ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8833/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Петрової Л.М.,
при секретарі Протас О.М.,
за участю:
представника третьої особи - Ткаченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїдо Фермерського господарства "Лтава", третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Полтавській областіпро стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
26 жовтня 2011 року Карлівська міжрайонна державна податкова інспекціязвернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Лтава", третя особа - Управління Державного казначейства в Чутівському районі про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків в розмірі 16880,23 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується борг по бюджетній позичці, що надавалася сільськогосподарським товаровиробникам під держконтракт 1997 року. Зазначав, що на підставі підпунктів 6.2.1, 6.2.3 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ відповідно до подання Управління Державного казначейства України у Чутівському районі відповідачу були направлені перша та друга податкові вимоги про сплату податкового боргу, разом з тим, вказані вимоги виконані не були, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року третю особу - Управління Державного казначейства в Чутівському районі замінено на Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області.
Представники сторін явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча у матеріалах справи наявні докази про те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, надіслали суду клопотання про розгляд справи без їх участі /а.с. 36, 50/.
У своїх письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зазначав, що ФГ "Лтава" подавало листи до державного казначейства та податкової адміністрації з проханням подати копії первинної документації (накладні, акти прийому-передач, договори, рахунки тощо), однак відповіді не отримало, тому підстав для визнання боргу, заявленого у позовній заяві у відповідача не має.
Представник третьої особи у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Суд, заслухавши думку третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Фермерське господарство "Лтава" (код ЄДРПОУ 13943529) перебуває на обліку у Чутівському відділенні Карлівської МДПІ з 08 липня 1998 року за №83 /а.с. 6/.
02 вересня 2010 року на підставі зведеного подання Управління Державного казначейства України у Чутівському районі від 02 серпня 2010 року №7 /а.с. 10-11/ Карлівською МДПІ винесено першу податкову вимогу №1/20 від 02 вересня 2010 року, якою повідомлено, що станом на 02 вересня 2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням (за бюджетною позичкою за держзамовленням (контрактом) 1997 року) позивача становить 16880,23 грн. - пеня /а.с. 12/. Перша податкова вимога отримана відповідачем 08 вересня 2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи ФГ "Лтава" на корінці зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 12/.
15 жовтня 2010 року Карлівською МДПІ винесено другу податкову вимогу №2/46 від 15 жовтня 2010 року, якою повідомлено, що станом на 15 жовтня 2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивача становить 16880,23 грн. - пеня /а.с. 12/. Доказів отримання відповідачем другої податкової вимоги Карлівською МДПІ не надано.
01 грудня 2010 року відповідно до статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Карлівська МДПІ прийняла рішення №8 про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків ФГ “Лтава”, а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення суми податкового боргу цього платника податків /а.с. 13/.
У зв'язку з тим, що сума заборгованості, визначена податковими вимогами, не була сплачена відповідачем, Карлівська МДПІ звернулася до суду про її стягнення.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.
Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.
При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Підпунктом 1.3 статті 1 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 1.10 статті 1 вказаного Закону податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.
Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24 жовтня 2001 року №1387 (далі Порядок №1378), визначає механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків (далі - подання) та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - податковий орган).
Як зазначено вище, податкова вимога формується органом державної податкової служби після проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.
Здійснення узгодження зобовязання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу.
Податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Тобто, зобовязання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обовязку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.
Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04 березня 1997 року №70/54/18 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 червня 1997 року за №212/2016.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1997 року №124 встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.
Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії “Хліб України” №70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ №70/54/18).
Згідно умов зазначеного вище нормативно-правового акту, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.
Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1997 році між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.
Таким чином, бюджетні позички на виконання Наказу №70/54/18 отримувалися на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2011 року та повторно у судовому засіданні 16 листопада 2011 року позивача зобов'язано надати копії договору, згідно якого надавалася бюджетна позичка, докази щодо фактичного перерахування коштів товаровиробникам за укладеним договором, докази на підтвердження несвоєчасності повернення бюджетної позички відповідачем.
Жодного з вказаних документів суду надано не було, натомість до матеріалів справи було залучено Акт звірки заборгованості з товаровиробниками по авансах, виданих під держконтракт 1997 року, між відділенням Державного казначейства в Чутівському районі та Хлібною базою №88 станом на 01 вересня 2005 року /а.с.43-44/.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні 16 листопада 2011 року, крім вказаного акту та історичної довідки, яка подавалася разом з позовною заявою, жодних документів ні у позивача, ні у третьої особи не збереглося.
Таким чином, суду не надано копії договору, згідно якого надавалася бюджетна позичка відповідачу, що унеможливлює встановлення осіб, які укладали такий договір, розміру такої позички, умови її надання, строк, на який позичка надавалася, умови її повернення тощо.
Не надано суду і доказів передачі відповідачу суми позички, а також погашення відповідачем авансу, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити строки погашення такої позички, дату, із якою позивач пов'язує прострочення відповідачем повернення позички та відповідно виникнення права на нарахування пені, що унеможливлює визначення розміру пені.
Наявна в матеріалах справи історична довідка від 14 вересня 2011 року №03-14/378 не підтверджує наявність у відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості, оскільки вона не ґрунтується на жодному первинному документі, з огляду на що видаються незрозумілими джерела її складення /а.с. 14/.
Акт звірки заборгованості з товаровиробниками по авансах, виданих під держконтракт 1997 року, між відділенням Державного казначейства в Чутівському районі та Хлібною базою №88 станом на 01 вересня 2005 року містить відомості, що аванси під держконтракт видавалися саме Хлібній базі №88, при цьому відомості про надання позички ФГ "Лтава" відсутні /а.с. 43-44/.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість встановлення будь-яких причинно наслідкових зв'язків, що відповідачу надавалася позичка, встановити дату надання такої позички та її розмір, кінцевий термін її повернення, факт її несвоєчасного повернення та розмір пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою.
Стосовно здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, про стягнення якого заявлено в позові, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.
Згідно пункту 1.12 зазначеного Закону, контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.
Статтею 2 цього ж Закону до контролюючих віднесені наступні органи: 1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Отже, дана норма містить вичерпний перелік контролюючих органів, серед яких відсутні органи Державного казначейства України.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність узгодження суми податкового зобов'язання відповідача за бюджетною позичкою.
Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою - податковим зобовязанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобовязання свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків.
З огляду на зазначене, позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до Фермерського господарства "Лтава", третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.
СуддяЛ.М. Петрова
Судове рішення № 20588015, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 14.12.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-1670/8833/11. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: