Постанова № 20598629, 20.10.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р.

16 год. 20 хв.Справа № 2а-1505/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Василашка В. Д., Іщенка Є. П.,

представника відповідача - Шевченка О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Будресурси"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні <3-я особа >про скасування податкових повідомлень - рішень за зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Приватне підприємство "Будресурси" (далі ПП"Будресурси", позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2011р. №0000242301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 50199,39грн., в тому числі за основним платежем 33466,26грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16733,13грн., та №0000232301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 40159,72грн., в тому числі за основним платежем 26773,15грн., за штрафними санкціями 13386,57грн. Позивач також просить зобовязати ДПІ у м. Херсоні відновити у відповідних базах даних валові витрати ПП"Будресурси" в сумі 207736,57 грн., валові доходи в сумі 73871,54 грн., податковий кредит на суму 41 547,45 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14774,30 грн.

Спірні рішення прийняті на підставі акту від 16.01.2011 р. №19/23-3/32928594, складеного за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження правових відносин з ФОПОСОБА_4, ФОПОСОБА_5 та ФОПОСОБА_6 за період з 1 січня по 31 грудня 2008 р.

За даними акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що господарські операції із придбання та реалізації товарів між позивачем та його контрагентом по першому ланцюгу постачання - ФОПОСОБА_5, не мали реального характеру, товар не перевозився та не постачався, а тому угоди між цими контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків. Видаткові та податкові накладні за такими операціями видавались з метою подальшого формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ для інших субєктів господарювання по ланцюгу постачання до вигодонабувача, наслідком чого є втрати дохідної частини Державного бюджету України. Метою зазначених операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Підставою для висновку про безтоварність операцій між ПП"Будресурси" та ФОПОСОБА_5, стали, зокрема, обставини, що стосуються правосубєктності останнього та свідчать про відсутність в нього можливості здійснювати операції з поставки товарів. Так, ФОП ОСОБА_5 зареєстрований та взятий на облік в органах державної влади на втрачений паспорт громадянина України ОСОБА_5 із вклеєною фотокарткою невстановленої особи.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за вказаний період податковим органом встановлено його заниження позивачем на 33466,26 грн.

В порушення п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" (далі Закон № 334/94-ВР) приватним підприємством "Будресурси" до складу валових доходів неправомірно віднесено доходи від продажу товару на суму 73871,54 грн. за операціями, які фактично не проводились.

В порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР підприємством до складу валових витрат неправомірно віднесено вартість придбаних товарів, за операціями, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, та за документами, що є недійсними, на суму 207736,57 грн.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168/97-ВР) встановлено заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 26773,15грн.

За результатами перевірки позивачеві збільшено зобовязання з податку на прибуток внаслідок зменшення задекларованих валових доходів на 73871,54 грн. та зменшення валових витрат на 207736,57 грн.; з податку на додану вартість зобовязання збільшено внаслідок зменшення задекларованих зобовязань з продажу товарів на суму 14774,30 грн. та зменшення задекларованого податкового кредиту на 41547,45 грн.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали, вважають, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, всі господарськими операції, здійсненні ПП"Будресурси" носили реальний характер, належним чином оформлялись та фактично здійснювались. ОСОБА_5 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та як платник ПДВ. На думку позивача, для відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарської операції достатньо наявності придбаного товару та належним чином складених бухгалтерських та податкових документів. Тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримав позицію податкового органу, викладену в акті перевірки, вважає його висновки обґрунтованими, спірні податкові повідомлення-рішення правомірними. Вказав на те, що на час здійснення господарських операцій ОСОБА_5 знаходився в місцях позбавлення волі, а тому не мав можливостей для безпосереднього здійснення господарської діяльності з поставки товарів позивачеві. Правочини з поставки товарів позивачеві від імені ОСОБА_5 здійснювала не встановлена особа, яка використовувала паспорт із вклеєною фотокарткою. За поясненнями самого ОСОБА_5, ніякого відношення до діяльності ФОП ОСОБА_5 він не має, документи фінансово-господарської діяльності ніколи не виписував та не підписував.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, законодавство України передбачає безпосередню відповідальність субєктів підприємництва за врахування у процесі ведення підприємницької діяльності всіх ризиків, повязаних із здійсненням цієї діяльності.

