Ухвала суду № 20597622, 05.10.2011, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 22Ц-2894/11Головуючий в суді першої інстанції:Каленяк Р.А.

Категорія: 21 Доповідач: Камзалов В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Камзалова В.В.

Суддів: Кучевського П.В., Медяного В.М.

При секретарі: Руденко О.М.

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства ( далі ПАТ ) « Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк ( далі Промінвестбанк)» на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 серпня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ « Промінвестбанк» в особі відділення ПАТ « Промінвестбанк» в м. Вінниці за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу - ОСОБА_3 та комунального підприємства ( далі КП) « Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації ( далі ВМБТІ )» про припинення іпотечного договору без номера від 6 листопада 2007 року та договору поруки № 06-3.3/1021 від 6 листопада 2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ « Промінвестбанк» в особі відділення « Промінвестбанку» м. Вінниці із залученням третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та КП «ВМБТІ» про припинення іпотечного договору без номера від 6 листопада 2007 року та договору поруки № 06-3.3/1021 від 6 листопада 2007 року, посилаючись на те, що про внесення змін до кредитних договорів, а саме : № 06-2.1/1019 від 6 листопада 2007 року на суму 10000000 грн., укладеного між « Промінвестбанком» та приватним підприємством « Торгово-універсальна фірма « Феріде» та № 06-2.1/1018 від 6 листопада 2007 року на суму 15000000 грн. та в доларах США 1500000 доларів США, укладеного між « Промінвестбанком» та приватним підприємством « Торгово-універсальна фірма « Феріде», якими збільшено обсяг його відповідальності, ні банк, ні позичальник позивача не повідомили, згоди на внесення зазначених змін ним, як майновим поручителем згідно іпотечного договору та як поручителем згідно договору поруки не надавалось, що є підставою для припинення зобовязань за договорами іпотеки та поруки з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 серпня 2011 року позов задоволено.

Припинено договір іпотеки без номера від 6 листопада 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 11686, що укладений між громадянином ОСОБА_2, ( ІДПН НОМЕР_1, який проживає за адресою : АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством « Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» ( код за ЄДРПОУ - 09302576, місце знаходження якого : м. Київ, провулок Шевченка 12 ) в особі філії « Відділення Промінвестбанку в м. Вінниці» ( код ЄДРПОУ 09302576, місце знаходження якого : м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе 23а).

Припинено договір поруки № 06-3.3/1021 від 6 листопада 2007 року, укладений між громадянином ОСОБА_2 ( ІДПН НОМЕР_1, який проживає за адресою : АДРЕСА_1) та публічним акціонерним товариством « Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» ( код за ЄДРПОУ 09302576, місце знаходження якого : м. Київ, провулок Шевченка 12 ) в особі філії « Відділення Промінвестбанку в м. Вінниці» ( код за ЄДРПОУ 09302576, місце знаходження якого : м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе 23а).

Застосовано наслідки припинення іпотечного договору від 6 листопада 2007 року

та зобовязано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 в день надходження рішення суду виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна за реєстровим № 5981396 та Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна за реєстровим № 5981377, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки без номера від 6 листопада 2007 року за № 11686, укладеного між ОСОБА_2 ( ІДПН НОМЕР_1, який проживає за адресою : АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством « Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» ( код за ЄДРПОУ -09302576, місце знаходження якого : м. Київ, провулок Шевченка 12), в особі філії « Відділення Промінвестбанку в м. Вінниці ( код за ЄДРПОУ 09302576, місце знаходження якого : м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе 23а).

Стягнуто з ПАТ « Промінвестбанк» на користь ОСОБА_2 17 грн. судового збору та 37 грн. ІТЗ.

Не погодившись з рішенням суду, банк подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства згідно ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини відповідно не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини ( аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права).

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання :

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ;

- чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та доказами на їх підтвердження ;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ;

- чи слід позов задовольнити або в позові відмовити ;

- як розподілити між сторонами судові витрати ;

- чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення ;

- чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, у звязку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя, що доведено матеріалами справи та не спростовано відповідачем на підставі ст.ст. 572, 593, 559 ЦК України, ст. 19 Закону України « Про іпотеку» припиняється право застави ( майнової поруки) як виду забезпечення виконання зобовязань.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

В матеріалах справи знаходяться докази того, що відповідно до договорів про внесення змін до кредитних договорів фактично змінено зобовязання яким збільшено обсяг відповідальності позичальника, а відповідно і поручителя. Проте відповідачем не спростовано того, що зміна основного зобовязання не узгоджена з поручителем. Матеріали справи не містять жодного доказу який би засвідчив протилежне.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Тому суд першої інстанції при винесенні рішення фактично дотримався процесуальних положень, щодо дослідження доказів та відобразив у рішенні результати оцінки доказів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких : припинення правовідношення.

