Постанова № 20596540, 22.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р. справа № 2-а-13726/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г.,

при секретарі судового засідання Мартинчук С.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Загребельного Г.С.,

представника відповідача - Караульної Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0004072302 від 11.10.2011 року. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкові було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Юрполіс компані", код за ЄДРПОУ 33901201 з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", код ЄДРПОУ 37093546 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 04.10.2011 року за №3482/23-506/33901201.

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова зазначається, що перевіркою встановлено порушення:

1. ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Юрполіс компані" з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" за червень 2011 року.

2. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 116847 грн., в тому числі за червень 2011 року 116847 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що ТОВ "Юрполіс компані" мало взаємовідносини з ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс". В ході проведення зустрічної перевірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну перевірку ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" не має можливості.

Також, відповідач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, у відповідності до якого усі правочини укладені від імені ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" було визнано нікчемними.

Крім цього, ДПІ Київського району м. Харкова в акті перевірки зазначає, що ТОВ "Юрполіс компані" для перевірки надало акти виконаних робіт, витратні накладні, платіжні доручення податкові накладні та договір про співпрацю. Згідно умов договору не визначено хто відповідальний та за чий рахунок здійснюється транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, місця зберігання та інші умови поставки. ТОВ "Юрполіс компані" не надало до перевірки, підтверджуючих документів стосовно вантажно-розвантажувальних робіт, товарно - транспортні накладні, місця зберігання та умови транспортування запчастин. Стосовно наданих інформаційно-консультаційних послуг підприємством не надані обґрунтування вартості отриманих послуг.

На підставі вище наведеного надані первинні документ не дають змогу встановити факт поставки товару (робі, послуг) на адресу ТОВ "Юрполіс компані", код за ЄДРПОУ 33901201.

Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

На підставі вище наведеного, надані первинні документ не дають змогу встановити факт поставки товару (робі, послуг) на адресу ТОВ "Юрполіс компані".

У зв'язку з викладеним, укладені правочини вважаються нікчемними.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення за №0004072302 від 11.10.2011 року на загальну суму 116848, 00 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Юрполіс Компані" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" укладено договір поставки за 040111/1 від 04.01.2011 року.

Згідно п.1.1. даного Договору, ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" ("Виконавець") зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: прилади та комплектуючи в асортименті ТОВ "Юрполіс Компані".

Також, між ТОВ "Юрполіс Компані" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" укладено договір про надання послуг за №050511 від 05.05.2011 року.

Суд зазначає, що на виконання вимог зазначених договорів ТОВ "Юрполіс компані" було отримано податкові накладні за №31 від 03.06.2011 року на загальну суму 596400,00 грн. та за №177 від 30.06.2011 року на загальну суму 115000,00 грн.

Також, була виписана видаткова накладна від 03.06.2011 року на загальну суму 596400,00 грн. та складений акт прийому - передачі виконаних послуг від 30.06.2011 року на загальну суму 115000,00грн.

Докази сплати по договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Подальше використання придбаних товарів підтверджується залученим до матеріалів справи договором поставки від 08.06.2010 року за №080610/02 укладеним між Концерном "Бронітехника України" та ТОВ "Юрполіс Компані".

На виконання умов договору була виписана податкова накладна та складена видаткова накладна.

Докази транспортування товару підтверджується наданої до матеріалів справи товарно-транспортної накладної.

Докази сплати по договору підтверджуються випискою з банківського рахунку.

Щодо договору на виконання інформаційних послуг, суд зазначає, що відповідно до залучених до матеріалів справи договорів послуги в подальшому були надані відповідно до укладених договорів про надання інформаційно-юридичних послуг укладених між ТОВ "Юрполіс компані" - з однієї сторони та ТОВ "Енергоімпекс 2010", ТОВ "Філакас", ТОВ "Юридична компанія "Нафтогаз", ТОВ "АльфаЦентр Харків", ТОВ "Альфа Моторз", ТОВ "Люксонн", ТОВ "Техноспецмаркетинг", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Агро-синергетика" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" - з іншої сторони. Вказані договори та акти здачі-приймання виконаних робіт залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ "Юрполіс компані" та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс", на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, суд зазначає, що вказані договори виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.

Спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де указано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків за придбаний товар, відсутності фізичного переміщення товару або змін у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків - учасників спірних господарських операцій не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як зясовано судом, єдиним мотивом, покладеним субєктом владних повноважень в основу судження про порушення позивачем закону, є висновок ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, викладений в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для висновку іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Отже відповідач при складанні акту перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між ТОВ "Юрполіс Компані" - з одної сторони та ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" - з другої сторони, недійсними.

На підставі викладеного, суд зазначає, що твердження відповідача стосовно завищення позивачем валових витрат є неправомірними.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року по справі №5023/7931/11 за позовом ТОВ "Юрполіс Компані" до ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" про визнання недійсним правочину в задоволені позову було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення, судом було встановлено, що Договір поставки за №040111/1 від 04.01.2011 року та договір про надання послу за №050511 від 05.05.2011 року укладені між ТОВ "Бізнес-Консалтинг Плюс" та ТОВ "Юрполіс Компані" є дійсним, чим, підтверджений відповідними документами, укладені з метою реального настання правових наслідків та такими, що відповідають п.1 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.92, 204, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.3, п.3 ст.5, п.1 ст.7, п.1 ст. 203, ст.ст. 3 ,173, 179, 207 Господарського кодексу України, п.2 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року. Вказане рішення набрало законної сили.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності субєкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів. Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0004072302 від 11.10.2011 року. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 грудня 2011 року.

Суддя Котеньов О.Г.