Постанова № 20596145, 16.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2011 р. № 2а- 14674/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю

представника позивача Бащука Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-будметалконтрукція"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000562330, винесене ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити пославшись на те, що угоди укладені між ним та ТОВ “Стройіедустрія” мали реальний характер, внаслідок чого підприємством правомірно визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у періоді, що ревізувався.

Представники відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували у повному обсязі, просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами перевірки ТОВ «Стройіндустрія»ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 24.03.2011року № 1305/10/23-312 встановлено, що підприємством безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2010 року у сумі 178004,25 грн., у звязку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту. Крім того при проведенні перевірки проведено аналіз ланцюгів постачання ТОВ «Стройіндустрія», внаслідок якого встановлено наявність підприємств, які мають незадовільний стан платника: ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «Неамай», ТОВ «Транс Агентство Сервіс». На підставі викладеного встановлено, що договори укладені між ТОВ «Стройіндустрія»та його контрагентами, в т.ч. позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Виходячи з викладеного вище, укладені з позивачем угоди мають протиправний характер, взаємовідносини проводяться з метою ухилення від оподаткування та є нікчемними, а позивачем відповідно занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач по справі пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 425851 (а.с.102) та згідно довідки зі статистики АА № 318454 основними видами діяльності підприємства за КВЕД є будівництво будівель, монтажні роботи, оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу, виробництво будівельних металевих конструкцій (а.с.103-104)

Судовим розглядом встановлено, що у період з 10.05.2011 року по 11.05.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Металіст-будметалоконструкція»з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стройіндустрія»за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 11.05.2011 року № 882/23-306/37191082, яким встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість у грудні 2010 року на суму 271000 грн.; ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Металіст БК»як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, в отже є нікчемними.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 23.05.2011 року № 0000562330, яким позивачеві визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 271000 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та нараховані штрафні санкції у розмірі 67750,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів ст.56 ПК України, за результати якого податкове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність приписам ст..2 ч.3 КАС України суд зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Стройіндустрія»укладено договори:

від 11.10.2010 року № 11/10 про виконання робіт відповідно до п.1.1.1 якого виконавець (ТОВ «Стройіндустрія») зобовязується виготовити із матеріалів позивача та передати йому продукцію (профнастіл кровельний Н57-Є 0,7 мм RAL3005, профнастіл стіновий С21 0,5 мм RAL1015), згідно додатку №1 (а.с.27-30, т.1)

від 06.09.2010 року № 6/9 відповідно до п.1.1 якого постачальник (ТОВ «Стройіндустрія») зобовязується поставити продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, одиницях виміру за ціною, у зазначених сторонами специфікаціях (а.с.31-34, т.1)

від 01.10.2010 року № 01/10/2010-7, №01/10/2010-5, №01/10-2, № 01/10-1, № 01/10/2010-2, № 01/10/2010-1, № 01/10/2010-3, № 01/10/2010-6 (а.с.151-153,157-158, 163-165,168-170,173-175, 179-181, 185-1187, 191-193 т.1) відповідно до яких позивач здійснював оренду відповідного обладнання, транспортних засобів та приміщень.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, пояснень представників податкової інспекції встановлено, що фактичною підставою встановлення порушень позивачем вимог п.п..7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість” стало встановлення нікчемності зазначених вище угод, укладених між позивачем та ТОВ «Стройіндустрія»по ланцюгу постачання.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на акт перевірки ТОВ «Стройіндустрія»ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 24.03.2011року № 1305/10/23-312 (а.с. 91-95, т.1), яким встановлено, що підприємством безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2010 року у сумі 178004,25 грн., у звязку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту. Крім того при проведенні перевірки проведено аналіз ланцюгів постачання ТОВ «Стройіндустрія», внаслідок якого встановлено наявність підприємств, які мають незадовільний стан платника: ТОВ «Транс Гарант Сервіс», ТОВ «Неамай», ТОВ «Транс Агентство Сервіс». На підставі викладеного встановлено, що договори укладені між ТОВ «Стройіндустрія»та його контрагентами, в т.ч. позивачем, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Виходячи з викладеного вище укладені з позивачем угоди мають протиправний характер, взаємовідносини проводяться з метою ухилення від оподаткування та є нікчемними, а позивачем відповідно занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

З цього приводу суд зазначає, що згідно положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”. У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із ТОВ “Стройіндустрія”, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Так із долучених до матеріалів справи копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання договорів ТОВ “Стройіндустрія” позивачеві видані податкові накладні (а.с.56-76, 149,155,161,166,171,176-177,183,189,195,198,201,204,207,210,213,221,224,227,230,т.1). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с.134-147, т.1) та акту взаєморозрахунку між позивачем та ТОВ «Строіндустрія» вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарі, послуг у сумі 483192,33 грн.; факт отримання позивачем послуг за вказаними договорами та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності, переміщення підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів, довідкою про використання виготовленого профнастілу у ремонті цеху, звітами про використання давальницької сировини, видатковими накладними (а.с.150,156,160,162,167,172,178,184,190,196-197,199-200,202-203,205-206,208-209,211-212,214-215,217-220,222-223,225-226228-229231-233,т.1),подорожніми листами на орендовані автомобілі (а.с.1-6, т.2) .

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ “Стойіндустрія” мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими. Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що при перевірці дослідженню підлягають факти здійснення господарської операції між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останніми у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також зауважує, що підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, ст.ст. 1,4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе персональну відповідальність з порушення правил ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача в силу положень ст.71 КАС України не надав суду доказів того, що на момент укладення договорів з позивачем ТОВ “Стройіндустрія” свідоцтво платника податку на додану вартість останнього на момент укладення спірних договорів було анульовано.

Інших доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по послугах отриманих від ТОВ “Стройіндустрія” на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відповідачем в силу положень ст..71 КАС України суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-будметалконтрукція" до Державної податкової інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 23.05.2011 року № 0000532330

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 21 грудня 2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.