Вимога про визнання договору поруки припиненним відповідає встановленим законодавством способам захисту цивільних прав.

При задоволенні позову суд вірно застосував норми матеріального права та взяв до уваги той факт, що ст. 559 ЦК України не передбачено можливості припинення поруки за рішенням суду, однак факт заперечення банком позову свідчить про невизнання поруки та майнової поруки за відповідними кредитними договорами припиненими, тобто невизнання інтересу позивача, повязаного з настанням або ненастанням його солідарної відповідальності за зазначеним договором, що є підставою для захисту цього інтересу судом у відповідності до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права ; 2) визнання правочину недійсним ; 3) припинення дії ; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення ; 5) примусове виконання обовязку в натурі ; 6) зміна правовідношення ; 7) припинення правовідношення ; 8) відшкодування збитків на інші способи відшкодування майнової шкоди ; 9) відшкодування матеріальної ( немайнової) шкоди ; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. 553 визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобовязання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною першою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ст. 509 цього кодексу зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Ст. 598 цього ж кодексу визначені підстави припинення зобовязання. Зазначеною статтею передбачено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, доводи, викладені позивачем в дані справі знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.

Так, факт збільшення обсягу відповідальності поручителя підтверджується поясненнями представника відповідача, який факту підвищення процентної ставки за кредитним договором не заперечував.

Аналізуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що банк, піднявши процентну ставку за кредитним договором в односторонньому порядку, без згоди позивача ( поручителя ), змінив умови кредитного договору таким чином, що це викликало збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Доводи банку, викладені ним у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів, з урахуванням наступного.

В апеляційній скарзі банк посилається на те, що при підписанні договору поруки та іпотечного договору позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору і прийняв ці умови. Також банк посилається на те, що позивач своїм позовом мав намір завдати шкоди відповідачу, порушити його законні права та інтереси, зловживаючи своїм правом ( ч.ч.2-3 ст. 13 ЦК України), і таким чином вийшов за межі здійснення своїх цивільних прав, оскільки позивач, звертаючись до суду, діяв у повній обізнаності з великою заборгованістю приватного підприємства « Торгово-універсальна фірма «Феріде»» по кредитним договорам, що накопичується протягом більше семи місяців ( адже ОСОБА_2 є генеральним директором « Феріде»).

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є : договори та інші правочини ; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності ; завдання майнової ( матеріальної) та моральної шкоди іншій особі ; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обовязок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматись від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обовязку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з кредитного договору від 6 листопада 2007 року, на який банк посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, його укладено між ПАТ « Промінвестбанк» та ПП « ТУФ « Феріде». Таким чином, норми зазначеного є обовязковими для виконання його сторонами, а не позивачем, який є стороною у договорі поруки та іпотечного договору. Ці обставини зумовлюють визнання наведених вище доводів банку такими, що не відповідають чинному законодавству і є необґрунтованими.

Відносно припинення іпотечного договору ( майнової поруки) колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, ст. 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог ст. 19 Закону України « Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Таким чином, оскільки основні положення щодо застави ( іпотеки) регулюються Цивільним кодексом України, тому судом першої інстанції правильно зроблено висновок про припинення майнової поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України і це узгоджується із принципом верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання майнової поруки припиненим, дотримався вимог ст. ст. 212-215, 303, 308 ЦПК України, навів достатніх мотивів, за якими він вважає, що позов підлягає задоволенню, правильно встановив та зазначив у рішенні відповідні правовідносини, судом першої інстанції дотримано встановленого порядку детального дослідження доказів і встановлення дійсних обставин справи, ухвалив своє рішення у відповідності до матеріалів справи про те, що зміна основного зобовязання за відсутності згоди поручителя на таку заміну призвела до збільшення зобовязання поручителя.

Крім того, суд першої інстанції вірно застосував наслідки припинення майнової поруки шляхом скасування заборони щодо відчуження майна на виключення відповідних записів із реєстру іпотек, так як це узгоджується із ст. 17 Закону України « Про іпотеку», відповідно до якої відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Колегія суддів звертає увагу на принцип змагальності, закріплений ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем допустимими доказами із додержанням норм матеріального і процесуального права доведено позовні вимоги, що відповідно не спростовано відповідачем.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Верховної Радою України 17 липня 1997 року, ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 16 ЦК України сторонам у справі гарантовано право на справедливий, неупереджений, законний розгляд справи з урахуванням прав людини і громадянина і як наслідок винесення судом першої інстанції

справедливого, законного рішення у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому посилання апелянта та те, що копія рішення видана представнику відповідача із запізненням на один день відносно строку виготовлення рішення, чим порушено ст.ст. 13, 292 ЦПК України, не може бути підставою для скасування рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, в тому скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно :