Постанова № 20587030, 13.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8430/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Гриценко С.В.,

представника відповідача - Вітренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія"(надалі позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі відповідач), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17 листопада 2011 рокупро скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року № 0000112301.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, що набрала форму акту від 03.06.2011 року № 505/23/31577685. Висновок в акті перевірки про порушення пп. 7.4.1. п. 7.4 т. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає необґрунтованим, оскільки на момент укладення договору та складання податкових накладних Приватне підприємство "Трансагропродукт" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарська операція із вказаним контрагентом носила реальний характер та повністю відображена в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач неодноразово здійснював перевірку достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування по господарським операціям з Приватним підприємством "Трансагропродукт" за спірний період, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку неодноразово надавалися перевіряючим та були ними досліджені під час проведення перевірок, що підтверджується актами перевірок та рішеннями про розгляд скарг позивача, наявними у матеріалах справи.

08.11.2011 року відповідач надав письмові заперечення, у яких, на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, посилається на висновки документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено занижено податок на додану вартість за травень 2009 року на 161820 грн. по господарських операціях з Приватним підприємством "Трансагропродукт" (надалі - ПП "Трансагропродукт"). Вказує, що договори, укладені між позивачем та ПП "Трансагропродукт" є нікчемними, оскільки ПП "Трансагропродукт" мало господарські правовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який декларує відсутність діяльності з вересня 2009 року, не має основних засобів для ведення господарської діяльності та у якого відсутні первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження господарських правовідносин із ПП "Трансагропродукт".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія", код ЄДРПОУ 31577685, є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість з 13.05.2004 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23639009, індивідуальний податковий номер 31577686107.

У термін із 31.05.2011 року по 02.06.2011 року посадовою особою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2011 року № 505/23/31577685 (том 1 а.с. 30-67).

За висновками перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено занижено податок на додану вартість за травень 2009 року на суму 161820 грн. по господарських операціях із Приватним підприємством "Трансагропродукт".

Дане порушення перевіряючі пов'язують із нікчемністю угод, укладених між позивачем та ПП "Трансагропродукт", оскільки ПП "Трансагропродукт" мало господарські правовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який, у свою чергу, укладав угоди з ТОВ “Сателіт інтерпром лімітед”, за фактом фіктивного підприємництва якого СВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальну справу № 09230465.

25.06.2011 року на підставі акту перевірки за порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Укролія"збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем на суму 161820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 40455 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, у звязку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Законом України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Трансагропродукт" укладено договори купівлі продажу насіння соняшника № 148/1 від 07.05.2009 року, № 218/1 від 05.06.2008 року, № 180/1 від 21.05.2009 року, № 210/1 від 02.06.2009 року та № 238/1 від 15.06.2009 року (том 1 а.с. 68-77).

Згідно умов даних договорів поставка товару здійснюється на умовах СРТ: Полтавська область, м. Зіньків, вул. Фрунзе, 146, ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” та Полтавська область, с.м.т. Диканька, вул. Полтавська, 4.

На підтвердження поставки насіння соняшника ПП “Трансагропродукт” видано позивачу видаткові накладні, податкові накладні, а також товарно транспортні накладні. Факт оплати поставлених товарів підтверджується платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що видаткові накладні та податкові накладні надавалися позивачем перевіряючим, про що зафіксовано у акті перевірки (том 1 а.с. 37).

ПП “Трансагропродукт” включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ПП “Трансагропродукт” має право здійснювати вид діяльності: 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (том 2 а.с. 203-205).

Станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем (травень 2009 року) ПП “Трансагропродукт” було зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво анульовано лише 29.04.2011 року (том 2 а.с. 210).

Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2009 року. На підставі податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту травня 2009 року податок на додану вартість у загальному розмірі 161820 грн. 13 коп. (том 1 а.с. 143, том 2 а.с. 193-201).

У свою чергу ПП “Трансагропродукт” задекларувало податкові зобовязання по господарським операціям з позивачем у травні 2009 року. Копія податкової декларації з податку на додану вартість ПП “Трансагропродукт” з додатком № 5 наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 190-192).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, перевезення насіння за укладеними з ПП "Трансагропродукт" договорами здійснювалося постачальником (ПП "Трансагропродукт"), що відповідає умовам укладеного договору.

