Постанова № 20595652, 07.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2011 р. № 2-а- 13279/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Головко О.В.,

за участю представників сторін: позивач - Міліруд Є.О., відповідач - Онищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю -підприємства "СПЕЦ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю -підприємство "СПЕЦ" звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, у якому, з урахування уточнених позовних вимог, просить суд скасувати та визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за № 0000350818 від 28.09.2011 року, яким встановлено завищення суми ПДВ в розмірі 430261,00 грн. та нарахованими штрафними санкціями в розмірі 44181,50 грн., податкове повідомлення-рішення за № 00032110841 від 30.09.2011 року, яким встановлено завищення суми ПДВ в розмірі 177425,70 грн. та штрафною санкцією у розмірі 1,00 грн. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вважає, що перевірки проведені без законних на те підстав всупереч вимогам податкового законодавства, послався на дійсність укладених договорів та наявності всіх необхідних первинних документів, підтверджуючих факт здійснення господарських операцій, у звязку з чим податкові повідомлення рішення № 0000350818 від 28.09.2011р. та № 0003210841 від 30.09.2011 р. підлягають скасуванню та визнанню не чинними.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки в ході перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, діяльності, трудових та матеріальних ресурсів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Представники сторін у судовому засіданні 07.12.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «СПЕЦ» перебуває в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 05837085 та має правовий статус субєкта юридичної особи, зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 11.09.2000 року Державною податковою інспекцією в м. Харкові видане відповідне Свідоцтво № 30006719 НБ № 003007, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 01.09.2000 року за № 118.

Відповідно до статуту Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «СПЕЦ», затвердженого Протоколом Загальних зборів учасників від 04.04.2011 року, зареєстрованого 18.04.2011 року № 14801050016006936, Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «СПЕЦ» (надалі Товариство) створюється для здійснення підприємницької діяльності широкого профілю з метою задоволення громадських потреб в різноманітних видах продукції, товарів, робіт, послуг, одержання прибутку і на його основі розширення виробництва, реалізації виробничо-економічних і соціальних культурних інтересів Учасників Товариства і осіб, що працюють за наймом; для прискорення розробки і впровадження науково-технічних досягнень у виробництво та з метою задоволення ринку різноманітними товарами народного споживання.

Предмет діяльності Товариства визначений п. 2.2 Статуту.

В період з 22.08.2011 року по 05.09.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «АВТО ГРУП»за період грудень 2008 року, ТОВ «МОНТ СЕРВІС»за період березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.09.2011 року № 1978/18-010/05837085.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на проведення податковим органом документальної виїзної перевірки без законних на те підстав та з порушенням приписів ст.ст. 78, 81 Податкового Кодексу України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 24.01.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія»до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які викладені у названому судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п.6 ч.3 ст.105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч.4 ст.112, ст.162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті

З огляду на приписи ст.11 КАСУ, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За матеріалами справи позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торговий Дім "АВТО ГРУП" за період грудень 2008 року, ТОВ "МОНТ СЕРВІС" за період березень, квітень 2011 року була проведена відповідачем на підставі п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України.

Суд відмічає, що відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

У відповідності до приписів п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначеної статтею 78 ПК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, передумовою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства "СПЕЦ" були запити про надання пояснень та їх документального підтвердження з приводу господарських взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "АВТО ГРУП" за період грудень 2008 року, ТОВ "МОНТ СЕРВІС" за період з 01.03.2011 р. по 01,04.2011 р. та з 01.06.2011р. по 30.06.2011 р., а саме: запит за № 10095/10/41-037 від 26.07.2011 р. направлений у звязку з отриманням додаткової інформації щодо контрагентів постачальників, зокрема, ТОВ "Торговий Дім "АВТО ГРУП", за результатами діяльності яких виявлено факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства по декларації з ПДВ;запит за № 10485/10/18-020 від 02.08.2011 р. направлений за результатом аналізу податкової інформації у вигляді листа № 13022/7/23-4010 від 28.07.2011 р. та акту від 27.07.2011 р. № 835/3-23-40 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "МОНТ СЕРВІС" з питань формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р., яким дані у декларації з ПДВ визнані недійсними; запит № 11447/10/41-037 від 18.08.2011 р. направлено через отримання відповідачем податкової інформації та встановленням сумнівності у факті здійснення операцій з ТОВ "Монт Сервіс".

З матеріавлів справи вбачається, що Українсько-російсько-американським товариством підприємством "Спец" на вищеперелічені запити податкового органу щодо надання пояснень та документального підтвердження надавалися відповіді з витребуваною документацією у 10-денний строк, передбачений законодавством.

Враховуючи викладене, суд відмічає, що у відповідача не виникало права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Наявність інших обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, відповідачем не доведено.

Також суд зазначає, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку (п.81.1. ст.81 ПК).

Наказ № 651 від 19.08.2011р. про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача взагалі не містить мети перевірки.

Крім того, зазначений документ на перевірку взагалі не містить підстав для проведення такої перевірки. Наказ про проведення перевіркиҐ крім посилань на загальні законодавчі норми (п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК), не містять конкретних фактичних підстав для проведення перевірки, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку, передбачених п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК.

Таким чином, судом встановлен, що документальну позапланову виїзну перевірку податковим органом було проведено за відсутності належно оформленого рішення (наказу) та при отриманні у встановлений законодавством 10-денний строк відповіді з одночасним наданням витребуваних контролюючим органом документів.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах документальна позапланова виїзна перевірка була проведена відповідачем за відсутності передбачених законом підстав.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0000350818, яким позивачу було визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 474442,50 грн. (з яких за основним платежем 430261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44181,50 грн.)

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 12.09.2011 року № 1978/18-010/05837085 висновок субєкта владних повноважень про порушення позивачем:

- пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, Товариством зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Торговий дім «АВТО ГРУП» та ТОВ «МОНТ СЕРВІС» товарів (робіт, послуг) на загальну суму 430261,00 грн., в т.ч. у наступному податковому періоді за грудень 23008 року 88359,00 грн., березень 2011 року 80505,00 грн., квітень 2011 року 261397,00 грн.

В період з 09.09.2011 року по 19.09.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 рік по правовим відносинм з ТОВ «МОНТ СЕРВІС», за результатами якої було складено акт перевірки від 19.09.2011 року № 1999/41-018/05837-85.

З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0003210841, яким позивачу було визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 177426,70 грн. (з яких за основним платежем 177425,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.)

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 30.09.2011 року № 0003210841 висновок субєкта владних повноважень про порушення позивачем:

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 177425,70 грн. за червень 2011 року;

- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 177425,70 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Оскільки причиною виникнення спору стали висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства за період грудень 2008 року, березень, квітень і червень 2011 року, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, якими є Податковий кодекс України, Закон України "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, 20.10.2008 року між Українсько-Російсько-Американським товариством з обмеженою відповідальністю підприємством «СПЕЦ» (надалі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВТО ГРУП» (надалі Виконавець) був укладений договір № 04/081020-4, відповідно до умов якого Виконавець зобовязується виконати для Замовника послуги консультативні зі створення Автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану, послуги з питань розвитку програмного забезпечення користувачів, роботи по створенню програмного забезпечення для компютерної та обчислювальної техніки (з передачею майнових прав власності Замовнику), розробка керівництва адміністратора та користувача, навчання адміністратора та пяти користувачів (надалі послуги), а Замовник зобовязується сплатити за надані послуги в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець зобовязується належним чином (своєчасно і якісно) виконати і здати по актам прийому-передачі виконаних послуг Замовнику послуги, у строки, узгоджені з Замовником.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що після підписання акту виконаних послуг авторське право та подальша відповідальність по обслуговуванню та супроводженню предмету договору переходить до Замовника.

Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість послуг за Договором складає 333869,21 грн., в т.ч. ПДВ 20% 55644,87 грн., згідно договірної ціни (Додаток № 1), яка є невідємною частиною Договору.

Замовник здійснює оплату за послуги згідно акту здачі-приймання виконаних послуг у строки, узгоджені з Виконавцем (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» позивачу була виписана податкова накладна від 02.12.2008 року № 2960 на суму 333869,21 грн., в т.ч. ПДВ 55644,87 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Розрахунки між ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» на загальну суму 333869,21 грн. (в тому числі ПДВ 55844,87 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 5251 від 26.12.2008 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.12.2008 року між ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» та позивачем був підписаний акт здавання-приймання виконаних послуг за договором та укладений Ліцензійний Договір про передачу авторських прав на Автоматизовану інформаційну систему містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану. Факт передачі невиняткових авторських прав підтверджується підписаним сторонами відповідним актом.

20.10.2008 року між Українсько-Російсько-Американським товариством з обмеженою відповідальністю підприємством «СПЕЦ» (надалі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВТО ГРУП» (надалі Виконавець) був укладений договір № 04/081020-3, відповідно до умов якого Виконавець зобовязується виконати для Замовника послуги консультативні зі створення Автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану, послуги з питань інтегрованих програмних комплексів, розробка Порядку ведення містобудівного кадастру (надалі послуги), а Замовник зобовязується сплатити за надані послуги в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець зобовязується належним чином (своєчасно і якісно) виконати і здати по актам прийому-передачі виконаних послуг Замовнику послуги, у строки, узгоджені з Замовником.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що після підписання акту виконаних послуг авторське право та подальша відповідальність по обслуговуванню та супроводженню предмету договору переходить до Замовника.

Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість послуг за Договором складає 196286,45 грн., в т.ч. ПДВ 20% 32714,41 грн., згідно кошторису (Додаток № 1), яка є невідємною частиною Договору.

Замовник здійснює оплату за послуги згідно акту здачі-приймання виконаних послуг у строки, узгоджені з Виконавцем (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» позивачу була виписана податкова накладна від 02.12.2008 року № 2961 на суму 196286,45 грн., в т.ч. ПДВ 32714,41 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Розрахунки між ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» на загальну суму 196286,45 грн. (в тому числі ПДВ 32714,41 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 5250 від 26.12.2008 року.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору 02.12.2008 року між ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» та позивачем був підписаний акт здавання-приймання виконаних послуг за договором.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Видані ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» за грудень 2008 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, суд вважає за необхідне дослідити рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому суд, перевіряючи фізичні, технічні та технологічні можливості позивача до вчинення відповідної дії, що становить зміст господарської операції, зазначає, що умови зазначених вище договорів, укладених позивачем з ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» виконані у повному обсязі, за наслідками укладеного договору позивач має можливість здійснювати операції за умов наявності відповідно ліцензії, що необхідна для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, судом встановлено, що 28.10.2008 року між Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (надалі Замовник) та позивачем (надалі Виконавець) був укладений договір № 04/081027-2, відповідно до умов якого виконавець на підставі ліцензії АБ № 206476 від 01.11.2005 року зобовязується виконати для Замовника послуги: послуги консультативні з програмного забезпечення і послуги з розроблення програмного забезпечення інші (72.20.3), (Створення Автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану, послуги з питань розвитку програмного забезпечення користувачів (72.20.32), (Оплата робіт по створенню програмного забезпечення для компютерної та обчислювальної техніки) (з передачею майнових прав власності Замовнику), а Замовник зобовязується сплатити за надані послуги за цінами та у термін, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), яка додається до Договору і є його невідємною частиною.

Факт виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової накладної № 41436 від 05.12.2008 року на суму 399998,28 грн., в т.ч. ПДВ 66666,38 грн., Специфікацією, Договірною ціною № 1, Локальним кошторисом № 1 , відомістю ресурсів до локального кошторису №1, Розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 1, Актом фактичного виконання робіт за Договором та Актом здачі-приймання виконаних послуг.

