Постанова № 20594818, 31.05.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1328/11

"31" травня 2011 р.                                                                                           м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

          при секретарі судового засідання Митко В.В.

          за участю: представника позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1, доручення від 30.05.2011 року №04-537/2013

          розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Тернопільська фабрика художніх меблів" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Тернопільська фабрика художніх меблів" про стягнення 9005,88 грн. адміністративно-господарських санкцій та 89,10 грн. пені, посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не забезпечив в 2010 році 1 (одного) робочого місця для працевлаштування інваліда, як передбачено нормативом і відповідно до 15.04.2011 року самостійно не сплатив адміністративні санкції у вказаному розмірі, у зв’язку з чим нараховано пеню на 33 дні прострочення, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просить задовольнити, з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в суд не з’явився, хоча про день, час і місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявних достатніх документів про права і обов’язки сторін у відповідності до чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні обставини.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року №875–ХІІ (надалі–Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.

Згідно вимог ст. 20 Закону підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема звіту відповідача відкритого акціонерного товариства "Тернопільська фабрика художніх меблів" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10 – ПІ) поданим до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) за 2010 рік складає 17 осіб і відповідно норматив робочих місць для інвалідів становить 1, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 9005,88 грн.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9005,88 грн.

Відповідачем не доведено забезпечення працевлаштування інваліда відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону, а у зв’язку з прийнятими змінами підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Судом не здобуто жодних доказів про укладення відповідачем трудового договору з інвалідом протягом 2010 року, що свідчить про не виконання ним обов’язку щодо працевлаштування інваліда згідно вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і правомірність нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій у зазначеному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року, обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано пеню за 33 дні прострочення в розмірі 89,10 грн.

За таких встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,6,7,72,86,122,160-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тернопільська фабрика художніх меблів" (вул. Енергетична 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14049627) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 9005 (дев'ять тисяч п'ять) грн. 88 коп. адміністративно-господарських санкцій та 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 10 коп. пені на р/р 31211230700002, ГУДК України в Тернопільській області, 50070000, МФО 838012, код одержувача 23588119.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя                                                                                Мартиць О.І.

копія вірна

Суддя                                                                                                    Мартиць О.І.