Перевезення товарів підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Щодо доводів представника відповідача, що деякі товарно-транспортні накладні містять певні недоліки, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, пунктом 1.3.Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. N228/253 (надалі Інструкція) встановлено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються, зокрема, товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН. Зазначеною інструкцією встановлено вимоги до заповнення товарно-транспортної накладної.

Згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин та проведення перевірки був відсутній нормативно-правовий акт, яким би встановлювались вимоги щодо заповнення товарно-транспортної накладної.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наведені представником відповідача недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не спростовують сам факт здійснення господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що приймання товару здійснювалося на території ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” згідно укладених договорів. Зокрема, ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” проводив зважування насіння, робив лабораторні аналізи для зясування показників якості насіння, та у подальшому здійснював переробку отриманого від ПП “Трансагропродукт” насіння.

ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” відображено отримання насіння від ПП “Трансагропродукт” , власником якого є позивач, у кількісно-якісному обліку (форма 36) за травень 2009 року (том 1 а.с. 145-147).

На підтвердження факту отримання насіння соняшника від ПП “Трансагропродукт” та руху придбаного товару у виробництво позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт за травень 2009 року (том 2 а.с. 71-74), витягу з журналу зважування вантажів на автомобільних вагах за травень 2009 року (том 2 а.с. 28-31), витягу з журналу реєстрації лабораторних досліджень за 2009 рік за період з 01.05.2009 року по 19.06.2009 року (том 1 а.с. 152-160), карток аналізу зерна за травень 2009 року, реєстрів накладних на прийняте ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” насіння соняшника на зберігання від позивача за травень 2009 року, актів внутрішнього пересування олійного насіння за травень 2009 року (том 1 а.с. 167-172), звітів про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (том 1 а.с. 161-166).

На підтвердження спірних господарських операцій позивачем також надано копії витягів з журналів обліку довіреностей із зазначенням прізвища осіб, уповноважених на отримання товару та назв контрагента.

Наявність виробничих потужностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" та ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” для виготовлення та фасування олії підтверджується наступним.

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” № 20526413 від 09.10.2008 року за адресою м. Зіньків, вул. Фрунзе, буд. 146 зареєстровано: адмінібудівля, олійно пресовий цех, прийомно очисне обладнання, корпус ДСП 50, зерносушильний агрегат, автомобільна вагова, мехзерносклад, адмінбудинок з лабораторією, склад олії, пункт відбору насіння (том 2 а.с. 85-86).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18601196 від 22.04.2008 року за Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" за адресою с.м.т. Диканька, вул. Полтавська, 4а зареєстровано цех по виробництву олії, склади, вагову з адмінприміщенням (том 2 а.с. 87).

Згідно свідоцтва про атестацію № 16407, виданого ДП “Полтавастандартметрологія” строком дії 05.11.2007 року 30.10.2010 року виробничо технологічна лабораторія ЗАТ “Зінківський комбікормовий завод” відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань, результати яких використовуються під час контролю якості та безпеки продуктів харчування (том 2 а.с. 88)

Відповідно до свідоцтв про атестацію виданих ДП “Полтавастандартметрологія” № 069 06 строком дії з 15.06.2006 року по 06.06.2009 року та № 083 - 09 строком дії з 10.06.2009 року по 03.06.2013 року виробничо технологічна лабораторія ТОВ “УкрОлія” відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань, результати яких використовуються під час контролю якості та безпеки продуктів харчування. Згідно додатків до свідоцтв обєктами вимірювань є насіння соняшнику, макуха соняшникова та олія соняшникова (том 2 а.с. 76-84).

Згідно бухгалтерської довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з жовтня 2009 року по березень 2010 року у ПП “Трансагропродукт” було придбано 663,3390 т насіння соняшника на суму 1323204 грн. 55 коп. Витрати на придбання, переробку та фасування склали 1966557 грн. 41 коп., виручки від реалізації отримано 2558623 грн. 50 коп. Чистий прибуток підприємства склав 124221 грн. 63 коп. (том 1 а.с. 177-181).

