Постанова № 20596623, 21.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 грудня 2011 р. справа № 2-а- 12079/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача Іванова Н.О.,

представника відповідача Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилкомунбуд"

доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилкомунбуд" (далі - ТОВ "Жилкомунбуд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.08.2011 року №0003542305, №0003552305 та №0003562305.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на виконання умов договорів підряду, укладених між ТОВ "Жилкомунбуд" та ТОВ "Технобудальянс" (код ЄДРПОУ 37190526), були виконані роботи з налагодження ліфтів. Фактичне виконання робіт підтверджується Актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі в повному обсязі. Договір підряду у судовому порядку не визнано недійсним, а реальність цього правочину обґрунтовується необхідними первинними документами. Таким чином, відповідачем було прийнято необґрунтовані податкові повідомлення-рішення, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача зменшив розмір позовних вимог, просив задовольнити вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.08.2011 року №0003542305 та №0003552305. Зменшені позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові та письмових поясненнях до нього фактів і просив суд задовольнити зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року за №334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР), що призвело до завищення ТОВ "Жилкомунбуд" суми валового доходу в розмірі 48380 грн. у 4 кварталі 2010 року.

Також перевіркою було встановлено порушення ТОВ "Жилкомунбуд" у звязку з проведенням операцій з ТОВ "Технобудальянс" п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР. За висновками перевірки ТОВ "Жилкомунбуд" безпідставно включено до складу валових витрат суму в розмірі 51920 грн., в тому числі у 4 кварталі 2010 року суму в розмір 51920 грн.

Також в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), ТОВ "Жилкомунбуд" безпідставно завищено податкові зобовязання перед ЗАТ "Концерн "Агрохолдінг-Україна" (код ЄДРПОУ 30427275) у листопаді 2010 року в частині надання послуг з ремонту та обслуговування ліфтів за рахунок залучених субпідрядних робіт від ТОВ "Технобудальянс" на загальну суму в розмірі 9676,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Жилкомунбуд" зареєстровано в якості юридичної особи у Виконавчому комітеті Харківської міської ради 17.09.2002 року.

На підставі направлення від 17.06.2011 року №984, направлення від 17.06.2011 року №985, направлення від 17.06.2011 року №986, направлення від 17.06.2011 року №987, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором податкової служби 1 рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Нікітчук Іриною Юріївною, головним державним податковим ревізором-інспектором податкової служби 1 рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Ананьєвою Оксаною Євгенівною, головним державним податковим ревізором інспектором, головним державним податковим ревізором інспектором радником податкової служби 3 рангу відділу фінансових розслідувань УБВДОЗШ Державної податкової адміністрації у Харківський області Сироватка Олександром Володимировичем, головним державним податковим ревізором інспектором, радником податкової служби 3 рангу відділу фінансових розслідувань УБВДОЗШ Державної податкової адміністрації у Харківський області Остапенко Дмитром Валерійовичем, заступником начальника відділу погашення прострочених податкових зобовязань Тараном Дмитром Вікторовичем, згідно із п.77.1, ст.77, п.82.1, ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Жилкомунбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №3332/2305/32135680 від 18.07.2011 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог п.4.1.6, п.4.1 ст.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, що призвело до заниження суму податку на прибуток в розмірі 26635 грн., в тому числі у 4 кварталі 2010 року на суму 26635 грн.; п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР занижено суму податку на додану вартість в розмірі 708 грн., в тому числі у листопаді 2010 року на 708 грн.; та п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ який діяв а час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ), внаслідок недоплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 17,50 грн.

З висновками, викладеними в зазначеному Акті перевірки ТОВ "Жилкомунбуд" не погодилось, та 22.07.2011 року подало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заперечення (вих. № 212 від 22.07.2011 року).

