Постанова № 20595694, 01.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 грудня 2011 р. № 2-а- 8745/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

суддів Волошина Д.А., Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю: представника позивача Брильова А.Ю., представника відповідача Усачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ідалія»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Ідалія»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення від 04 лютого 2011 р. № 0000192302, № 0000202302, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 24 грудня 2010 р. по 17 січня 2011 р. була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2010 р. за наслідками якої був складений акт № 76/23-212/33122269 від 24 січня 2011 р.

За висновками перевірки були винесені податкові повідомлення рішення від 04 лютого 2011 р.: № 0000192302, № 0000182302, № 0000202302, які отримані підприємством 07 лютого 2011 р., із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач не погоджується, оскільки вони необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Фахівцями ДПІ була проведена перевірка позивача за результатами якої був складений акт № 76/23-212/33122269 від 24 січня 2011 р. про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2010 р., яким встановлені порушення пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 4.1 ст. 4, п. 7.1. пп. 7.4.1., п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками зазначеної перевірки були прийняті податкові повідомлення рішення від 04 лютого 2011 р. № 0000192302, № 0000182302.

Податковим повідомленням рішенням № 0000192302 від 04 лютого 2011 р. ТОВ «Ідалія»було донараховано грошові зобовязання з податку на прибуток підприємства в розмірі 18249 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції в сумі 4562, 25 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем завищено валові витрати на суму 72994 грн. та заниження податку на прибуток на суму 18249 грн., внаслідок неправомірно віднесених до складу валових витрат суми сплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку.

Розпорядженням № 97 від 23 лютого 2006 р. позивачу було надано в оренду земельну ділянку зі зміною цільового призначення для розташування зони відпочинку та будинків відпочинку на території Печенізького району.

Статутом ТОВ фірма «Ідалія» передбачений вид діяльності «створення баз відпочинку» та згідно договору оренди земельної ділянки цільовим призначенням зазначеної земельної ділянки є створення зони відпочинку.

Згідно довідки АА № 126302 З ЄДРПОУ, одним з видів діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків відноситься плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Відповідно до пп. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано віднесені до складу валових витрат суми сплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку.

Податковим повідомленням рішенням № 0000182302 підприємству було донараховано грошові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17117579 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4279394, 75 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивачем завищений податковий кредит на суму 17117579 грн. внаслідок здійснення операцій з придбання нерухомого майна у ВАТ «Ольга»

01 липня 2005 р. між позивачем та ВАТ «Ольга»був укладений договір № 022/05к на придбання нежитлових приміщень.

Позивачем перераховано на користь ВАТ «Ольга»вартість приміщень у розмірі 102705472, 42 грн., у тому числі ПДВ 17117 579 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Зазначені вище податкові накладні, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент спірних правовідносин), оскільки містять всі необхідні реквізити.

У ході судового розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що під час перевірки зауважень до платіжних доручень і податкових накладних у перевіряючіх не було.

Згідно п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

На момент виписування податкової накладної, ВАТ «Ольга»була платником ПДВ, що не заперечуються представниками сторін. Отже ВАТ «Ольга»правомірно виписано податкову накладну у звязку з настанням першої події сплати.

Згідно п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідачем не надано суду доказів, що придбане майно використовується в операціях, які не є обєктом оподаткування або звільняється від оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186, 255 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ідалія»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень рішень, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000192302 від 04 лютого 2011 р.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000202302 від 04 лютого 2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ідалія»(61044, м. Харків, пр. Московський, 257) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 06 грудня 2011 р.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Д. А. Волошин

М.О. Спірідонов