Постанова № 20595427, 24.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2011 р. № 2-а- 13981/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Жданової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватне акціонерне товариство "Важпромавтоматика" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПрАТ «Важпромавтоматика», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, за №0000420849 від 14.10.11 р. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті від 30.09.11 за №2038/49-018/21266653, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ) з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період вересень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 30.09.11 за №2038/49-018/21266653.

Відповідно до висновку акту перевірки від 30.09.11 за №2038/49-018/21266653 зазначається, що встановлено порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-агроремпоставка» завищено податковий кредит за вересень 2010 року на загальну суму ПДВ 280266,66 грн., що призвело до завищення податку на додану вартість до сплати в бюджет на 280266,66 грн. за вересень 2010.

У відповідності до мотивувальної частини акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Тех-агроремпоставка».

В ході проведення перевірки вказаного підприємства, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Тех-агроремпоставка» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі укладені правочині між підприємством позивача та ТОВ «Тех-агроремпоставка» є нікчемними.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення за №0000420849 від 14.10.11 на загальну суму 350333,33.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За матеріалами справи між позивачем ПрАТ «Важпромавтоматика» та ТОВ «Тех-агроремпоставка» було укладено договори на розробку алгоритмів і систематизації даних для розрахунку дренажних споруд, а саме договір від 26.07.10 за №С07-0107-10, договір від 12.07.10 за №С16-0712-10, договір від 06.07.10 за №С140505-10/3, договір від 07.07.10 за №С14-0505-10/2, договір від 09.08.10 за №С10-27861-10, довір від 05.07.10 за №С14-0115-10/3, договір від 30.06.10 за №С07-040210/1, договір від 01.07.10 за №С05-060810-10/3, договір від 02.08.10 за №С05-060810-10, договір від 05.07.10 за №С14-0505-10/1, договір від 19.07.10 за №С07-0306-10 та договір від 27.08.10 за №С08-2508-10.

На виконання умов договорів укладених між ПрАТ «Важпромавтоматика» та ТОВ «Тех-агроремпоставка» було підписано акти прийому робіт та виписано податкові накладні, від 02.09.10, 03.09.10, 06.09.10, 07.09.10, 08.09.10, 20.09.10 та 21.09.10 р.

Оплата за вказаними правочинами була здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні у справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Тех-агроремпоставка» (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключно компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів прийняття компетентними органами рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд дійшов висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумістність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Також, судом було встановлено подальшу реалізацію отриманих від ТОВ «Тех-агроремпоставка» товарів, а саме - ПрАТ «Важпромавтоматика» укладено договір поставки від 05.08.2010р. за №27-710/861 з ДП «Маріупольський морський торговельний порт», від 55.06.2010р. за №05-060810 з ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», від 25.08.10р. за №25/08-2010 з ТОВ «СВНЦ інтелект-сервіс» ЛТД, від 18.05.2010р. за №14пр-0505-10/2736 з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», від 19.07.10 за №07-010710П/4375 з ПАТ «ММК ім. Ілліча» та інш.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ «Тех-агроремпоставка», взаємоузгоджених спільних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ «Тех-агроремпоставка» та ПрАТ «Важпромавтоматика» спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених субєктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення рішення не поклав.

За таких обставин, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Тех-агроремпоставка».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом у справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення ПрАТ «Важпромавтоматика» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватне акціонерне товариство "Важпромавтоматика" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000420849 від 14.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Важпромавтоматика" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2011 року.

СуддяКухар М.Д.