27.10.2008 року між Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (надалі Замовник) та позивачем (надалі Виконавець) був укладений договір № 04/081027-1, відповідно до умов якого виконавець на підставі ліцензії АБ № 206476 від 01.11.2005 року зобовязується виконати для Замовника послуги: послуги консультативні з програмного забезпечення і послуги з розроблення програмного забезпечення інші (72.20.3), (Створення Автоматизованої інформаційної системи містобудівного кадастру та моніторингу реалізації генерального плану), консультативні послуги з інтегрованих програмних комплексів (72.20.31), (Розробка Порядку ведення містобудівного кадастру), а Замовник зобовязується сплатити за надані послуги за цінами та у термін, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), яка додається до Договору і є його невідємною частиною.

Факт виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової накладної № 41436 від 05.12.2008 року на суму 199999,25 грн., в т.ч. ПДВ 33333,21 грн., Специфікацією, Кошторисом № 1 на проектні (дослідницькі) роботи, Актом здачі-прийняття виконаних послуг.

Як вже було зазначено судом Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 рік по правовим відносинм з ТОВ «МОНТ СЕРВІС», за результатами якої було складено акт перевірки від 19.09.2011 року № 1999/41-018/05837-85 та по правоим відносинам з ТОВ "МОНТ СЕРВІС" за період березень, квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.09.2011 року № 1978/18-010/05837085.

Дані правовідносини регулюються Податковим Кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).

Судом встановлено, що 01.01.2011 року між ТОВ «МОНТ СЕРВІС» (надалі Продавець) та Українсько-Російсько-Американським товариством з обмеженою відповідальністю підприємством «СПЕЦ» (надалі Покупець) уклали Договір поставки товарів № 011110/08, відповідно до умов якого Покупець замовляє та оплачує продукцію (далі товар), а Продавець поставляє Товар у відповідності до наявного асортименту.

Відповідно до п. 1.2 Договору замовлення Покупцем Товару відбувається з наявного у Продавця асортименту на протязі 2 років з моменту підписання договору до 31.12.2012 року, шляхом направлення на адресу Продавця заявки.

Виконання Продавцем заявки, у разі наявності Товару в асортименті, відбувається шляхом направлення на адресу Покупця Товару у спосіб обраний Покупцем (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору ціна, кількість та асортимент Товару зазначається в рахунку-фактурі, яка є підставою для сплати Покупцем за поставлений товар.

Відповідно до п. 1.5 Товар Покупцю поставляється в комплектації, визначеній виробником, для подальшого перепродажу Товару кінцевому користувачу на території України.

Розділом 2 Договору передбачено порядок поставки та отримання Товару, відповідно до якого поставка Товару від продавця Покупцеві відбувається наступним чином: Покупець проводить замовлення Товару по телефонну або факсу, електронній пошті; Покупець на власний розсуд та ризик обирає наступний спосіб доставки: гюнсел; Покупець у спосіб та термін проводить здачу Товару до оператора доставки вказаному Покупцем, про що повідомляє по телефону або електронній пошті Покупця. Факт здачі Товару Продавцем оператору доставки підтверджується відповідними документами, виданими оператором доставки. Покупець власними силами та на власний розсуд отримує Товар у обраного ним оператора доставки. Після отримання Товару Покупцем у оператора доставки, Покупець у 7-денний календарний термін зобовязаний повернути Продавцю рекомендованим листом належним чином підписані оригінали документів суворої звітності: видаткову накладну та доручення на отримання товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору останній діє 2 роки до повного виконання зобовязань.

В матеріалах справи наявні Додаток № 1 до Договору від 01.01.2011 року, який містить перелік програмних продуктів, які постачаються.

Судом встановлено, що ТОВ «МОНТ СЕРВІС» позивачу були виписані податкові накладні № 29 від 01.03.201 року на суму 200247, 00 грн., в т.ч. ПДВ 33374,50 грн., № 2 від 01.03.2011 року на суму 195861,0 грн., в т.ч. ПДВ 32643,50 грн., № 30 від 01.03.2011 року на суму 86919,00 грн., в т.ч. ПДВ 14486,50 грн., № 124 від 16.03.2011 року на суму 159375,00 грн., в т.ч. ПДВ 26562,50 грн., № 195 від 24.03.201 року на суму 82056,00 грн., в т.ч. ПДВ 13676,00 грн., № 274 від 30.03.201 року на суму 133647,00 грн., в т.ч. ПДВ 22274,50 грн., № 12 від 01.04.2011 року на суму 139455,00 грн., в т.ч. ПДВ 23242,50 грн., № 74 від 08.04.201 року на суму 188130,0 грн., в т.ч. ПДВ 21355,00 грн., № 90 від 12.04.201 року на суму 56667,00 грн., в т.ч. ПДВ 9444,50 грн., № 127 від 18.04.201 року на суму 175467,00 грн., в т.ч. ПДВ 29244,50 грн., № 153 від 20.04.201 року на суму 122997,00 грн., в т.ч. ПДВ 20499,50 грн., № 186 від 26.04.2011 року на суму 245487,00 грн., в т.ч. ПДВ 40914,50 грн., № 210 від 27.04.2011 року на суму 81891,00 грн., в т.ч. ПДВ 13648,50 грн., № 211 від 27.04.201 року на суму 163800,00 грн., в т.ч. ПДВ 27300,00 грн., № 218 від 28.04.201 року на суму 19410,00 грн., в т.ч. ПДВ 3235,00 грн., № 7 від 01.06.2011 року на суму 134697,00 грн., в т.ч. ПДВ 22449,50 грн., № 143 від 14.06.2011 року на суму 142731,00 грн., в т.ч. ПДВ 23788,50 грн., № 252 від 22.06.201 року на суму 194077,20 грн., в т.ч. ПДВ 32346,20 грн., № 273 від 24.06.2011 року на суму 151401,00 грн., в т.ч. ПДВ 25233,50 грн., № 341 від 30.06.2011 року на суму 441648,00 грн., в т.ч. ПДВ 73608,00 грн., видаткові накладні № С-010311/35 від 01.03.2011 року на суму 200247,00 грн., в т.ч. ПДВ 33374,50 грн., № С-010311/04 від 01.03.201 року на суму 195861,00 грн., в т.ч. ПДВ 32643,50 грн., № С-010311/36 від 01.03.201 року на суму 86919,00 грн., в т.ч. ПДВ 14486,50 грн., № С-160311/07 від 16.03.2011 року на суму 159375,0 грн., в т.ч. ПДВ 26562,50 грн., № С-240311/14 від 24.04.201 року на суму 82056,0 грн., в т.ч. ПДВ 13676,00 грн., № С-30031/26 від 30.03.201 року на суму 133647,00 грн., в т.ч. ПДВ 22274,50 грн., № С-01041/08 від 01.04.2011 року на суму 139455,00 грн., в т.ч. ПДВ 23242,50 грн., С-08041/05 від 08.04.2011 року на суму 188130,00 грн., в т.ч. ПДВ 31355,00 грн., № С-120411/08 від 12.04.2011 року на суму 56667Ю,00 грн., в т.ч. ПДВ 9444,50 грн., № С-180411/15 від 18.04.2011 року на суму 175467,00 грн., в т.ч. ПДВ 29244,50 грн., № С-20041/13 від 20.04.2011 року на суму 122997,00 грн., в т. ч. ПДВ 20499,50 грн., № С-260411/15 від 26.04.2011 року на суму 245487,00 грн., № С-270411/04 від 27.04.2011 року на суму 81891,00 грн., в т.ч. ПДВ 13648,50 грн., № С-270411/05 від 27.04.2011 року на суму 163800,00 грн., в т.ч. ПДВ 27300,00 грн., № С-28041/15 від 28.04.201 року на суму 19410,090 грн., в т.ч. ПДВ 3235,00 грн., № С-010611/03 від 01.06.2011 року на суму 134697,00 грн., в т.ч. ПДВ 22449,50 грн., № С-140611/04 від 14.06.2011 року на суму 142731,00 грн., в т.ч. ПДВ 23788,50 грн., № С-220611/14 від 22.06.2011 року на суму 194077,20 грн., в т.ч. ПДВ 32346,20 грн., № С-240611/08 від 24.06.2011 року на суму 151401,00 грн., в т.ч. ПДВ 25233,50 грн., № С-300611/25 від 30.06.2011 року на суму 441648,00 грн.,в т.ч. ПДВ 73608,00 грн., рахунок-фактура № С-010311/31 від 01.03.2011 року на суму 200247,00 грн., в т.ч. ПДВ 33374,50 грн., № С-010311/05 від 01.03.2011 року на суму 107817 грн., в т.ч. ПДВ 32643,50 грн., № С-160311/11 від 16.03.201 року на суму 159375,00 грн., в т.ч. ПДВ 26562,50 грн., № С-010311/32 від 01.03.2011 року на суму 86819,00 грн., в т.ч. ПДВ 14486,50 грн., № С-240311/19 від 24.03.2011 року на суму 82056,00 грн., в т.ч. ПДВ 13676,00 грн., № С-300311/16 від 30.03.2011 року на суму 133647,00 грн., в т.ч. ПДВ 22274,50 грн., № С-010411/09 від 01.04.2011 року на суму 139355,00 грн., в т.ч. ПДВ 23242,50 грн., № С-080411/13 від 08.04.2011 року на суму 188130,00 грн., в т.ч. ПДВ 31355,00 грн., № С-120411/12 від 12.04.201 року на суму 56667,00 грн., в т.ч. ПДВ 9444,50 грн., № С-180411/29 від 18.04.2011 року на суму 175467,00 грн., в т.ч. ПДВ 29244,50 грн., № С-200411/14 від 20.04.2011 року на суму 122997,0 грн., в т.ч. ПДВ 20499,50 грн., № С-260411/16 від 26.04.2011 року на суму 245487,00 грн., в т.ч. ПДВ 40914, 50 грн., № С-81891,00 грн., в т.ч. ПДВ 13648,50 грн., № С-163800,00 грн., в т.ч. ПДВ 27300,00 грн., № С-280411/15 від 28.04.2011 року на суму 19410,00 грн., в т.ч. ПДВ 3235,00 грн., № С-010611/08 від 01.06.2011 року на суму 134697,00 грн., в т.ч. ПДВ 22449,50 грн., № С-140611/06 від 14.06.2011 року на суму 142731,00 грн., в т.ч. ПДВ 23788,50 грн., № С-220611/09 від 22.06.2011 року на суму 194077,20 грн., в т.ч. ПДВ 32346,20 грн., № С-240611/05 від 24.06.2011 року на суму 151401,00 грн., в т.ч. ПДВ 25233,50 грн., № С-300611/17 від 30.06.2011 року на суму 441648,00 грн., в т.ч. ПДВ 73608,00 грн., приходний ордер від 01.03.2011 року на суму 200247,00 грн., в т.ч. ПДВ 33374,50 грн., від 01.03.201 року на суму 195861,00 грн., в т.ч. ПДВ 32643,50 грн., від 01.03.2011 року на суму 86919,00 грн., в т.ч. ПДВ 14486,50 грн., від 16.03.2011 року на суму 159375,00 грн., в т.ч. ПДВ 26562,50 грн., від 24.03.2011 року на суму 82056,00 грн., в т.ч. ПДВ 13676,00 грн., від 30.03.2011 року на суму 133647,00 грн., в т.ч. ПДВ 22274,50 грн., від 01.04.201 року на суму 139455,00 грн., в т.ч. ПДВ 23242,50 грн., від 08.04.2011 року на суму 188130,0 грн., в т.ч. ПДВ 31355,00 грн., від 12.04.2011 року на суму 56667,00 грн., в т.ч. ПДВ 9444,50 грн., від 18.04.2011 року на суму 175467,00 грн., в т.ч. ПДВ 29244,50 грн., від 20.04.201 року на суму 122997,00 грн., в т.ч. ПДВ 20499,50 грн., від 26.04.201 року на суму 245487,00 грн., в т.ч. ПДВ 40914,50 грн., від 27.04.2011 року на суму 81891,00 грн., в т.ч. ПДВ 13648,50 грн., від 27.04.201 року на суму 163800,00 грн., в т.ч. ПДВ 27300,00 грн., від 28.04.201 року на суму 19410,00 грн., в т.ч. ПДВ 3235,00 грн., від 01.06.2011 року на суму 134697,00 грн., в т.ч. ПДВ 22449,50 грн., від 14.06.2011 року на суму 142731,00 грн., в т.ч. ПДВ 23788,50 грн., від 22.06.2011 року на суму 194077,20 грн., в т.