У акті перевірки відповідач зробив висновок про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП "Трансагропродукт", оскільки ПП "Трансагропродукт" мало господарські правовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який, у свою чергу, укладав угоди з ТОВ “Сателіт інтерпром лімітед”, за фактом фіктивного підприємництва якого СВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальну справу № 09230465.

На письмовий запит суду слідче управління УМВС України в Полтавській області листом від 12.12.2011 року № 8/11347 повідомило, що судове слідство у кримінальній справі № 09230465, порушеній за фактом фіктивного підприємництва ТОВ “Сателіт інтерпром лімітед” закрито 17.03.2010 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності в діях невстановлених осіб складу злочину, передбаченого ст. 205 КК України. Обґрунтованість даного рішення перевірялося прокуратурою Полтавської області, якою підстав для скасування постанови про закриття досудового слідства у справі не встановлено.

Таким чином, у акті перевірки від 03.06.2011 року № 505/23/31577685 відповідач обґрунтував нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Трансагропродукт", фактом порушення кримінальної справи № 09230465, яка була закрита ще 17.03.2010 року, тобто за рік до початку даної перевірки.

Надана відповідачем непосвідчена належним чином ксерокопія письмових пояснень ОСОБА_4 від 30.04.2010 р. (том 1 а.с. 220) не відповідає критеріям належності та допустимості доказів у справі та спростовується заявою ОСОБА_4 від 01.12.2011 року, особу та справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5

У своїй заяві ОСОБА_4 зазначає, що перебуваючи на посаді директора ПП "Трансагропродукт", укладав з позивачем договори поставки насіння соняшнику, здійснював поставку за відповідними адресами із залученням перевізників, кошти за поставку продукції отримано на розрахунковий рахунок ПП "Трансагропродукт" та наведено перелік первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з позивачем.

Таким чином, вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій у діях працівників позивача, ПП "Трансагропродукт", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ТОВ “Сателіт інтерпром лімітед”не встановлені. Відсутні також вироки суду про фіктивне підприємництво ПП "Трансагропродукт".

Суд зазначає, що відповідач неодноразово здійснював перевірку достовірності декларування податкового кредиту, сум відємного значення та декларування бюджетного відшкодування позивачем по господарським операціям з Приватним підприємством "Трансагропродукт" за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року та відповідно реальності спірних господарських правовідносин з ПП "Трансагропродукт", що підтверджується актами перевірок та додатками до них:

- про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року (акт від 12.07.2010 року № 414/23-31577685 та додаток № 3 до нього, у якому наведено узагальнений перелік документів, що були використані при проведенні перевірки, том 2 а.с. 143-181);

- про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року (акт від 30.11.2010 року № 741/23-31577685 та додаток № 5 до нього, том 2 а.с. 104, 142).

При цьому рішеннями Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 21.02.2011 року № 674/10/25-014 та № 673/10/25-014 податкові повідомлення рішення, винесені за результатами зазначеної перевірки, якими позивачу визначено податкове зобовязання по ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ скасовані (том 2 а.с. 98-103).

Із акту перевірки від 03.06.2011 року № 505/23/31577685 вбачається, що письмове повідомлення про перевірку та копія наказу вручені уповноваженій особі позивача 31.05.2011 року, а сама перевірка відбулася у період 31.05 - 02.06.2011 року. 31.05.2011 року позивачу надано письмовий запит перевіряючого про надання документів до 02.06.2011 року.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, відповідачем не надано суду акту про відмову позивача надати копії документів посадовій особі відповідача із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Разом з тим, із акту перевірки вбачається, що перевіряючими досліджувалися накладні та податкові накладні (том 1 а.с. 37).

З огляду на викладене та беручи до уваги, що відповідачем неодноразово досліджувалися господарські операції позивача з ПП "Трансагропродукт" за спірний період, під час яких досліджувалися первинні документи бухгалтерського обліку, суд не бере до уваги доводи відповідача про не надання позивачем до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем пп. 7.4.п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд приходить до висновку, що включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених при придбанні насіння соняшника у ПП "Трансагропродукт" здійснені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, тобто винесене без урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття даного рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 25 червня 2011 року № 0000112301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Укролія"збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем на суму 161820 грн. (сто шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40455 грн. (сорок тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.

СуддяС.С. Сич