Постанова № 20597033, 15.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2011 р. № 2-а- 5519/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання Міщенко А.П.,

за участю: представників сторін: позивач - Філатов П.А., відповідач - Воловельська Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Харківська агропромислова спілка" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання відсутності повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу «Харківська агропромислова спілка»(далі АТЗТ «Харківська агропромислова спілка»), звернувся до Харківського оружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому, після уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконними дії відповідача з зазначення в акті про результати позапланової виїзної перевірки № 964/233/483432412 від 11.03.2011 року недійсності податкових зобовязань з податку на додану вартість договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 547611,00 грн., недійсності податкового кредиту з податку на додану вартість договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 529846,00 грн., недійсності валових витрат договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 2738055,00 грн., недійсності валового доходу договору про сумісну діяльність договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 2649230,00 грн.; визнати незаконними дії відповідача з виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені договором про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року; зобовязати відповідача відобразити в системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України суми податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені договором про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі пославшись на те, що у позивача відсутні повноваження на встановлення порушень позивачем положень ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, зміни податкових зобовязань платника податку без винесення відповідних податкових повідомлень рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що при проведенні перевірки встановлені взаємовідносини з контрагентом, який згідно інформаційних баз даних податкового органу не має можливості здійснювати господарську діяльність, тому актом перевірки встановлено, що діяльність позивача у перевіряємому періоді фактично зводилась до транзиту фінансових потоків та не мала на меті здійснення господарської діяльності. Перевірка діяльності платника податків, результати якої оформлені відповідним актом проведена в межах повноважень податкових органів та за наявності підстав, визначених законом. Оскільки актом перевірки не встановлено прямого завищення(заниження) податкових зобовязань, то у податкового органу відсутній обовязок прийняття податкових повідомлень рішень про зменшення суми грошових зобовязань.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що у період з 24.02.2011 року по 02.03.2011 року ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку АТЗТ «Харківська агропромислова спілка» відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про сумісну діяльність з ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.05.2010 року по 31.12.2010 року та іншого законодавства за період з 24.05.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом позапланової виїзної перевірки № 964/233/483432412 від 11.03.2011 року (а.с. 8-34, т.1).

В зазначеному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: - відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України, а саме: податкові зобовязання недійсні всього у сумі 547611 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 547611 грн., податковий кредит недійсний всього у сумі 529846 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 529846 грн.; валові витрати недійсні всього у сумі 547611 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 2738055 грн.; валовий дохід недійсний всього у сумі 529846 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 2649230 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.22, 185 ПК України обєктом оподаткування з податку на додану вартість, в тому числі, є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України, у тому числі, операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство повязує виникнення у платника податкового обовязку.

За правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та положеннями п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1, ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що встановлення факту наявності або відсутності обєкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобовязання можливі лише на підставі перевірки первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється обєкт оподаткування.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Наведене кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладена між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювалась, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

В акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладеного між позивачем та контрагентом, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Крім того суд зауважує, що із досліджених в судовому засіданні первинних документів по взаємовідносинам АТЗТ «Харківська агропромислова спілка»з ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство»: договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року, податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень тощо вбачається, що висновки фахівців податкової інспекції стосовно відсутність в діяльності позивача обєктів оподаткування податком на додану вартість є безпідставними.

Щодо вимоги про визнання незаконними дії з зазначення в акті про результати позапланової виїзної перевірки № 964/233/483432412 від 11.03.2011 року недійсності податкових зобовязань з податку на додану вартість, недійсності податкового кредиту з податку на додану вартість, недійсності валових витрат договору про сумісну діяльність, недійсності валового доходу договору про сумісну діяльність, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Окремо суд зауважує на суперечливості висновку відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем, приписам п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до вказаної норми закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Аналізуючи приписи вказаної норми, суд доходить висновку, що п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" законодавець регламентував правовідносини щодо формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, які фактично відбулись, а отже є реальними.

Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на грудень 2010 року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на грудень 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків при веденні податкового обліку та звітуванні перед податковими органами, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є також дії відповідача, як субєкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобовязань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані суду витяги звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(надалі Деталізована база співставлення) по податковому кредиту та податковим зобовязанням за грудень 2010 р.

Аналіз наданих відповідачем витягів з Деталізованої бази співставлення підтверджує наявність наведених позивачем обставин. В якості підстав для відображення відхилень податковий орган у вказаних витягах посилається на акт перевірки № 964/233/483432412 від 11.03.2011 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі акту перевірки № 964/233/483432412 від 11.03.2011 року ДПІ вчинило дії по зміні задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобовязань в Деталізованій базі співставлення.

При вирішені питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії субєктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. №742), затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: - система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; - система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; - система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008 р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобовязань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до пп.4.1.1., 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обовязок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обовязком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобовязань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобовязань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобовязань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобовязання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобовязань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобовязань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобовязань, які задекларував платник податків.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом правомірно обрано визнання неправомірними дій ДПІ по зміні в Деталізованій базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобовязань, а також зобовязання ДПІ відобразити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобовязання позивача з ПДВ по операціям з вищевказаним контрагентом у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларацій з ПДВ за грудень 2010 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

В розумінні ст.3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого ним рішення суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу «Харківська агропромислова спілка»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова з зазначення в акті про результати позапланової виїзної перевірки № 964/233/483432412 від 11.03.2011 року недійсності податкових зобовязань з податку на додану вартість договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 547611,00 грн., недійсності податкового кредиту з податку на додану вартість договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 529846,00 грн., недійсності валових витрат договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 2738055,00 грн., недійсності валового доходу договору про сумісну діяльність договору про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) за грудень 2010 року на суму 2649230,00 грн.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова з виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені договором про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова відобразити в системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України суми податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені договором про сумісну діяльність № 18/05/2010 від 18.05.2010 року (ідентифікаційний код 483432412) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Харківська агропромислова спілка»(61000, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, код 31060583) державне мито в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.11.11р.

Суддя Горшкова О.О.