ч. ПДВ 32346,20 грн., від 24.06.2011 року на суму 151401,00 грн., в т.ч. ПДВ 25233,50 грн., від 30.06.2011 року на суму 441648,00 грн., в т.ч. ПДВ 73608,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «МОНТ СЕРВІС» та позивачем підтверджуються копіями платіжного доручення № 1498 від 11.05.201 року на суму 127600,00 грн., в т.ч. ПДВ 21266,67 грн., № 1500 від 12.05.2011 року на суму 12107,83 грн., № 1458 від 10.05.2011 року на суму 107817,00 грн., в т.ч. ПДВ 17969,50 грн., № 1528 від 13.05.2011 року на суму 132405,00 грн., в т.ч. ПДВ 22067,50 грн., № 1530 від 16.05.2011 року на суму 195945,00 грн., в т.ч. ПДВ 32657,50 грн., № 1633 від 23.05.2011 року на суму 133647,00 грн., в т.ч. ПДВ -22274,50 грн., № 1684 від 27.05.201 року на суму 53700,0 грн., в т.ч. ПДВ 8950,00 грн., № 1701 від 30.05.2011 року на суму 11410,00 грн., в т.ч. ПДВ 1901,67 грн., № 188130,00 грн., в т.ч. ПДВ 31355,00 грн., № 1744 від 31.05.2011 року на суму 56667,00 грн., в т.ч. ПДВ 9444,50 грн., № 1745 від 31.05.201 року на суму 44140,00 грн., в т.ч. ПДВ 7356,67 грн., № 1779 від 02.06.2011 року на суму 131327,00 грн. від 21887,83 грн., № 1898 від 10.06.201 року на суму 122997,00 грн., в т.ч. ПДВ 20499,50 грн., № 1866 від 08.06.2011 року на суму 44790,00 грн., в т.ч. ПДВ 7465,00 грн., № 1867 від 09.06.2011 року на суму 192107,00 грн., в т.ч. ПДВ 32017,83 грн., № 1897 від 10.06.2011 року на суму 81891,00 грн., в т.ч. ПДВ 13648,50 грн., № 1904 від 10.06.2011 року на суму 133545 від 22257,50 грн., № 1905 від 14.06.2011 року на суму 30255,00 грн., в т.ч. ПДВ 5042,50 грн., № 1945 від 15.06.201 року на суму 151473,00 грн., в т.ч. ПДВ 25245,50 грн., № 2606 від 09.08.2011 року на суму 107470,00 грн., в т.ч. ПДВ 17911,67 грн., № 2618 від 10.08.2011 року на суму 142731,00 грн., № 2438 від 27.07.2011 року на суму 137607,20 грн., в т.ч. ПДВ 22934,53 грн., № 2442 від 04.08.2011 року на суму 56470,00 грн., в т.ч. ПДВ 9411,67 грн., № 2619 від 10.08.2011 року на суму 127600,00 грн., в т.ч. ПДВ 21266,67 грн., № 2753 від 19.08.2011 року на суму 12148,00 грн., в т.ч. ПДВ 2024,67 грн., № 2705 від 17.08.2011 року на суму 93880,0 грн., в т.ч. ПДВ 15646,67 грн., № 2706 від 18.08.201 року на суму 77720,0 грн., в т.ч. ПДВ 12953,33 грн., № 2731 від 19.08.2011 року на суму 138900,00 грн., в т.ч. ПДВ 23150,00 грн. та копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «МОНТ СЕРВІС» за березень, квітень та червень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, банківським випискам та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України вбачається, що Закон та Кодекс визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окреме суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в розділі 3 акту перевірки від 19.09.2011 року № 1999/341-018/05837085 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року по правовим відносинам з ТОВ «МОНТ СЕРВІС» відповідач зазначає про використання в ході перевірки акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень квітень 2011 року ТОВ "МОНТ СЕРВІС" № 835/3/23-40-36959317 від 27.07.2011р.

