Постанова № 20597413, 21.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"21" грудня 2011 р. № 2а- 10250/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 04.01.2011р.),

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 2931/10/10-016 від 29.09.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Вега" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000211801 від 12.07.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у звязку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у у Зміївському районі Харківської області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 , п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у Зміївському районі від 07.06.2011 року №221 проведено невиїзну документальну перевірку НВК „Вега" ТОВ (код ЄДРПОУ 22607926) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ „Електроспецтех" (код ЄДРПОУ 34689962) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

Позивача повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки повідомленням від 07.06.2011 року №27/10/18-0-22, яке вручене під розписку директору підприємства 09.06.2011 разом з наказом про проведення перевірки від 07.06.2011 №221 та запрошенням на складання та підписання акту від 07.06.2011 №6. За результатами перевірки складено акт від 04.07.2011р. №789/18-012/22607926, яким встановлено порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених НВК «ВЕГА»ТОВ з підприємством ТОВ „Електроспецтех" (код ЄДРОПОУ 34689962); відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.З, ст.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ; завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в зв'язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ „Електроспецтех" за перевіряємий період на загальну суму 7181,00 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевірений період в сумі 7181,00 грн.

За результатами проведеної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 12 липня 2011 року № 0000211801, яким позивачеві донараховано податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 10771,50 грн. в тому числі за основним платежем 7181,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3590,50 грн.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»укладено договір субпідряду №06/12-10 від 06.12.2010р. на суму - 43 087,00 грн. на виконання монтажу каркаса фасаду будівлі за адресою Харківська область, Дергацівський район. с.Солоницівка. вул.Потемкина 18-а, який підписано директором НВК «Вега»ТОВ Когутом І.В. та директором ТОВ "Електроспецтех" Бондаревою О.О.

Із пояснень представників відповідача в судовому засіданні встановлено, що висновки спірного атку зроблені лише на підставі акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19.04.2011 року № 710/23-03-05/34566972, згідно якого встановлено, що правочини між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними, не створюють юридичних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг). Крім того контрагент позивача не має відповідних основних засобів для здійснення господарської діяльності, він відсутній за місцем реєстрації та не виконує податкових зобовязань , що є підставою для висновку про нікчемність укладених договорів.

Відповідно до положень ст.22, 185 ПК України обєктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст..186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство повязує виникнення у платника податкового обовязку.

За правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та положеннями п.187.1 ст..187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

За правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та положеннями п.187.1 ст..187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання вказаного договору підприємством-контрагентом позивачеві видана податкова накладна та акт виконаних робіт. Оплата за вказаними договорами здійснена у безготівковій формі

На підставі зазначеної податкової накладної позивач відніс до складу податкового кредиту 7181,00 грн. податку на додану вартість.

Дослідивши вказані податкову накладну суд встановив, що вона відповідає вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначений документ недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, ТОВ "Електроспецтех" (ліцензія АВ №512789 від 28.01.2010р.) має дозвіл на здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури згідно з переліком, зокрема: будівельні та монтажні роботи, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні копії актів здачі приймання виконаних робіт, розрахунків загально - виробничих видатків до актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, підписаних позивачем з його контрагентом, встановлено, що в них зазначено загальну вартість робіт, складові адміністративних видатків, вид і кількість будівельних машин і механізмів, матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обовязковою для первинного документу у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" №237/5 від 21 червня 2002 року у звязку з чим, зазначені документи розкривають у повному обсязі суть господарських операцій, та підтверджують фактичне виконання ТОВ "Електроспецтех" будівельно - монтажних робіт на користь ТОВ НВК "Вега".

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року№ 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно положень ст.ст.215,216,228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Акт перевірки позивача не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відсутність в розпорядженні податкового органу документів субєкта господарювання, не знаходження юридичної особи за юридичною адресою, або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким субєктом господарювання, та для висновку про настання у звязку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження субєкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким субєктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області не доведено належних та допустимих доказів які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд зазначає, що вказаний правочин укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчено печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та зазначеним вище підприємством мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими, а підприємство правомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за зазначеним вище договором.

В судове засідання представником відповідача по справі в силу положень ст.71 КАС України не надано суду доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість підприємства-контрагента на момент укладення договорів з позивачем та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відомостей про наявність підстав для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

В даному випадку, виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень рішень, їх невідповідність приписам Податкового кодексу України, у звязку з чим є підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Вега" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000211801 від 12.07.2011р.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.