Постанова № 20597682, 16.08.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2011 р.

10 год. 15 хв.Справа № 2а-1430/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю:

представника позивача - Вац Н. В.,

представника відповідача - Тосік Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні <3-я особа >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" (далі ВАТ "ХБК", позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі ДПІ, відповідач), у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011р. № 0000051702, яким житлово-комунальному відділу (далі ЖКВ) ВАТ"ХБК" збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на 1713,21 грн., у тому числі за основним платежем на 571,07 грн. та за штрафними санкціями на 1142,14 грн.

Спірне рішення складене на підставі акту від 11.01.2011 р. №39/23-5/24943663, складеного за наслідками планової виїзної перевірки житлово-комунального відділу ВАТ"ХБК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

Як вбачається з акту перевірки, зобовязання з податку з доходів фізичних осіб збільшено внаслідок того, що, за даними податкового органу, ЖКВ ВАТ"ХБК" протягом 3-4 кварталів 2007 р. та протягом 2008-2010 рр. надавав фізичним особам додаткові блага у вигляді списання заборгованості за надані комунальні послуги, у звязку із закінченням строків позовної давності для стягнення цієї заборгованості та списання заборгованості по розрахункам з підзвітними особами - працівниками позивача.

За перевірений період підприємством списано заборгованість фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, всього на загальну суму 3768,72 грн. При цьому, підприємством, як податковим агентом, не утримано та не перераховано в бюджет податок з доходів фізичних осіб з вказаних виплат в сумі 565,35 грн., чим порушено приписи пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.4.2.9, пп.4.2.11 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон № 889-IV).

Крім того, підприємством за авансовим звітом від 10.09.2008р. № 125 відшкодовано підзвітній особі ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 32,41 грн. без належних підтверджуючих документів і, тим самим, на цю суму коштів надано фізичній особі-працівникові додаткове благо. З цих коштів підприємство, на думку відповідача, як податковий агент зобовязане було також утримати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб у сумі 5,72 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, обґрунтовує їх тим, що відповідач при проведені перевірки неправомірно визначив його обовязки, як податкового агента по утриманню та перерахуванню податку з доходів фізичних осіб з послуг, наданих фізичним особам, без стягнення їх вартості з отримувачів цих послуг. На думку позивача, відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" обовязок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб покладено на особу, яка отримує доходи, що підлягають оподаткуванню, тому доходи отримані фізичними особами від списання заборгованості юридичній особі підлягають декларуванню та оподаткуванню саме цими особами у порядку передбаченому пп.8.1.3 п.8.1 ст.8Закону №889.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вважає, що ЖКВ ВАТ"ХБК" при списанні заборгованості фізичних осіб за надані комунальні послуги тим самим надав цим особам додаткове благо на суми списаної заборгованості. В порушення норм Закону № 889-IV, який діяв до 24.11.2009р., підприємством не утримано податок з доходів, отриманих платниками податків від податкового агента як додаткове благо. Відповідно до закону додаткове благо включається до сукупного оподатковуваного доходу та підлягає оподаткуванню у джерела виплати (надання). Саме тому підприємство, як податковий агент, зобовязане було нарахувати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб на додаткове благо, яке надане фізичним особам у вигляді списаної заборгованості.

Сторони не заперечували проти наявності фактів списання заборгованості по комунальним послугам фізичних осіб, які не є працівниками позивача, у сумі 3768,72 грн. та відшкодування витрат підзвітної особи у сумі 32,41 грн. без належних підтверджуючих документів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

За змістом пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням;.

Відповідно до пп. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу також включаються сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Пп. 8.1.1. та 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-IV передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Виходячи з наведеного суд вважає, що підприємство при здійснені виплат та компенсацій на користь працівників, зобовязане враховувати вид цих виплат, а також забезпечувати документальне підтвердження цільового призначення проведених виплат та компенсацій своїм працівникам. При здійсненні господарської діяльності для сплати вартості товарів (робіт, послуг) підприємство має право використовувати готівкові та безготівкові способи розрахунків. У разі здійснення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) фізичною особою-працівником субєкту підприємницької діяльності, кошти надані фізичній особі для проведення цих операцій не є доходом даної фізичної особі, ці виплати (компенсації) не підлягають оподаткуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ЖКВ ВАТ"ХБК" здійснивши відшкодування коштів працівникові ОСОБА_11 у сумі 32,41 грн. без належного документального підтвердження звязку цих виплат з господарською діяльністю позивача фактично виплатив фізичній особі додаткові доходи (надав додаткове благо), які підлягали оподаткуванню з джерела виплати цих коштів. На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що відповідач правомірно нарахував позивачеві зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5,72 грн. щодо виплат гр. ОСОБА_11, а тому належить відмовити в задоволенні позовних вимог про скасування спірного рішення в частині збільшення грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 17,16грн., в тому в тому числі за основним платежем - на 5,72грн., за штрафними санкціями - на 11,44грн.