Згідно з наявною в матеріалах справи відповіддю ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на заперечення від 29.07.2011 року за вих. №16774/10/23-5, висновки вищезазначеного акту були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом було прийнято три податкових повідомлення-рішення:

1) Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0003542305 від 02.08.2011 року було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток: за основним платежем у сумі 26635,00 грн. (двадцять шість тисяч шістсот тридцять пять гривень 00 коп.), за штрафними (фінансовими) санкціями 6658,75 грн. (шість тисяч шістсот пятдесят вісім гривень сімдесят пять коп.). Разом: 33293,75 грн. (Тридцять три тисячі двісті девяносто три гривні сімдесят пять коп.).

2) Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0003552305 від 02.08.2011 року було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем 708,00 грн. (сімсот вісім гривень 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 177,00 грн. (сто сімдесят сім гривень 00 коп.). Разом: 885,00 грн. (вісімсот вісімдесят пять гривень 00 коп.).

3) Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0003562305 від 02.08.2011 року було зобовязано ТОВ "Жилкомунбуд" сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1,75 грн. (одна гривня, сімдесят пять коп..) за платежем податок на прибуток.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №3332/2305/32135680 від 18.07.2011 року висновки відповідача про порушення ТОВ "Жилкомунбуд" ч. 1,2,5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів безпосередньо з ТОВ "Технобудальянс", код 37190526, у листопаді 2010 року, в результаті чого було занижено податок на прибуток за листопад 2010 року на загальну суму 33293,75 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 885 грн. Також було порушено п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, внаслідок недоплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 17,50 грн., що призвело до зобовязання сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1,75 грн.

Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що у ході проведення перевірки від ВПМ у Дзержинському районі м. Харкова отримано пояснення громадянина ОСОБА_3, який є директором ТОВ "Технобудальянс". В своїх поясненнях громадянин ОСОБА_3 стверджує, що ніякої діяльності ТОВ "Технобудальянс" не вело, з підприємством ТОВ "Жилкомунбуд" договорів не укладав, фінансово-господарську діяльність не вів.

З цих пояснень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зробило висновок, що послуги, які нібито було отримано від ТОВ "Технобудальянс" фактично не отримувалися, ТОВ "Жилкомунбуд" не здійснювало виконання послуг з урахуванням субпідрядних робіт, отриманих від ТОВ "Технобудальянс" на користь ЗАТ "Концерн "Агрохолдинг-Україна" (код ЄДРПОУ 30427275) у листопаді 2010 року на загальну суму 48380,39 грн. (без урахування ПДВ), чим було порушено п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР. Була констатована нікчемність укладених від імені ТОВ "Технобудальянс" правочинів, що порушують публічний порядок.

Внаслідок цього в акті зроблено висновок про безпідставне заниження суми податку на прибуток в розмірі 26635,00 грн., заниження суми податку на додану вартість в розмірі 708 грн. та про нікчемність правочинів, вчинених у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ "Технобудальянс".

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, чинного на час здійснення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. А підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. ТОВ "Жилкомунбуд" зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується відповідно актом перевірки №3332/2305/32135680 від 18.07.2011 року та свідоцтвом №100041480, виданим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 18.05.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "Жилкомунбуд" та ТОВ "Технобудальянс" були укладені договори субпідряду №РЛ-13/10с від 26 жовтня 2010 року; №РЛ-14/10с від 26 жовтня 2010 року; №РЛ-15/10с від 26 жовтня 2010 року; № РЛ-16/10с від 26 жовтня 2010 року; № РЛ-17/10с від 26 жовтня 2010 року; № РЛ-18/10с від 26 жовтня 2010 року. Згідно з умовами договорів ТОВ "Технобудальянс" зобовязалося виконати ремонтні роботи, а ТОВ "Жилкомунбуд" зобовязалось прийняти та оплатити ці роботи. ТОВ "Технобудальянс" свої зобовязання виконало у повному обсязі та виконало у листопаді роботи на загальну суму 51920,24 грн., ПДВ 10384,04 грн., разом 62304,28 грн.. Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт від 02.11.2010 року, від 22.11.2010 року та від 26.11.2010 року та податковими накладними від 02.11.2010 року №211103, від 02.11.2010 року №211104, від 02.11.2010 року №211105, від 22.11.2010 року №2211104, від 22.11.2010 року №2211105, від 26.11.2010 року №2611105. ТОВ "Жилкомунбуд" також виконало у повному обсязі свої зобовязання за договором. Заборгованість відсутня.

Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання правочину, укладеного між ТОВ "Жилкомунбуд" і ТОВ "Технобудальянс".

Також суд наголошує, що факт виконання умов договорів між ТОВ "Жилкомунбуд" та ТОВ "Технобудальянс" не заперечувався представником відповідача під час судового розгляду справи.

Стосовно висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про те, що угода, укладена між ТОВ "Жилкомунбуд" і ТОВ "Технобудальянс" є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між ТОВ "Жилкомунбуд" і ТОВ "Технобудальянс" визнана судом недійсною.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, угоди, укладені між ТОВ "Жилкомунбуд" і ТОВ "Технобудальянс", а також податкові накладні виписані по вказаній угоді на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначена вище угода не є нікчемною (недійсною) в силу закону.

Відносно тверджень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у акті перевірки, що у ході проведення перевірки від ВПМ у Дзержинському районі м. Харкова отримано пояснення громадянина ОСОБА_3, який є директором ТОВ "Технобудальянс". В своїх поясненнях громадянин ОСОБА_3 стверджує, що ніякої діяльності ТОВ "Технобудальянс" не вело, з підприємством ТОВ "Жилкомунбуд" договорів не укладав, фінансово-господарську діяльність не вів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.18Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, первинні документи, надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи приймаються судом до уваги, оскільки містять підпис та скріплені печаткою підприємства.

Судом встановлено, що акту перевірки №3332/2305/32135680 від 18.07.2011 року, керівником ТОВ "Технобудальянс" є ОСОБА_3, вказаний факт сторонами не заперечувався.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України №755-IV, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.2, ч.3 та ч.5 ст.8 Закону України №755-IV реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена. Підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці та заяві про втрату (заміну) документів має бути засвідчений відповідною посадовою особою та скріплений печаткою цієї юридичної особи або нотаріально засвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Суд звертає увагу, що частиною 1 ст.18 Закону України №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, через встановлений факт проведення державної реєстрації ТОВ "Технобудальянс", суд приходить до висновку, що первинні документи господарських операцій між ТОВ "Жилкомунбуд" і ТОВ "Технобудальянс" є належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не надано до суду доказів скасування державної реєстрації ТОВ "Технобудальянс" та докази, що первинні документи підписані неуповноваженою особою.

Також, суд зазначає, що пунктом 3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року №17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №264/3557, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Виходячи з положення наведеної Інструкції, витікає, що наявність на первинних документах печатки ТОВ "Технобудальянс", є додатковим фактом, що спростовує висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Отже, наявність у користуванні фізичної особи печатки підприємства, свідчить про дії цієї фізичної особи від імені та в інтересах субєкта господарювання. Фактів звернення до правоохоронних органів представників ТОВ "Технобудальянс" з приводу втрати, викрадення або знищення печатки, сторонами до суду надано не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, посилання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у акті перевірки № 3332/2305/32135680 від 18.07.2011 року на пояснення громадянина ОСОБА_3, як на єдину підставу встановлених порушень ТОВ "Жилкомунбуд", не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для встановлення порушень безпосередньо ТОВ "Жилкомунбуд".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкових повідомлень-рішень №0003542305 від 02.08.2011 року та №0003552305 від 02.08.2011 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В звязку з тим, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток і для збільшення позивачеві суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Жилкомунбуд" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Жилкомунбуд" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "Жилкомунбуд" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилкомунбуд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 02.08.2011 року №0003542305 та №0003552305.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилкомунбуд" (пр. Л. Свободи, 47, Харків, 61174, код 32135680) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2011 року.

Суддя Біленський О.О.