Постанова № 20595885, 07.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2011 р. № 2-а- 14351/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Кійко О.В., Перхуна В.П.

відповідача, третьої особи - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Харківський завод сантехвиробів"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова , третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства у Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми

встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 року № 0000140700, № 0000120700, №0000130700, прийнятих Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова; стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень у розмірі 250000 грн.

Ухвалою суду від 29.11.2011 року до участі у справі, в якості третьої особи, відповідно до положень ст.53 КАС України залучено ГУДКУ у Харківській області.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали у повному обсязі, пославшись на те, що фахівцями податкової інспекції при проведенні перевірки невірно застосовані положення п.п.7.7.4, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають право підприємства на отримання бюджетного відшкодування.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження. Відповідно до ст. 35 КАС України суд вважає, що відповідач та третя особа є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання - юридичної особи з ідентифікаційним кодом 01412420 та взятий на податковий облік у ДПІ Фрунзенського району м.Харкова. Згідно довідки ЄДРПОУ АА № 424655 основним видом діяльності підприємства з КВЕД є виробництво труб та фітингів для труб зі сталі; виробництво міді; виробництво кранів та клапанів; інші види оптової торгівлі; здавання власного майна в оренду.

У період з 20.09.2011 року по 19.10.2011 року фахівцями відповідача проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року.

За результати перевірки складено акт від 19.10.2011 року № 3259/07-024/01412420, яким встановлено, що на порушення п.п. 7.7.2, п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст.200 ПК України підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку 9р.23, 23.1) за липень 2011 року на 250000.00 грн.; занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на 262764,0 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 11263,0 грн.; завищено відємне значення (р.19,20.2) декларації з ПДВ за липень 2011 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 72,00 грн.

Порушення, зафіксовані актом перевірки стали підставою для прийняття відносно позивача по справі податкових повідомлень рішень від 21.10.2011 року (а.с.13,15 т.1, а.с.4, т.2):

№ 0000140700, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 250000 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 62500,00 грн.;

№ 0000130700, яким зменшено суму відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 402,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 100,5 грн.;

№ 0000120700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 262764,00 грн.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000120700, №0000140700 від 21.10.2011 року на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що при проведенні перевірки фахівцями податкового органу встановлено порушення підприємством абз.(а) п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та абз.(а) п.200.4 ст.200 ПК України, відповідно до яких, на думку відповідача, суми відємного значення мають бути задекларовані платником до відшкодування у відповідних наступних періодах, які слідують за датою їх виникнення. Проте підприємство у листопаді, грудні 2010 року, лютому, квітні-червні 2011 року, добровільно відмовилося (не скористалося) від права на відшкодування, прийнявши самостійне рішення про зарахування належної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних періодів відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.200.6. ст..200 ПК України (а.с.26, т.1). На підставі чого зроблено висновок про неправомірність формування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 250000 грн. та відповідно завищення (заниження) сум відємного значення.

З цього приводу суд зазначає, що питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість врегульовані ст. 200 ПК України (ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»у ред., яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році).

Відповідно до п. 14.1.18. ст..14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 -200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду..

Проте, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України)

Порядок оформлення права на отримання бюджетного відшкодування визначена п.200.7 ст.200 ПК України згідно положень якого платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Суд зауважує, що із досліджених в судовому засіданні акту перевірки позивача, декларацій з податку на додану вартість за період, що ревізувався фахівцями податкового органу (а.с.64-176, т.1) не встановлено, що позивачем самостійно приймалося рішення про отримання бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку у наступних податкових періодів, тобто підприємством жодного разу не заповнювалися рядки 25.2 Податкової декларації з податку на додану вартість у ред. наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166, - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, та р.23.2 Податкової декларації з податку на додану вартість у ред.. наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п.п.200.6 ст.200 ПК України та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у ред., що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та відповідно прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000120700, №0000140700 від 21.10.2011.