Разом з тим, досліджуючи обставини справи щодо списання заборгованості фізичних осіб за надані комунальні послуги суд встановив, що сутність заборгованості (дебіторської заборгованості) платника податку - фізичної особи перед ЖКВ ВАТ"ХБК" за комунальні послуги полягає в тому, що від платника податку - фізичної особи, яка є споживачем товарів (робіт, послуг) і не перебуває з підприємством-постачальником у трудових відносинах, не отримано плату за спожиті (використані) ним товари (роботи, послуги).

Якщо фізична особа - боржник не перебуває з підприємством (кредитором) у трудових відносинах, а також не належить до пов'язаної особи, його заборгованість перед кредитором переходить після закінчення строку позовної давності у категорію оподатковуваного доходу, проте такий оподатковуваний дохід не є "додатковим благом" або "подарунком" у обумовленому їх змісті для цілей застосування Закону.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253 - 256 цього Кодексу. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 Цивільного кодексу України).

Отже, необхідність віднесення суми боргу платника податку - дебітора до складу його оподатковуваного доходу так чи інакше має бути обумовлена лише фактом сплину строку позовної давності. Внаслідок цього у підприємства (кредитора), з яким фізична особа - боржник не перебуває у трудових відносинах, відсутнє реальне джерело виплати доходу на користь фізичної особи, за рахунок якого підприємство (кредитор) мало би змогу утримати податок у місячному податковому періоді, в якому збіг строк позовної давності.

Тому для цілей оподаткування доходу, що виник у платника податку (дебітора) відповідно до пп. 4.2.11 ст. 4 Закону, слід виходити з норм пп. 8.1.3 та 8.2.1 ст. 8 Закону № 889-IV.

Зокрема, якщо згідно з нормами Закону № 889-IV окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті податковим агентом, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (пп. 8.1.3). Відповідно до пп. 8.2.1 ст. 8 Закону № 889-IV платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

У зв'язку з цим, розмір оподатковуваного доходу такого платника податку визначатиметься на підставі річної податкової декларації, а погашення нарахованих податкових зобов'язань відбуватиметься безпосередньо за рахунок його доходу.

Виходячи з норм пп. 8.1.3, пп. 8.2.1 ст. 8 та пп. "б" і "г" п. 19.2 ст. 19 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", для забезпечення умов своєчасної сплати податку платниками податку (дебіторами) підприємству (кредитору) необхідно надати інформацію податковому органу за формою N 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" без утримання та відображення суми податку щодо осіб, які фактично отримали доходи у 2007-2010 роках відповідно до пп. 4.2.11 ст. 4 Закону № 889-IV.

За актом перевірки позивач вартість списаних комунальних послуг до складу звітності за формою № 1ДФ не включив і тим самим порушив порядок надання звітності про виплачені (нараховані) доходи на користь фізичних осіб, який передбачався законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Порядком заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. N 451 та зареєстрованого в Мінюсті України 22.10. 2003 р. за N960/8281.

Законом № 889-IV та названим Порядком не передбачалось нарахування податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій у разі не включення до складу розрахунку Ф №1-ДФ відомостей про виплачені доходи на користь фізичних осіб. Тому суд вважає неправомірним нарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 1696,05грн., в тому числі за основним платежем - на 565,35грн., за штрафними санкціями - на 1130,70грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням, а отже, зазначене рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 28.01.2011 р. №0000051702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 1 696,05грн., в тому числі за основним платежем - на 565,35грн., за штрафними санкціями - на 1130,70грн.

Відмовити у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 28.01.2011 р. №0000051702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 17,16грн., в тому числі за основним платежем - на 5,72грн., за штрафними санкціями - на 11,44грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 серпня 2011 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.8