Постанова № 20586773, 13.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8123/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Кривопляс Н.А.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2011 року позивач ТОВ "МіС"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2011 року № 0009472301/3077.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за період з червень 2008 року, що є наслідком порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договорами, контрагентами, які мають ознаки фіктивності. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ТОВ "МіС" та його контрагентами ПП "Алерт" та ПП "Асіст" останні значились існуючими субєктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснювали свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ПП "Алерт" та ПП "Асіст", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання договорів, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими правочинами до складу податкового кредиту ТОВ "МіС". Позивач також вказує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти своїх контрагентів на предмет добросовісного виконання останніми своїх податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства та неправомірне формування податкового кредиту за фіктивними операціями з ПП "Алерт" та ПП "Асіст", які не мають технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також мають інші ознаки фіктивності. Разом із тим, посилався на встановлений судом факт неправомірності дій вказаних суб'єктів господарювання, про що зазначено у вироку Окрябрьського районного суду (а.с. 100-107).

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "МіС" 16 листопада 2000 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31194504) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 26 серпня 2011 року по 01 вересня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за взаємовідносинами з ПП "Алерт", ПП "Арона Сервіс", ПП "Асіст", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг-ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007" та ПП "Аькасар Плюс" за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2011 року згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25 липня 2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В.

За результатами перевірки 08 вересня 2011 року складено акт № 6591/23-209/31194504, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Алерт", ПП "Асіст" та відповідно, заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за червень 2008 року на загальну на суму 2168,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 08 вересня 2011 року № 6591/23-209/31194504 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2011 року №0009472301/3077, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2168,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 542,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 27 вересня 2011 року №0009472301/3077, суд виходить з наступного.

Законом України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Законом також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата, їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Під час проведення перевірки встановлено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2011 року визначено його завищення на суму 2168,00 грн.

Підставою для встановлення завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість є господарські операції з ПП "Алерт" та ПП "Асіст".

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами укладені договори, відповідно до яких контрагенти зобов'язувались надати позивачу певні товари (роботи, послуги).

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ПП "Алерт" (Виконавець) укладено договір, згідно умов якого Замовник зобов'язується поставити Адизол Т4 кількістю 24т, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

27 червня 2008 року позивачем на користь ПП "Алерт" згідно рахунка-фактури від 02 червня 2008 року № СФ-0206-1 (а.с. 42) безготівковим шляхом сплачено кошти за поставлений товар в розмірі 792,00 грн., що підтверджується випискою банку з розрахункового рахунка позивача. (а.с. 39).

Для оформлення виконання вказаної угоди ПП "Алерт" складено податкову накладну №206.1 від 02 червня 2008 року (а.с. 25). На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено відповідну суму ПДВ до складу свого податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Асіст" (Виконавець) укладено договір щодо надання послуг автомобіля КрАЗ 258 з причепом та послуг крана КС 4574.

На виконання вказаного договору позивачем та ПП "Асіст" складено акт виконаних робіт за жовтень 2008 року № 55 (а.с. 28) на суму 12213,26 грн.

22 жовтня 2008 року Позивачем на користь ПП "Асіст" згідно рахунка-фактури від 15 жовтня 2008 року № СФ-1510-2 (а.с. 41) безготівковим шляхом сплачено кошти за надані послуги в розмірі 12213,26 грн., що підтверджується випискою банку з розрахункового рахунка позивача. (а.с. 38).

Для оформлення виконання вищеописаної угоди ПП "Асіст" складено податкову накладну №1510.1 від 15 жовтня 2008 року (а.с. 27). На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено відповідну суму ПДВ до складу свого податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, на підтвердження реальності вказаних правочинів позивачем надано рахунки-фактури, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні та копії виписок банку з розрахункового рахунка ТОВ "МіС", проте, суд критично оцінює надані докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання вказаних договорів, а саме: договори, протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, тощо.

Крім того, необхідно зазначити, що акти виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, не відповідають вимогам, встановлених до таких документів, а саме: в них не конкретизований зміст і обсяг виконання господарських операцій з надання послуг автомобіля КрАЗ та Крана КС 4574.

Так, виписана податкова накладна у графі "номенклатура постачання товарів/послуг продавця" містить назву "послуги автомобіля КрАЗ та Крана КС 4574", але разом із тим, конкретних видів робіт, проектів, їх назв та кількості не вказано.

Акти здачі-прийняття наданих послуг не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема обсягу господарської операції; в ньому не вказано різновид наданих послуг, а констатується лише факт надання послуг із зазначенням їх вартості та кількості.

