Постанова № 20595436, 29.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 листопада 2011 р. № 2-а- 8752/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., суддів: Старосєльцевої О.В., Сліденка А.В.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участю: представника позивача - Токар І.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з відповідача в доход державного бюджету кошти в сумі 1183594,48 грн., які були отримані за договорами на поставку товару від 02.06.2009 р. № М-5 (соняшник на суму 54672 грн.), 06.06.2009 р. ( соняшник на суму 103729 грн.), 08.06.2009 р. № М-12 (соняшник на суму 89190 грн.), від 11.06.2009 р. №М-14 (соняшник на суму 50384 грн.), від 11.06.2009 р. № М-15 (пшениця на суму 17145 грн.), від 12.06.2009 р. №М-16 (ячмінь на суму 13515 грн.), від 13.06.2009 р. № М-18 (пшениця на суму 14315 грн.), від 17.06.2009 р. №М-20 (соняшник на суму 148770 грн.), від 19.06.2009 р. №М-23 (кукурудза на суму 2668 грн.), від 20.06.2009 р. №М-24 (соняшник на суму 91894 грн.), від 24.06.2009 р. № М-29 (соняшник на суму 87470 грн.), від 05.08.2009 р. № М-85 (ячмінь на суму 34358,2 грн.), від 06.08.2009 р. № М-86 (ячмінь на суму 38865,2 грн.), від 10.08.2009 р. № М-91 (пшениця на суму 19754,64 грн.), від 11.08.2009 р. №М-93 (пшениця на суму 17892 грн.), від 12.08.2009 р. № М-95 (пшениця на суму 35805,6 грн.), від 14.08.2009 р. № М-99 9 ячмінь на суму 53494,4 грн.), від 17.08.2009 р. № М-103 (ячмінь на суму 55005,5 грн.), від 18.08.2009 р. № М-104 (ячмінь на суму 37259,2 грн.), від 19.08.2009 р. № М-109 (ячмінь на суму 35959,8 грн.), від 25.08.2009 р. №М-115 (ячмінь на суму 53560,1 грн.), від 26.08.2009 р. №М-116 (ячмінь на суму 53158,6 грн.), від 27.08.2009 р. № М-118 (пшениця на суму 59144,6 грн.), від 29.08.2009 р. №М-119 (пшениця на суму 18242,7 грн.). Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями Лозівської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих платником податків в податкових деклараціях з ПДВ за червень 2009 року та серпень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт НОМЕР_2 від 25.05.2011 року.

В ході перевірки встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Геокслайн Плюс» (на момент подання позову стан юридичної особи припинено) були укладені договори на поставку товару від 02.06.2009 р. № М-5 (соняшник на суму 54672 грн.), 06.06.2009 р. ( соняшник на суму 103729 грн.), 08.06.2009 р. № М-12 (соняшник на суму 89190 грн.), від 11.06.2009 р. №М-14 (соняшник на суму 50384 грн.), від 11.06.2009 р. № М-15 (пшениця на суму 17145 грн.), від 12.06.2009 р. №М-16 (ячмінь на суму 13515 грн.), від 13.06.2009 р. № М-18 (пшениця на суму 14315 грн.), від 17.06.2009 р. №М-20 (соняшник на суму 148770 грн.), від 19.06.2009 р. №М-23 (кукурудза на суму 2668 грн.), від 20.06.2009 р. №М-24 (соняшник на суму 91894 грн.), від 24.06.2009 р. № М-29 (соняшник на суму 87470 грн.), від 05.08.2009 р. № М-85 (ячмінь на суму 34358,2 грн.), від 06.08.2009 р. № М-86 (ячмінь на суму 38865,2 грн.), від 10.08.2009 р. № М-91 (пшениця на суму 19754,64 грн.), від 11.08.2009 р. №М-93 (пшениця на суму 17892 грн.), від 12.08.2009 р. № М-95 (пшениця на суму 35805,6 грн.), від 14.08.2009 р. № М-99 ячмінь на суму 53494,4 грн.), від 17.08.2009 р. № М-103 (ячмінь на суму 55005,5 грн.), від 18.08.2009 р. № М-104 (ячмінь на суму 37259,2 грн.), від 19.08.2009 р. № М-109 (ячмінь на суму 35959,8 грн.), від 25.08.2009 р. №М-115 (ячмінь на суму 53560,1 грн.), від 26.08.2009 р. №М-116 (ячмінь на суму 53158,6 грн.), від 27.08.2009 р. № М-118 (пшениця на суму 59144,6 грн.), від 29.08.2009 р. №М-119 (пшениця на суму 18242,7 грн.).

На виконання вищезазначених договорів ТОВ "Геокслайн Плюс" були виписані податкові накладні на суму 1183594,48 грн., в т.ч. ПДВ 197265,58 грн.: від 02.06.2009 р. № М-5 на суму 54672 грн., від 06.06.2009 р. на суму 103729 грн., від 08.06.2009 р. № М-12 на суму 89190 грн.), від 11.06.2009 р. №М-14 на суму 50384 грн.), від 11.06.2009 р. № М-15 на суму 17145 грн., від 12.06.2009 р. №М-16 на суму 13515 грн., від 13.06.2009 р. № М-18 на суму 14315 грн., від 17.06.2009 р. №М-20 на суму 148770 грн., від 19.06.2009 р. №М-23 на суму 2668 грн., від 20.06.2009 р. №М-24 на суму 91894 грн., від 24.06.2009 р. № М-29 на суму 87470 грн., всього за червень 2009 року 673762 грн.; від 05.08.2009 р. № М-85 на суму 34358,2 грн., від 06.08.2009 р. № М-86 на суму 38865,2 грн., від 10.08.2009 р. № М-91 на суму 19754,64 грн., від 11.08.2009 р. №М-93 на суму 17892 грн., від 12.08.2009 р. № М-95 на суму 35805,6 грн., від 14.08.2009 р. № М-99 на суму 53494,4 грн., від 17.08.2009 р. № М-103 на суму 55005,5 грн., від 18.08.2009 р. № М-104 на суму 37259,2 грн., від 19.08.2009 р. № М-109 на суму 35959,8 грн., від 25.08.2009 р. №М-115 на суму 53560,1 грн., від 26.08.2009 р. №М-116 на суму 53158,6 грн.), від 27.08.2009 р. № М-118 на суму 59144,6 грн.), від 29.08.2009 р. №М-119 на суму 18242,7 грн., всього за серпень 2009 року на суму 512500,54 грн.

Згідно наданих ФОП ОСОБА_3 пояснень встановлено, що в податкової звітності з ПДВ за серпень 2009 р. (декларації з додатком №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (розділ «податковий кредит»), допущено арифметичну помилку по контрагенту ТОВ «Геокслайн Плюс», тобто зазначено суму податкового кредиту 84972,08 грн.

ФОП ОСОБА_3 включено вищенаведені податкові накладні до складу податкового кредиту з ПДВ у сумі 197265,58 грн., а саме в податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року у сумі 112293,5 грн. та в податковій декларації з ПДВ за серпень 2009 року у сумі 84972,08 грн.

Вищезазначені угоди купівлі-продажу укладалися та підписувалися директором ТОВ «Геокслайн» ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3

Відповідно до наданої інформації відділом податкової міліції Красноградської МДПІ від 10.03.2011 р. № 367/7/26-021 в ході оперативного супроводження кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом фінансово-господарських взаємовідносин ПП «ТД Софі Плюс» з ТОВ «Геокслайн Плюс» (код ЄДРПОУ 36323929, м. Луганськ) було встановлено наступне.

Згідно письмового пояснення керівника ТОВ «Геокслайн Плюс» від 19.11.2009 р., гр. ОСОБА_4 до фінансово-господарської діяльністі ТОВ «Геокслайн Плюс» відношення не має, будь-які договори, довіреності у нотаріусів не оформлював, на представництво інтересів в державних органах та право підпису нікому не доручав, будь-які документи фінансово-господарської діяльності (договори, товаро-транспортні накладні, накладні, податкові накладні) не виписував. В оренду офісні та складські приміщення не знімав та нікому не здавав. Звітність у ДПІ не здавав, будь-які документи про ведення фінансово-господарської діяльності від свого імені на правах керівника підприємства не підписував.

Згідно наданих пояснень уповноваженою особою ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_5 (довіреність від 10.02.2010р.) товар поставлявся продавцем на склад покупця, розрахунки за поставлену продукцію здійснювалися в готівковій формі.

Документи, підтверджуючі факт поставки товару на склад покупця (сертифікати якості товару, акти приймання продукції, товаро-транспортні накладні, документи підтверджуючі прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, довіреності на отримання ТМЦ) для перевірки не надано. При цьому, при укладанні спірних угод, сторони визнали обов'язковим складання документів приймання-передачі, які на перевірку надано не було, що є доказом порушення умов договорів.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.650 Цивільного кодексу України). За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи відсутність первинних документів приймання, перевезення, товару, тобто не підтвердження факту наявності поставок ТМЦ від постачальника покупцю та те, що посадова особа (керівник) ТОВ «Геокслайн Плюс» не підписував договори, податкові накладні та інше, позивач правомірно дійшов висновку про те, що правочини між ТОВ «Геокслайн Плюс» та ФОП ОСОБА_3 здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до п. 1.2 ст. 215, п. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІ\/, що договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів.

Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено суми до податкового кредиту, по операціям з ТОВ «Геокслайн Плюс» по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків (віднесення сум ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту), суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 - IV (зі змінами та доповненнями) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 - IV (зі змінами та доповненнями) зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) платник податків зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплену печаткою такого платника податку - продавця податкову накладну, яка дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Геокслайн Плюс» на користь ФОП ОСОБА_3 за відповідними фінансово-господарськими операціями, від імені керівника вказаного підприємства гр.ОСОБА_4 виконані іншою особою , яка не мала повноважень на їх підписання. Отже, необхідні ознаки первинних документів, отриманих відповідачем від ТОВ «Геокслайн Плюс», є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні за вищезазначеними договорами, складені та видані із порушенням податкового законодавства України та підписані неуповноваженою особою, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

В зв'язку з вищевикладеним, витрати ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ «Геокслайн Плюс» (придбання сільськогосподарської продукції) були понесені за угодами, які в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, віднесення платником податку сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ( зі змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 197265,58 грн., а саме по деклараціям з ПДВ за червень та серпень 2009 року, що в свою чергу призвело до завищення валових витрат в сумі 985884,1 грн. та заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 147882,62 грн.

З урахуванням вищевикладеного в даному випадку є доцільним застосовування ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (64600, Харківська область, м. Лозова, код ЕДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України кошти в сумі 1183594,48 грн. (один мільйон сто вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 48 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05.12.2011 року.

Головуючий суддя Кухар М.Д.

Суддя Старосєльцева О.В.

Сліденко А.В.