Даним актом встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у звязку з чим відповідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені операції купівлі-продажу мають ознаки „нікчемності”. Перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт (послуг) ТОВ "МОНТ СЕРВІС", які підпадають під визначення норм та вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 ПК України, та правочини визнано "нікчемними".

Проте суд зазначає, що перевірка підприємства "СПЕЦ" проводилася за червень 2011 року, тоді як під час перевірки використовується та береться за основу, як доказову базу, акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по ТОВ "МОНТ СЕРВІС" за березень квітень 2011 року, у звязку з чим, враховуючи ознаки доказів, передбачених ст. 69,70 КАС України, належність та допустимість доказів, висновки зазначеного акту на висновки суду не впливають.

З акту перевірки від 12.09.2011 року № 1978/18-010/05837085 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП» за грудень 2008 року, ТОВ «МОНТ СЕРВІС» за березень, квітень 2011 року», вбачається, що на адресу відповідача від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва надійшли листи від 28.07.2011р. №13022/7/23-4010 та від 28.07.2011р. №13023/7/23-4010, якими надано акт № 835/3/23-40-36959317 від 27.07.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "МОНТ СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень - квітень 2011 року.

В матеріалах справи наявна копія електронного листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 16188/7/23-4010 від 21.08.2011 р. адресований Державним податковим інспекціям в АРК, областях, м. Києва, Севастополя, згідно якого Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва просить акт від 27.07.2011 р. № 835/3-23-40 про результат документальної невиїзної перевірки ТОВ "МОНТ СЕРВІС" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень квітень 2011 року, направлений листами від 28.07.2011 р. за № 13023/7/23-4010 та № 1822/7/23-4010 вважати відкликаним у звязку з тим, що на даний момент підприємством надані для перевірки первинні документи, триває позапланова невиїзна перевірка ТОВ "МОНТ СЕРВІС". Окремо в листі зазначено, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва просить акт від 27.07.2011 р. № 835/3-23-40 не використовувати в якості доказової бази.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що використання податковим органом актів перевірки контрагента позивача, за результатами якого зроблені висновки про нікчемність укладених ним правочинів, в якості доказової бази завищення позивачем податкового кредиту та порушення податкового законодавства не відповідають вимогам законодавства та судом до уваги не приймаються.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

По епізоду порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акти перевірки, ні рішення податкових органів не тельки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагентів позивача по господарських операціях ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП», ТОВ «МОНТ СЕРВІС» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебувало на обліку як платник податку, по господарських операціях послуги виконані, розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, що підтверджується наданими позивачем до суду копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих цей факт документів, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції (отриманих послуг) в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції (отриманих послуг), документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.

Таким чином, змісти правочину з контрагентами позивача не суперечать законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та «Торговий Дім «АВТО ГРУП», ТОВ «МОНТ СЕРВІС» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП», ТОВ «МОНТ СЕРВІС» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнані, а податкові накладні, надані позивачем виписані ТОВ «Торговий Дім «АВТО ГРУП», ТОВ «МОНТ СЕРВІС» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю -підприємства "СПЕЦ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання дій протиправними - задовольнити.

Скасувати та визнати нечинним податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за № 0000350818 від 28.09.11р., яким встановлено завищення суми ПДВ в розмірі 430261 грн. та нарахованими штрафними фінансовими санкціями в розмірі 44181 грн. 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення за № 0003210841 від 30.09.11р., яким встановлено завищення ПДВ в розмірі 177425 грн. 70 коп. та за штрафною санкцією в розмірі 1 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю -підприємства "СПЕЦ" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 4, код 05837085) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12.12.2011 року. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Горшкова О.О.