані товари позивач використав для ведення господарської діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Таким чином, позивач виконав вимоги закону щодо порядку декларування бюджетного відшкодування з ПДВ по відносинам з ППТорговою фірмою "Укрмашпостач", ПП"Стальсервіс", ТОВ"ТД Фірма "Союз, ЛТД", ПП"Метацентр" та ПП"Сіріус".

Відповідач не заперечував в судовому засіданні щодо наявності у позивача податкових накладних та інших письмових доказів, які свідчать про належне відображення в бухгалтерському обліку та в податковій звітності всіх господарських операцій позивача з його контрагентами, в тому числі і наявності безготівкових розрахунків за отримані товари, та їх використання в оподатковуваних операціях.

Відповідач, при дослідженні джерел формування податкового кредиту позивача висновки про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування зробив лише на підставі того, що він не зміг дослідити фактичну сплату ПДВ при продажі та перепродажі товарів, починаючи від виробника або експортера цього товару. Відповідач не зміг надати належних доказів про відсутність чи неможливість проведення цих операцій, що в кінцевому рахунку може свідчити про їх безтоварність.

Відповідач, посилаючись на пп.7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає, що джерелом відшкодування податку на додану вартість з бюджету є надходження цього податку до бюджету від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) платникові податку на додану вартість, який задекларував бажання отримати бюджетне відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок. Не сплата, або не підтвердження такої сплати ПДВ до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх ланцюгах проходження товарів не дає право платникові податку отримати бюджетне відшкодування з бюджету. При цьому, відповідач не вказує на можливий механізм контролю з боку платника ПДВ за такою сплатою податку до бюджету постачальниками товарів в 2-му та подальших ланцюгах проходження товарів. Відповідач не надав суду доказів про несплату податку всіма постачальниками, а лише в результаті неможливості це перевірити з тих чи інших підстав робить припущення про можливу несплату.

Суд вважає, що відповідач на виконання вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту. Відповідно до вказаної норми протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

На думку суду, не відображення зобовязань з продажу товарів у податковій звітності постачальником цих товарів свідчить про невиконання обовязків щодо декларування ПДВ до сплати саме постачальником, а не отримувачем товарів і, відповідно, обовязок податкового органу полягає у залученні до сплати саме суб'єкта підприємницької діяльності, який отримав доходи від продажу товарів, а не того суб'єкта господарювання, який поніс витрати по придбанню товарів та оплати предявленого до сплати ПДВ постачальником цих товарів.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в 2 ланцюгу постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими субєктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів на обґрунтування своїх заперечень, які підтверджували б, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

На думку суду, позиція ДПІ, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Відповідно до п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при його фактичній надмірній сплаті, а факт сплати позивачем ПДВ в складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як субєкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги ППВКФ"Елена" є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 19.08.2011 р. від 19.08.2011 р. № 0002220700 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 19.08.2011р. № 0002220700.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2011 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.2