Щодо порушення п.200.3, 200.4 ст.200 ПК України в частині завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року по взаємовідносинам з НВПП «Учбове господарство»та ТОВ «Оргтехком»та прийнятого на підставі вказаних порушень рішення від 21.10.2011 року №0000130700 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.2. колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом позивача на 2008-2010 роки, зареєстрованого розпорядження голови Фрунзенської районної у місті Харкові ради від 09.06.2008 року № 156 позивач зобовязаний забезпечувати працівників безкоштовним спецодягом, спецвзуттям та іншими миючими засобами індивідуального захисту та миючими засобами.

Із пояснень представників позивача та досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Харківський завод сантехвиробів»у ТОВ «Оргтехком»та НВПП «Учбове господарство»придбані мило та рукавиці.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.24-25) встановлено, що згідно отриманої відповіді Харківської ОДПІ від 29.07.2011 року № 13738/7/07-018/2353 НВПП «Учбове господарство»має стан платника 7- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, відділом податкової міліції складено довідку від 15.07.2011 року № 723/26-020 про відсутність за місцезнаходженням та 17.06.2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ. Листом від 26.09.2011 року № 11193/7/07-017 ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова повідомлено, що ТОВ «Оргтехком»має стан платника 9- «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»(акт неможливості проведення зустрічної звірки субєкта господарювання від 26.09.2011 року № 545/07-0/24336012). Виходячи з викладеного вище відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п.п.200.3-200.4 ст.200 ПК України, внаслідок недоведеності реальності придбання товарів у зазначених вище підприємств (порушення ст..ст.203, 215, 228 ЦК України).

З цього приводу суд зауважує, що урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”. У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання товарів по господарським відносинам з ТОВ «Оргтехком»та НПП «Учбове господарство», сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Так, означеними вище підприємствами ПАТ Харківський завод сантехвиробів»видані податкові накладні, в т.ч.:

1.НВПП «Учбове господарство»від 22.02.2011 року № 6 на суму 662,40 грн., в т.ч. ПДВ 110,40 грн.; від 17.03.2011 року № 12 на суму 192,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 грн.; від 05.04.2011 року № 18 на суму 852,00 грн., в т.ч. ПДВ 142,00 грн.; від 19.05.2011 року № 31 на суму 818,40 грн., в т.ч. ПДВ 136,40 грн.; від 21.06.2011 року № 44 на суму 830,40 грн., в т.ч. ПДВ 138,40 грн.;

2. ТОВ «Оргтехком»від 25.07.2011 року № 129 на суму 432.00 грн., в т.ч. ПДВ 72.00 грн.;

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п.201.1 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Факт отримання позивачем товарів за вказаними господарськими правовідносинами та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності підтверджується копіями накладних, приходних ордерів, відомостями на отримання миючих засобів та рукавиць (а.с.177-178, 180-181,183-184,186-187,189-190, 191-192, 231-247, т.1).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Оргтехком», НПП «Учбове господарство»мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів є помилковими.

Доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, отриманих від ТОВ «Оргтехком», НПП «Учбове господарство»відповідачем в силу положень ст.71 КАС України суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов в частині скасування податкових повідомлень від 21.10.2011 року № 0000140700, № 0000120700, №0000130700 таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень у розмірі 250000 грн., суд зазначає, що відповідно до п.1 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового Кодексу України Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, тому твердження відповідача про те, позивач в 2010 році порушив п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу Украйни, який на той час не діяв, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим відповідно до п. 200.15. ст. 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, право на стягнення бюджетного відшкодування у позивача виникне лише після подання органом державної податкової служби Державному казначейству України висновоку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету або відмові в поданні, або виплаті відшкодування, тобто означена вимога позивачем заявлена передчасно.

Проте суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне вийти з межі позовних вимог та зобовязати відповідача розглянути питання щодо подання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, заявленої ПАТ "Харківський завод сантехвиробів" у липні 2011 року.

Розподіл судових витрат здійснити у порядку, визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський завод сантехвиробів" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства у Харківській області - задовольнити частково

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 21.10.2011 №0000140700, № 0000120700, №0000130700 в повному обсязі.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова розглянути питання щодо подання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, заявленої ПАТ "Харківський завод сантехвиробів" у липні 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Харківський завод сантехвиробів" (код 01412420) судовий збір у розмірі 1.70 грн. (одна гривня 70 копійок)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 12.12. 2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.