Разом із тим, суд аналізуючи документи, надані позивачем на підтвердження реальності проведення господарських операцій, вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 Цивільного кодексу України визначено правочини, які належить вчиняти у письмовій формі.

Так, виключно у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами.

Всупереч вимогам чинного законодавства, правочини, укладені ТОВ "МіС" з контрагентами, вчинені в усній формі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів реального отримання послуг від ПП "Асіст" та ПП "Алерт" та їх зв'язку із господарською діяльністю.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів на підтвердження реальності проведених операцій, які б давали підстави для встановлення змісту та обсягу наданих послуг, суд погоджується з висновками податкового органу щодо наявності порушень податкового законодавства в діяльності позивача.

Судом встановлено, що відносно ПП "Асіст" та ПП "Алерт" до ЄДР внесено запис про відсутність останніх за місцезнаходженням.

В матеріалах справи наявні копії актів перевірок від 17 червня 2011 року № 4069/23-209/35713587 щодо ПП "Асіст" (а.с. 59-69) та від 17 червня 2011 року № 4067 /23-209/32275589 щодо ПП "Алерт" (а.с. 48-48) про результати невиїзних позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2008 року по 31 березня 2011 року, проведених у зв'язку із надходженням постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В. від 03 червня 2011 року. Вказаними перевірками встановлено, що ПП "Асіст" та ПП"Алерт" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємства фінансово-господарської діяльності, в розумінні статті 3 ГК України, не здійснювали. Діяльність ПП "Асіст" та ПП "Алерт" не є господарською діяльністю, в розумінні пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, вправлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Перевіркою податкового органу встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків вищевказаними юридичними особами, а також встановлено відсутність як бази, так і об'єкта оподаткування податком на додану вартість за угодами, укладеними з ПП "Асіст" та ПП "Алерт".

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП "Асіст" та ПП "Алерт" адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань за укладеними угодами, а також про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ПП "Асіст" та ПП "Алерт" створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер, а податковий кредит та валові витрати, сформовані даними контрагентами, не можуть визнаватись судом дійсними.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Отже, податок на додану вартість - непрямий податок і сплачується (надходить) до бюджету опосередковано через продавця. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) і дорівнює сумі податкових зобов'язань продавця.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту. На думку суду податкова накладна є обов'язковим, але не вичерпним, доказом правомірності формування податкового кредиту, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, а орган ДПІ, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про визнання недійсним якого заявлено позов, виходив з того, що позивач товар не придбавав, а отже не було операції, з якою Закон повязує право на оформлення податкових накладних продавцем. Видані у відсутність встановлених законодавством доказів на підтвердження факту проведення оплати товару податкові накладні не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.

З урахуванням відсутності належної кількості доказів на підтвердження факту правомірності віднесення витрат за угодами з ПП "Алерт" та ПП "Асіст" та за умови відсутності належним чином укладених договорів між позивачем та його контрагентами, суд частково погоджується з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ "МіС", зазначаючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено перевірку 08 вересня 2011 року за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2011 року, тобто за період, по якому сплинуло три роки.

В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, що дана перевірка проводилася відповідно до постанови слідчого про призначення документальної перевірки, в якій визначено період, що підлягає перевірці, а саме: з 01 червня 2008 року по 30 червня 2011 року, тобто Кременчуцька ОДПІ має право описати в акті перевірки порушення податкового законодавства за період більший ніж три роки, але донарахувати суму має право тільки за три роки.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд не заперечує права податкового органа на викладення в акті перевірки встановлених в ході проведення такої перевірки порушень податкового законодавства, за період, що перевищує три роки, проте не погоджується із правомірністю донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за період, що перевищує трирічний строк, а саме: за червень 2008 року.

Дослідивши розрахунок застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України до акта перевірки ТОВ "МіС" від 08 вересня 2011 року № 6591/23-209/31194504 (а.с. 108), суд вважає за необхідне зменшити суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті позивачем за господарськими операціями, проведеними з ПП "Алерт" у червні 2008 року, на 132,00 грн. та штрафних санкцій на 33,00 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27 вересня 2011 року №0009472301/3077 - залишити без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно виключено із складу податкового кредиту суму в розмірі 2036,00 грн., та відповідно донараховано позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на цю суму.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 27 вересня 2011 року №0009472301/3077 в частині визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 132,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 33,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" (39610, проїзд Галузевий, 36, м. Кременчук, Полтавська область, р/р 26005050001171 в АКБ "Індустріалбанк" м. Кременчук, МФО 331304, код ЄДРПОУ 31194504) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.

СуддяА.О. Чеснокова