Постанова № 20595591, 06.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 грудня 2011 р. № 2-а- 13042/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників : позивача Філатов П.А., відповідача Дуброва К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКФ "Модуль" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування наказу та визнання незаконними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКФ "Модуль" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова , в якому просить суд, скасувати наказ державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 876 від 17.08.201] року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “АКФ “Модуль”(ідентифікаційний код 36626726); визнати незаконними дії державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова з проведення з 17 по 23 серпня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “АКФ “Модуль” (ідентифікаційний код 36626726) з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за березень, травень 2011 року з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Сат Імпекс”.

В обґрунтування позову зазначає, що письмові запити № 9631/10/23-110 від 06.06.2011 року та № 12013/10/23-110 від 20.07.2011 року не були скріплені печаткою та не містили підстав для їх надіслання, таким чином позивач був звільнений від обовязку надавати відповіді на дані запити, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для прийняття рішення про проведення перевірки та повноважень на її проведення. Окрім того зазначає, що відповідно до наказу № 876 від 17.08.2011 року перевірка мала тривати один робочий день, однак тривала пять робочих днів з 17 по 23 серпня 2011 року.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена у відповідності до положень ст. 79 Податкового кодексу України, за наявності підстав для її проведення, у звязку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у запереченні на позов.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 876 від 17.08.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АКФ «Модуль» з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за березень, травень 2011 року з питань взаємовідносин з ТОВ фірма «Сат Імпекс» (код ЄДРПОУ 32564148), за результатами якої складено акт перевірки № 1503/23-104/36626726 від 02.09.2011 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу прийняття рішення про призначення спірної перевірки, а також дій по проведенню перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок передбачені ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст. 77, 78 Податкового кодексу України.

Оглянувши копію наказу № 876 від 17.08.2011 року, суд зазначає, що наказ містить посилання на положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що юридичною підставою призначення перевірки є п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою є розпорядження ДПА України від 24.02.11р. та розпорядження ДПА у Харківській області від 25.02.11р. «Про відпрацювання підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача було направлено запити органу державної податкової служби, оформлені листами № 9631/10/23-110 від 06.06.2011 року та № 12013/10/23-110 від 20.07.2011 року, щодо підтвердження факту взаємовідносин з контрагентами за березень, травень 2011 року по податковому кредиту та податковим зобовязанням. З пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні вбачається, що зазначені запити були вручені особисто уповноваженому представнику позивача під розписку. Позивач листами б/н від 15.06.2011 року та 02.08.2011 року надав копії первинних документів по взаєморозрахункам з контрагентами за відповідні періоди.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що запит податкового органу в обовязковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Суд зазначає, що в оглянутих в судовому засіданні запитах № 9631/10/23-110 від 06.06.2011 року та № 12013/10/23-110 від 20.07.2011 року відсутнє посилання на взаємовідносини позивача з ТОВ фірма «Сат Імпекс» та не містяться підстави для їх надсилання, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті запити складені податковим органом з порушенням приписів абз.1 і 2 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, що в силу абз.5 цієї ж статті звільняє платника податків від обовязку надання відповіді.

Розглядаючи справу, суд враховує, що відсутність відповіді платника податків, ненадання пояснень та документального підтвердження на письмовий запит податкового органу є підставою для призначення перевірки діяльності платника податків згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обовязкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

В наказі № 876 від 17.08.2011 року зазначено, що позивач на запит надав завірені копії первинних документів. Протокольною ухвалою суду від 09.11.2011р. було зобовязано відповідача надати пояснення, які саме документи та документальне підтвердження не було надано за вищезазначеними запитами, однак відповідачем в порушення вимог ст. 71 КАС України таких пояснень та доказів суду не подано. Представник відповідача в судовому засіданні не спростував того, що позивачем було надано повний перелік витребуваних документів.

Субєкт владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запитів № 9631/10/23-110 від 06.06.2011 року та № 12013/10/23-110 від 20.07.2011 року не дотримався вимог Податкового кодексу України, позивачем до спливу строку у 10 робочих днів надано пояснення та документальне підтвердження по суті отриманих запитів, а відтак, відсутні визначені законом підстави для прийняття рішення про призначення спірних перевірок.

За таких обставин, зазначений наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. (п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України)

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказ № 876 від 17.08.2011 року вручений директору підприємства 17.08.2011 року, що підтверджується розпискою про отримання. Директору ТОВ «АКФ «Модуль» 17.08.2011 року було надано під розписку повідомлення № 14468/10/23-110 від 17.08.2011 року, яким позивача запрошено на 16.00 годину 26.08.2011 року до кабінету № 321 до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

В той же час, судом встановлено, що відповідно до наказу № 876 від 17.08.2011 року перевірка мала тривати 1 робочий день 17.08.2011 року, а відповідно до розділу 2 «Загальні положення» акту перевірки фактично тривала з 17.08.2011 року по 23.08.2011 року.

Таким чином, повідомлення № 14468/10/23-110 від 17.08.2011 року не приймається судом до уваги як таке, що не має відношення до оскаржуваної перевірки, оскільки не містить даних про дату її початку та не відповідає змісту наказу № 876 від 17.08.2011 року. Представником відповідача не надано суду іншого повідомлення, що б було вручено уповноваженому представнику позивача та містило б відомості щодо перевірки.

Відповідно не дотримано право позивача бути обізнаним про проведення перевірки та присутнім при її проведенні. (п.п. 17.1.6 ст. 17 Податкового кодексу України)

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 876 від 17.08.2011 року перевірка мала тривати 1 робочий день, в той час як фактично тривала 5 робочих днів. При цьому, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо того, що до 23.08.2011 року складався акт перевірки, оскільки сам акт № 1503/23-104/36626726 датований 02.09.2011 року. Представником відповідача не надано суду документів на підтвердження продовження строків проведення перевірки, які були витребувані судом згідно протокольної ухвали від 09.11.2011 року.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в актах судження субєкта владних повноважень про порушення платником податків вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджені належними доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

За приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що ці документи не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач жодних податкових повідомлень рішень не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити в частині вимог стосовно скасування наказу, бо спірний наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконними та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо спірна перевірка були проведена на підставі незаконного наказу та з перевищенням повноважень податкових органів в частині висновку про порушення платником податків ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКФ "Модуль" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування наказу та визнання незаконними дій задовольнити.

Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 876 від 17.08.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “АКФ “Модуль” (ідентифікаційний код 36626726).

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова з проведення з 17 по 23 серпня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “АКФ “Модуль” (ідентифікаційний код 36626726) з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за березень, травень 2011 року з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Сат Імпекс”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКФ "Модуль" (61058, м. Харків вул. Данилевського б. 27, кв. 11 код - 36626726) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.