Субєкт підприємницької діяльності при здійсненні господарської діяльності зобов'язаний перевірити правий статусу осіб, з якими здійснюються господарські звязки. У звязку з цим позивач, як субєкт підприємницької діяльності, здійснюючи таку діяльність, зобовязаний був діяти з належною обачністю та вжити всіх заходів щодо встановлення правоздатності особи, яка здійснювала фактичне постачання йому товарів (робіт, послуг).

Позивачем до суду надано копію договору від 01.02.2008 р. №20-7, відповідно до якого ПП ОСОБА_5 протягом 2008 р. зобовязувався поставити ПП"Будресурси" лісоматеріали хвойних порід у кількості 1000 куб. м. Як вбачається з цього договору, зі сторони постачальника підписаний він особисто ФОП ОСОБА_5, який, враховуючи викладені вище обставини, такі дії не вчиняв та фактично не міг його виконати. Це саме стосується й інших документів, складених від імені ФОП ОСОБА_5

Суд вважає, що позивач при укладені договору на поставку товарів та при фактичному його виконанні на всіх етапах здійснення господарських відносин мав зясовувати фактичний правовий статус постачальника товарів (робіт, послуг). Збитки, отримані субєктом підприємницької діяльності від неналежного врахування та мінімізації ризиків від здійснення підприємницької діяльності, є збитками самого субєкта підприємництва і не враховуються державою при оподаткуванні доходів цього субєкта підприємницької діяльності.

За змістом Законів № 334/94-ВР та № 168/97-ВР обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, визначений у вигляді різниці між задекларованими валовими доходами та задекларованими валовими витратами і нарахованою амортизацією. До валових витрат та податкового кредиту включаються витрати та ПДВ, які підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Право на податковий кредит та валові витрати у платника податків виникає за умов придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

На думку суду, позивач при оподаткуванні своїх доходів, отриманих при здійснення підприємницької діяльності, зобовязаний був неухильно дотримуватись зазначених вище норм податкового законодавства України, при цьому головною умовою врахування бухгалтерських та податкових документів у податковій звітності позивача є фактична поставка товарів (робіт, послуг) саме особами, які надали відповідні бухгалтерські та податкові документи.

За наданими суду доказами ФОП ОСОБА_5 фактично не постачав товар позивачеві та не міг його постачати, а позивач, у свою чергу, не отримував цей товар, а, отже, не міг використати його у своїй господарській діяльності з метою отримання оподатковуваних доходів, тому витрати на придбання такого товару не можуть бути враховані у складі валових витрат та податкового кредиту позивача.

Суд вважає посилання позивача на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_5 таким, що не спростовує правомірність визначення відповідачем податкових зобовязань за спірними рішеннями, оскільки, факт реєстрації в Єдиному державному реєстрі не є безспірним доказом належного здійснення господарських операцій, зокрема, в частині поставки товарів та не звільняє позивача від обов'язку перевірки повноважень суб'єкта господарювання при укладанні з ним цивільно-правових угод.

Враховуючи, що відповідачем доведено ту обставину, що ФОП ОСОБА_5 не здійснював взагалі підприємницьку діяльність і не міг її здійснювати (сам громадянин ОСОБА_5 перебував в місцях позбавлення волі), то є обґрунтованою позиція ДПІ щодо визначення таких угод нікчемними.

Обставини щодо перебування ОСОБА_5 під час реєстрації його як фізичної особи підприємця та вчинення господарським операцій вже неодноразово були предметом дослідження Херсонського окружного адміністративного суду по іншим справам і сам ОСОБА_5 був допитаний в судовому засіданні і дав такі пояснення, що ніколи не реєструвався і не займався підприємницькою діяльністю. Тому суд не вбачає потреби його допиту і по цій справі, оскільки його паспорт було використано по великій кількості правочинів, а особа яка ці дії вчинила притягнута до кримінальної відповідальності.

В даній справі предметом дослідження судом були обставини щодо фактичного виконання договору між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_5, реальності поставки товарів від продавців покупцю, та використання останнім його у своїй господарській діяльності, а, отже, і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями.

За змістом ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначені підставі для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх вимог. В свою чергу, надані відповідачем докази та встановлені судом обставини свідчать про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість. За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Будресурси" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2011 р. №0000242301/0, № 0000232301/0 та зобов'язанні державної податкової інспекції у м. Херсоні відновити у відповідних базах даних валові витрати позивача в сумі 207736,57 грн., валові доходи в сумі 73871,54 грн., податковий кредит на суму 41 547,45 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14774,30 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 жовтня 2011 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6